Не просити грошей в акціонера, а продавати зерно: як Ландекс Агро працює на Харківщині, коли порти стоять, а поля — біля фронту
Джерело фото: «Ландекс Агро»
Другої зміни тут немає. У Великобурлуцькому кластері «Ландекс Агро» жнивують до сутінків. Поки техніка в полі, неподалік чергує спостерігач із детектором дронів. Як тільки помічає загрозу, відразу попереджає механізаторів по рації. Ті залишають комбайни й переходять у безпечніше місце. Коли небезпека минає, повертаються до роботи, звісно, якщо ще не стемніло.
У таких умовах «Ландекс Агро» будує агробізнес на Харківщині. Компанія вже повернула в обробіток близько 20,5 тис. га розмінованих полів, продовжує відновлювати пошкоджені господарства й шукає людей, готових працювати поруч із фронтом. А сівозміну тут підлаштовують не лише під агрономію та економіку, а й під логістику, адже врожай потрібно не просто виростити, а ще встигнути продати.
Як будувати агробізнес там, звідки інші вивозять техніку й людей? І що доводиться змінювати у бізнес-моделі, коли фронт — за кількадесят кілометрів? Про це — далі.
«Не бачити війну»: як повернули системність в бізнес
Коли два роки тому «Ландекс Агро» зайшла в Харківську область, підприємства, які перейшли під її управління, були в дуже різному стані. Десь потрібен був ремонт, десь — серйозне відновлення після окупації. А деякі об’єкти майже не постраждали.
«Підприємства працювали несистемно. Робили те, що могли й мусили: якось сіяли, якось збирали. І постійно зважали на ризик, що врожай не вдасться зібрати або все можна втратити», — згадує генеральний директор «Ландекс Агро» Гліб Гаврилов.
Тож перше, що вирішила зробити нова команда, — повернути системність. У компанії цей підхід називають спробою «не бачити війни». Не в тому сенсі, щоб ігнорувати загрози. Навпаки, безпека залишається пріоритетом.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Ми сказали: усе, що ви щодня робите, давайте складемо в певну систему і будемо її дотримуватися. Щоб колектив сьогодні не біг в один бік, а завтра — в інший», — розповідає Гліб Гаврилов.
Почали з обліку та системи фармменеджменту. Щоправда, цифровізація біля фронту працює зі своїми поправками. Через активну роботу РЕБ у полях часто немає стабільного сигналу, тому частину даних працівникам доводиться вносити вручну.
$500 за гектар і ставка на Харківщину. Як Олександр Кацуба зібрав агрохолдинг на 50 тис га під час війни
Читати такожТак, це додає роботи, але система дає змогу бачити, що відбувається на кожному полі, контролювати виконані роботи й витрати ресурсів. Зараз її також інтегрують з ШI для аналізу даних і прогнозування.
Перебудували й закупівлі та продажі. Замість «посіяли, зібрали, а далі орієнтуємося по ситуації» тепер заздалегідь планують, коли і на яких умовах купувати ресурси та продавати врожай. За словами Гліба Гаврилова, такий підхід дав бізнесу більше передбачуваності в рішеннях і кращий фінансовий результат.
«Менше тонн — більше шансів вивезти»: сівозміна під логістику
Переглянути довелося і сівозміну. Як виявилося, для прифронтової компанії тоннаж культури має значення не менше, ніж її ціна. Минулого року «Ландекс Агро» відчула це під час збирання кукурудзи у Великобурлуцькому кластері. Урожай отримали хороший, але вивезти його виявилося дорого і складно.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Наймані перевізники туди вже не їхали, тому вивозити врожай довелося власними силами. Поки ми перевезли кукурудзу, висушили й продали, з’ясувалося, що фактично попрацювали на тих, хто надавав нам ці послуги», — розповідає Гліб Гаврилов.
Після цього в компанії почали перебудовувати сівозміну на користь культур, які дають менший вал урожаю. У Великобурлуцькому кластері зробили ставку на сою, а площі під пшеницею скоротили. Минулого року пшеницю тут узагалі не сіяли, цього сезону планували 1,3 тис. га, але зрештою залишили 700 га. Решту віддали під сою.
Та безкінечно збільшувати площі під соєю теж не можна. Бобова потребує більше часу на збирання, а поблизу фронту затягувати жнива ризиковано. Тому площі рахують так, щоб урожай можна було зібрати наявною технікою і в максимально короткі строки.
Повністю покладатися на підрядників тут також не можуть. Основні польові роботи «Ландекс Агро» виконує власною технікою, а парк комбайнів сформували так, щоб принаймні починати жнива самостійно. Наймані комбайни й машини залучають уже в пікові періоди, коли одночасно потрібно зібрати 15-16 тис. га. «Це єдині дві позиції, де ми донаймаємо. Рештою техніки ми забезпечені», — додає СЕО «Ландекс Агро».
Гарно в нову логіку вписався і льон. Якщо минулого року починали зі 170 га, то цього площі збільшили до 4 тис. га, а наступного планують довести до 5 тис. га. За середньої врожайності близько 1,5 т/га він дає відносно невеликий вал, а отже, урожай простіше вивезти.
Соняшник також залишається однією з основних культур. Цього сезону його збирають з врожайністю понад 2 т/га проти близько 1,5 т/га у тому році Але навіть сусідні поля можуть давати різний результат. Одна з головних проблем півдня Харківщини — сильна забур’яненість. Якщо господарство не встигло вчасно провести обробку, це одразу позначається і на врожайності, і на олійності.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Поле, засмічене амброзією, зараз дає близько 1,5 т/га з олійністю 45–46%. А сусіднє, де вдалося впоратися з бур’янами, — 2,5 т/га з олійністю понад 50%. Різниця наочна», — говорить Гліб Гаврилов.
Повністю перейти на олійні «Ландекс Агро» теж не може. Не в усіх кластерах вистачає вологи для сої, а ламати сівозміну заради короткострокової вигоди в компанії не хочуть. Тому пшениця й далі залишатиметься помітною частиною сівозміни.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Ми рухаємося за певним агрономічним і науковим шаблоном. Якщо можемо зробити необхідне — робимо. Без імпульсивних рішень на кшталт: нічого більше не сіємо, залишаємо суцільний соняшник, а далі будь що буде. Наша модель називається «серйозно й надовго». А якщо надовго, правильні речі потрібно робити вже зараз», — додає Гліб Гаврилов.
Де зберігають та як вивозять зерно
Виростити врожай у прифронтовому регіоні тільки половина справи. Далі його треба десь зберігати і, головне, вивезти. У «Ландекс Агро» є близько 50 тис. т власних потужностей зберігання. Це переважно підлогові склади. Перед новим сезоном склади намагаються максимально звільняти, але цього року зерно накопичується швидше, ніж його вдається продавати.
Раніше компанія експортувала через порти або продавала зерно трейдерам на елеваторному базисі, якщо це було вигідніше. Зараз пшеницю намагаються вивозити залізницею в напрямку Одеса-Мала.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Увесь цей комплекс дій і весь цей «валідол» коштує орієнтовно $20 премії на тонні, якщо дуже морочитися і довго чекати. Але, на мою думку, це краще, ніж не робити нічого. Бо зараз дуже багато зерна лежить на елеваторах, де взагалі немає зрозумілої індикації щодо подальшого руху», — говорить Гліб Гаврилов.
Автомобілем везти пшеницю в компанії навіть не розглядають, адже доставка коштуватиме понад 3 тис. грн/т за ціни самої пшениці близько 7 тис. грн/т станом на середину вересня.
Залишається залізниця, але й вона доступна не всюди. Частина колій на Харківщині фактично відрізана, скоротилася й кількість елеваторів, куди можна подати вагони.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Я свого часу розклав усю пшеницю по різних точках. Але тепер із умовних семи місць, де вона лежить, відвантажити вагони можу лише з трьох. До чотирьох інших вже не доїжджає маневровий локомотив і не буде подачі вагонів. Тобто зерно там зараз просто зберігається, і до якого часу — абсолютно незрозуміло», — зауважує Гліб Гаврилов.
Перевезти пшеницю з недоступного елеватора на інший також непросто. Кожне додаткове переміщення може додати до собівартості близько 1 тис. грн на тонні. До того ж вільного місця на інших майданчиках уже майже немає — зерносховища в регіоні заповнені.
Частково проблему із зберіганням вирішують полімерні рукави. У тому році «Ландекс Агро» придбала машину для пакування та розвантаження зерна, хоча тоді Гаврилову ця інвестиція здавалася передчасною. Але цього сезону обладнання стало в нагоді.
На двох майданчиках у рукави вже заклали 5–6 тис. т пшениці з розрахунком щонайменше на три-чотири місяці зберігання. Звертаються й сусідні господарства з проханням допомогти запакувати їхнє зерно. У компанії обіцяють долучитися, щойно завершать роботу зі своїм урожаєм.
Як з товарним і банківським кредитуванням у прифронтовій області
Проблеми з логістикою тягнуть за собою ще одну — нестачу обігових коштів. Зерно є, але швидко продати його складно. Компанія веде переговори з банками та державними структурами, однак частина банків не готова фінансувати її роботу в районах, де зосереджені основні активи.
З’являються й партнерські програми з постачальниками ТМЦ, та потреби в обігових коштах вони не закривають. Власного резерву у «Ландекс Агро» теж поки немає, адже компанія працює лише другий сезон і все зароблене реінвестує.
Тому вибір фактично між двома варіантами — звертатися по гроші до акціонера або продавати зерно. Гаврилов обирає другий.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Поки працює дорога на Ізмаїл і є контракти з Єгиптом, Ліваном та Ізраїлем, треба цим користуватися. Бо завтра може не залишитися й такого варіанта», — каже він.
Як повертають поля після розмінування
Паралельно з пошуком фінансування «Ландекс Агро» продовжує повертати в роботу землі, які залишилися замінованими після бойових дій.
Із 53 тис. га земельного банку компанії близько 20,5 тис. га вже розмінували й повернули в обробіток. Ще близько 5 тис. га залишаються недоступними через близькість до лінії фронту.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Нещодавно лінія фронту трохи посунулася, і для операторів знову з’явилася можливість заходити на частину цих територій. Вони вже попередили нас: «Ми йдемо розміновувати, скоро буде вам щастя», — розповідає Гліб Гаврилов.
Розмінування ускладнює і те, що поля часто складаються з ділянок із різними власниками та користувачами. Компанія може подати заявку на свої землі, але не завжди має право зробити це щодо паю посеред поля, власник якого вибув або з ним немає зв’язку. З позитивного, подавати заявки на такі ділянки тепер можуть громади.
Сам же механізм розмінування, за його словами, відпрацьований і не потребує від аграрія якихось значних витрат. Основні витрати починаються згодом, коли поле, яке п’ять років не обробляли, заростає бур’янами. Щоб повернути його до нормального стану, потрібен не один сезон і додаткові вкладення.
Світловий день замість другої зміни
Безпекова ситуація впливає не лише, на які поля сьогодні можна зайти, а й скільки часу там можна працювати. У прифронтовому підприємстві робочий день часто закінчується із сутінками. Вночі тут не працюють, та й удень техніка не завжди може залишатися в полі повну зміну. Звісно, що це впливає на продуктивність.
Тож, щоб встигати більше за доступний час, у компанії аналізують, де виникають затримки. Наприклад, якщо сівалка за день пройшла менше гектарів, ніж планували, перевіряють увесь ланцюжок: чи вчасно підвезли насіння, скільки тривало завантаження і де втратили час між операціями.
Частину відділень забезпечили так званими «чуйками» — детекторами дронів. Щоправда, без підготовки такий прилад не завжди допомагає правильно оцінити рівень загрози, а іноді лише посилює тривогу.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Але нехай людина краще зайвий раз злякається, зате збереже здоров’я і життя. Техніку можна купити знову, а людину нічим не заміниш», — наголошує гендиректор.
У Великобурлуцькому кластері для польових робіт запровадили окремий регламент. Неподалік від техніки чергує спостерігач із «чуйками». Якщо він фіксує загрозу, попереджає механізаторів по рації, і ті залишають техніку та переходять у визначене безпечніше місце. Якщо про можливий обстріл попереджають військові або місцева влада, роботи взагалі припиняють.
Людей шукають і серед студентів, і серед переселенців
Кадрів, як і скрізь по Україні, у компанії теж не вистачає. Особливо бракує механізаторів, агрономів та інших фахівців. Дефіцит намагаються компенсувати молодими фахівцями, переселенцями та колишніми військовими. Молодь залучають ще під час навчання у місцевих університетах. Так, у компанії вже працює студент-агроном, який після отримання диплома має перейти на позицію лінійного агронома.
Підсилили команду й фахівці, які переїхали з Донеччини після зупинки там агропідприємств. Серед них агрономи, інженери та інші спеціалісти. Керівник IT-команди також переселенець із Донецька. Гаврилов каже, що особливо цінує людей, які після переїзду готові залишатися й працювати у прифронтовому регіоні.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Я дуже тішуся, коли можу взяти таку людину на роботу. Вірю, що вони хочуть працювати, їм це потрібно. У «Ландексі» ми допомагаємо з розселенням, підтримуємо одне одного, живемо як родина. Якщо ти перебрався з Донецької області на Харківщину, немає гарантії, що тобі не доведеться переїжджати ще раз. Тому я з великою повагою ставлюся до людей, які, попри все, хочуть залишатися ближче до своїх домівок», — говорить Гліб Гаврилов.
«Як їх не підтримати?»: чому обрали Харківщину?
З огляду на всі вищезазначені ризики виникає логічне питання: чому компанія обрала для розбудови агробізнесу саме Харківщину?
Гліб Гаврилов пояснює це просто: і він, і засновник «Ландекс Агро» Олександр Кацуба родом із Харкова. Вони знають регіон, його людей і бізнес-середовище, в якому працюють. Підприємці підтримують одне одного. Допомагає бізнесу і місцева влада.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«У нас налагоджені партнерські відносини з громадами. Ми живемо в тій самій екосистемі. Громади не просять нас поставити вікна, відремонтувати садок чи дорогу. Для них головне, щоб ми працювали, платили людям зарплати й сплачували податки. А коли потрібна техніка чи інша допомога, ми завжди долучаємося», — говорить Гаврилов.
І додає, що саме тому, коли частина власників через війну продавала активи й виходила з регіону, «Ландекс Агро» вирішила залишитися.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Ми розуміли, що маємо більше ресурсу і можемо це перетерпіти. Щоб потім, коли ситуація вирівняється, залишитися тут, відбудуватися і рухатися далі», — каже Гліб Гаврилов.
Плюс це можливість зберегти роботу для людей, які не хочуть переїжджати у більш безпечні регіони. Наприклад, в одному із сіл Балаклійської громади, де «Ландекс Агро» обробляє близько 10 тис. га, більшість працівників компанії місцеві. Навіть у найбільш ризиковому з погляду безпеки Великобурлуцькому кластері продовжують працювати близько 30 людей.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Над головами літають дрони, а вони кажуть: «Ми будемо працювати. Ми залишилися, ми працюємо». Як їх не підтримати? Для мене це не благодійність. Якщо підтримаємо людей і дамо їм певний вектор, результат матимуть обидві сторони: вони — роботу і зарплату, ми — працюючий бізнес», — зазначає Гліб Гаврилов.
Він вірить, що після війни Харківщина матиме великий потенціал. Але для цього, на його думку, регіону потрібна доступна логістика: відновлена залізниця, рухомий склад, локомотиви та потужності для перевалки. Тому від держави він очікує передусім рішень, які дадуть змогу вивозити врожай за ціною, співмірною з іншими регіонами.
Гліб Гаврилов
генеральний директор
«Ландекс Агро»
«Тисяча гривень на гектар — це добре. Я можу з неї зарплату виплатити, щось купити. Але якщо завдяки комплексу заходів я починаю отримувати більше за тонну продукції, бо логістика працює дешевше або хоча б на рівні з іншими регіонами, це спонукає мене виробляти більше. Це найкращий стимул. Кращий за будь-яку разову “пігулку”», — підсумовує Гліб Гаврилов.
