В Україні вже працюють 6 біометанових заводів. Vitagro та Агропродсервіс будують нові. Розбираємось, чи може біопаливо замінити природний газ?
Україна почала трансформуватися з класичного «газового транзитера» та сировинного аграрного гіганта на потенційного лідера європейського ринку екологічного палива. Сьогодні в країні працює близько 80 біогазових заводів та 20 біоетанольних виробництв, а також реалізуються перші комерційні проєкти з виробництва біометану для експорту до Європейського Союзу. 18 червня 2026 р. компанії Vitagro та «Агропродсервіс» підписали меморандум про співпрацю щодо реалізації п'яти інвестпроєктів у сфері виробництва електроенергії, біогазу та біометану в Тернопільській та Хмельницькій областях. Загальна потужність майбутніх об'єктів становитиме близько 15 млн м³ біометану на рік, а обсяг капітальних інвестицій оцінюється у €40 млн. Чи здатне біопаливо повністю витіснити традиційний викопний газ та як саме український АПК може забезпечити енергетичну стійкість країни, розбирався Latifundist.com.
Чому вітчизняний агробізнес активніше йде в біоенергетику?
Якщо раніше «зелену генерацію» сприймали як дорогу забавку для ентузіастів або інструмент заробітку на «зеленому тарифі» для великих гравців сонячної та вітрової генерації, то сьогодні альтернативна енергетика — це питання автономії та виживання. Сонячної генерації в багатьох агрокомпаній уже аж надміру, а от справжнім трендом і стратегічним вектором стає будівництво біогазових та біометанових комплексів.
Зростаючі ціни на традиційну електрику та природний газ всередині країни, постійні загрози блекаутів через руйнування магістральної генерації та чіткі європейські перспективи змусили внутрішній бізнес кардинально змінити ставлення до відновлюваної енергетики. Ми вже бачили, як будь-яке загострення на Близькому Сході миттєво піднімає світові ціни на енергоносії та змушує країни Європейського Союзу гарячково шукати альтернативи, пришвидшуючи перехід на «зелену» енергетику.
У 2025 р. відбулася історична подія: Україна вперше експортувала до ЄС перші обсяги біометану — повного екологічного аналога природного газу, який виробляється з біовідходів. А наприкінці лютого 2026 р. міністерка економіки Німеччини Катаріна Райхе відкрито заявила, що ФРН дедалі більше покладається на газ для стабілізації енергопостачання під час перехідного періоду, а для опалення планує активно використовувати саме український біометан. За її словами, аграрний сектор України пропонує колосальні обсяги біогазу, і як тільки внутрішні та європейські регуляторні бар'єри будуть остаточно зняті, Берлін очікує на «значний імпорт» цього палива.
Від «зеленого тарифу» до метанової труби: еволюція українського ринку
Виробництво біометану в Україні виросло на базі вже сформованої біогазової індустрії. За даними «Біоенергетичної асоціації України» (UABIO), на сьогодні в країні побудовано та функціонує понад 80 біогазових заводів, проте всі вони історично заточені під генерацію електричної енергії.
Як пояснює голова правління UABIO Георгій Гелетуха, цей процес активно стартував ще у 2015 р. завдяки запровадженню державою привабливого «зеленого тарифу» на електроенергію з біогазу. Він становив 12,3 євроцента за кіловат-годину без ПДВ і його гарантували до кінця 2029 року. І хоча виробництво біометану в нас — доволі молодий бізнес (перший закон ухвалили лише у 2021 р.), галузь чітко орієнтується на утилізацію справжніх відходів, а не на спалювання первинних культур.
Ера «електричного» біогазу поступово трансформується у біометановий трек через потребу в паливі високої щільності та високої доданої вартості, яке можна безпосередньо експортувати або інтегрувати в газову інфраструктуру.
Сировинний потенціал України в цифрах
Головна перевага України на європейській біоенергетичній мапі — це колосальна сировинна база. Про це говорив перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький під час виступу на конференції Grain Ukraine 2026:
Тарас Висоцький
заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства
«Україна має один із найбільших у Європі потенціалів для розвитку біоенергетики завдяки потужній сировинній базі агросектору. Щороку наші аграрії вирощують понад 70 млн т зернових та олійних культур, що створює значні можливості для виробництва біоетанолу, біодизелю та біометану».
З ним погоджується і голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус. На його думку, саме аграрний сектор дає галузі великий потенціал для росту. В АПК є відходи, матеріали, своя сировина, яка може використовуватися для виробництва біометану. За словами Андрія Геруса, біометан може працювати у двох моделях: використовуватися всередині України або продаватися на експорт. Причому експорт не завжди означає, що газ фізично має дійти трубою до Німеччини чи Нідерландів. У ЄС за біометан готові платити премію, якщо є підтвердження, що він був поданий у газову мережу.
Водночас внутрішній ринок поки що такої «зеленої» надбавки майже не має. Для населення біометан зараз неактуальний через субсидовані ціни на газ. Натомість потенційний попит може з’явитися з боку промисловості та експортерів, яким потрібно буде підтверджувати нижчий вуглецевий слід продукції.
«Якщо в нас буде 5% чи 10% заміщення природного газу біометаном — це непоганий показник. У макропоказниках 5% — це суттєво. Це точно не статистична похибка», — зазначає Андрій Герус.
Давайте поглянемо на сухі цифри та порівняємо потенційні можливості України із реальними потребами внутрішнього ринку.
Баланс споживання газу та потенціалу біопалива
| Показник | Обсяг | Контекст та перспективні оцінки |
| Річне споживання природного газу в Україні | ~15–20 млрд куб. м | Поточний рівень споживання (довоєнні плани базувалися на 20 млрд куб. м) |
| Імпорт природного газу (дані ExPro, 2025 рік) | 6,47 млрд куб. м | Зріс у 9 разів проти 2024 р. через атаки на родовища та спад видобутку |
| Максимальний потенціал виробництва біометану | до 20 млрд куб. м / рік | Експертна оцінка за умови повної утилізації аграрних відходів |
| Технічно досяжний потенціал біометану (UABIO) | до 10 млрд куб. м/ рік | Консервативна оцінка UABIO |
| Офіційна ціль держави до 2030 року | 1 млрд куб. м / рік | Амбітний план розгортання потужностей |
Математично та технологічно біометан здатен повністю перекрити поточні потреби України у газі. Більше того, за оцінками UABIO, щоб продукувати максимальні 20 млрд кубометрів газу на рік, Україні потрібно близько 4 тис. біометанових заводів.
Це цілком досяжний показник у довгостроковій перспективі, оскільки таке виробництво може функціонувати ледь не при кожному аграрному підприємстві, яке має власну біомасу. Створення такої мережі потребуватиме близько 40 млрд євро інвестицій, але натомість дасть скорочення викидів парникових газів на 50 млн т CO₂ на рік та дозволить створити 250 тис. нових робочих місць.
Економіка біопалива: чому внутрішній ринок поки «не тягне»
Зростання цін на енергоносії та курс Європи на декарбонізацію створюють нові можливості для українських виробників. Біоенергетику сьогодні розглядають не просто як окремий сектор, а як інструмент підвищення конкурентоспроможності всього АПК через розвиток глибокої переробки та збільшення валютної виручки.
Проте учасники конференції Grain Ukraine 2026 на панелі «Чи стане агросектор ключовим гравцем на ринку біоенергетики України?» виділили ряд перепон на цьому шляху, насамперед, через жорстку економіку внутрішнього ринку.
Через російські атаки на газові родовища в Україні суттєво скоротився власний видобуток. За даних аналітиків ExPro, імпорт газу у 2025 р. досяг рекордних 6,47 млрд кубометрів. За цих умов виробники біометану могли б повністю постачати свій «зелений» газ на внутрішній ринок, допомагаючи країні, але виникає проблема цінового розриву.
Георгій Гелетуха
Голова правління Громадської спілки «Біоенергетична асоціація України»
«Звичайно, нам і всередині країни не вистачає газу, але питання в різниці ціни. В Україні ви можете продати біометан тільки за ціною природного газу. Не вище. Натомість в Європі ціни на біометан можуть бути навіть вдвічі вищими за ціни на природний газ. Якщо зараз ціна на природний газ орієнтовно 500 євро за 1000 кубів, то біометан ви можете продати по 900, 1000 євро. Іноді навіть вище».
Річ у тім, що в Україні наразі немає дієвих внутрішніх механізмів, які стимулюють декарбонізацію економіки (зокрема, у нас критично низький або відсутній реальний податок на CO₂). В Євросоюзі ж саме декарбонізація формує високу цінову премію на біогаз. Аби виконати суворі екологічні нормативи і не нарватись на штрафи, європейським компаніям вигідно купувати дорожчий біометан. Саме тому експорт залишається ключовим драйвером розвитку галузі на стартовому етапі, адже внутрішній ринок поки не здатний забезпечити необхідний рівень рентабельності споживання.
Заступник генерального директора по енергетиці компанії «Агропродсервіс» Володимир Бліхар звертає увагу, що європейська цінова премія — це штука примхлива і жорстко прив'язана до так званого європейського коду сировини:
Володимир Бліхар
заступник генерального директора по енергетиці компанії «Агропродсервіс»
«Премія залежить від того, на якій ти сировині працюєш. Для виробництва біометану ти вже не можеш використовувати силос із кукурудзи, інакше матимеш низьку премію. Чому? Бо кукурудза може йти на корм тваринам. Простіше кажучи, європейці вимагають не використовувати те, що може йти в їжу чи на корми. Для біометану раціональніше використовувати виключно відходи».
Також експерт наголошує на інфраструктурній прив'язці: підключення до магістрального газопроводу високого тиску дає кращі комерційні умови, ніж робота з локальними мережами. Більше того, біометан — це пряма залежність від світової ціни на газ, який є найполітизованішим продуктом на планеті. Сьогодні ціна висока — економіка проєкту «класна», завтра впала — і окупність розмивається.
Саме тому стратегія «Агропродсервісу» на даному етапі обережна: робота в сегменті біогазу та електрики на власне споживання за принципом «виробив — зекономив» (розподілена генерація для закриття внутрішніх потреб підприємства), а біометан розглядається як перспективна ціль на майбутнє.
За словами Тараса Висоцького, навіть якби обсяги виробництва біометану в Україні вже зараз досягли 1–2 млрд кубометрів, внутрішній ринок готовий був би їх поглинути. Проте ключовою проблемою залишається ціноутворення: вітчизняні споживачі не спроможні платити ту високу премію за декарбонізацію, яку пропонує європейський ринок. Крім того, заступник міністра підкреслив, що капіталовкладення гальмуються дефіцитом довгострокових державних гарантій та стабільних правил гри на найближчі 3–5 років.
«Ми знову впираємось, що на старті в нас немає ресурсів дати цю гарантію. В інших країнах ЄС цю допомогу формують інші досить прибуткові галузі, які платять банкам податки. І є це джерело. А нас немає такої галузі. У нас є аграрний сектор на єдиному податку та інші сектори, які наполовину зруйнувані. Ми ж розуміємо, що започаткувати знижений акциз на те чи інше паливо з 90 млрд евро кредитів від Європейського Союзу, не вийде», — уточнив Тарас Висоцький.
На відміну від країн ЄС, де інвесторів стимулюють податковими пільгами, компенсаціями та зниженими акцизами, Україна наразі обмежена у фінансових ресурсах для таких програм, тому майбутнє галузі прямо залежить від створення стабільного інвестиційного клімату та розвитку внутрішнього попиту.
Експортні реалії та кейси лідерів ринку
Український бізнес вже довів здатність пробивати регуляторні стіни. У лютому 2025 р. агрохолдинг VITAGRO здійснив першу в історії України тестову поставку 67,5 тис. куб. м біометану до Німеччини (до цього моменту компанія була змушена просто закачувати його до вітчизняної ГТС без отримання премії).
Компанія Vitagro Energy, що входить в групу, має 4 сонячні електростанції загальною потужністю 15,6 МВт; біогазовий завод, який переорієнтували на виробництво біометану (3 млн куб.м/рік) та біоетанольний завод потужністю 35 тис. куб.м/рік
Директор Vitagro Energy Володимир Івахів розказав, що для їхньої компанії біоетанол і біометан — це можливість створення доданої вартості в аграрній сфері через виробництво продуктів, які можна продавати на зовнішні ринки, отримувати валютну виручку, і таким чином збільшувати капіталізацію бізнесу.
Певну позитивну роль для компанії зіграла макроситуація, пов'язана сьогодні з підняттям цін на енергоносії через кейс в Ормузькій протоці. Зараз це додатковий мотиватор для українського бізнесу. За оцінкою експерта, світ заходить в період високих цін на енергоносії на найближчі 2-3 роки, можливо, і більше. Для експортного бізнесу це створює гарні умови, щоб брати кредити на будівництво, хеджувати великі ризики, і отримувати дохід. На думку Володимира Івахіва, в цій галузі важлива синергія:
Володимир Івахів
Директор Vitagro Energy
«Для реалізації біометанового проєкту недостатньо мати 5-10 тис. га земельного банку. Має бути база тваринництва: комплекс ВРХ або молочна ферма, пташники тощо. Якщо агропідприємство має активи, які споживають електроенергію, то ми рекомендуємо дивитися на це в синергії. Це може бути і біометан, і біогаз, і сонячні панелі. Тому що можна закривати питання енергобезпеки за рахунок власних ресурсів. Це і для бізнесу добре в період війни, і для енергетики в цілому. Це бізнес, який сьогодні себе окупає».
Також він підкреслив, що Україні потрібна державна підтримка, яка буде націлена на компенсацію витрат на приєднання до газових мереж. Наприклад, у Франції зараз активно розвивається виробництво біометану, зокрема, невеликі об'єкти. Стимулом для галузі стало фінансування або операторами з розподілення мереж, або за підтримки держави, якраз у приєднанні до ГТС.
Хто ще в Україні виробляє та експортує біометан?
До кінця 2025 р. біометан експортували вже чотири великі компанії, які сумарно поставили на зовнішні ринки 11,2 млн кубометрів:
- МХП — 8,7 млн куб. м (Дніпропетровська та Вінницька області), а також понад 5 000 тонн біо-LNG;
- VITAGRO — 2,5 млн куб. м (Хмельницька область);
- «Галс Агро» — 75 тис. куб. м (Чернігівська область);
- UM Liquid Gas — близько 900 т біо-LNG (Вінницька область).
На сьогодні в Україні вже є шість офіційних виробників біометану. Останній гравець — «Теофіпольська енергетична компанія» — запустився в березні 2026 р. Загальна встановлена потужність цих шести підприємств становить 106 млн кубометрів на рік. Очікується запуск сьомого заводу до кінця поточного року.
Чотири з цих заводів подають біометан безпосередньо у трубопроводи (три — у газорозподільні мережі, один — у магістральну ГТС високого тиску). Ще два підприємства виробляють біо-LNG — охолоджений рідкий газ, який транспортують кріоцистернами. Увесь обсяг українського біометану успішно сертифікований за системою ISCC EU, яка повністю визнається Європейською комісією.
Проте, як визнають експерти, поточна сукупна потужність у ~0,1 млрд кубометрів на рік — це крапля в морі для масштабу споживання тієї ж Німеччини. Початкові довоєнні плани (1 млрд куб. м до 2030-го, 4,5 млрд до 2040-го та 20 млрд до 2050 року) наразі скориговані війною, оскільки капітальні інвестиції під обстрілами супроводжуються колосальними ризиками.
Висновки: Чи замінить біопаливо традиційний газ?ʼ
- Технічно та потенційно — ТАК. Україна має унікальні ресурси для виробництва до 20 млрд куб. м біометану, що здатні повністю ліквідувати імпортну залежність від природного газу та нівелювати наслідки падіння внутрішнього видобутку через обстріли родовищ.
- Економічно на поточному етапі — НІ. Біопаливо (і біометан, і біоетанол) у найближчі роки не замінить газ на внутрішньому ринку масово, оскільки внутрішній ринок бідний і не має інструментів фінансового стимулювання декарбонізації. Весь якісний обсяг буде прагнути вийти на експорт у ЄС, де за нього платять подвійну ціну з урахуванням «зелених премій». Внутрішнє споживання буде розвиватися виключно у форматі локальної енергонезалежності окремих великих ферм та холдингів.
- Галузь потребує негайного хірургічного втручання в законодавство. Без термінової дерегуляції (особливо в секторі фермерського біодизелю) та без переходу від радянських об'ємних мандатів до європейської системи оцінки зниження викидів CO₂, ми ризикуємо втратити вікно можливостей.
Біоенергетика України — це повноцінна нова індустрія на стику сільського господарства та великої енергетики. Вона здатна назавжди зняти з України прокляття «сировинної країни», перетворюючи відходи з полів на мільярди євро валютної виручки та гарантуючи національну безпеку в часи глобальних світових криз.
