Головне зараз втримати Чорне море і мати можливість експорту і річкою, і морем — Євген Осипов
Джерело фото: Latifundist.com
Як війна вплинула на плани українських аграріїв? Що чекає їх у наступному сезоні? Хто винен у блокуванні українських кордонів? На ці питання Latifundist.com відповів СЕО найбільшого у світі виробника і експортера сільськогосподарської продукції з регіону Чорноморського басейну компанії «Кернел» Євген Осипов
Latifundist.com: Які в Kernel інвестплани на 2024 рік?
Євген Осипов: Незважаючи на усі ризики, наша інвестиційна програма на цей маркетинговий рік досить велика. У розвиток компанії ми плануємо вкласти близько $200 млн.
Це інвестиції в будівництво терміналів по перевалці олії, в сільськогосподарську техніку, в автотранспорт, у добудову заводу з переробки олійних. Також це інвестиції у інфраструктуру Дунаю і деякі інші проекти. Мабуть, якби ми розпочинали розбудову зараз, то були б обережніші в інвестиціях. Але ми почали проєкти раніше, тому не можемо залишити їх незавершеними.
Latifundist.com: Один з таких великих проєктів — завод з виробництва олії на Хмельниччині. Чи плануєте запустити «Старокостянтинівський ОЕЗ» навесні, як і планувалося?
Євген Осипов: Так, ми хочемо, щоб він запрацював вже наприкінці цього маркетингового року. А наступного сезону вже вийшов на повні потужності.
Latifundist.com: Тобто вже влітку 2024-го ОЕЗ прийматиме на переробку олійні?
Євген Осипов: Так, ближче до червня. На Заході України досить великі об'єми соняшнику. Ріпак там теж гарно росте. Тому ми бачимо попит від місцевих фермерів, адже їм треба швидко кудись завести продукцію, отримати гроші чи десь покласти її на зберігання. Новий завод покриє всі ці можливості.
Latifundist.com: Минулого сезону два ваших заводи переробляли ріпак. Чи плануєте в перший сезон переробляти його на Старокостянтинові?
Євген Осипов: Дійсно, у нас декілька мультифункціональних заводів. У минулому році два з них переробляли ріпак. В цьому році до них доєднається і Старокостянтинів.
Власним терміналам з перевалки олії — бути
Latifundist.com: Ви сказали, що, окрім іншого, плануєте будувати перевалочні комплекси для олії. Це буде один термінал чи декілька?
Євген Осипов: Декілька, оскільки в нас до цього часу не було власних потужностей з перевалки олії. Це при тому, що частка Kernel в її експорті досить велика. З втратою точок відправки продукції у Миколаєві ми вимушені робити інвестиції у власну перевалку, щоб забезпечити цей процес як по Дунаю, так і по Чорному морю.
Два з таких терміналів, як ви знаєте, ми вже купили, один — в Чорноморську.
Latifundist.com: Чи є у планах компанії відновлення «Трансбалктерміналу»?
Євген Осипов: Відновлення терміналу — досить важкий процес. Ми лише нещодавно закінчили відвантажувати зерно з пошкоджених силосів. Це в нас зайняло пів року. На жаль, з великими втратами цього зерна. Ми анонсували відразу, що там близько 60 тис. т пошкоджено або втрачено. Відновлення терміналу займе близько 1,5-2 роки. Це дуже тривалий процес, тому що інфраструктура і нині під ризиком.
Latifundist.com: Чи будете вкладати інвестиції в «сухі порти»?
Євген Осипов: У нас є декілька партнерств по «сухих портах». Але саме як об'єкт для інвестицій ми їх не розглядаємо. На жаль, потенційна частка нашого експорту по суходолу не більше 15%. Там немає того об'єму, який би задовольнив країну.
Latifundist.com: «Сухі порти» можуть стати пам'ятками під відкритим небом?
Євген Осипов: Ні. По-перше, вони не на всі 100% побудовані зараз. На цей час вони мають якийсь запас переходів, якісь завантаження… Вони і надалі будуть працювати. Але збільшити в рази перевалку вантажів через «сухі порти» просто неможливо. В цьому немає сенсу.
Latifundist.com: Яка, на вашу думку, межа по експорту в Європу?
Євген Осипов: Якщо подивитися на український експорт глобально, то логістично ми ефективні продавати до найближчих до нас країн десь близько 15% від усього експорту. Решту 85% економічно вигідно продавати до країн близького Сходу, Азії, Західної Європи (Італія, Іспанія тощо). І ці країни завжди зацікавлені в нашій продукції. Тому для нас дуже важливо — тримати цей баланс. Так, ми не можемо передавлювати західний кордон через залізничні й автомобільні переходи великим об'ємом товару. Для нього немає місця в близьких країнах. Для нас важливий шлях зерна саме річкою або морем.
Latifundist.com: Як відрізняється собівартість перевезень залежно від способу транспортування?
Євген Осипов: Безумовно, найбільш ефективний шлях — це море. Ми експортуємо морем із загального обсягу близько 85%. Хоча по різних групах товарів цифри відрізняються. Наприклад, по шроту більше покупців в Європі. Тому його більше відправляємо залізницею. Те ж саме стосується олії. Зерна, безумовно, більше йде морем. Але в будь-якому разі Kernel здатен весь об'єм врожаю вивезти річкою і морем. І, я думаю, це правильний шлях для всієї нашої країни. Важливо, що Міністерство інфраструктури це розуміє. Так, морські шляхи сьогодні працюють досить ефективно, але ми не зупиняємо розвитку альтернативних проєктів, бо маємо бути підстрахованими від можливих ризиків. З точки зору собівартості експорту, безумовно, море — це найдешевший і найефективніший шлях.
Latifundist.com: Пропрацьовуєте сценарії повторної блокади «великої води»?
Євген Осипов: Авжеж. Такою собі альтернативою морю став Дунай. Якщо памʼятаєте, на якихось етапах доходило до 3 млн т експорту річкою. Це — колосальний об'єм. І ще є потенціал для зростання.
Останні пів року ми маємо також можливість експорту морем. Це дозволяє нам бути більш стабільними та розуміти, що в будь-якому разі вивеземо наше зерно чи річкою, чи морем. Тобто якийсь з каналів буде працювати. Це важливо не лише для зерна, але й для іншої сільгосппродукції, в тому числі і олії, яку ми вивозимо і наповнюємо бюджет.
Latifundist.com: Блокування сусідами кордонів. Як думаєте, це дійсно наслідок «експансії» української агропродукції через відкриті кордони ЄС, чи причина в іншому?
Євген Осипов: Якщо озирнутися на експорт в Європу три чи п'ять років тому, то ніхто з нас не чув про блокування кордонів. Не було блокувань і в 2022 році. Це сталося у минулому році. Чому? Бо тоді світові ціни на зерно, олію, шроти і інші продукти були досить на високому рівні. І в цих обставинах європейський фермер почував себе досить непогано.
З іншого боку, і для покупця була вигідна додаткова пропозиція, яка трохи стримувала зростання цін. Адже у 2022 році були високі ціни на все, в тому числі на газ, зростала інфляція... А у 2023 році ми побачили вже іншу ситуацію. Світ вже адаптувався до того, що ми виробляємо зерна менше, бо Україна втратила частину території. Але, незважаючи на це, світові ціни дуже знизилися. Якщо подивитися на індекс ФАО, то він різко пішов донизу. І європейський фермер об'єктивно опинився у складному становищі. Бо, з одного боку, в нього падає ціна, а з іншого — до нього заїжджає українське зерно.
І не українське зерно стало причиною падіння цін, причина — зовсім інша. Просто співпали фактори. І, як кажуть, завжди знаходять ту причину, яка лежить на поверхні. Українське зерно було причиною, яка близько, тому на неї й зреагували.
Latifundist.com: Як далі розвиватиметься ситуація?
Євген Осипов: Ціноутворення пов'язане з глобальними факторами. Дай Боже, щоб ціни на зерно почали зростати, бо від низьких цін український фермер страждає значно більше європейського. І ми це відчуваємо на собі. Але потенціал пропозиції зерна потроху починає знижуватися. Буде нижчим потенціал — буде зростання цін. Попит і пропозиція завжди так працюють.
Latifundist.com: Які найбільші виклики нині для галузі?
Євген Осипов: Я вважаю, що головне зараз втримати Чорне море і мати можливість експорту і річкою, і морем. Це дуже важливо і для нашої, і для світової економіки.
Другий виклик, який нещодавно до нас прийшов, — це ризик у Червоному морі і Суецькому каналі. Ми для себе оцінювали премії за український ризик по страхуванню в зв'язку із війною. Поки що український фермер платить екстрапремію за те, щоб судно зайшло в українські порти. Тепер у Червоному морі починається така сама ситуація. А це дуже впливатиме на шляхи як експортних, так і імпортних операцій. І рішення також поки не з'явилося. Є поодинокі випадки протистояння, але системного рішення немає.
Зараз частина флоту, у першу чергу — танкерний, вже починає ходити в обхід Африки. І це проблема. Тобто світ стоїть на такому перехідному етапі, коли йому треба збудувати нову систему противажелів, нову систему страхування і управління ризиками. І проблема набагато ширша, ніж ситуація в Україні, як виявилося. Ми віримо, що світ знайде вирішення цієї проблеми. Адже поки що вона не концентрується тільки на Україні, але й поширюється на інші країни.
Latifundist.com: Як вважаєте, чи вдасться Україні утримати експорт агропродукції хоча б на нинішньому рівні?
Євген Осипов: Останні пів року дали нам розуміння, що логістичний бізнес, так само як і аграрний, в Україні — досить адаптивні. І в будь-якому разі, маючи доступ до причалу, є можливість відвантажувати продукцію, незалежно від того, чи є термінал, чи немає. З цієї точки зору наш експорт досить стійкий. Тобто наші логістичні шляхи будуть працювати. А вже якими технічними засобами це буде забезпечено (чи роботою терміналів, чи іншими варіантами), буде залежати від ЗСУ і тих ризиків, які в нас ще є попереду.
Latifundist.com: З нового року відкрився земельний ринок для юридичних осіб. Чи планує Kernel купувати землю?
Євген Осипов: Ми, як компанія, в якої є іноземні інвестори, не можемо купувати землю. Тому ми зараз — не гравець на ринку землі.
Ми, як компанія, в якої є іноземні інвестори, не можемо купувати землю. Тому ми зараз — не гравець на ринку землі.
Latifundist.com: А після делістингу це теоретично можливо?
Євген Осипов: Скажу так — зараз це не є фокусна інвестиція, на яку б ми дивилися. Але в цілому ми дуже підтримуємо ринок землі. І побачили, що всі ті страхи, які були, коли приймали закон, не виправдалися. Ринок існує. Він дуже невеликий в об'ємах. На рівні всієї країни за рік торгується близько 1%. Люди не готові продавати землю. І це логічно. Але з прийняттям закону, я вважаю, ми отримали робочий механізм залучення нових інвестицій в агро. І ті, в кого є земля, має можливість розпоряджатися нею. Це дуже позитивне явище і з точки зору нашого руху в Європу.
Latifundist.com: Минулий рік був майже рекордним щодо посівних площ соняшника. Які у вас очікування від нового сезону? Чи дотримуватимуться сівозміна та інші технологічні вимоги?
Євген Осипов: Я думаю, що площі посівів соняшника будуть приблизно на рівні минулого року. Це повʼязано з тим, що аграріям потрібні швидкі гроші. Причому незалежно від того, чи працює експорт, чи ні. Соняшник чи ріпак — це ті культури, які завжди можна продати. Тому цього року соняшник залишатиметься однією з основних культур, на яку робитимуть свої ставки українські сільгоспвиробники.
Latifundist.com: А щодо сої? Раніше ви називали її нетиповою для України культурою.
Євген Осипов: В нашому випадку соя — це культура, яка націлена на зменшення об'єму виробництва. У неї невисока відносно інших культур врожайність. Ми ж фізично не могли продати всі стоки на складах.
На жаль, цей ризик на майбутнє залишається. Ми не можемо бути прогарантовані в об'ємах експорту на майбутнє. Тому, я думаю, що багато компаній залишать, скажімо так, нетипові для себе об'єми сої в сівообігу. Просто, щоб просто знизити ризики від зменшення експорту.
Костянтин Ткаченко, Віолетта Громова, Latifundist.com
