Жоден імпорт не компенсує можливий дефіцит азотної групи на ринку — Андрій Халявка
Джерело фото: Latifundist.com
Якщо хімічна промисловість України зупиниться через зниження тиску в газових трубах, вже за тиждень зникне вся сировина азотної групи. «Жоден імпорт не зможе компенсувати цей дефіцит», — попереджає директор і власник GROSSDORF Андрій Халявка. Наскільки близькою є ця кризова ситуація? Хто сьогодні задає погоду на ринку добрив? Як змінилися запити та поведінка аграріїв, і чи залишився в минулому період жорсткої економії на добривах? Та що, на думку Андрія Халявки, є обов’язковою умовою для успішного запуску заводу з виробництва міндобрив? Відповіді на ці питання — у першій частині інтерв’ю.
Всім заправляє логістика
Latifundist.com: Минулого року ми спілкувалися ще у старому офісі (нещодавно компанія переїхала у новий — прим. ред.) і тоді ви казали, що на ринку КАСу очікується цінова війна через появу нових гравців. Чи справдилися ці прогнози?
Андрій Халявка: Наскільки я бачу по ринку, то справдилися. Зараз вирішальним фактором стала логістика. Важливо, де розташоване виробництво — основний завод чи його філія. Основні покупці зосереджуються в радіусі 100 км від цього заводу.
Latifundist.com: Власне, таку приблизно цифру і я чув. А нагадайте, де розташовані ваші заводи?
Андрій Халявка: У Хацьках Черкаської області та в Маяках Вінницької області. В інших містах у нас є складські комплекси для зберігання КАСу.
Latifundist.com: Ваша зона покриття теж близько 100 км?
Андрій Халявка: Не зовсім. 100 км — це зона якірних клієнтів, які з великою ймовірністю купуватимуть саме у цього підприємства. Звісно, можна продавати КАС і на 200 км, і на 700 км. Але що далі від заводу — то складніше конкурувати, особливо з Ostchem, які продають на умовах DDP і покривають доставку незалежно від відстані. Для цієї компанії неважливо, чи покупець знаходиться за 100 км, чи за 350 км — вони покривають цю відстань. Тому конкуренція на ринку посилюється.
Latifundist.com: При цьому ви якось згадували, що лише один GROSSDORF може повністю забезпечити аграріїв КАСом.
Андрій Халявка: Саме так. Наші виробничі потужності є профіцитними. Але я вважаю це правильною стратегією. Вони створені, щоб знімати пікові навантаження під час внесення по мерзлоталому ґрунту. Наприклад, вже за тиждень (розмова відбувалася 18 лютого — прим. ред.) очікуємо оптимальні погодні умови для внесення КАС. Попит на ринку буде шалений. І той, хто матиме достатньо КАСу — отримає найбільший зиск. Ми до цього активно готуємося: завозимо сировину, налаштовуємо потужності, щоб задовольнити зростаючий попит.
Жорстка економія на добривах відходить у минуле
Latifundist.com: Чи змінилася якось поведінка покупців? Пам'ятаю, ви розповідали, що аграрії часто відкладають придбання добрив, зокрема КАСу, до періоду внесення. Це було пов’язано, зокрема, з ризиками зберігання великих обсягів в одному місці.
Андрій Халявка: Докорінно ситуація не змінилася, але тенденція до закупівлі частини обсягів заздалегідь продовжує зміцнюватися. У нас перші закупівлі КАСу на весну починаються вже у червні, і в цей період ціна найнижча. Підприємства беруть частину продукції або весь обсяг. Якщо взяти, до прикладу, попередній сезон, то найнижча ціна на КАС N26+4S становила 11,30 тис. грн/т. Наразі прайсові ціни коливаються в межах 16,20–16,60 тис. грн/т, і це ще не межа, оскільки пік сезону по КАСу ще попереду. Таким чином, ті аграрії, які закупили добрива заздалегідь, заощадили до 50% на ціні.
Звісно, кожен рік різний. Іноді вигідніше купувати влітку, адже економія на ціні може повністю або частково покрити банківські відсотки чи компенсувати втрати від продажу власної продукції. Аграрії також орієнтуються на сезонність зернового ринку і саме він впливає на їх фінансову стратегію.
Latifundist.com: А чи бачите, що аграрії стали менше економити на добривах, зокрема, азотному живленні, як це було у попередні два роки?
Андрій Халявка: Дійсно, період жорсткої економії поступово відходить у минуле. І передусім завдяки гарним цінам на зернові. Аграрії почуваються впевненіше, їм стало легше інвестувати в добрива і ЗЗР. І це добре, адже економіка — це система взаємопов'язаних елементів. Якщо важко аграрію, страждаємо ми, а разом із нами — і наші співробітники, а далі по ланцюжку це впливає на інших підприємців.
Latifundist.com: Один із ваших флагманських продуктів — це КАС із сіркою. Нещодавно на конференції Re:Farm у Львові я спілкувався з німецьким спеціалістом із живлення рослин Йорком Байером. Він зазначив, що в Україні часто, коли не знають, як діяти, вносять азот. Водночас він наголошував, що у нас існує значний дефіцит сірки. Погоджуєтесь?
Андрій Халявка: Цілком і повністю. Сірка — це четвертий за важливістю макроелемент у добривах після азоту, фосфору і калію. Але якщо про перші три елементи аграрії добре пам’ятають, то про сірку часто забувають. Із початком активного розвитку аграрного сектору та переходом до приватного землеволодіння, запаси сірки в ґрунтах значно знизилися. Тому я погоджуюся зі словами вашого співрозмовника. На щастя, зараз агрономи дедалі більше усвідомлюють важливість цього елемента.
Latifundist.com: Ваш портфель по цьому продукту приріс за останні роки?
Андрій Халявка: Він залишається стабільним — 70-80% КАСу, який ми виробляємо, є сірковмісним.
Про конкуренцію і як вона впливає на якість КАС
Latifundist.com: Я часто моніторю діяльність агрохолдингів і, поряд із прес-релізами про те, що компанія почала якусь агрооперацію, все частіше бачу новини про те, що той чи інший холдинг почав виробляти і продавати КАС. Якщо ви скажете, що це ніяк на вас не впливає, я вам не повірю.
Андрій Халявка: Як я вже казав, ринок живий, він розвивається. Підприємств, що виробляють КАС або займаються компактуванням інших міндобрив, стає більше, і цей процес не зупиниться. Хтось приходить із капіталом, аналізує ситуацію і вирішує зайнятися цим бізнесом. Це природно, і так, це створює конкуренцію.
Вплив буває різний. Є компанії, які справді демонструють серйозний підхід: ти бачиш, як вони розвиваються, як грамотно вибудовують свої процеси — і розумієш, що це потужні конкуренти. В окремих регіонах через це нам стає важче: доводиться знижувати ціни, боротися за клієнта.
Водночас є компанії, від яких особливої загрози немає. Ми всі на ринку добре знаємо одне одного, і вже за підходом до справи можна передбачити результат. Якщо власник — технар, педантичний, уважний до деталей, то в такого бізнесу буде успіх. Якщо ж це людина-авантюрист, яка діє навмання, то навряд чи з цього щось вийде.
Конкуренція зростає, вона є, і це нормально. Питання лише в тому, як до цього адаптуватися і які стратегії обирати для утримання позицій на ринку.
Latifundist.com: Чи не стало через це більше на ринку неякісного продукту? Можливо, деякі компанії недооцінюють складність виробництва КАСу, мовляв, легше легшого змішати карбамід з селітрою.
Андрій Халявка: Так багато хто вважає. Я знаю декілька агрохолдингів, які запустили власне виробництво, але при цьому беруть класичний КАС-32 у виробників, які пропонують кращі умови.
Latifundist.com: У кого найнижчі ціни на ринку?
Андрій Халявка: Здебільшого на ринку найнижчі ціни має Ostchem. Якщо ми виробляємо КАС із селітри та карбаміду, то Ostchem починає з фази природного газу. Звісно, що компанія має значно більшу маржинальність і може пропонувати нижчі ціни. Тому за клієнтів, які хочуть великі обсяги — 20 тис. т і більше — боротися з Ostchem складно.
Песимістичний сценарій для виробників добрив
Latifundist.com: А загалом Ostchem чи імпорт зараз є основним маркетмейкером ринку?
Андрій Халявка: Зараз це «Нафтогаз Україна» (посміхається — прим. ред.). У цьому сезоні ключовим питанням стане наявність газу в підземних сховищах (ПСГ). Наскільки його вистачить для промислового виробництва, зокрема, і для роботи таких підприємств як Черкаський «Азот» та «Рівнеазот». А на це впливають деякі фактори. В першу чергу обстріли газотранспортної системи. І друге — погода.
Latifundist.com: Чи може статися найгірше? Ви це бачите по запасах у ПСГ?
Андрій Халявка: Я трохи готувався до нашої розмови та загалом хотів для себе зрозуміти, як йдуть справи в Ostchem щодо можливості подальшого виробництва продукції. Я співставив запаси ПСГ минулого року з погодними умовами, і, на жаль, ситуація виглядає не дуже оптимістично. Якщо взяти 2025 рік, то станом на 15 лютого обсяг вільного газу складав 5,2 млрд кубометрів. Опалювальний сезон закінчився 30 березня, і за цей час було відібрано 1,7 млрд кубометрів газу. При цьому температура тоді була в середньому на 8 градусів вища, ніж зараз.
Якщо екстраполювати ці показники на 2025 рік, враховуючи поточну погоду і запаси в ПСГ, то до кінця опалювального сезону нам потрібно буде відібрати 2,2–2,3 млрд кубометрів газу. Проблема в тому, що таких обсягів у нас просто немає. Станом на вчорашній ранок (розмова записувалася 18 лютого — прим. ред.) залишки вільного газу в ПСГ становили 2,45 млрд кубометрів.
Крім того, в газотранспортній системі є ще 4,5 млрд кубометрів газу, але це так званий «мертвий залишок» або буферний газ, який розподілений між більш ніж 16 підземними газовими сховищами в Україні. Для стабільної роботи підприємств, що сильно залежать від газу — таких як металургійні та хімічні — необхідний певний тиск у газопроводах. Якщо цей тиск впаде, підприємства фізично не зможуть відбирати газ.
Latifundist.com: Резюмуємо: цей сценарій можливий у разі…?
Андрій Халявка: У разі додаткового зниження тиску в газових трубах. Якщо тиск впаде нижче критичного рівня, підприємства не зможуть отримувати газ, і їм доведеться зупиняти виробництво. Це може статися як до закінчення опалювального сезону, так і, можливо, не відбутися взагалі — усе залежатиме від погодних умов і ситуації з обстрілами газотранспортної системи.
Чи покриє імпорт можливий дефіцит добрив
Latifundist.com: Ця ситуація якось може вплинути на вашу роботу? Чи в такому випадку ви просто продовжите завозити добрива з-за кордону?
Андрій Халявка: Якщо хімічна промисловість України зупиниться — а зараз єдиним класичним виробником добрив є Черкаський «Азот» — буквально за тиждень зникне вся сировина азотної групи. Жоден імпорт не компенсує цього дефіциту.
Чим це погано для нас? Здавалося б, дефіцит дозволить нам встановлювати будь-які ціни. Але і для нас сировина зникне. Зараз ми маємо на складах близько 50 тис. т сировини. Цього вистачить на виробництво в лютому і березні. Якби були кошти, ми б закупили ще, але їх немає. Проте ми хочемо працювати не лише в лютому-березні, а й у квітні-травні.
Якщо основний виробник зупиниться, це створить ефект «вибуху бомби»: ціни різко зростуть, а продукція зникне. Тому після продажу наших запасів ми теж будемо змушені зупинити виробництво, адже просто не матимемо з чого працювати.
Latifundist.com: Хоча минулого року ви мені казали, що «ящик Пандори» — імпорт — відкритий. Упродовж року ми також бачили, що імпортна складова по добривах зростає. Водночас ви говорите, що імпорт не компенсує дефіциту.
Андрій Халявка: Контрактування і доставка імпортного товару зараз дорожчі, ніж купівля продукції, яка вже є на складах в Україні. Наприклад, карбамід дешевше ніж 26 тис. грн/т не завезеш, тоді як у портах його можна купити по 24,5 тис. грн/т. Тому імпортери не поспішають контрактувати нові партії.
Що далі? Поки не буде розпроданий цей дешевший товар, нового не завезуть. Якщо в цей час зупиниться український виробник, то виникне вакуум: за тиждень усі запаси розкуплять. Щоб завезти новий товар, знадобиться щонайменше три тижні. А на світовому ринку є свої тенденції. Там на тендер вийдуть Індія і Бразилія, які сильно впливають на ціноутворення. У результаті може статися ситуація, коли світова ціна на карбамід падатиме, а в Україні — зростатиме.
Latifundist.com: Нам до цього, в принципі, не звикати.
Андрій Халявка: Саме так. До речі, з селітрою аналогічна ситуація. В портах ціна — 21 тис. грн/т, тоді як завезти її коштує 23 тис. грн/т. Тому ситуація з наявністю добрив в Україні дійсно складна.
Latifundist.com: Які об’єми ви імпортуєте?
Андрій Халявка: Минулого року, щоб бути автономними і не залежати від окремих постачальників, ми завезли понад 10 тис. т селітри та більше 5 тис. т карбаміду. Буквально вчора розмитнили ще 5 тис. т карбаміду і перше судно з 3 тис. т селітри. Ще кілька суден на підході. Загалом, як я вже казав, наші запаси зараз — на 50 тис. т.
Хочеш виробляти добрива? Потурбуйся про документи
Latifundist.com: В Ukravit якось мені розповідали, що кілька років тому виробництво ЗЗР в Україні було дуже дерегульоване, і займатися цим міг майже кожен. А як із добривами? Чи відрізняється ситуація? Якщо я, наприклад, хочу стати виробником КАСу, це забере в мене багато грошей і часу?
Андрій Халявка: Наш ринок регулюється певним правовим полем і законодавчими актами. Відповідно, просто так виробляти продукцію неможливо. Щоб офіційно виробляти добрива і працювати в правовому полі, потрібно не лише правильно збудувати обладнання, а й отримати величезну кількість дозвільних документів. Це довгий і складний процес із проходженням численних інстанцій.
Одна справа, якщо аграрій виробляє продукцію для власного використання — він не продає її і не виводить на ринок, тому такі процеси менш регульовані і рідше потрапляють у поле зору контролюючих органів.
Зовсім інша ситуація, коли компанія створює підприємства або заводи з комерційною метою. У такому випадку обов’язковим є повний пакет дозвільних документів. Я на власному досвіді знаю, наскільки це складно.
Latifundist.com: Наприклад, на ринку є 100 виробників добрив. Скільки із них мають повний пакет документів?
Андрій Халявка: Думаю, не більше п'яти.
У другій частині інтерв’ю з Андрієм Халявкою читайте, чому компанію залишив партнер, наскільки маржинальним є виробництво добрив та чому так важко в Україні підібрати майданчик для цього.
