GPS — вже не «іграшка», а мінус 10% витрат: Як за 12 років змінилось точне землеробство в Україні — очима FRENDT
Ще десять років тому точне землеробство (ТЗ) здавалося чимось далеким і незрозумілим. Типові фрази у 2013-му: «GPS — лише для агрохолдингів», «Мікродобрива — просто маркетинг». Та вже у 2025-му дискусії точаться не про навігацію, а про доцільність інтенсивних технологій. І головне: кількість скептиків суттєво зменшилася. За оцінками експертів, лише близько 15% агропідприємств досі з насторогою ставляться до діджиталізації.
Разом із компанією FRENDT, яка цього року святкує 12 років на ринку, ми проаналізували, як змінилося ставлення до точного землеробства за цей час: які міфи залишились у минулому, що з технологій стало повсякденністю, яка техніка з учорашнього «преміум-сегменту» перетворилась на мас-маркет, в яких регіонах і нішах сьогодні найактивніше впроваджують інновації та хто вже став частиною цифрової агроспільноти.
Отож — 12 запитань до FRENDT про еволюцію точного землеробства в Україні. Відповідають на питання Віталій Шуберанський, засновник FRENDT, та Богдан Круглик, директор FRENDT.
1. Хто сьогодні формує цифровий тренд в агро, а хто досі насторожено спостерігає зі сторони?
На зміну аграріям «старої школи» — поколінню 60-х — приходять фермери й управлінці 2000-х років. Із цим зміщується фокус і ставлення до ТЗ: частка «цифролюбів» зросла в рази. Молоді власники й керівники вступили у фазу активного прийняття рішень.
Хоча консервативне ядро ще тримається, але з кожним роком його вплив зменшується. Хто він, типовий скептик? Власник 1–2 тис. га, з пікапом 2010 року, який щоразу відкладає оновлення техніки, керується cash‑only бізнес‑логікою і не має в команді агронома-аналітика.
2. Які технології вже перестали дивувати? Що в точному землеробстві стало новою «буденністю»?
Сьогодні GPS-навігація й автопілоти на техніці — це вже не «вау», а норма. У більшості середніх і великих господарств це стандартна комплектація, без якої техніку навіть не розглядають.
Цифрові карти полів, картограми врожайності, VRA-завдання на внесення добрив і супутниковий моніторинг посівів — тепер це звична рутина агронома. Якщо у 2013 році побачити дрон над полем було майже видовищем, то в 2025-му безпілотники для огляду або внесення ЗЗР — просто один із робочих інструментів аграрія.
Автоматичне відключення секцій на обприскувачах і сівалках теж стало розповсюдженим явищем. Сьогодні аграрії очікують, що нова техніка вже з заводу буде обладнана системами, які вимикають секції на перекриттях — це дозволяє економити насіння, добрива та ЗЗР.
Телеметрія, онлайн-контроль техніки, мобільні застосунки, де видно, скільки гектарів оброблено, скільки витрачено пального — усе це більше не фантастика, а звичний набір функцій після купівлі техніки.
Помітно зросла й стала частиною професійної культури й цифрова грамотність аграріїв. Якщо десять років тому багато хто не мав навіть електронної пошти, то сьогодні аграрії впевнено працюють у спеціалізованих агрозастосунках, аналізують дані з техніки та сенсорів у полі.
3. Тоді, якою була «норма» у 2013 році?
У 2013 році, коли FRENDT тільки розпочинав діяльність, українське землеробство здебільшого спиралося на традиційні методи. Нормою були ручне керування та мінімальна автоматизація в полях.
Аграрії працювали за класичними підходами: техніка рухалась без GPS-навігації, трактористи покладалися на власний досвід для витримування ширини захвату, а перекриття та пропуски сприймалися як неминуча частина роботи. Дані збиралися вручну або не збиралися зовсім — ніяких точних картограм врожайності чи електронних контурів полів тоді практично не було.
Практичні рішення точного землеробства були рідкістю. Лише поодинокі прогресивні підприємства експериментували з GPS-курсовказівниками чи елементарними системами автопілоту, і це викликало подив у більшості.
Бракувало і доступної інформації: щоб навчитися новим технологіям, аграріям часто доводилося їздити за кордон або випробовувати все власним методом спроб і помилок.
Наприклад, коли команда FRENDT вперше демонструвала на виставках систему автоматичного водіння трактора, чимало відвідувачів сприймали її як цікаву новинку, але сумнівалися, чи потрібна вона в реальному господарстві.
4. З чого ж почати цифровізацію, щоб одразу побачити результат?
Мінімальний набір для старту може виглядати так: GPS-навігація на трактор + прості системи автоматизації (як-от відключення секцій) + базовий збір даних про поле. Така комбінація доступна навіть для невеликого фермерського господарства і забезпечує швидкий позитивний ефект. Головне — відчути різницю у вигляді економії чи кращого врожаю, а далі вже можна планувати наступні кроки цифровізації, спираючись на отриманий результат.
До речі, впровадження GPS-навігації на техніці, особливо систем паралельного водіння та автопілотів сьогодні є найпопулярнішим стартовим рішення у точному землеробстві.
Більшість аграріїв починають саме з нього. Бо, по-перше, паралельне водіння чи автопілот дають миттєвий ефект: зменшуються накладки, зростає точність, водій менше втомлюється, а власник одразу бачить економію пального й матеріалів. Та й це рішення зрозуміле для всіх: і для власника, бо видно економію пального та матеріалів, і для механізатора, бо працювати стає легше фізично.
По-друге, навігаційні системи стали відносно доступними. Сьогодні на ринку представлений широкий вибір — від простих світлодіодних індикаторів курсу до високоточних автопілотів із підтримкою RTK. Кожен аграрій може підібрати рішення відповідно до свого бюджету.
Крім того, GPS-навігація — це основа для подальшої цифровізації. Коли аграрій на практиці переконується в ефективності автопілота — бачить економію, зручність і точність — йому значно легше прийняти рішення про наступні інвестиції: у секційні відключення, датчики, моніторинг тощо. Так навігатор стає «точкою входу» у світ точного землеробства.
5. Що стримує аграріїв від впровадження точного землеробства? Великі інвестиції?
Частково так. Часто спрацьовує страх: «за сезон не окупиться».
Впливає й HR-фактор — побоювання, що механізатор щось зламає й просто поїде далі.
А ще — консерватизм власника, який боїться: «А раптом колектив не сприйме?».
6. Чи траплялись історії, коли завзяті противники «цифри» різко змінювали думку?
Можна скільки завгодно розповідати про вигоди, але найкращий аргумент — це коли аграрій бачить реальний ефект на власному полі. Наводимо три такі історії з практики:
- GPS — не іграшка, а мінус 10% витрат. Аграрій із Черкащини роками відмовлявся від GPS, називаючи його «іграшкою». Він керувався аргументом, що його механізатори і так «їздять рівно». Але після пробного сезону з курсовказівником — побачив, що агрегати працювали без перекриттів, витрата пального зменшилася, а поля виглядали більш рівномірно засіяними. Результат — мінус 7-10% витрат на пальне і насіння — його дуже вразив. Після цього випадку він не тільки викупив систему, а й замовив обладнання автопілоту для двох інших тракторів.
- Противник «комп’ютерів», що врятував врожай. Керівник підприємства на Вінниччині був упевнений, що «комп’ютери на комбайнах тільки заважають». Але все змінилося після того, як встановлена система моніторингу врожайності виявила на двох полях зони з критичним падінням урожайності. Причина з’ясувалась швидко — забиті форсунки на розкидачі добрив навесні спричинили недогодування окремих ділянок. Аграрій оперативно відреагував: вніс додаткове підживлення й частково врятував урожай. Після жнив він визнав: «Був неправий — комп’ютер не заважав, а допоміг знайти проблему». Тепер це господарство щосезону користується аналізом врожайності і інвестує в інші датчики.
- «У нас люди не потягнуть», або Як молодий агроном змінив усе. Підприємство на Київщині на 500 га довго трималося осторонь технологій. Власник остерігався, мовляв, його працівники не розберуться. Але ситуацію змінив молодий агроном, якого він щойно найняв. Той уже мав досвід роботи з точним землеробством і переконав керівника хоча б спробувати. Команда FRENDT разом з ним встановила просту метеостанцію та кілька ґрунтових датчиків вологості, підключених до онлайн-платформи. Результат не змусив себе чекати: ферма почала економити воду й електроенергію, а головне — вчасно реагувати на загрози хвороб. Уже за один сезон власник визнав: навіть базова цифрова система дала відчутний ефект і виявилася зовсім не складною. Персонал опанував роботу з нею всього за кілька днів. Тепер це підприємство активно цікавиться GPS-навігацією для трактора й готується до подальшої цифровізації.
Що об’єднує всі ці історії? Переломний момент настає тоді, коли аграрій особисто відчуває переваги технології — чи то через грошову економію, врятований урожай або значно простішу роботу. Побачивши результат на власні очі, навіть найзапекліший скептик змінює свою думку — і нерідко сам стає переконаним прихильником цифрових рішень.
7. Які упередження і страхи щодо точного землеробства залишилися в минулому?
Якщо раніше аграрії боялися, що «комп’ютер зламається посеред поля» або що GPS «наводить неточно», то тепер більшість переконалася в надійності обладнання. Практичний досвід довів, що автопілоти й датчики працюють у різних умовах і реально допомагають економити ресурси. Технології перестали лякати — вони стали звичним інструментом у полі.
Значно скоротився і дефіцит кадрів та знань. У 2013-му місцевих фахівців із точного землеробства майже не було. Сьогодні в Україні сформувався прошарок агрономів, інженерів, консультантів, які вільно орієнтуються в цифрових рішеннях. FRENDT певною мірою теж зробила свій внесок: навчання, демо-тури, семінари, підтримка в полі — все це допомогло аграріям відчути впевненість у нових інструментах. Інформація стала доступнішою: легко знайти пораду українською мовою або викликати спеціаліста, який підкаже й налаштує.
Зменшилися інфраструктурні обмеження. За останні роки значно покращилось покриття мобільного інтернету в селах — тепер онлайн-моніторинг або передача даних з техніки стали реальністю. Також FRENDT розгорнула власну мережу RTK-станцій, тож точний GPS-сигнал доступний по всій Україні. З’явились локальні сервісні центри, зокрема у Вінниці, де аграрій може швидко відремонтувати або налаштувати обладнання.
Технології помітно подешевшали відносно рівня доходів господарств. Якщо раніше інвестиції в ТЗ могли дозволити собі одиниці, то зараз існують різні цінові рішення під різні бюджети — від простих курсовказівників до комплексних систем автопілоту. З’явились програми лізингу, кредити, агровідстрочки, які спрощують придбання обладнання. Тобто поріг входу у цифровізацію знизився, і це прибрало бар’єр «дуже дорого — не для мене» для багатьох підприємств.
8. Яка техніка, що ще 12 років тому здавалася «преміум»-сегментом, сьогодні стала стандартом навіть у невеликих господарствах?
Учорашній «лакшері» — нинішній must-have:
- Section Control на 24-метровому обприскувачі — тепер це не виняток, а звична практика.
- Висівні монітори з індивідуальним контролем рядка — те, про що мріяли у 2013‑му, сьогодні активно використовують на підприємствах.
- Телеметрія через CAN-bus у комбайні — замість «флешки раз на жнива» дані тепер передаються онлайн, у режимі реального часу.
9. Які технології ТЗ дали найбільший поштовх до змін на підприємствах?
Це автопілоти, RTK, автоматичне відключення секцій, моніторинг врожайності з аналітикою та глибокий супровід.
Системи автоматичного водіння (автопілоти) дали аграріям точність та зручність: трактори їздять з відхиленнями в кілька сантиметрів, мінімізуються пересіви і перевитрати. Багато керівників відзначають, що після впровадження автопілотів вони змогли заощадити до 10% пального і ресурсів, а обсяги виконаних робіт зросли без додаткової техніки. Це рішення стало базою для всіх інших інновацій, бо вирівняло якість виконання операцій на полі.
RTK-мережа та високоточні GNSS-рішення (глобальна навігаційна супутникова система). FRENDT одна з перших в Україні розгорнула свою RTK-мережу, забезпечивши доступний коригувальний сигнал для GPS з сантиметровою точністю. Це дозволило аграріям використовувати прецизійні технології повною мірою — від точного висіву до розбивки полів під контрольований рух техніки (Controlled Traffic Farming).
Автоматичне відключення секцій при внесенні (обприскувачі та сівалки).Оснащення безлічі обприскувачів системами, що вимикають подачу на вже оброблених смугах, допомогло аграріям викорінити хронічну проблему перекриттів. Результат — економія дорогих ЗЗР і насіння, покращення рівномірності сходів, відсутність «підгорілих» зон від подвійної дози. Багато підприємств зізнаються, що перший же сезон з такими системами показав 5-7% економії хімії і помітно кращий стан посівів.
Моніторинг врожайності та аналіз даних. Встановлення датчиків урожайності на комбайни та впровадження програмного забезпечення для аналізу польових даних змінило підхід фермерів до управління. Підприємства, отримавши карти врожайності, вперше усвідомили, наскільки неоднорідні їхні поля і де приховані резерви.
Ці інсайти підштовхнули до диференційованого внесення добрив і насіння, що у свою чергу підвищило ефективність. А рішення FRENDT з агроаналітки дозволили перетворити масиви даних у конкретні дії: слабкі зони поля отримали більше уваги або були раціонально виведені з інтенсивного обробітку, сильні зони — оптимізовані під максимальну віддачу.
Агрономічний консалтинг і супровід впровадження — хоч це не «продукт» у вигляді пристрою, але саме таке рішення змінило багато агропідприємств. За 12 років FRENDT розробила підхід, який поєднує продаж технологій із навчанням і підтримкою клієнта досягти реальних результатів. Такий партнерський формат став ключовим для тих, хто сумнівався, як об’єднати всі елементи в єдину систему. Завдяки цьому багато підприємств не лише придбали обладнання, а й кардинально змінили стандарти управління: працюють за зонами продуктивності, впроваджують нові технологічні карти та комплексно трансформуються.
10. У яких регіонах та сегментах аграрії сьогодні найактивніше впроваджують інновації?
Центральні області — Вінниччина, Черкащина, Полтавщина — вирізняються потужними середніми підприємствами, які конкурують між собою і активно інвестують у нові технології для підвищення врожайності та економії ресурсів.
Західні області хоч і мають менші за площею підприємства, проте впевнено наздоганяють: аграрії впроваждують GPS-навігацію, сенсори вологості ґрунту, дрони для моніторингу, щоб ефективно використовувати кожен гектар.
Південні області (Одещина, Миколаївщина, Херсонщина) традиційно ще до війни інвестували в автопілоти, системи поливу з датчиками тощо. Зараз, попри виклики, господарства на Півдні впроваджують технології економії води і точного внесення, щоб протистояти кліматичним загрозам.
На Сході України цифровізацію раніше активно розвивали великі агропідприємства. І хоча нині ситуація там непроста, навіть у прифронтових районах аграрії, коли мають змогу, не відмовляються від технологічних рішень.
Щодо розмірів підприємств, то агрохолдинги залишаються головними драйверами інновацій — для них технології давно є частиною бізнес-моделі. Однак за останні роки спостерігається потужний рух і серед середніх господарств. Саме цей сегмент зараз найбільш динамічно впроваджує GPS-системи, автоматизацію техніки і агроскаутинг, адже їм треба підвищувати ефективність, щоб конкурувати.
Малі агропідприємства теж починають долучатися — часто з простих рішень, як-от недорогі агронавігатори чи оренда дронів для обстеження полів.
Що стосується типів виробництва, то найбільш цифровізовані — зернові та олійні культури, бо у рослинництві ефект від технологій швидко відчутний. Водночас, у сегментах садівництва, овочівництва теж зростає частка технологій (системи точного зрошення, датчики в теплицях), хоча темпи трохи повільніші, ніж у зернових.
11. Чи можна сказати, що в Україні вже сформувалася окрема «цифрова спільнота» фермерів? Хто до неї входить?
Так. Хто в центрі цієї спільноти? Передусім фахівці-практики: керівники та головні агрономи господарств, які впровадили у себе елементи ТЗ і тепер діляться досвідом з колегами. Часто це прогресивні фермери середнього віку або молодь, яка перебрала управління бізнесом і активно цікавиться ІТ-рішеннями для поля.
Це також експерти-консультанти та інтегратори рішень — співробітники таких компаній, як FRENDT та інші, хто безпосередньо працює з впровадженням технологій на полях. Вони проводять навчання, створюють контент, консультують — фактично, є «провідниками» цифрових інновацій.
Вагому роль грають агротехнологічні стартапи та розробники: українські компанії, що створюють софт чи обладнання для агросектора. Вони привносять нові ідеї та продукти і активно комунікують з фермерами, організовують демонстрації, пилотні проекти.
Своєрідним цементом цієї спільноти є профільні заходи та медіа. Щороку проводяться конференції, дні поля, вебінари, присвячені цифровому агро, де зустрічаються однодумці. Є онлайн-форуми і групи у соцмережах, де аграрії обговорюють досвід впровадження автопілотів, обмінюються порадами щодо налаштування дронів чи програмних платформ для управління господарством.
12. Які уроки компанія FRENDT винесла за ці 12 років роботи? Що стало головним відкриттям?
Інновації потрібно адаптувати під людей, а не навпаки. Головне — не просто привезти передову технологію, а зробити так, щоб фермери й працівники її прийняли. Спочатку ми захоплювалися технічними характеристиками обладнання, але практика навчила: «простота у використанні» та зрозумілий результат важливіші за наворочені функції.
Наш урок — кожне рішення локалізувати і «пояснювати людською мовою», показувати на практиці, як воно полегшує працю. Без цього найкраща техніка може залишитися припадати пилом на складі.
Довіра важить більше, ніж швидкий продаж. З самого початку було бажання якомога швидше масштабувати бізнес, але ми згодом відкрили: аграрний ринок дуже тісний і побудований на репутації. Один невдалий проєкт може надовго відбити довіру в цілому районі. Тому змінили підхід: краще менше продажів, але кожен клієнт доведе впровадження до успіху і стане нашим адвокатом.
Головне відкриття: «успішний аграрій, що нам довіряє, приносить десять нових клієнтів своїми відгуками».
Комплексний підхід перемагає точкові рішення. За роки ми бачили, що найбільший результат отримують ті агрокомпанії, які впроваджують ТЗ системно. Спочатку ми продавали окремі прилади і думали, що цього достатньо. Але урок у тому, що справжня ефективність розкривається, коли поєднані дані і процеси: техніка оснащена автопілотом, дані з полів збираються і аналізуються, а менеджмент приймає рішення на основі цих даних.
Наше відкриття: «точковий ефект автопілоту чи дрону багаторазово підсилюється, якщо інтегрувати їх у загальну стратегію підприємства». Тому ми тепер орієнтуємо клієнтів на поетапну, але всеосяжну цифровізацію — і це приносить плоди.
Адаптивність і навчання — запорука виживання на ринку. Ми маємо бути гнучкими: постійно вчитися самі й навчати клієнтів новому. Наприклад, війна змусила всіх шукати способи економити та оптимізуватися — і нашою відповіддю стали оновлені рішення, акції на критично важливі продукти, максимально тісна підтримка.
Головне відкриття тут — українські аграрії неймовірно стійкі та кмітливі, і якщо запропонувати їм правильний інструмент у потрібний час, вони здатні освоїти його дуже швидко. Це нас надихає ще більше інвестувати в інновації під потреби реального життя, а не заради «вау-ефекту».
Наостанок, якщо виділити головне відкриття за 12 років, то воно, мабуть, звучить так: технології — це лише половина успіху, інша половина — люди. Ми переконалися, що справжні зміни в господарстві відбуваються, коли в аграрія та його команди з’являється «мислення інновацій».
Наше завдання — запалити цю іскру, надати інструменти і підтримати в дорозі. Усвідомлення цього змінило наш підхід від продавця техніки до партнера змін. І саме це усвідомлення стало найціннішим уроком, який дозволяє нам рухатися вперед і розвивати цифрове агро України.
