«Всі в переробку!». Чому ця мантра шкідлива — показуємо на кейсі з біоетанолу
Джерело фото: Latifundist.com
Вирішили побудувати завод з виробництва біоетанолу? Запуститися зможете за рік-два, тобто у 2025-2026 рр. А чи буде потрібен комусь ваш біоетанол на той час? Олексій Єрьомін, аналітик компанії Argus Media, під час форуму «Зерно і Переробка: розвиток попри війну» на прикладі кейсу з біоетанолом показує, яка ложка дьогтю є у переспрямуванні потоків зерна із сировинних ринків на ринок переробки.
На українському зерновому ринку слово переробка сьогодні звучить як мантра. У теорії все красиво: в умовах, коли зерно повноцінно експортувати неможливо, однією з альтернатив є виготовлення з нього продуктів із доданою вартістю. Для кукурудзи, наприклад, такою альтернативою є виробництво біоетанолу та крохмалю.
І технічно ця ідея цілком здійсненна. Можна побудувати переробний завод, знайти фінансування під цей проєкт, налагодити виробництво. І в останній час я від багатьох своїх співрозмовників-аграріїв чую: якщо ми вирішимо будувати завод, банки на це з радістю виділять кошти під відсоток, сервісники збудують, а маркетологи і рекламщики розкажуть, як продавати та пакувати.
Але давайте подумаємо, куди ми подінемо готову продукцію. По суті, варіантів лише два — поставити на внутрішній ринок або експортувати. Питання в тому, чи знайдуться споживачі нашої продукції на цих ринках.
Чого нас вчить Бразилія?
Візьмемо, для прикладу Бразилію — провідного світового виробника кукурудзи та біоетанолу.
У 2022 році, за даними USDA, бразильські аграрії виростили майже 140 млн тонн кукурудзи. Але для виготовлення біоетанолу з цих 140 млн було використано лише 9 млн тонн, тобто 6,4% від урожаю. І насправді, це ще оптимістична статистика. П’ять років назад на виготовлення біоетанолу бразильські аграрії змогли направити менше 2 млн тонн кукурудзи і відповідно менше 2% від урожаю.
Правда, тут є нюанс. У Бразилії кукурудза є вторинною сировиною для виготовлення біоетанолу. Левова частка біологічного палива в країні виробляється з цукрової тростини, за обсягами вирощування якого Бразилія займає перше місце в світі. Навіть в 2022 році, тобто в умовах значного збільшення обсягів переробки кукурудзи, частка біоетанолу, виробленої з неї, в країні була не значно вище 10%.
При цьому Бразилія — не єдина країна, що вирощує цукрову тростину. Дуже багато тростини вирощується в Індії, Пакистані. Тобто багато країн мають можливість для виробництва дешевого біоетанолу. А от Україна цієї можливості позбавлена, оскільки ввезення в країну цукрової тростини закрито для забезпечення переробки цукрових буряків — навіть тростинний цукор в Україну ввозиться за квотами.
Тепер щодо споживання. В Бразилії 95% біоетанолу споживається всередині країни. Решта постачається на зовнішній ринок, або залишається в запасах.
Головний біль — реалізація
Ще один важливий нюанс: на даний час виробничі потужності з виробництва біоетанолу в Бразилії завантажені тільки на 52%. Тобто заводи легко можуть збільшити виробництво майже в два рази. А якщо припустити, що внутрішній ринок біоетанолу і так споживає, скільки може, а весь надлишок Бразилія буде постачати на зовнішній ринок, потенціал для нарощування експорту біоетанолу у неї величезний. Тобто, теоретично вона може експортувати стільки ж, скільки сьогодні споживає сама — майже в 20 разів більше, ніж експортує зараз.
І це ще не все. Фактично в Бразилії, як, в принципі, і в США, ринок біоетанолу — це штучно створений ринок.
Він спеціально був створений для підтримки фермерів. І зокрема — для забезпечення переробки кукурудзи та тієї ж цукрової тростини. Це, наприклад, цілий сегмент автомобілів, паливом для яких є чистий біоетанол. Не 10-15% добавка, а чистий біоетанол.
Тепер давайте спробуємо екстраполювати ситуацію на Україну. Автомобілі на чистому етанолі для нас поки що неактуальні, тому орієнтуватимемось на США, де на державному рівні — в межах програми розвитку біопаливної промисловості — встановлено мандат на використання сумішей пального із вмістом 15% етанолу.
Загалом у США на внутрішньому ринку споживається близько 330 млн тонн бензину. На частку етанолу при цьому припадає 47 млн тонн. Це 112 млн тонн кукурудзи в перерахунку на сировину.
Потенціал українського ринку
В Україні офіційний ринок споживання бензину становить 2 млн тонн на рік. За умови дії в країні мандата на 15% суміші — це всього 0,3 млн тонн біоетанолу, для виробництва якого знадобиться 0,7 млн тонн кукурудзи.
А врожай кукурудзи в Україні навіть після початку війни складав 27 млн тонн і очікується, що в цьому році досягне близько 29 млн тонн. Тобто навіть в ідеальній ситуації для внутрішнього українського ринку можна переробити не більше 2,5% від урожаю кукурудзи.
Звичайно, можна ще врахувати тіньовий ринок палива — якісь тіньові заправки, «самовари» тощо. Але навіть якщо припустити, що реальний обіг внутрішнього ринку бензину вдвічі більший за офіційний — наприклад, 4 млн тонн, і на виробництво біоетанолу для внутрішнього ринку українські аграрії зможуть спрямувати не 2,5%, а, скажімо, 5%, це все одно не розв'яже проблему.
Залишається експорт. Питання — чи врятує експорт українських переробників кукурудзи?
Світовим лідером в експорті етанолу сьогодні є Бразилія. У 2022 році вона поставила на світовий ринок близько 1,7 млн тонн етанолу. У перерахунку на сировину — це близько 4 млн тонн кукурудзи. Стосовно України —15% урожаю кукурудзи. Знову ж таки, перспективи так собі. Хоча зрозуміло, що зайняття Україною на зовнішньому ринку місця Бразилії — це суто гіпотетичне припущення.
Вихід в топ-5 експортерів — мрія з сумнии акцентом
Крім Бразилії до десятки найбільших світових експортерів етанолу сьогодні входить Пакистан, Гватемала і 7 країн Європи, серед яких найбільші експортери ― Нідерланди та Угорщина.
При цьому, якщо припустити, що Україні якимось дивом вдасться увійти до топ-5 світових виробників та експортерів і потіснити Угорщину, це буде лише 0,6 млн тонн експортованого біоетанолу та 1,5 млн тонн переробленої кукурудзи. Знову не вихід і зовсім не та цифра, яку хотілося б побачити.
Особливо, якщо врахувати, що в Європі сьогодні діють 54 заводи з виробництва біоетанолу. А в ЄС запроваджено мандат на 10% вміст етанолу в бензині ― для забезпечення споживання біоетанолу, який виробляється.
Глибока переробка — не панацея
Зрозуміло, на біоетанолі світ клином не зійшовся. Є ще глибока переробка. Зокрема, виробництво крохмалю, лізину.
Тут є своя специфіка, але загалом ситуація для України нітрохи не краща, ніж на світовому ринку етанолу.
Сьогодні 70% світового ринку продуктів глибокої переробки кукурудзи, і, зокрема, ринку крохмалю, припадає на Китай. При цьому ключовим питанням тут є використання ГМО-сировини, оскільки для глибокої переробки більше підходить саме ГМО-кукурудза. З цілої низки причин: вмісту крохмалю, зручності переробки з погляду хімічних процесів тощо.
До того ж, у Китаї, як і в Бразилії, виробничі потужності сьогодні задіяні не повністю. Тобто в будь-який момент він може істотно наростити обсяги виробництва.
Світовий тренд: де виробив, там і продав
І головне — світовий ринок продуктів глибокої переробки у порівнянні з сировинним ринком дуже обмежений. У 2022 році в світі було експортовано 206 млн тонн кукурудзи і тільки 10 млн тонн крохмалю і лізіну. Тобто, всього 5% від обсягів експорту сировини — кукурудзи.
Словом, в сегменті глибокої переробки, як і у випадку з біоетанолом, для України критично важливим критерієм є внутрішнє споживання, яке зі зрозумілих причин є мізерним у зіставленні з обсягами кукурудзи, які можуть бути перероблені.
Взагалі, це глобальна тенденція ― розташування переробних заводів якомога ближче до кінцевого споживача.
І що не менш важливо, проти України сьогодні грає фактор часу. Щоб розпочати випуск продукції, потрібно спочатку побудувати завод.
Наприклад, ви вирішили побудувати завод з випуску біоетанолу. Запустити його ви зможете через рік-два. Тобто у 2025-2026 рр. Ось тільки чи буде потрібен комусь ваш біоетанол на той момент — невідомо. Тому що сьогоднішній тренд ― перехід на електромобілі. У біоенергетиці ― на біобутанол. А це зовсім інший технологічний процес. Інше обладнання. І інший ринок, який у Європі вже тіснить ринок біоетанолу.
Крім того, на ринку продуктів переробки конкуренція традиційно набагато вища, ніж на сировинних ринках. Провідні виробники біопалива, такі як Cargill, BASF, ADM інвестують у подальший розвиток шалені гроші.
А ще не забуваємо, що блокування західного кордону України Польщею та іншими країнами боляче вдарило не тільки по експорту зерна, а й по експорту продуктів переробки, зокрема, по експорту рослинної олії.
У тваринництва свої примхи
Є, щоправда, ще й «третій шлях». Як би там не було, більша частина переробних аграрних потужностей у світі задіяна у виготовленні продукції для тваринництва. Тих самих комбікормів. Але свої глобальні ризики є й тут. Наочним прикладом чого знову ж таки є Китай, коли у зв'язку зі свинячим грипом у стані шоку опинилися не тільки місцеві тваринники, а й переробники.
Ось і виходить, що за всієї перспективності переспрямування потоків зерна із сировинних ринків на ринок переробки є не лише переваги, а й своя велика ложка дьогтю, що, звісно, потрібно враховувати під час розроблення планів адаптації українського агробізнесу до реалій воєнного часу.
Олексій Єрьомін, аналітик компанії Argus Media
