Українське зерно сьогодні контролюється краще за будь-яке у світі: Сергій Орловський про те, чи могла Україна возити до Європи неякісну продукцію
Джерело фото: Latifundist.com
У Польщі з початком масових протестів фермерів почалася кампанія з дискредитації якості українського зерна. Мовляв, у той час, коли в ЄС збільшують список заборонених пестицидів, українські експортери продовжують возити своє «брудне зерно». У підтвердження цього у соцмережах поширюють ролики з гнилою українською кукурудзою у вагонах без пояснення, звідки взяли цю інформацію. Підливає олії у вогонь і заступник міністра сільського господарства Польщі Міхал Колодзейчак. За його словами у 99% випадків зерно, яке йде до Німеччини завертається через погану якість і потрапляє назад до Польщі. Та й процедури перевірки зерна на польсько-українському кордоні заслуговують осуду, каже він.
То що з якістю українського зерна, яке йде на європейський ринок? Про це ми поговорили з засновником трейдингової компанії «Агроойлтрейд» Сергієм Орловським.
Latifundist.com: Сергію, бачили у соцмережах, що польським компаніям, які імпортували українське зерно, надходили електронні листи з погрозами, а декому навіть під ворота вивантажували машини з гноєм.
Сергій Орловський: Нам теж надіслали з десяток листів з погрозами і закликами забрати продукцію з полиць магазинів. Це сидять боти, які всім імпортерам розсилають типові листи. На мою думку, Україна ставиться геть недбало до цієї всієї польської істерії.
Latifundist.com: Поясніть.
Сергій Орловський: Складається таке враження, що наше міністерство зовсім не вміє вести перемовини. От поляки заявляють, що українське зерно неякісне. Наші кажуть, що воно якісне. Так доведіть!
Розкажіть, що на територію Польщі українське зерно не в’їжджало, а йшло транзитом. Що заява Колодзейчака про те, що у 99% випадках зерно, яке йде до Німеччини, нею завертається — не відповідає дійсності. Якщо його не розмитнять, то воно аж ніяк у Польщу не попаде, бо везеться під пломбами і митним контролем. Коли відкривається транзитна декларація, тобі її треба виконати і закрити. Не закриєш — проти тебе відкриють кримінальну справу.
Та й навіщо Німеччині вертати зерно у Польщу? Ринок Німеччини вважається преміальним і саме туди Польща експортує найбільше свого зерна. Навіщо з преміального ринку вертати на польський?
Latifundist.com: Виглядає абсурдно.
Сергій Орловський: І польським фермерам треба донести інформацію, що це не українське зерно обвалило світові ціни. І що за рахунок України ви можете зараз побудувати нову експортну інфраструктуру. Ви можете покращити сервіс залізничних перевезень. Бо до цього 90% зерна возилося машинами, а це дорого. Зараз, завдяки транзиту з України, у Польщі будуються перевалочні термінали, склади при залізничних станціях. Зерно можна возити залізницею, чого раніше тут зовсім не було. Це можливість здешевити логістику.
Розвиваються причали, що дає можливість вантажити у Балтійському морі не тільки кораблі на 3 тис. т, а й значно більші. А чим більша пропозиція у портах, чим вони більш розвинені, тим буде більше кораблів, фрахт знизиться. Та й взагалі Польща може стати великим зерновим хабом за рахунок України.
Latifundist.com: Цікава думка, бо, здається, у Румунії вже це зрозуміли.
Сергій Орловський: Ви ж подивіться на цифри. До великої війни Польща експортувала 3 млн т зерна, то зараз в рази більше. Тобто польським фермерам ця історія відкрила світову торгівлю зерном. Раніше експорт польського збіжжя був локальним, зараз за рахунок того, що почали припливати великі кораблі, з’явилася можливість експортувати в Африку, Азію. Вийти на світовий ринок.
Всі ці страйки та протести аж ніяк не йдуть на користь польському експорту. Наприклад, Польща вже втратила на 11% ринок Марокко. Прогнозують що втратить до 20%, бо, поки тут страйкують, туди везе росія. Марокко просто не хоче мати справу з цим всім, що тут відбувається.
Latifundist.com: А що говорять про якість українського зерна польські трейдери?
Сергій Орловський: Ті польські трейдери, з якими я спілкуюся, повністю солідарні зі мною.
Latifundist.com: Чи готові вони публічно про це говорити? Виступити у пресі, якось підтримати нас?
Сергій Орловський: Думаю, що не готові. Бо знову приїдуть трактори і закидають їх офіс гноєм. Треба, щоб з’явилося ядро опозиції і тоді до нього хтось, та й пристане. А самим стати опозиційним ядром зараз — ну поки таких сміливців я не бачу. У них голова не болить. Вони по-тихому возять і заробляють.
Latifundist.com: Загалом, як зараз контролюється якість українського зерна, яке йде в європейські країни?
Сергій Орловський: У зв’язку з останніми подіями, українське зерно перевіряється покупцем більше прискіпливіше. Кожна партія супроводжується аналізом незалежного сюрвейєра і аналізом незалежного сюрвейєра, номінованого в GAFTA.
Не знаю, як у інших компаній, а у мене рівень підходу до контролю якості зерна такий. Перед заключенням контракту ми самі, без сюрвейєра, перевіряємо партію у господарстві — відбираємо проби і здаємо на аналіз в українську лабораторію. Якщо лабораторія підтверджує, що по всім параметрам зерно відповідає європейським нормам, формуємо на відправку.
Далі ми номінуємо незалежного сюрвейєра, який відбирає зразки з вагонів при завантаженні зерна. Ще одна перевірка проводиться при перестановці вагонів з широкої на вузьку колію. Але тут беруться контрольні зразки на первинні показники (волога, смітна домішка тощо).
Четвертий рівень перевірки проводить безпосередньо клієнт. Якщо ми отримуємо кошти за поставку — значить претензій до якості немає. В іншому випадку від клієнта відразу «прилітають» зустрічні протоколи, що якість зовсім не та, яка прописана у контракті.
Latifundist.com: Як перевіряється якість зерна у портах?
Сергій Орловський: У портах так само: ми робимо свої аналізи, коли судно завантажується, а клієнт, коли судно до нього приходить. Тому заява, що українське зерно неякісне — притягнута за вуха. Це абсурд. Ніхто з неякісного зерна не буде робити кінцеву продукцію в Європі, бо він свій бізнес підставить.
Latifundist.com: Як часто за останній рік завертали ваші вагони з зерном через неналежну якість?
Сергій Орловський: За останній рік тільки один такий випадок був. Контролюючі органи знайшли у партії зерна сліди хлорпірифосу. Норма 0,02%, а у нас було менше. Сліди якісь. Проте, зерно завернули, хоча воно відповідало всім європейським нормам.
Latifundist.com: Припустимо, в Європі заборонили якийсь пестицид. Чи можуть в Україні ним обробити умовну кукурудзу і потім зерно повезти в ЄС?
Сергій Орловський: Ні. Якщо в Україні цей пестицид дозволений, то це не значить, що я можу зерно, оброблене ним, повезти в Європу і продати, наприклад, у Німеччині. Воно може поїхати у Африку чи Азію, де цей пестицид дозволений. Але в Європу я не завезу жодної тонни збіжжя, яке не відповідає європейським нормам. Це не реально. Я навіть ризикувати не буду, бо отримаю величезний штраф.
Latifundist.com: А як реагувати на заяви Колодзейчака, що, мовляв, польські контролюючі служби халатно відносяться до перевірок і що уряд готовий надати список українських компаній, які наживаються на масовому експорті неякісного зерна в Західну Європу.
Сергій Орловський: Це все політичні заяви. Він на цьому заробляє політичні бали. Хай підтвердить, що дійсно зерно йде неякісне. Бо зараз у підтвердження цього у соцмережах показують тільки вагони з гнилою українською кукурудзою, яка ще у квітні минулого року заїхала у Польщу. Власник не зміг розмитнити і так воно стоїть у тих вагонах.
Також минулої весни у Словаччині нібито знайшли в українському зерні пестицид, заборонений в ЄС. Це була партія 1,5 тис. т пшениці. Але це було майже рік тому. Одиничний випадок. А вся інформаційна політика будується на тому, що зараз завозиться погане зерно. Хоча ніхто не може назвати партію, імпортера, кількість зерна, яким критеріям воно не відповідає. Наша компанія, до прикладу, може за рік надати документи по якості зерна зі всіх партій, які ми завозили.
Та й, на мій погляд, зараз нереально завезти неякісне. Польські перевіряючі інституції дуже якісно роблять свою роботу і дуже прискіпливо перевіряють українське зерно. Але й немає такого, щоб на якісне зерно вони казали, що воно погане. Однак, як тільки знаходять хоч якусь маленьку невідповідність — відразу завертають.
Latifundist.com: В іншому випадку вагони з українським збіжжям стояли б місяцями на кордоні.
Сергій Орловський: Звісно. Я якось ввозив у Польщу сою. Перевірка на митниці показала перевищення вологості на 2%, ніж зазначено в контракті. Польський орган завернув один вагон назад. Тобто мій вагон завернули не через невідповідність нормам, а через невідповідність контракту. Оштрафували на 300 злотих. Для мене ця ситуація була мегаабсурдною. І я, і польський переробник написали листа, що волога не є головним критерієм, що її можна допрацювати. Ні. Мені повернули цей вагон. Сума штрафу була маленька, тож я не пішов до суду.
Аналогічна історія була з соєю. Знайшли у партії сої ГМО зі вмістом 0,4%. Норма в ЄС — 0,9%. Не розмитнили, бо в контракті написано, що соя йде без ГМО. Через два тижні везу цю ж сою. В контракті вже прописано, що ГМО. Знову знаходять 0,4% і пропускають.
Тому українське зерно на сьогоднішній день контролюється краще, ніж будь-яке у світі. Польське так не перевіряється.
Та й польський фермер не може собі дозволити таку перевірку. Ну уявіть, у нього 100 га. Він збирає 100 т зерна і йому ще треба €1 тис. заплатити за всі аналізи. Тож він його привозить на завод і тільки завод своєю лабораторією підтверджує, що дійсно все добре. Жоден сюрвейєр цього не робить. А я везу 2 тис. т і витрачаю пару тисяч доларів тільки за аналізи зерна.
Latifundist.com: Так само контролюється на якісні показники і транзитне зерно?
Сергій Орловський: Транзитне зерно, яке йде через польські порти, менше контролюється, адже воно йде у більшості до країн Африки. Поляки дивляться тільки на первинні показники. Але ж у мене є свій контроль і я знаю, що якість зерна відповідає нормам контракту.
Latifundist.com: Крім якісних показників, якісь ще сертифікати вимагають європейські покупці?
Сергій Орловський: Фуражне зерно, яке йде на виробництво комбікорму у 99% випадках повинно мати сертифікацію GMP. Бо вона підтверджує, що зерно відповідає всім нормам і показує ланцюжок від поля до споживача.
Якщо ж ми веземо кукурудзу або ріпак для виробництва біоетанолу, то потрібна сертифікація ISCC (Міжнародна сертифікація сталого розвитку та викидів вуглецю — ред.). Це контроль викидів вуглецю при виробництві цього ріпаку.
Якщо веземо зерно для виробництва продовольчої продукції, наприклад, борошна, то тут сертифікати не просять. Тут якість зерна вже контролює польська санепідслужба.
Latifundist.com: І останнє питання. Змоделюємо ще таку ситуацію. За останні два роки багато українців відкрили у Польщі свої компанії. Чи можливо таке, що вони купували в Україні самі на себе неякісне зерно?
Сергій Орловський: У Польщі система агробізнесу зовсім не така, як в Україні. Там немає вертикально інтегрованих компаній — від лану до столу.
Наприклад, там є компанія Wipasz SA — найбільший виробник комбікормів в країні. Але у неї своїх пташників практично немає. В неї є комбікорми і забійні цехи. Все. Птахівництвом займаються для них фермери. Компанія їм говорить, що купивши в мене комбікорм, виростивши птицю і продавши мені на забій, ти заробиш ось стільки. В них багато консультантів, які ведуть фермерів. Останні також контролюють якість кормів, які отримують. Бо, не дай Боже, він не отримає приріст, або м’ясо не відповідатиме нормам. Це катастрофа. Це судовий позов і стягнення збитків за недоотриманий прибуток. Так, в Європі в тебе розв’язані руки, але і відповідальність колосальна. Хтось отруїться — це не тільки штрафи, а й в’язниця.
Latifundist.com: Дякуємо за відверті відповіді!
