Тарас Миколаєнко: 5%-ва домішка революції не створить, але це подушка безпеки для виробників біоетанолу

Тарас Миколаєнко, директор Асоціації виробників біоетанолу
Тарас Миколаєнко, директор Асоціації виробників біоетанолу
Джерело фото: Українська школа політичних студій

З 1 травня 2025 року в кожному літрі бензину має міститися 5% біоетанолу — цього тижня Парламент прийняв відповідний законопроєкт. Щоправда, стосується це не всього бензину, а саме А-95. Біодизелю в документі немає, хоча і в початковій редакції він містився.

Тарас Миколаєнко з перших днів займався адвокацією біопаливної добавки, останні 10 років він це робить в статусі директора Асоціації виробників біоетанолу. Тарас визнає, що закон революції на ринку не створить. 5% домішка — це 80 тис. тонн біоетанолу, в перерахунку на сировину — менше 1 млн тонн кукурудзи. Але співрозмовник вважає, що це стане подушкою безпеки для біоетанольників. При цьому вважає, що закон запустить ланцюгову реакцію: кожна нафтова компанія поставить свій біоетанольний завод.

«До війни були періоди, коли біоетанольні заводи по півроку стояли. Але за час війни вони окупились за один рік. Коли аграрії бачать успіх сусіда через паркан, вони не дивляться на прогнози», — відповідає він на питання про те, чи прораховують нові гравці ринку всі можливі ризики.

Тож що робитимуть десятки біоетальнольних заводів у випадку експортних катаклізмів та цінових гойдалок? Чому з законопроекту зник біодизель? Які можливості відкриває новий закон для аграріїв? Про все це — в інтервʼю.

Latifundist.com: Ви приклали руку до прийняття цього закону. Скільки він припадав пилом в Парламенті? 

Тарас Миколаєнко: У 2012 року я працював в аграрному комітеті Верховної Ради, тоді вперше цю ідею запустили. Прийняли законопроект, але вже за два роки відмінили. З 2014 року я просував її вже як керівник асоціації. У минулому скликанні організували підписи депутатів від всіх фракцій, погодили на комітеті, проголосували у першому читанні, але до другого не дійшло.

У цьому скликанні у першому читанні нас ​​«прокатили». Повторний розгляд, доопрацювання, погодження з нафтогазовими асоціаціями, біоенергетичними… Але нарешті прийняли.

Latifundist.com: Задоволені фінальною редакцією?

Тарас Миколаєнко: Закон не є досконалим з погляду біоетанольників, бо наші зобовʼязання перед Європою — це далеко не 5%. В ЄС передбачено додавання біокомпонентів в паливі на рівні 14% до 2030 року. У нас 5% і лише біоетанол. Мови про біодизель нема.

Latifundist.com: Хоча він був у першій версії. 

Тарас Миколаєнко: Так, на жаль, бо це теж наше зобовʼязання. Давайте говорити відверто: імпортери керують політично в цій частині законодавчого поля. Єдиний консенсус, який вдалось вигрзти — це 5% обовʼязкового додавання біоетанолу в 1л А-95. Навіть не А-98.

Latifundist.com: Давайте детальніше про біодизель. Чому прибрали?

Тарас Миколаєнко: Біодизель зник, бо нафтовики навідріз відмовилися. А друга причина — ринок біодизелю ​​«вбили». В 2012 році було десь півсотні дрібних виробників біодизелю. Далі ввели акциз на нього і він зник як явище. Як і люди, які би могли представляти галузь. За спиною біоетанольників не було тих, хто міг би сказати слово ​​«біодизель». А імпортери навідріз відмовлялися від цієї історії. Поки його нема, але зрештою можуть повернути.

Latifundist.com: А є передумови? 

Тарас Миколаєнко: Тут питання економіки. Біоетанол на сьогодні коштує умовно $700 за 1 м³, бензин на міжнародних біржах — $700-800 за 1 м³. Відповідно додавання біоетанолу економічно доцільне, воно конкурує з традиційним бензином.

У частині біодизелю все набагато складніше. Два роки тому при ціні на дизелю на рівні $800-900 за тонну на Роттердамській біржі, біодизель торгувався по $2 000. Адвокувати історію ​​«давайте додавати в бензин біопаливо втричі дорожче» безглуздо.

Інфраструктура для змішування

Тарас Миколаєнко

Latifundist.com: Що має відбутися до 1 травня 2025 року? Вочевидь зʼявиться інфраструктура для змішування біопалива і бензину.

Тарас Миколаєнко: Це часткова маніпуляція тих же паливників, які кажуть про інфраструктуру. Жодних нових речей нафтобазам не потрібно для змішування.

Зустрічне питання до вас як журналіста. Як ви уявляєте, що таке процедура змішування? І чому вона страшна?

Latifundist.com: Ваші колеги по ринку ще років 10 тому говорили, що інфраструктура для змішування може бути підліцензійною діяльністю. А де ліцензування — там можливі корупційні ризики. Особисто я не розумію, як це буде відбуватиметься, тому і цікавлюсь.

Тарас Миколаєнко: За словом ​​«змішування» стоїть простий насос, який коштує смішні гроші. На кожній нафтобазі є ці насоси для подавання і змішування вуглеводнів. Не обовʼяково навіть біоетанолу. Під час транспортування може відбуватися випаровування. Якась фракція випарувалась — додають насосами на її місце іншу. Не треба космічних технологій. Зберігати біоетанол можна в тих же ємностях, що і бензин.

Latifundist.com: В Європі часто нафтопереробні заводи мають під боком біоетанольні, змішування відбувається одразу. Як це буде в нас? На рівні нафтобаз?

Тарас Миколаєнко: Повертаємось до США та ЄС. Біоетанольні заводи знаходяться в зонах, де росте аграрна сировина. Або в портах. Нафтопереробні заводи знаходяться там, де нафту добувають, або куди її можна доставити морем. В Європі вони переважно знаходяться в портових містах або вздовж ліній трубопроводів.

В Португалії дві ліцензії на переробку нафти і 26 ліцензій на додавання біоетанолу. Тож нема економічного змісту везти з поля на Тернопільщині біоетанол в Кременчук, щоб там змішати і повернути назад. Тому у всьому світі біоетанол додається на нафтобазах. Або навіть на заправках, як, наприклад, в Швеції. У нас же це не дозволили.

Latifundist.com: У нас вже імпортували бензин з біоетанолом. Як це виглядало?

Тарас Миколаєнко: Імпортери в маркетинговій стратегії просувають меседж, що везуть безпосередньо з європейського заводу. Якщо і відбувається змішування, то лише на великих нафтобазах понад 1 тис. м³ На мій погляд, стратегічно це не дуже правильно.

Якщо ви зайдете на Роттердамську біржу, щоб дізнатися, скільки коштує А-95, то не знайдете нічого подібного. Там лише котирування EuroBob — це пальне, точніше основна фракція, по наших мірках щось між А-92 і А-87. Ти його купуєш, завозиш на нафтобазу, де можеш додати 5% чи 10% біоетанолу.

Latifundist.com: Тобто в Україні нічого не зміниться?

Тарас Миколаєнко: Так, головна зміна відбудеться у філософії аграріїв. Тепер бізнесмен, який захоче проінвестувати в біоетанольний завод, буде знати, що незалежно від цінових ситуацій на ринку, що буде з нафтою чи кукурудзою, у нього є збут.

Масштаб ринку

Latifundist.com: Які обсяги цього ринку?

Тарас Миколаєнко: 5% добавка в перерахунку на споживання бензину — це десь 80 тис. тонн біоетанолу.

Latifundist.com: В Україні споживання бензину десь на рівні 2 млн тонн в рік. Для виробництва згаданих вами 80 тис. тонн біоетанолу треба менше 1 млн кукурудзи. Для зерновиків це не зробить чогось революційного.

Тарас Миколаєнко: Так, 5% революції не створять. Щодо 2 млн тонн споживання бензину — це була усталена цифра до війни, нової статистики немає. Ще 10 років тому ми споживали 4-5 млн тонн бензину. Через низький акциз на газ водії поставили газобалонне обладнання, 1-8-1,9 млн газу почали споживати автомобілісти. Під час війни люди чомусь почали більше використовувати бензин, хоча ми і втратили території, транспорт, логістику.

Революції немає, але це подушка безпеки.

Тарас Миколаєнко

Latifundist.com: Багато нових заводів зараз будується?

Тарас Миколаєнко: У Золотоноші почалась реконструкція заводу на 100 тис. тонн, один він покриє потребу України. Будівництво заводу на 84 тис. тонн оголосили ОККО. Ще один завод-стотисячник будується у Львівській області, в червні запустять першу чергу. Один з заводів Теофіполя має потужність 65 тис. тонн.

Latifundist.com: ОККО почало будувати біоетаноловий завод. Чи послідують їх прикладу інші гравці ринку?

Тарас Миколаєнко: Хитрість закону в тому, що він став прапорцем для ринку: кожна нафтова компанія збудує свій чи викупить старий біоетанольний завод. Далі почнеться процес як в Європі чи США — після 5% буде 10%, далі ще вище. Американці вже 40% кукурудзи переробляють на біоетанол — 120 млн т. Це ланцюгова реакція.

Latifundist.com: Можна сказати, що біоетанольне лоббі перемогло імпортерів-паливників?

Тарас Миколаєнко: Коли президент підпише, тоді можна буде про це говорити. Бо в моїй історії купа прикладів, коли ​​«ось-ось», а в кінці лоббі з іншого боку все заблокувало.

Latifundist.com: З цим законопроектом так і було?

Тарас Миколаєнко: У перші дні війни, коли вирішувалось питання експорту зерна, о 9-й вечора мене набрав один з заступників міністра з питанням, що можемо зробити з переробкою зерна. Я відповів, що є ось такі законопроекти на розгляді, ось що вони дають в плані переробки. Наш законопроект був проголосований в першому читанні, його треба доопрацювати і прийняти.

На 9 ранку вже був зум з директорами заводів, уточнювали, хто і скільки може переробити. Це було в п'ятницю. У вівторок все доопрацьовали в одному документі і в четвер проголосовали. А в суботу імпортери заблокували з криками ​​«не можна». Колись напишу про це мемуари.

Latifundist.com: Тепер, схоже, паливники зрозуміли, що треба не воювати, а очолити цей рух і поставити свій заводик.

Тарас Миколаєнко: Так і є, це було еволюційним процесом. Найбільшим виробником біоетанолу в Європі є Shell. Всі нафтові компанії є акціонерами біозаводів.

Цей ринок диктують мережі, продавці пального. Відбулось стратегічне зрушення. ОККО, потім ще одна компанія скоро почне будівництво заводу. WOG колись працював на цьому ринку, але поки його не чутно. КЛО були акціонерами одного з перших заводів. БРСМ мають біозавод.

Паливно-маркетингові війни

Latifundist.com: З приводу БРСМ, у водіїв багато негативних відгуків щодо якості їх біопального.

Тарас Миколаєнко: Це цікаве питання. У БРСМ продають Є-30, це паливо моторне альтернативне.

Треба розділити: бензин як моторне паливо — воно має стандарт, туди можна додавати до 10% біоетанолу. Цей стандарт каже, що ви як водій чи автовиробник підганяєте параметри авто під таке пальне.

Далі, що таке «спиртовий бензин», як його називають в народі? Це альтернативне паливо, воно юридично називається — паливо моторне альтернативне (ПМА). Він не має відповідати згаданому стандарту і містить понад 30% біоетанолу. Відповідно не можна вимагати характеристик традиційного бензину. На нього інший акциз. Споживач при втраті ходових якостей має цінову компенсацію.

Latifundist.com: Це як в історії з газом.

Тарас Миколаєнко: Всі ж кажуть, що на газі машина їздить гірше, ніж на бензині. Це правда. Але це не значить, що на ньому не можна їздити. Хоча страшилок багато. Коли я встановлював газобалонне обладнання на авто, чого тільки не наслухався. Тож ми маємо ділити на два всі ​​«страхи», бо це більше маркетингова історія.

Latifundist.com: Конкуренти демонізують це паливо?

Тарас Миколаєнко: На цьому ринку не треба забувати про маркетинг, одні інших люблять «обгадити». До 2014 року «спиртовий бензин» був майже на всіх заправках, окрім ОККО та Socar. І коли WOG поставив такий бензин на стелу, всі групи в соцмережах, включаючи ​​«Мой Киев», почали публікувати пости, який це поганий бензин. Це був маркетинговий удар, ОККО боролось з WOG.

В 2014 році нафтові лобісти просили поставити такий же акциз для ​​«спиртового бензину», мені вдалось захистити — зробили частковий. Але він уже перестав бути таким конкурентним. А коли нафта впала, то взагалі зник з ринків. Зараз він присутній в БРСМ і у багатьох lowcost заправках.

Експортні ризики

Latifundist.com: Європа призупинила імпортні квоти на біоетанол з України, експорт не обмежують. Але де гарантія, що не повернуть ліміти?

Тарас Миколаєнко: Європа дружить з нами, допомагає, але в економічному плані аграрії знають — щойно ми почали заходити на той ринок, нам перекрили кордон. Як не одне, так друге виникає, тож гарантій немає. Але продавати понад квоту все ще вигідно. Це €100 мита на 1 тонну біоетанолу. При ціні в €700 — це втрата, але економіка все ще лишається.

Latifundist.com: Але власники тримають в голові думку, що Європа може повернутися до лімітів? І що ціна не може триматись високою завжди.

Тарас Миколаєнко: Я спілкувався з директорами і власниками заводів, ніхто не орієнтується на внутрішній ринок. Всі бізнес-плани і фінмоделі орієнтовані на експорт. Логіка така: якщо закриється Європа, заплатимо мито, все одному будемо прибутковими.

До того ж зрозумійте, що сучасний біоетанольний завод — це не просто виробництво біоетанолу. Це завод комплексної переробки зерна. Припустимо, завод купує кукурудзу, що перезимувала в полях, хай по $200 за тонну. З трьох тонн виходить 1 тонна біоетанолу. Сировини на $600, біоетанол продадуть по €700. Але ще ж ми отримали 25% DDGS, тобто протеїну — це десь додаткові $150-200.

Якщо не поскупився, то поставив установку CO, там теж отримав плюс. З зародку кукурудзи ще можеш отримати олію. Відповідно, ланцюг перепробки забезпечує тебе гарними грошима.

Latifundist.com: В чому перевага наших заводів?

Тарас Миколаєнко: Конкурентна перевага проста: європейська кукурудза буде дорожчою за українську, вони і так купують нашу сировину. Але що таке довезти 3 тонни кукурудзи з великими витратами на логістику чи 1 т біоетанолу?

Однозначно завод в Україні біля зон вирощування кукурудзи буде конкурентнішим за європейський. І це стратегічне міркування забезпечує інвесторам думку, що як би не було погано, економіка зберігатиметься.

Latifundist.com: Ми часто говоримо про кукурудзу, але відходи цукрових заводів теж гарна сировина для біоетанолу. 

Тарас Миколаєнко: Кукурудза стратегічно правильна з комплексної переробки. Якщо у тебе біоетанол з відходів, в Європі ти отримуєш до €200 премії. І це історія про цукрові заводи.

Зараз у нас домінує експорт з відходів цукрових виробництв. Але, майже кожен «мелясний» біозавод за роки війни поставив додаткові зернові установки.

Мультипликативно біоетанол тягне кукурудзяників, цукровиків і навіть біогазовиків. Той же Теофіполь, Кожанка — це комплексна історія: цукровий, біоетанольний, біогазовий заводи. Вони ще і згодовують DDGS власному тваринництву. Мультиплікація на всіх бізнесах. Це майбутнє для агро, просто продавати сировину вже буде нецікаво.

Біоенергетика в Україні

Волатильність біоетанолу

Latifundist.com: Але ж біоетанол волатильний продукт, ми точно тут не диктуємо ціни і не є маркетмейкерами.

Тарас Миколаєнко: Маркетмейкер №1 — США, далі Бразилія і потім, вгадайте, хто.

Latifundist.com: Європа?

Тарас Миколаєнко: Сумарно так. Але як окрема країна — Китай. А де вони беруть сировину?

Latifundist.com: В Україні. Хоча з початку війни замістили нашу кукурудзу. 

Тарас Миколаєнко: Вони виробляють 3 млн тонн біоетанолу, також ввели 5% програму для отримання протеїнів.

Latifundist.com: Повернусь до волатильності. Це продукт, ціну на який диктує навіть те, хто в США президент і чиє лоббі там перемогло. США і Бразилія в своєму розвитку біоетанолу орієнтувалися на внутрішній ринок. Ми ж цілимось суто на експорт. Ризик повернення лімітів в Європі, висока волатильність ринку. Це все підводить до питання: якщо буде якийсь з форс-мажорів, що станеться з купою заводів, які набудують в Україні?

Біометановий завод «Галс Агро». Фото: Офіційний портал Верховної Ради України

Тарас Миколаєнко: Правильні міркування — все на свій страх і ризик. Ніхто не дивиться на аналітику, всі дивляться на сусіда, який отримав прибуток. До війни були періоди, коли заводи по півроку стояли. Але за час війни всі заводи окупились за один рік. Коли аграрії бачать успіх сусіда через паркан, вони не дивляться на прогнози. Вони бачать гроші, які йому і не снилися. І якраз прийнятий закон — це в певній мірі наслідок того, що аграрій побачив, як «у сусіда вийшло».

Ми виходимо на 600 тис. тонн виробництва при внутрішньому ринку 80 тис т. Європа споживає 5 млн тонн біоетанолу, але туди заходять бразильці. Проти них діють антидемпінгові мита, але все рівно ризики конкуренції з ними зберігаються. 

«Всі в переробку!». Чому ця мантра шкідлива — показуємо на кейсі з біоетанолу
Читати також

Latifundist.com: Є варіанти закріпитися в Європі?

Тарас Миколаєнко: В Європі багато біоетанольних заводів виставлені на продаж… Можливо, європейці зрозуміють, що давайте віддамо цю історію українцям, бо там сировинна база. Якщо нас пустять в євросімʼю, квот не буде і в кожній області буде по кілька біоетанольномих заводів.

Latifundist.com: Куди стратегічно рухається цей ринок?

Тарас Миколаєнко: Це паливо в авіації і на флоті. В Європі в ці галузі хочуть залучати «стабільні палива», вони так називають біопаливо. Американці щойно запустили перший в світі завод з виробництва авіапалива з біоетанолу.

Індія на останній G-20 говорила про біопаливну програму. Вони запускають до 2025 року 20% домішку, штампують заводи. У них же цукрова тростина і вони вже зрозуміли, наскільки вигідний для країни біоетанол.

Latifundist.com: Як відобразиться на ціні бензину біопаливна домішка? Видається, що 5% не створить погоди.

Тарас Миколаєнко: Зараз бензин коштує 56 грн за 1 л, а біоетанол 34 грн. Беремо 5%, рахуємо — ну нічого особливо не зміниться. Це станом на зараз. Але це відобразиться на економіці, ми почнемо імпортувати менше нафти. Хай вона і саудівська, але вона теж тримає ціни для російської.

Хочете наостанок розкажу про ще одну користь біоетанолу?

Latifundist.com: Залюбки.

Тарас Миколаєнко: Під час війни біоетанольники рятували інші галузі, наприклад, нафтогазовидобування. Воно могло просто зупинитися. Справа у тому, що для чистки труб від парафінів у процесі видобування нафти потрібні спирти, конкретно метанол. Їх ми брали з рф та білорусі. Все, метанолу нема, бо Європа теж брала у росіян та білорусів.

Нафтовики згадали: «О, біоетальнольники, там же є спирти». Плюс треба підвищувати октан. А біоетанол — це звичайний вуглеводень, який підвищує октан. І тут виручила наша галузь.

Костянтин Ткаченко, Latifundist.com

Виконано за допомогоюDisqus