Зерно під конвоєм, або Як в історії військові конвої допомагали перевозити вантажі
Джерело фото: google.com
І українські, і міжнародні експерти запевняють, що відновити експорт українського зерна через морські порти України допоможуть військові конвої. Пропонуємо згадати з історії, як їх застосовували в міжнародній практиці та чи можливий такий варіант в Україні.
Арктичні конвої під час Другої світової війни
Першими морські конвої почали практикувати іспанці ще в XVI ст. Галеони із Мексики та Перу, заповнені сріблом і золотом, збиралися на рейді Гавани і разом йшли через Атлантичний океан. Таким чином їм легше було відбиватися від англійських каперів, які тільки й чатували на судна в океані. Ворогом номер один для іспанців був Френсіс Дрейк, який служив капером у королеви Єлизавети І. Він, по суті, займався легальним піратством на користь держави. Тільки у 1580-х р. через ці напади Іспанія недоотримала у казну 1 млн дукатів.
У XX ст. досвід військових конвоїв став у нагоді і самим британцям. У вересні 1939-го, після початку Другої світової війни, в США діяв закон про нейтралітет. Він забороняв постачання зброї сторонам конфлікту. Та вже в 1940-му після перемоги на президентських виборах Франклін Рузвельт запропонував ухвалити закон про ленд-ліз, який би дозволив надавати союзникам військову допомогу. У березні 1941 р. цей закон було прийнято.
Постало питання: як безпечно відправити союзникам боєприпаси, техніку, паливо, продовольство та іншу допомогу. Було продумано декілька варіантів. Найбезпечніший пролягав через Перську затоку та Іран, та через технічні та організаційні проблеми його запустили тільки у 1942 р.
Оптимальним маршрутом був арктичний. Британські конвої мали доставити вантажі в Мурманськ і Архангельск через Норвезьке та Баренцеве моря.
Плюси: таке плавання займало всього 10-14 діб. Північні порти знаходились близько до фронту.
Мінуси: кораблям потрібно було проходити біля узбережжя Норвегії, яка на той час вже була окупована німцями, та й Мурманськ знаходився близько від лінії фронту. Додавали складнощів погодні умови в Білому морі, яке взимку покривалося льодом.
Великобританія на початку війни мала найбільший досвід у проведенні конвоїв на той час. Флот, який займався конвоями, складався з 2 лінкорів, 2 авіаносців, 4 крейсерів та приблизно 20 есмінців. Радянський північний флот був нечисленний і складався з 8 есмінців, 15 підводних човнів та інших дрібніших бойових одиниць. До його складу також входила Біломорська військова флотилія.
Як формувався конвой?
Конвой виходив з шотландської бухти Лох-Ю та прямував до Рейк'явіка. Звідти, після поповнення запасів палива, кораблі намагалися рухати настільки на північ, наскільки дозволяли погодні умови і льодова обстановка.
Кораблі йшли кільватерною колоною (один за одним на визначеній відстані у кільватерному струмені — прим. ред.), та постійно змінювали курс. Такий порядок ускладнював дії німецьких підводних човнів. Неподалік йшли малі кораблі ескорту — тральщики, фрегати та есмінці, які повинні були захищати конвой від німецьких субмарин. Великі кораблі охорони трималися ближче до берега та прикривали колону від авіанальотів та надводних сил противника.
Конвой проходив маршрут 1600 км за 10 днів при середній швидкості 20 км/год.
Успіхи і поразки
Перший конвой під кодовою назвою «Дервіш» вийшов у море 21 серпня 1941 р., завантажений винищувачами, глибинними бомбами, морськими мінами, вантажівками, шерстю та солдатськими черевиками. Конвой складався з 6 британських та 1 радянського кораблів, 2 есмінців та 7 тральщиків. Вже 31 серпня він без втрат дійшов до Архангельська.
Всі конвої позначалися літерами PQ на ім'я офіцера Пітера Квіліна (Peter Quelyn), бо саме він відповідав за їх роботу в оперативному управлінні адміралтейства. Ті конвої, які йшли у зворотному напрямку, позначалися літерами QP. Перший конвой в документах був позначений PQ-0.
Спочатку арктичні конвої проходили успішно. Та на початку 1942 р. німці зосередили проти них значні сили авіації та флоту, досить багато вантажів було втрачено.
Найбільш нищівним став розгром конвою РQ-17. До його складу входили 35 вантажних суден. До Архангельська дійшли тільки 11. Два кораблі повернулися в Ісландію. 22 кораблі зі 142 тис. т вантажу були потоплені німецькою авіацією та підводними човнами. На дно пішли близько 3350 автомашин, 430 танків, 210 літаків та 100 тис. т інших вантажів.
Всього в період з 1941 по 1945 рр. було здійснено 78 арктичних конвоїв. У конвоях взяли участь близько 1400 торгових суден і військових кораблів. До СРСР було перевезено близько 4 млн т продовольства та боєприпасів.
В цілому понад 100 кораблів і суден конвою були знищені на момент закінчення війни. Під час конвоїв загинуло понад 3 тис. людей.
Наш час. Аденська затока
На початку 2000-х на сході Африки про себе заявили новітні пірати — сомалійські. Під виглядом простих рибалок на швидкісних маломірних плавзасобах вони нападали на торговельні судна, курортні яхти і лайнери, що прямували через Аденську затоку. Не зупинялися й перед вбивством моряків.
В період з 2005 по 2012 рр. за захоплені судна отримали понад $360 млн викупу. Найуспішнішим для них був 2011 р. коли збитки компаній від нападів на танкери з нафтою склали приблизно $7 млрд. Та на руки нападники отримували десь 0,1% від викупу, — всі кошти діставалися місцевим кримінальним авторитетам.
У 2008 р. почастішали надали піратів на зафрахтовані судна ООН з гуманітаркою та вантажами Всесвітньої продовольчої програми для жителів Африки. Тоді було прийнято рішення приставити до цих кораблів охорону. ООН звернулася з таким проханням до НАТО. Вже у жовтні 2008 р. в Аденській затоці стартувала перша військово-морська операція НАТО — «Союзницький постачальник».
Місія повинна була супроводжувати судна з вантажами та патрулювати води в районі Сомалі. До грудня 2008 р. кораблі під конвоями здійснили 8 рейдів і привезли у Сомалі понад 30 тис. т гуманітарної допомоги.
З березня по серпень 2009 р. проходила друга місія НАТО — «Союзницький захисник». Тепер головною задачею конвоїв був захист від піратських нападів, їх запобігання або зрив. Вперше кораблі НАТО почали патрулювати порти Південно-Східної Азії.
На першому етапі операції (з березня по червень) було задіяно 5 військо-морських кораблів США, Португалії, Канади, Іспанії та Португалії. Другий етап операції (з червня по серпень) включав таку ж кількість кораблів, але вже від Великобританії, Греції, Туреччини, Італії, та США. Місія запобігла 16 нападам із 37. Було захоплено приблизно 150 підозрюваних осіб.
Місія «Океанський щит»
Третя операція НАТО в Аденській затоці — «Океанський щит». Вона розпочалася в серпні 2009 р. і тривала до 2016 р. До місії доєдналися понад 20 країні і не тільки учасники Північноатлантичного альянсу.
Вертольоти відстежували піратські човни, ідентифікували судна і інформацію передавали бойовим кораблям. Останні за вказівкою знищували піратські судна. Крім того, НАТО допомагала країнам даного регіону створювати та розвивати власні сили для боротьби з сучасними корсарами.
Місії із захисту торговельного судноплавства від піратства НАТО проводило в Індійському океані, Червоному морі та південно-східній Азії. Була також місія ЄС із захисту суден в Індійському океані та Західній Африці.
Чи були вони вдалими? Якщо, наприклад, у 2011 р. сомалійські пірати атакували понад 200 суден, то у наступні роки завдяки конвоям напади скоротилися до кількох десятків. І зараз найбільш небезпечними з точки зору піратства вважаються не Аденська затока, а Гвінейська та Манільська затока, сінгапурські протоки.
Досвід українських моряків
Досвід участі в конвоях є і в українських моряків. У 2013 р. український фрегат «Гетьман Сагайдачний» брав участь в «Океанському щиті», а в 2014 р. — антипіратській операції «Атланта» (EU NavFor Atalanta) військово-морських сили ЄС у Аденській затоці.
До міжнародної тактичної корабельної групи НАТО в Аденській затоці український фрегат доєднався у жовтні 2013 р. В групу входили фрегати ВМС США, Норвегії та Данії. На борту українського корабля знаходились вертоліт КА-27ПР та підрозділ спеціального призначення зі штатним озброєнням.
Команді «Гетьмана Сагайдачного» визначили район патрулювання, та поставили бойові завдання: спостерігати та захищати акваторію від нападу піратів на судна; вести розвідку піратської активності уздовж північного узбережжя Сомалі; виявляти піратські бази та знешкоджувати піратські плавальні засоби; супроводжувати судна ООН з гуманітарним вантажем по рекомендованому транзитному коридору; допомагати цивільним суднам під час атаки на них піратів.
У січні 2014 р. «Гетьман Сагайдачний» упродовж двох місяців брав участь в операції «Атланта». Схема операції була такою: 10 діб безперервного патрулювання у морі, після чого 3 доби на відпочинок та поповнення запасів. В потенційно загрозливих районах він патрулював 37 діб. За період участі у місії доглядова команда оглянула 4 підозрілих судна. Палубний гелікоптер зробив 50 польотів, було перехоплено два швидкісні катери-порушники.
У лютому, під час російського вторгнення, фрегат перебував на ремонті в порту Миколаєва. 3 березня був частково затоплений за наказом командира, щоб ним не зміг користуватися ворог.
Чи можуть конвої допомогти Україні?
Вже минуло понад 100 днів війни. Росія продовжує блокувати українські порти. В кінці травня на переговорах між Туреччиною, Україною і росією, остання заявила, що готова відкрити коридор для кораблів із продовольством. Натомість хоче зняття деяких санкцій. Наступного ж дня США заявили, що такий варіант навіть не може обговорюватися.
У свою чергу в інтерв’ю The Guardian міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс запропонував країнам-добровольцям провести операцію із супроводу торгових суден, які вивозитимуть зерно з українських портів. Йтиметься також про часткове розмінування акваторії Чорного моря для безпечного судноплавства й укладання відповідних домовленостей із Туреччиною, яка регулює прохід суден через чорноморські протоки.
«Це буде невійськова гуманітарна місія, яку не порівняти із закриттям неба. У її межах військові кораблі чи літаки або й ті, й інші забезпечуватимуть безпечне транспортування збіжжя з Одеси до Босфору без втручання росії. Нам потрібна коаліція охочих — країн зі значними морськими силами для захисту шляхів транспортування, країн, які страждають у нинішній ситуації», — підкреслив міністр закордонних справ Литви.
Дану пропозицію Габріелюс Ландсбергіс обговорив також із міністром закордонних справ Великобританії Ліз Трасс. Та заявила, що королівство відправить свої судна для участі в конвої, якщо вдасться розмінувати гавань Одеси.
Також міністр закордонних справ Литви додав, що місію могли б підтримати і країни, які страждають від блокади, зокрема, Єгипет. Та зауважив, що Північноатлантичний альянс участь у ній брати не буде. Враховуючи, що у багатьох країн є досвід конвоїв, то обійтися в цій ситуації можна і без допомоги НАТО.
У виданні Bloomberg нещодавно вийшла стаття, де автор (адмірал ВМС США у відставці) згадує про одну із найбільших морських операції з часів Другої світової війни — Earnest Will. Вона тривала з липня 1987 р. по вересень 1998 р. у період ірано-іракської війни. Під час операції американські військові кораблі супроводжували і захищали танкери, що належали Кувейту, від іранських атак. Згадуючи про неї, автор підводить нас до таких складових, які потрібні для деблокади українських портів.
- Хто буде супроводжувати кораблі з зерном? Це може бути операція під егідою ООН, НАТО або коаліції держав, які готові виконати небезпечну місію. Найімовірніше це буде коаліція, яку очолить США. В неї можуть увійти Великобританія, Франція, Туреччина, Румунія та Болгарія.
- Розмінування акваторії.
31 травня міністр закордонних справ Дмитро Кулеба написав у Twitter, що Україна вже працює над організацією міжнародної операції по вивезенню зерна Чорним морем, яку очолить ООН.
«Блокуючи експорт українського продовольства, з одного боку, і намагаючись звинуватити в цьому Україну — з іншого, росія морить світ голодом. Україна працює над міжнародною операцією на чолі з ООН і за участю військово-морських сил країн-партнерів із забезпечення безпечного торгового маршруту без безпекових ризиків», — йдеться в повідомленні.
Чекаємо на розв’язку.
Наталія Родак, Latifundist.com
