Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агробізнесу України на нашій сторінці в Facebook, каналі у Telegram, підписуйтесь на нас у Instagram або на нашу розсилку.
Ефект метелика, або Як війна в Україні провокує світову продовольчу кризу
Ефект метелика, або Як війна в Україні провокує світову продовольчу кризу
Джерело фото: www.foodnavigator.com
Джерело фото: www.foodnavigator.com
Чимало людей висловлює великі сумніви щодо того, чи дійсно Україна годує світ? І чи правда Україна годує цілих 400 млн людей на світі і звідки взялися ці цифри.
Відразу зауважу, я не фахівець в питанні продовольчої безпеки, і ніколи навіть не цікавився методологією розрахунків, які використовують для її визначення. Але я, звичайно, знаю що це таке. Якщо спрощено, то я б сформулював продовольчу безпеку, як стан, коли людина має надійний та безперебійний фізичний доступ до достатньої кількості поживної їжі, яку може дозволити собі купити.
На мою думку, точна цифра людей, які не відповідають вище наведеному визначенню, в рази вища за офіційні показники. Чому я так думаю? Бо я бачу який середній зріст у мешканців країн Центральної Азії, я там в ліжка в готелях часто не влажу, при тому, що маю середній для України зріст. Тому, що я бачу, як харчуються українці. Надмірна вага — це не завжди ознака продовольчої безпеки, бо там має бути «поживна» їжа, а не просто достатня кількість калорій. А я, багато років тому писав, що у нас дуже викривлена структура споживання. Калорій достатньо, але якість їх споживання дуже низька — багато вуглеводів та некорисних жирів в структурі.
А тепер до цифр. Я взяв за основу середній показник кількості калорій, з тих, які вважають мінімальними для здорової людини — 1800 (коливається від 1200 до 2200). В принципі, середній Українець буде дуже голодним при такому споживанні — у нас середній показник виходить не менше 2800, і то, лише якщо брати до уваги офіційні показники споживання. Думаю, що реально десь в межах 3200.
Я порахував середні показники експорту зерна, олії, олійних культур та шротів з України в тонах, та перерахував це все в калорії. Виходить, що в середньому Україна щорічно експортувала до війни 250-300 трильйонів харчових калорій (це без м'яса, молокопродуктів, цукру, кондитерки, тощо). Розділимо цю кількість на 1800 калорій на день та на 365 днів і вийшо, що Україна забезпечувала мінімальну кількість калорій для 380-460 млн людей Землі щорічно! Дивно, але ці показники, збігаються з цифрами, які регулярно озвучуються.
Звичайно, тут є певна неточність, як я вже говорив, частина цих калорій йде не людям, на корми тваринам. А там вже є таке поняття, як конверсія кормів — частина калорій, банально, втрачається. Ну не зовсім, але не будемо зараз про органічні добрива, які також, теоретично, дозволяють отримати нові калорії...
Але чому, незважаючи на вищезгадану обставину, заблоковані порти України все-таки наражають на небезпеку голоду саме сотні мільйонів людей по світу?
Відповідь дуже проста — це «ринок», в якому все дуже тісно пов'язано. Якщо прибрати з ринку навіть невеликого гравця, ціни зростуть значно більше, ніж вартує продукція цього гравця, і, звичайно, продукцію бідні країни вже не зможуть купити. Але якщо прибрати найбільшого регіонального гравця, яким є Україна, якого неможливо замінити навіть протягом 5 років, то зростання цін буде циклічним і довготривалим. І за такого цінового зростання, бідні країни просто лишаються доступу до базових продуктів, причому відбувається все це поступово: спочатку хліб і олія, потім продукти харчування, що виробляються з зерна та рослинних олій, потім молоко, яйця, і потім м'ясо і риба.
Повторюся, що розрахунки дуже швидкі і приблизні, і погрішність тут може сягати десь 10%. Але в будь-якому разі ми говоримо про реальні речі.
Зараз у мешканців тих країн, які так радіють рашистській агресії в Україні, вже бурчить в животі. І далі там буде все значно гірше.
В Україні ж інша проблема — занадто низькі ціни на с/г сировину. І рішення може бути лише одне — міжнародні військові конвої, що супроводжують продовольчі вантажі з наших портів Чорного моря без жодних переговорів з рашистами. А з часом і з Азовського, сподіваюся.
Андрій Ярмак, експерт глобальних агроринків з 30-річним досвідом
