Війна закінчилась, чи скоро Україна поверне позиції на зерновому ринку? Прогнозуємо з професором з США

Поле пшениці в Україні
Українська пшениця
Джерело фото: Latifundist.com

Через кілька тижнів після початку війни професор економіки сільського господарства із США Аарон Сміт написав у блозі, що вона вплине на світові ринки агропродовольчої продукції. Але не принципово. Та згодом змінив свою думку. Latifundist.com розпитав у професора, як реагують ринки пшениці, кукурудзи та олії на війну, та чи зможе Україна після розблокування експорту відновити позиції на традиційних ринках.

Latifundist.com: Чому ви змінили свою оцінку ризиків для продовольчої безпеки після вторгнення росії в Україну? Спочатку ви написали, що ризик доволі високий, але не історичний. Та пізніше ви змінили свою думку.

Аарон Сміт:  Не думаю, що я помилився. Можливо, неправильно зробив акцент. Ціни на аграрну продукцію вже були дуже високими, так само, як і ціни на мінеральні добрива. Ще до вторгнення. Звісно, ніхто не очікував, що воно буде настільки масштабним. Після 24 лютого ми побачили, що ціни, зокрема, на пшеницю, підскочили приблизно на 20%. Це значне збільшення, але це не історичне. Тож сприйняття війни ринком як додаткового фактору було серйозним, але не настільки.

Та у перспективі ціни зростуть. Ринок вважає, що війна триватиме, лишаються заблокованими порти. Крім того, є проблеми з постачанням в інших частинах світу. Індія обмежує експорт, а погода в США не дуже сприятлива для виробництва пшениці. Я вважаю, що ці фактори також не можна не враховувати.

Latifundist.com: На тлі українські кризи в США говорили про додаткове стимулювання фермерів для вирощування зерна. 

Аарон Сміт: Дійсно, в США виділяють більше грошей американським фермерам для нарощування виробництва. Та, на мою думку, наші фермери хочуть отримати більше грошей від уряду. А це не те, що насправді допомогло б вирішити проблему.

Читайте також: «Українська рана» на ринку пшениці. Хто замінить нас на ринках Близького Сходу та Африки?

Latifundist.com: Ще недавно лунали думки про рекордно низькі запаси пшениці, мовляв, їх вистачить на 10 тижнів. Хоча критики резонно говорили, що при цьому забувають про новий врожай. 

Аарон Сміт: Я не бачив жодного доказу того, що запаси пшениці настільки низькі. Протягом останніх двох-трьох місяців кожного виробничого сезону приблизно 20% запасів залишається і переходить з року в рік. Саме в цьому періоді ми тоді і знаходилися. На моє переконання, заява про рівень запасів не відповідає дійсності. Тим більше, дійсно, не забуваємо про новий урожай.

З огляду на глобальні прогнози USDA, я думаю, запаси не є історично низькими. Інше питання про доступ до частини з них. Ви краще за мене знаєте, що пшениця, яка зберігається у сховищах в Україні чи росії може не потрапити на світовий ринок. Це, безумовно, серйозний виклик.

Latifundist.com: Як на світовий ринок пшениці вплинули обмеження, запроваджені Індією на експорт зерна? 

Аарон Сміт: Світові ціни на пшеницю не сильно змінилися. Думаю, частково тому, що в обмеженнях було багато винятків.

Виробництво основних зернових культур в Україні

Читайте також: Виробництво пшениці 2022: де і скільки пшениці зберуть у світі?

Latifundist.com: Аарон, у своєму блозі ви говорите, що США не потрібно збільшувати посівні площі під пшеницею. Чому так вважаєте?

Аарон Сміт: У Сполучених Штатах найбільша частка виробництва пшениці належить озимій, посівна кампанія проходить у жовтні. Збирання врожаю стартує у червні. Озима пшениця була посіяна до війни в Україні, до цієї кризи. Отже, ми нічого не можемо зробити, щоб повернутися в минуле, аби посіяти більше пшениці. Яру пшеницю зазвичай сіють у північній частині Сполучених Штатів, на Великих рівнинах. Збирають восени. Минулого року виробники зібрали поганий урожай ярої пшениці через посуху.

Ціни на найвіддаленіші ф’ючерси зростали протягом останніх двох місяців. Це свідчить про те, що, можливо, наступного року зросте дефіцит. Я очікую, що американські фермери посіють більше озимої пшениці цієї осені. Але не впевнений, чи така ж ситуація буде в Україні. 

Latifundist.com: Посів ярої пшениці в США був найповільнішим цього сезону за останні понад 20 років. Яка причина цього? Погодні умови?

Аарон Сміт: Так, виключно погода. І тому ми бачили зростання цін. Те ж саме стосується кукурудзи та сої — сівба проходила повільно. під час посіву випало занадто багато опадів. Хоча, потрібен був всього один тиждень, щоб досягти необхідного темпу сівби. Але ситуація згодом відносно вирівнялась. 

Latifundist.com: Аарон, що ви думаєте про те, що африканські країни замінюють пшеницю на іншу культуру у виробництві продуктів харчування?

Аарон Сміт: Пшениця — не єдине джерело калорій. Ми можемо отримати ці калорії з інших продуктів. Навряд країни швидко перейдуть на споживання рису чи іншого зерна. Але така можливість є. Пшениця стає менш доступною,  країни переходять на інші культури та інші джерела калорій. У деяких країнах це простіше, ніж в інших. Але, наприклад, у Єгипті історично заточені на пшеницю. Тож, можливо, для таких країн важче перейти, ніж більш південним країнам, у раціоні яких більш різноманітний набір зернових.

Latifundist.com: Поговоримо про соняшник і соняшникову олію. Який вплив на ринок має війна в Україні?

Аарон Сміт: Україна та росія є ключовими виробниками соняшникової олії. Війна може значно вплинути на ринок соняшникової олії. Але  вона становить лише невеликий відсоток від усіх споживаних рослинних олій у світі. В залежності від сфери використання, рослинні олії можна замінити: замість соняшникової можна використовувати ріпакову або іншу олію.

Виробництво та експорт рослинних олій з України

Дійсно, є деякі харчові продукти, у виробництві яких соняшникову олію неможливо замінити. Проте у більшості випадків це не є принциповим.

Читайте також: Олійні в умовах війни: посів, залишки, переробка, умови зберігання

Latifundist.com: Аарон, а яка культура споживання соняшникової олії в США? Чи багато соняшникової олії в супермаркетах? Можливо, ви її купуєте?

Аарон Сміт: В США її споживать не так багато. Найпоширенішою олією є канолова, тобто ріпакова. Ви можете побачити багато інших. Насправді, я не дивився останні місяць чи два. Подивлюсь, чи є в наявності соняшникова олія. Біля мого будинку часто поле засівають соняшником, але не цього року. Якщо не помиляюся, то там його сіють переважно для виробництва насіння.

Мені цікаво — якби вам довелося використовувати іншу рослинну олію, чи помітили б ви різницю в смаку? Я жодним чином не хочу «образити» інші види олій (посміхається – прим. ред.).

Latifundist.com: А ви помітили, чи в супермаркетах США зросла ціна на соняшникову олію?

Аарон Сміт: Не помічав. Чесно кажучи, навіть не дивився (сміється – прим. ред.). Купуючи олію, я спеціально не шукаю саме соняшникову. Зазвичай я купую канолову або оливкову олію залежно від мети використання. Наступного разу, коли я піду в магазин ціну соняшникової.

Latifundist.com: Китай підписав угоду з Бразилією про усунення барʼєрів для імпорту кукурудзи. У попередні роки Китай закуповував кукурудзу в Україні. Яким ви бачите подальший розвиток ситуації?

Аарон Сміт: Гарне запитання. Думаю це чудовий приклад того, коли у країни-імпортера є різноманітний набір постачальників у всьому світі. А ще — як торгові потоки можуть змінюватися у випадку, коли країна-постачальник більше не може цього робити.

Подібний приклад був 7 років тому, коли Сполучені Штати та Китай вели торгову війну. У Китаї діяли мита на американську сою, хоча країна купувала багато американської сої. На тлі війни почали купували сою з Бразилії, а США переорієнтувалися на інші країни. Півроку-рік ринки були дуже незбалансовані. Ціни на сою в США були нижчими, до тих пір, поки не налагодили нові партнерські зв’язки. 

З глобальної точки зору добре, коли торговельні відносини гнучкі. Якщо щось відбувається в одній частині світу, торгівля продовжується. Сподіваюся, що вже скоро Україна зможе виробляти та експортувати більше кукурудзи. Навіть якщо це буде не Китай, знайдеться інший ринок для імпорту зерна.

Latifundist.com: Аарон, на вашу думку, наскільки складним буде для України повернення на традиційні ринки, такі як Китай?

Аарон Сміт: Сумніваюся, що це буде надто складно. Імпортери шукають надійних постачальників. Якщо Україна відновить виробництво і постачання зерна, покупців буде багато. Не обов'язково Китай. У них дуже довгий час була політика самозабезпечення. Вони скоротили виробництво сої і за останні 15-20 років дуже багато її імпортували. За останні 2-3 роки почали завозити більше кукурудзи. Але Китай — це лише один ринок.

Latifundist.com: Дякуємо за розмову.

Костянтин Ткаченко, Софія Ярошенко, Наталія Кисельова, Latifundist.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агробізнесу України на нашій сторінці в Facebook, каналі у Telegram, завантажуйте додаток у AppStore, підписуйтесь на нас у Instagram или на нашу розсилку.

Виконано за допомогоюDisqus