Не зерном єдиним: як «Рідне» запустило агропродовольчий хаб у Гані, конкурує з росіянами в Африці та будує партнерства з місцевими фермерами
Джерело фото: Консорціум «Рідне»
Менше ніж за пів року після підписання меморандуму між Україною та Ганою в межах ініціативи Food from Ukraine поблизу Аккри консорціум «Рідне» відкрив перший український гуманітарний продовольчий центр. Уже на початку квітня там видали перші продуктові набори.
Чому саме Гана? Як зайти на ринок, який роками працює за принципом «свій до свого», і чи реально конкурувати там із дешевшими постачальниками, зокрема, коли серед них є Росія?
Гана як стартова точка, а не випадковий вибір
«Наші фінансові партнери спершу скептично поставилися до вибору країни: «Серйозно, Гана? Навіщо?», — згадує директор консорціуму «Рідне» Олексій Хворостяний.
З одного боку, Гана не є типовим отримувачем гуманітарної допомоги. Вона вважається відносно стабільною, особливо якщо порівнювати її з Демократичною Республікою Конго, де проживає близько 120 млн людей, із яких 30 млн — внутрішньо переміщені особи, і триває гуманітарна криза.
З іншого боку, у Гани є важлива перевага: вона ідеально підходить як логістичний і операційний хаб для всієї Західної Африки.
Майкл Пенроуз
голова наглядової ради
консорціуму «Рідне»
«Це стабільна, сильна економіка, яка дає доступ до багатьох регіонів із гуманітарними потребами. Тому логічно було почати саме з Гани», — говорить голова наглядової ради «Рідне», експерт із понад 30-річним досвідом у гуманітарній сфері Майкл Пенроуз.
Зокрема, країна має великий порт поблизу Аккри, який забезпечує доступ до імпорту, а сам хаб розташований приблизно за 20 км і від порту, і від столиці, що робить його зручним для операцій. Для порівняння, у Конго створення хабу навіть не розглядають через небезпеку, нестабільність виробництва та проблеми з електроенергією.
Важливо й те, що з Ганою консорціум уже мав досвід співпраці. Ще у 2024 році «Рідне» почало працювати з країною в межах гуманітарних поставок. Партнером став місцевий фонд McDan Foundation. Разом вони організували роздачу 3,5 тис. продуктових наборів (два контейнери допомоги).
Читайте також: Українські консерви, макарони та цукор для Гани. За які ринки наша агропродукція може поборотися в цій країні. Інтерв’ю з головою аграрного комітету республіки
До них входили українські продукти — овочеві та м’ясні консерви, олія, цукор, макарони, горох, згущене молоко. На місці набори доповнювали локальними продуктами: какао, кукурудзяною крупою, арахісом і кеш’ю.
Олексій Хворостяний
директор
консорціуму «Рідне»
«Резонанс у місцевій пресі був великий. Уявіть: величезний стадіон, тисячі людей, приходять жінки — вдови, і вся ця роздача відбувається під камери», — згадує Олексій Хворостяний.
Додаткового імпульсу проєкту зі створення хабу надала і зацікавленість з боку місцевої влади ініціативою Food from Ukraine. За словами Майкла Пенроуза, уряд Гани звернув увагу на ініціативу після участі у профільній виставці та конференції. Представники країни побачили в цій моделі можливість покращити гуманітарні програми у світі та водночас стати регіональним партнером.
Відтоді процес почав розвиватися вже на рівні державної взаємодії.
Від Черкащини до Африки
Консорціум «Рідне» зайшов у гуманітарний сегмент у 2022 році і за кілька років масштабувався в рази. Якщо на початку йшлося про 2–3 тис. продуктових наборів на місяць, то сьогодні це вже близько 320 тис. Їхня загальна вартість — приблизно $4 млн щомісяця. За оцінками самої компанії, це до 70% ринку гуманітарного продовольства в Україні.
Олексій Хворостяний
директор
консорціуму «Рідне»
«Нас, можна сказати, «видресирували» американці, — сміється Олексій Хворостяний. — Якщо в тебе в контракті прописано, що завтра в певний час має бути доставлена конкретна кількість продуктів — ти зобов’язаний це виконати. Без затримок».
Читайте також: Iva Rove Україна (Inc.): Як війна перетворила імпортера американських добрив в організатора найбільшого консорціуму виробників гуманітарної допомоги
Йдеться про співпрацю з міжнародними фондами, зокрема Global Empowerment Mission (GEM) у партнерстві з The Howard G. Buffett Foundation. Саме вона змусила команду відточити всі процеси: зробити логістику швидкою, виробництво — стандартизованим і навчитися стабільно працювати з великими обсягами.
Модель роботи «Рідного» виглядає так: в екосистему входять 87 фермерів і переробників. Одні вирощують сировину, інші перетворюють її на готові продукти, які далі передаються для гуманітарних місій. Логістичним вузлом є Черкаська область, де створено центр комплектації наборів.
Саме в цей момент пазл почав складатися. Для команди стало очевидно, що основні гуманітарні організації десятиліттями працюють передусім в Африці. А отже, щоб стати частиною глобального ринку, потрібно бути фізично присутнім там. Тож, щоб підтвердити свою спроможність працювати на африканському напрямку, у 2024 році «Рідне» запустило пілотний проєкт за власний бюджет.
Олексій Хворостяний
директор
консорціуму «Рідне»
«Для нас було важливо показати, що ми можемо стабільно працювати з віддаленими і складними напрямками», — каже Олексій Хворостяний.
Закритий клуб: як влаштований ринок гуманітарних поставок
До повномасштабної війни Україна фактично не була присутня на глобальному ринку гуманітарних поставок.
«Це дуже великий ринок, але доволі закритий. Там десятиліттями працюють міжнародні організації, особливо в Африці», — пояснює комерційний директор «Рідне» Сергій Ковальчук.
Основними постачальниками традиційно є США, Туреччина, Єгипет і Ліван, які працюють через посередників і мають цінову перевагу. Конкуренція тут надзвичайно висока, і українська продукція не завжди виграє саме за ціною.
Сергій Ковальчук
комерційний директор
консорціуму «Рідне»
«Так, у нас якісні продукти, але, наприклад, борошно з Єгипту чи Туреччини дешевше. І є ще один нюанс: із великою ймовірністю — до 50–60% — це борошно вироблене з російської сировини. Тому для нас важливо зайти на цей ринок — це вже питання не лише бізнесу, а й позиції», — додає Ковальчук.
Але попри складну конкуренцію, Україна має свої сильні сторони. Йдеться і про широку лінійку продукції, і про вже напрацьований досвід роботи з великими обсягами поставок.
Тимчасовий повірений у справах України в Гані Іван Лукачук впевнений, що цей проєкт підсилить імідж України як надійного партнера, який не лише надає гуманітарну допомогу, а й інвестує у довгостроковий розвиток і створює додану вартість.
Іван Лукачук
тимчасовий повірений
у справах України в Гані
«Він демонструє, що попри триваючу російську агресію Україна залишається гарантом продовольчої безпеки світу і навіть в умовах війни є відповідальним глобальним гравцем, який робить внесок у розвиток африканських партнерів, у даному випадку — Гани», — зазначає Іван Лукачук.
Одна допомога — два ефекти
Модель «Рідного» в Гані — це еволюція підходу, вже протестованого в Україні.
Майкл Пенроуз
голова наглядової ради
консорціуму «Рідне»
«Для чого, наприклад, Британії виділяти $10 на Україну і $10 на Судан, якщо можна дати $10 Україні — вона виробить продукт і доставить його в Судан?» — ставить питання Майкл Пенроуз.
Фактично ті самі кошти дозволяють одночасно підтримати українську економіку і профінансувати гуманітарну допомогу. Саме цю модель консорціум і намагається запропонувати міжнародним організаціям.
За словами Майкла Пенроуза, слабкість нинішньої гуманітарної системи в тому, що закупівля продуктів не має впливу на тих, у кого їх купують.
Майкл Пенроуз
голова наглядової ради
консорціуму «Рідне»
«Зазвичай закупівлі здійснюються у великих агроконцернів або трейдерів — це ефективно з точки зору обсягів, але більшість грошей осідає в системах або на біржах великих компаній», — зазначає він.
І додає, що модель «Рідного» передбачає співпрацю з малими і середніми виробникам — як в Африці, так і в Україні. Продукти, які вирощують і споживають в Африці, наприклад рис, можуть потрапляти у великі гуманітарні контракти через об’єднання виробників.
Водночас значна частина продукції для гуманітарних програм не виробляється в Африці у достатніх обсягах, зокрема пшеничне борошно, соняшникова олія, соя тощо. У таких випадках модель «Рідного» працює на користь українських малих і середніх виробників та переробників.
Разом з тим, хаб підсилює продовольчу безпеку Гани, бо створює додану вартість всередині країни та відкриває нові можливості для місцевих виробників і громад, каже Іван Лукачук.
Читайте також: Ячмінь від фермера, борошно з заводу, набори для фондів, а тепер і продукти для громад: як RIDNE змінює підходи до гуманітарної допомоги
Не просто хаб: переробка, насіння і локальна економіка
Африканські партнери хочуть, щоб гуманітарні програми включали місцеві продукти, каже Ковальчук. Тому акцент зробили на переробці безпосередньо в Гані. Уже налагодили виробництво макаронів з українського борошна та планують встановити лінію для розливу соняшникової олії.
Паралельно готують до запуску фасувальний цех, почнуть з рису. Далі консорціум хоче зайти у консервне виробництво: зараз ведуться переговори щодо встановлення автоклавів. Для Гани це ще не заповнена ніша, тому тут бачать простір для росту.
Окремо працюють над комбінованими продуктами. Логіка проста: взяти те, що вже звично для місцевого споживача, і додати український компонент. Наприклад, популярні в Гані суміші на основі касави та арахісу планують доповнювати сухим молоком і цукром з України. У результаті виходить продукт для місцевого ринку, але частково побудований на українській сировині.
Також планують розвивати насіннєву програму. В Україні щороку «Рідне» виробляє близько 320 тис. наборів насіння (загалом понад 5,5 млн пакетів), що включають приблизно 17 культур. Аналогічну модель хочуть запустити і в Гані: на базі хабу планують створити селекційний центр для адаптації українського насіння до місцевих умов.
Команда
Зараз у ганській команді близько 40 людей. На місці центром керує Джошуа, який легко маневрує між двома континентами. Він навчався у Донецьку, живе у Вінниці, але водночас має африканський досвід і розуміє місцевий ринок.
«Та він краще нас знає «Заповіт» Тараса Шевченка», — сміється Хворостяний пригадуючи, як Джошуа читав «Заповіт» напам’ять просто на території комплектаційного центру у Черкаській області. І додає: «Це хлопець з українською душею».
Попри оптимізм, команда визнає, що при будівництві хабу було й чимало складних моментів, особливо на етапі запуску, коли все доводилося робити буквально «вручну».
«Бували моменти, коли думав: навіщо ми сюди взагалі поїхали», — жартує Хворостяний.
Швидко з’ясувалося: без постійного контролю тут складно. Роботи могли виконати абияк, ціну — завищити, а дрібницю, яку не перевірили одразу, потім доводилося переробляти.
Чому не зерно?
А ось ідею класичного зернового хабу в Африці команда відкинула одразу. «Це ринок тих, хто може ризикувати великими грошима», — пояснює Сергій Ковальчук.
За його словами, він давно поділений між транснаціональними корпораціями з відпрацьованими логістичними моделями і фінансовою стійкістю. Вони можуть дозволити собі працювати з великими обсягами, тестувати нових партнерів і навіть закладати збитки в окремі поставки як частину стратегії. Вклинитися в цю систему новому гравцю практично неможливо — це просто не має економічного сенсу.
Окрім цього, робота на африканському ринку пов’язана з низкою ризиків. Передусім — це безпека і непередбачуваність контрагентів. Та й українські компанії не готові працювати з відстрочкою платежів, тоді як африканські партнери, навпаки, не схильні платити наперед без отримання товару.
Пауза перед масштабуванням
Після перших поставок команда бере паузу, щоб оцінити результати та підготуватися до наступного етапу.
«Спільно з локальними партнерами ми виробили продуктів для допомоги близько 10 тис. людей. Тепер робимо паузу, потрібно проаналізувати результати й спланувати подальші кроки», — пояснюють у команді.
Наступну хвилю гуманітарної допомоги орієнтовно планують на осінь, приблизно на жовтень. Водночас змінюється підхід до географії. Якщо раніше фокус був на центральних регіонах, то надалі допомогу спрямовуватимуть у бідніші райони Гани.
Майкл Пенроуз додає, що зараз команда розглядає створення хабу у Східній Африці. Якщо із Західної Африки, зокрема з Гани, можна працювати з такими регіонами, як Судан чи країни Сахелю (смуга країн від Сенегалу до Еритреї, між Сахарою на півночі та саванами на півдні — ред.), то зі Східної Африки відкривається можливість охопити Сомалі, Демократичну Республіку Конго та інші країни, які потребують допомоги.
Однією з потенційних країн для створення такого хабу є Кенія. «Там є відповідна інфраструктура. Але ми ще проведемо детальний аналіз, щоб визначити найкраще місце», — говорить Пенроуз.
У планах — запустити вже цьогоріч, восени або ближче до кінця року. Перед цим команда хоче протестувати поставки разом із великими гуманітарними організаціями, зокрема до Судану та ДР Конго.
