Александр Чеснакофф: Банки мають обмежений ресурс, тому видають його тим, хто має найбільшу потребу
Джерело фото: Latifundist.com
У середині листопада Александра Чеснакоффа призначили на посаду члена правління Credit Agricole Bank, відповідального за корпоративний бізнес, агрі-агро, малий та середній бізнес, фінансові ринки та лізинг.
Він би міг спокійно працювати у Франції, де наразі його дружина й діти (у Credit Agricole Group Александр працює вже понад 16 років), натомість у травні повернувся до Києва. Зараз живе на дві країни. Але говорить, що ще ніколи не відчував такої мотивації до своєї праці, і пишається тим, що може в такий нелегкий час допомагати Україні.
У розмові з Latifundist.com він розповів, як команда банку пережила початок повномасштабного вторгнення, як довелося змінювати підходи до видачі кредитів аграріям, наскільки зросла відсоткова ставка, а також про вихід групи з російського ринку та як війна «допомогла» ЄС дізнатися, що Україна — не проміжок між Європою та росією, а важливий економічний партнер.
Війна показала, хто є хто в бізнесі
Latifundist.com: Як після 24 лютого змінилася взаємодія із клієнтами? Готові зустрічатися з ними фізично чи тільки онлайн?
Александр Чеснакофф: Наші менеджери готові особисто зустрічатися з клієнтами, з тими із них, хто доступний і працює в Україні. У нас є клієнти, які перебувають за кордоном, — й українці, які виїхали, й іноземці. З ними ще з часів Covid-19 продовжуємо працювати в онлайн-форматі. Також в онлайні відбувається вся комунікація із клієнтами на тимчасово окупованих територіях.
Але це не головне. Зараз через ризики ми набагато глибше вивчаємо кожен окремий кейс, ніж до війни. Іноді це викликає непорозуміння з боку клієнтів.
Latifundist.com: Чому?
Александр Чеснакофф: До війни — це був налагоджений процес, головною ціллю якого було виграти конкуренцію за клієнта, який потребує фінансування. Зараз ризики набагато вищі, а банки, як ви знаєте, ставляться обережно до них. А ще банкам не подобається, коли не можна передбачити, що буде далі. Зараз, на жаль, давати довгострокові прогнози щодо України ніхто не в змозі. Взяти хоча б зерновий коридор. Нещодавно його продовжили на 120 днів. А до цього, пам’ятаєте, що було?
Тому зараз банкам потрібно працювати зовсім інакше, бо маємо обмежений ресурс і повинні його давати тільки тим, хто має найбільшу потребу.
Latifundist.com: Який зараз найголовніший критерій оцінки клієнта?
Александр Чеснакофф: Зараз найважливіший критерій — генерування грошового потоку. До вересня ми менше турбувались про це, бо аграрії будують свої бізнес-плани на сезон. І ми прогнозували, що проблеми в агросекторі почнуться у кінці цього й на початку наступного сезону. Саме так і відбулося. Зараз бачимо, що в тих аграріїв, які реалізували якусь частину своїх стоків, — ситуація краща. Друге питання — з яким прибутком вони реалізовують. Але всі ситуації унікальні. І ця війна показала, хто є хто в бізнесі.
Latifundist.com: В умовах війни працівникам банку довелося стати експертами і в трейдингу, і в логістиці, розмінуванні полів. Тобто маєте розуміти бізнес компанії з усіх сторін?
Александр Чеснакофф: Це комплімент для нас. Насправді, ми все ж таки банкіри. Просто від початку активної фази війни стали ще глибше вивчати бізнес клієнта.
Latifundist.com: На яку суму видали кредитів за час повномасштабного вторгнення і, зокрема, яка частина відводиться програмі «5-7-9%»?
Александр Чеснакофф: За програмою «Доступні кредити 5-7-9%» з початку війни ми видали 1,2 млрд грн для агрокомпаній.
Наша головна проблема, як і всіх банків під час війни, — ризики. Щоб видавати більше, ми намагаємося зменшувати ризики під кожний індивідуальний кредит. Під час війни ми долучилися також до урядової програми з надання державних гарантій, у рамках якої вже видали агрокомпаніям більше 700 млн грн кредитів.
Наприкінці листопада також підписали договір із ЄБРР, спрямований на фінансування аграрного сектору країни. Таким чином зможемо гарантувати приблизно 50 млн євро кредитів. Ми докладаємо максимум зусиль, щоб допомагати агробізнесу.
Latifundist.com: Фінансисти попереджають, що ми пережили цей сезон на запасах минулого, тому наслідки війни в економічному плані відчуємо вже в новому році.
Александр Чеснакофф: Так і є. Припустимо війна закінчиться завтра, але ж негативні економічні наслідки будемо спостерігати ще досить довго. Пік буде в березні-квітні 2023, найгостріша фаза в економіці попереду.
Наразі ми бачимо, що можливості економіки, які накопичилися завдяки попереднім успішним рокам, потроху зменшуються. Збої із газопостачанням та електрикою дають про себе знати не тільки агросектору, а й іншим галузям.
Latifundist.com: На вашу думку, які галузі агросектору найбільше і найменше відчули на собі війну?
Александр Чеснакофф: Я можу сказати, хто зараз працює більш-менш стабільно. Це переробники соняшнику, які мали можливість на початку повномасштабного вторгнення експортувати олію у ЄС. Тоді в ЄС всі масово купували соняшникову олію, бо її здебільшого імпортують з України. Був страх, що через війну вона зникне з полиць. Ціни підвищилися, тому в підсумку той, хто зміг швидко організувати логістику через західні кордони, зумів реалізувати олію за дуже гарною ціною.
Latifundist.com: Європейці, мабуть, зрозуміли, наскільки були залежні від України?
Александр Чеснакофф: Так, всі вже розуміють, що Україна не проміжок між Європою і росією. Насправді наша країна — доволі важливий економічний партнер. Зараз із кожним місяцем війни світ все більше дізнається, скільки всього імпортували з України, коли ця продукція поступово зникає із полиць. І мова йде не тільки про агропродукцію, а й про інші товари, наприклад, меблі, посуд.
Наше завдання — щоб банк працював ефективно, а клієнти мали змогу розвиватися
Latifundist.com: На що зараз аграрії найбільше беруть фінанси?
Александр Чеснакофф: На робочий капітал. Це пов’язано з подорожчанням логістики. Раніше ж проблем з експортом не було. Коли закрилися порти, то деяким клієнтам доводилося перевалювати збіжжя по 3-4 рази, поки довезуть до судна. А час — це гроші.
Latifundist.com: Наскільки зросли відсоткові ставки?
Александр Чеснакофф: Останнє підвищення ставок було більш ніж на 10% в цілому по банківській системі. Тобто можна говорити, що вони майже подвоїлися порівняно з довоєнним рівнем.
Всі пам’ятають, коли облікова ставка НБУ підвищилась до 25%. Після цього ставки кредитів почали збільшуватися. Для тих клієнтів, які брали короткострокові кредити, зміни були моментальними.
Зрозуміло, що ми не досягаємо рівня ставки 25%, бо для банку це тонка грань. Я вважаю, з нашого боку була побудована правильна комунікація. Ми пояснили, що не будемо збільшувати ставку, бо не можемо дозволити видавати занадто дорогі кредити. Так, ми хочемо заробляти гроші, але враховуємо можливості наших клієнтів. Та й всі розуміють, якщо видати кредити клієнту в умовах війни під 25%, то ти просто знищиш його бізнес. Не отримаєш ані тіла, ані відсотка за кредитом.
Latifundist.com: Логічно припустити, що зменшилися строки, на які банки надають кредити.
Александр Чеснакофф: Позики, які ми видали під час війни строком більше ніж на рік, можна порахувати на пальцях однієї руки. У середньому фінансуємо на пів року. Зараз, звісно, ситуація набагато краща, ніж була на початку повномасштабної війни. Тоді горизонт прогнозування становив всього один день. Потім, у якийсь момент, зріс до тижня, місяця. Зараз це 6 місяців.
Наголошу, ми даємо в кредит кошти, які отримали від вкладників, — їхні депозити, за повернення яких несемо відповідальність. Це означає, що коли ми оцінюємо клієнта на якийсь продукт, наприклад, кредит, то будемо видавати ці кошти на строк, який ми можемо дозволити собі, зокрема, орієнтуючись на строки депозитної бази.
Про те, як змінився ринок кредитування аграріїв
Latifundist.com: Банк займається торговим фінансуванням?
Александр Чеснакофф: Так.
Latifundist.com: Багато трейдерів і фермерів нарікають, що в умовах активної фази війни банки майже згорнули торгове фінансування.
Александр Чеснакофф: Торгове фінансування ми не згортали. Зрозуміло, що в умовах війни довелося зробити деякі обмеження, пов’язані з ризиками. Чому таке фінансування зараз дуже ризикове? Бо торгівля пов'язана з якоюсь угодою, більш-менш зрозумілою по часу. На початку повномасштабної війни, коли відбувалася перебудова всієї логістики, це складно імплементувати. Адже в експортерів агропродукції нові контрагенти і вони ще не мають налагодженого партнерства. Тож одна сторона угоди хоче перестрахуватися і просить передоплату, тоді як інша — не впевнена, що отримає товар.
Latifundist.com: Вже багато років товарне кредитування є конкурентом банківському. Не прямим, але теж конкурентом, бо змагаєтесь за одного клієнта. За відчуттями, вони суттєво скоротили кредитування?
Александр Чеснакофф: По-перше, ми ніколи дистриб’юторів не вважали своїми конкурентами — це такі ж клієнти, які підтримують свої продажі. А взагалі товарне кредитування зменшилося через війну та через зміну структури економіки. І це знову ж питання ризиків.
По-друге, ми сьогодні найбільші експерти саме в оцінці ризику. Ми не знаємо всього, але я вважаю, що як банк ми розуміємося на аналізі ризиків краще за інших.
За нашими плечима досвід однієї із найбільших фінансових груп Європи, якій понад сторіччя. Так, нас називають іноді консервативними, але саме це і допомагає нам працювати вже 130 років і підтримувати клієнтів у всьому світі.
Latifundist.com: Як змінився ринок кредитування аграріїв? Бо до вторгнення багато банків почали виходити на ринок саме з агропрограмами.
Александр Чеснакофф: Змінився перелік банків, які кредитують агробізнес. Хоча ринок не став більшим або меншим.
Latifundist.com: А як змінився портфель ваших клієнтів?
Александр Чеснакофф: Наш портфель після 24 лютого не зменшився, а навіть трохи зріс. Однак всередині портфеля довелося дещо знизити суми позик тим клієнтам, які знаходяться близько до зони бойових дій, через великі ризики. Є клієнти, яким, навпаки, збільшили суми. У цілому запит на фінансування з боку агроклієнтів зріс. Понад 50% кредитного портфеля банку — це кредитування агросектору та переробки.
Latifundist.com: А як щодо тих аграріїв, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Чи є якісь «програми лояльності»?
Александр Чеснакофф: Якщо клієнт із гарною кредитною історією має якісь складнощі, то ми будемо робити все, щоб допомогти йому їх пережити. Будемо разом працювати, щоб допомогти погасити йому поточну заборгованість.
У нас багато клієнтів, які перебувають на тимчасово окупованих територіях і при цьому продовжують обслуговувати свої кредити. Звичайно, ми всі розуміємо, що життя у них непросте. Це значить, що в них можуть бути інші пріоритети, ніж обслуговувати кредит, але вони це роблять. Є клієнти, у яких ситуація непогана, є запаси, але вони не зовсім коректно поводять себе зі своїми постачальниками та клієнтами.
Latifundist.com: Чи є серед таких клієнтів агрохолдинги?
Александр Чеснакофф: Ні. Агрохолдинги — це зовсім інша історія. З ними завжди цікаво домовлятися про умови співпраці. Трохи складніше й довше з ними укладаються договори. Та поки я не бачив якоїсь відверто негативної поведінки з їхнього боку.
Latifundist.com: Скільки існує ця модель, стільки й говорять, що агрохолдинги в Україні мають із часом відмерти, як це було в Бразилії, Аргентині. Чи стане війна своєрідним тригером для цього?
Александр Чеснакофф: Ще до початку повномасштабного вторгнення в мене теж було відчуття, що, дійсно, така модель в Україні рано чи пізно відживе себе. Після 24 лютого я був упевнений, що ця ситуація тільки прискорить трансформацію агробізнесу. Чому? Бо багато хто будував свій бізнес тільки під південні порти. Але зараз я бачу, як компанії вирішують цю проблему: інвестують у сухі «порти», прокладають нову логістику через західні кордони тощо. Що буде наприкінці війни — ніхто не знає, але я вже не настільки категоричний щодо агрохолдингів, як раніше.
Latifundist.com: У багатьох агрохолдингів диверсифікований земельний банк. Декого цього року виручили західні кластери.
Александр Чеснакофф: Наявність земельного банку — це спроможність продавати врожай та отримувати грошовий потік. Але зараз не настільки велике значення має розмір компанії, як оперативність менеджменту.
Latifundist.com: Розкажіть трохи про цифрові рішення для банку.
Александр Чеснакофф: Для бізнесу (юридичних осіб і підприємців) ми запустили інтернет-банкінг CORPEX. У ньому клієнт може здійснювати платежі в національній та іноземній валютах, подавати заявки на депозити, кредити, здійснювати продаж/обмін валют тощо. Зараз відбувається перехід всіх діючих клієнтів, які користувалися інтернет-банком «Стиль», на CORPEХ та одночасне підключення нових клієнтів.
У листопаді ми запустили новий інтернет-банкінг для підприємців CA+ Pro. Його створила та ж команда, що працювала над застосунком СА+, яким зараз користуються всі роздрібні клієнти. До речі, під час війни в застосунку СА+ з’явився новий функціонал, завдяки якому користувачі СА+ зібрали 33,6 млн грн на підтримку Збройних сил України та благодійних фондів. Загалом від початку війни банк спрямував понад 21 млн грн на благодійні проєкти, підтримку лікарень та постраждалих від війни.
Також через війну ми прискорили запуск віддаленої відеоідентифікації клієнта — тепер підприємці можуть відкривати рахунок у банку повністю онлайн, не відвідуючи відділення. Ще є цифрові й хмарні рішення всередині банку. Банк створив 3-й центр обробки даних у хмарі з повним резервним копіюванням своїх даних. Це забезпечить постійний доступ до фінансових послуг у разі серйозних наслідків війни.
Як робота дає відчуття «нормального життя»
Latifundist.com: Коли ми запитуємо представників агробізнесу, чи вірили вони, що росія відкрито нападе на Україну, то більшість відповідає, що ні. Які у вас були відчуття і де застало вас 24 лютого?
Александр Чеснакофф: Я не дуже вірив у те, що росія нападе на Україну. Може, тому й не мав «тривожної» валізки. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з сім’єю були за кордоном. Виїхали ще 20 лютого, бо в дітей у цей час були канікули. Повертатися в Україну було небезпечно, тому ми вирішили, що поки дружина та діти будуть жити у Франції. Я ж у травні вперше повернувся до Києва.
Latifundist.com: Як у цей час була організована робота Credit Agricole Bank в Україні?
Александр Чеснакофф: Перші два місяці ми працювали онлайн і постійно були на зв’язку один з одним. Було складно, бо одна справа, коли ти працюєш у країні й на власні очі бачиш, що відбувається, а інша — коли ти за кордоном і бачиш все тільки по телевізору. Тобі потрібно давати якісь поради своїй команді, але чи будуть ці поради доречними?
Тому спочатку мені було дуже важко. Пам’ятаю перші чотири дні. Ми продовжували збирати інформацію про співробітників — хто де знаходиться. На четвертий день, у суботу, колеги запитують: «Що ми будемо робити в понеділок? Яку стратегію оберемо і як будемо обслуговувати клієнтів?». Декілька хвилин я сидів і не міг нічого вимовити. Потім сказав: «Як ви можете про це думати, коли ваше життя і ваші сім’ї у небезпеці?».
Упродовж дня я обмірковував цей діалог і зрозумів, наскільки співробітники віддані своїй роботі. До того ж у той момент нам всім потрібно було відчуття того, що все буде добре. Відчуття нормального життя.
Latifundist.com: Робота була саме тим відчуттям «нормального життя»?
Александр Чеснакофф: Саме так. А потім це відчуття пошуку «нормального життя» швидко змінилося, як мені здається, на відчуття гордості за свою роботу. Гордості, що ти допомагаєш країні, коли вона цього потребує. Не всі можуть піти на фронт, та й не повинні всі туди йти. Економіка та країна мають працювати. І я, і мої колеги ще ніколи не відчували такого рівня мотивації. Саме тому кожного дня ми встаємо та працюємо, бо знаємо, для чого це робимо.
Latifundist.com: Чи була в Credit Agricole Bank «тривожна» корпоративна валіза на випадок війни?
Александр Чеснакофф: Насправді ми готувалися до розвитку будь-яких сценаріїв і розробили «план Б» відповідно до кожного з них. Та плани довелося адаптувати до реальності. Хоча, скажу відверто, ця робота була корисною для всіх. Вона допомагає перш за все підготуватися морально до тієї чи іншої події.
Latifundist.com: Ви повернулися в Україну на початку травня. Чи звикли ви до війни за цей час?
Александр Чеснакофф: Пам’ятаю, що коли тільки перетнув кордон, то побачив, що тут не все так, як показують по телевізору. Я провів багато зустрічей зі співробітниками, клієнтами. Побачив, що діти ходять до школи, люди працюють. І тоді зрозумів, що вони ж якось із цим живуть, то і я зможу. Ось тоді й відбулося переосмислення. Зараз я в Києві й не можу сказати, що мені тут дуже страшно (посміхається — прим. ред.).
Щодо банку, то приблизно місяць нам знадобився, щоб налагодити всю роботу. До цього найбільшим питанням була безпека співробітників. Коли ми зрозуміли, що більша частина людей у безпечному місці, то почали активно працювати вже в умовах війни.
Про вихід материнської компанії із росії
Latifundist.com: Розкажіть про материнську компанію, зокрема, як вона вас підтримала навесні?
Александр Чеснакофф: У перші дні війни Група запустила надзвичайний фонд солідарності в розмірі 10 млн євро. Половина цієї суми спрямовується на допомогу співробітникам банку в Україні, а решта — неурядовим організаціям, які перерозподіляють фінансування на місцях та надають адресну допомогу тим, хто її потребує.
Щодо бізнесу, то Група нам давала поради, як далі працювати, і ми до них прислухалися. Зокрема, нам радили трохи змінити програми та зменшити частку валютних кредитів, особливо для тих клієнтів, які не мають валютної виручки, бо це ризиковано і для банку, і для клієнта.
Latifundist.com: Банк вийшов із росії. Чи великий це був ринок для вас?
Александр Чеснакофф: В Україні Credit Agricole Bank — це універсальний банк, у якому працює близько 2,4 тис. співробітників. У росії — корпоративний інвестиційний банк, у штаті якого 170 співробітників, які обслуговували великі міжнародні компанії. Роздрібного банкінгу в Групи там не було. Розміри й профілі банків різні, проте вагу мають не цифри, а цінності, якими керується Credit Agricole.
Latifundist.com: Коли ваші французькі друзі дізнаються, що ви працюєте зараз в Україні, то які питання ставлять найчастіше?
Александр Чеснакофф: Найчастіше запитують: «Чого ти там? Ми думали, ти у Францію назавжди повернувся?». І я починаю пояснювати, що мені ніколи не було так приємно працювати, як зараз. Я докладаю максимум зусиль, щоб бути корисним і допомагати Україні. Зрозуміло, що Київ не найбезпечніше місце сьогодні, але коли я тут, то відчуваю свою користь.
Latifundist.com: Дякуємо за відверті відповіді.
Костянтин Ткаченко, Наталія Родак, Latifundist.com
