Чому не запрацював режим експортного забезпечення?
Джерело фото: «НІБУЛОН»
З початком повномасштабної війни проблеми з сірим експортом зерна та неповерненням валютної виручки в Україні не зникли. В ЗМІ регулярно можна зустріти публікації Бюро економічної безпеки України щодо чергових проведених слідчих дій у, так званій, «зерновій справі».
Протягом 2022 року різноманітні асоціації, робочі групи разом з органами державної влади обговорювали варіанти принаймні часткового вирішення вказаних проблем. Так, на початку обговорювались доволі радикальні варіанти, які, до прикладу, передбачали обов’язок експортера перед кожною експортною операцією відкривати експортний депозит та депонувати його реальними коштами на суму не менше ніж 15 % митної вартості партії товару.
Втім, на щастя, геть радикальні ідеї не знайшли достатньо підтримки. Як наслідок, Законом від 12.01.2023 року № 2881-IX, який був введений в дію 04.03.2023 року, було запроваджено компромісний варіант, який передбачає право Кабінету Міністрів України запроваджувати спеціальний режим експорту певних категорій товарів — так званий «режим експортного забезпечення».
На перший погляд може скластись враження, що режим експортного забезпечення є доволі friendly для добросовісних експортерів — тією мірою, якою закон в принципі може бути friendly до бізнесу в Україні. Зокрема, безсумнівним плюсом прийнятого закону є те, що режим експортного забезпечення не передбачає вимог щодо відкриття експортерами депозитів під кожну операцію чи обов’язкового внесення реальних коштів, дозволяючи при цьому використання акумульованого податкового кредиту з ПДВ.
Разом з тим, вже минув понад місяць з дня введення в дію закону, втім, режим експортного забезпечення досі не запроваджено. Очевидно, що не в останню чергу причиною цьому є недосконалість прийнятного закону, ряд суперечливих та неоднозначних положень, які викликають справедливе невдоволення бізнесу.
Так, закон передбачає обов’язок Кабінету Міністрів України одночасно із запровадженням режиму експортного забезпечення запровадити мінімальні експортні ціни на товари, щодо яких запроваджується режим експортного забезпечення. Зазначена вимога вимагає, щонайменше, перегляду положень митного законодавства України, а також розробки чітких та прозорих правил визначення та застосування цих мінімальних експортних цін.
Зокрема, дискусійним є питання щодо джерел, які будуть використовуватись Кабінетом Міністрів України для визначення мінімальних експортних цін. На наше переконання, на нормативному рівні необхідно закріпити перелік офіційних джерел щодо цін на зерно. Такі джерела мають бути загальновизнаними та, відповідно, не викликати сумнівів у достовірності наведених в них даних.
Необхідно закріпити перелік офіційних джерел щодо цін на зерно.
Окрім цього, неврегульованими є питання періодичності оновлення мінімальних експортних цін та строку їх застосування. Очевидно, що ціни на зерно змінюються доволі швидко, що вимагатиме відповідного реагування від Кабінету Міністрів України. Та чи буде він в змозі переглядати свої підзаконні нормативні акти з необхідною бізнесу періодичністю?
Також, наразі не зрозуміло, як Кабінет Міністрів України при визначенні мінімальних експортних цін враховуватиме особливості різних базисів поставки (FOB, CPT-порт, тощо) та чи враховуватиме взагалі.
І це лише частина проблемних питань, які цікавлять наших клієнтів щодо застосування мінімальних експортних цін. Перелік проблем, з яким зіткнулись наші клієнти разом з нами можна продовжувати довго — співвідношення мінімальних експортних цін з трансфертними цінами для цілей статті 39 Податкового кодексу України, проблеми застосування мінімальних експортних цін до форвардних контрактів, проблеми застосування мінімальних експортних цін до вже укладених, проте не закритих контрактів, відсутність достовірних джерел інформації щодо цін на ряд товарних позицій, зокрема, деякі види насіння, тощо.
Окремі дискусії викликає запроваджена процедура реєстрації податкових накладних за основною ставкою як обов’язкова передумова експорту. Нагадаємо, законом передбачено, що в разі перевищення експортером місячного ліміту, до такого перевищення застосовуються спеціальні правила оподаткування, а саме обов’язок експортера скласти та зареєструвати податкову накладну за основною ставкою перед поданням митної декларації.
Разом з тим, закон не визначає дату виникнення податкових зобов’язань з ПДВ у експортера — раніше такою датою вважалась дата оформлення митної декларації. Питання дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ безпосередньо впливає на терміни складення та реєстрації податкової накладної. При цьому, закон не передбачає жодних послаблень або винятків для експортерів за порушення загальних строків для реєстрації податкових накладних, які на час воєнного стану можуть сягати до 25 % від суми ПДВ.
Схожі питання виникають і щодо термінів реєстрації розрахунків коригування, якими експортери будуть зменшувати податкові зобов’язання з ПДВ до 0 % після завершення валютного нагляду за дотриманням граничних строків розрахунків.
Окремі питання щодо коригування податкових зобов’язань з ПДВ є у частини наших клієнтів, які експортують товар на підставі періодичних митних декларацій. Так, буквальне тлумачення закону дає підстави стверджувати, що розрахунок коригування для експортної операції на підставі періодичної, спрощеної митної декларації може бути складено та зареєстровано лише в тому випадку, якщо обсяг товару у періодичній, спрощеній митній декларації та додаткових митних деклараціях повністю співпадає.
Однак, закон не враховує толеранс, який зазвичай передбачаються контрактами, що може мати наслідком проблеми з подальшим коригуванням суми податкових зобов’язань з ПДВ.
Також актуальна редакція закону не на користь експортерів регулює питання використання попередньої оплати за товар. Так, значна частина наших клієнтів є представниками іноземних агропромислових корпорацій в Україні. Як правило, такі компанії експортують товар на користь своїх пов’язаних осіб, які, в свою чергу, можуть надати українським компаніям певну суму передоплати, яка надалі використовується для цілої низки експортних операцій.
При цьому, виходячи з буквального тлумачення закону, відсутність оформленої митної декларації не дає можливості отриманій експортером передоплаті взяти участь у розрахунку ліміту. Тобто той факт, що експортер вже отримав передоплату за товар не звільняє такого експортера від обов’язку реєструвати податкову накладну — оскільки така передоплата зможе вплинути на збільшення ліміту лише за наслідками оформлення митної декларації, тобто лише тоді, коли експорт буде завершено.
Зазначені положення є відверто дивними зважаючи на мету закону — забезпечення фактичного повернення/надходження валютної виручки в Україну.
Ще варто звернути увагу, що режим експортного забезпечення передбачає нові форми взаємодії між експортерами, митними та податковими органами, Національним Банком України та обслуговуючими банками. Але поки що відсутні навіть натяки на нормативно-правові акти, якими б визначались особливості такої взаємодії та обміну інформацією. Деякі обслуговуючі банки наших клієнтів навіть зараз, через понад місяць після введення закону в дію, не мають уявлення, яким чином розраховувати ліміти та передавати їх в Національний Банк України.
Загалом, ми розділяємо благородні цілі, задля яких був розроблений режим експортного завезення. Разом з тим дозволимо собі припустити, що в нинішній редакції закону режим експортного забезпечення працювати не буде. А якщо режим все таки запровадять без суттєвих доопрацювань закону, гадаємо, що наслідки будуть протилежні тим, яких очікували розробники.
Микита Ларіонов, радник, адвокат компанії Arzinger
