ТОП-10 країн-імпортерів українського зерна і олійних у 2024/25 МР

Туреччина стала головним імпортером українських зернових та олійних насамперед через географічну близькість і безперебійну роботу морського коридору. Важливим чинником стало зниження імпортного мита на кукурудзу, насіння соняшнику та пшеницю. У жовтні 2024, березні та травні 2025 країна вимушена була запровадити тариф на ввіз кукурудзи лише 5% або 0 % замість звичайних 130%. Це сталося через скорочення власного виробництва, пише Fastmarkets S&P Global. В листопаді обнулила мито на насіння соняшнику. А у березні 2025 року відкрила безмитний імпорт пшениці в рамках Режиму внутрішньої переробки (DIR).

У минулому маркетинговому році Туреччина стала найбільшим ринком збуту української кукурудзи.

«Українська кукурудза була найдорожчою у світі, значною мірою через активний попит Туреччини, яка купувала і для себе, і для реекспорту», — пояснив в коментарі Latifundist.com директор департаменту зовнішньоекономічної діяльності Групи «АГРОТРЕЙД» Андрій Бут.

Деякі обсяги, про які українська митниця повідомила як імпортовані Туреччиною, могли бути реекспортовані до інших країн, які є торговельними партнерами Туреччини, пише Fastmarkets.

Іспанія, яка до повномасштабного вторгнення імпортувала з України лише незначні обсяги пшениці, нині один з головних покупців української сільгосппродукції. Активно розвиваючи тваринництво, країна активно скуповує українське фуражне зерно, кукурудзу, ячмінь, ріпак. Навіть протести фермерів, які відбулися у вересні 2024 року, не вплинули на цей тренд, адже Україна пропонує дуже конкурентні ціни, а безперервна робота морського коридору — порівняно невелике логістичне плече. До того ж до червня 2025 року для української агропродукції ще не були введені квоти з боку ЄС. 

«Іспанія імпортує фуражну пшеницю з України, Болгарії та Північної Європи. Цього сезону українська фуражна пшениця є найбільш конкурентоспроможною в Іспанії, оскільки врожай у Румунії та Болгарії мав кращу якість помелу, ніж український, і його можна продавати в інші країни», — сказав Мануель Алькарас, генеральний директор іспанської компанії Garsan SL.

У 2024/2025 МР Єгипет увійшов до ТОП-10 покупців української пшениці, кукурудзи та сої. Хоча з початку повномасштабної війни переорієнтувався на російське збіжжя, не гребуючи краденим з окупованих українських територій зерном. 

Як найбільший у світі імпортер пшениці, ця країна за останні два роки зазнала значних змін у закупівлі зерна, зазначають в ASAP Agri. За словами власника єгипетської компанії Sprint Trading Ахмеда Аміна, ціновий розрив між російською та українською пшеницею часто становить лише 2–3 USD/MT, тому трейдери не бачать сенсу брати на себе додаткові ризики, пов’язані з українським зерном.

Італія входить до десятки найбільших покупців української кукурудзи (2,96 млн т), пшениці (735 тис.т), сої (193 тис. т) у 2024/2025 МР. Країна залежить від імпорту зернових культур для забезпечення потреб харчової промисловості, особливо для виробництва макаронних виробів та кормів для тварин. У 2023/24 МР вона імпортувала майже 3 млн т пшениці, у сезоні 23/25 — майже 2 млн т кукурудзи і щорічно — 1-1,5 млн т соєвих бобів. Україна входить до числа найбільших постачальників кукурудзи. Про це повідомили у компанії Spike Brokers.

Нідерланди стали одними з найбільших покупців української кукурудзи (2,36 млн т) та сої (448 тис.т).

«Вартість імпорту українських товарів у 2024 році становила €2,3 млрд, що означає, що імпорт з цієї країни повернувся до рівня, який востаннє спостерігався у 2021 році, до початку війни в Україні. Кукурудза залишається найважливішим продуктом, що імпортується до Нідерландів з України», — пише Statistics Netherlands.

Причому наголошує, що левова частина українського імпорту пішла саме на потреби споживачів та підприємств у Нідерландах. Транзитом у 2024 році перевезено товарів на 305 млн євро. Нідерланди закупили агропродукції на €2 млрд.

Разом з тим країна часто виступає не як кінцевий споживач, а як транзитер через порт Роттердам. Зокрема, в інтервʼю Latifundist.com раніше топменеджери «Кернела» і «Вілії» розповідали, що використовують цей хаб для експорту в європейські країни.

Алжир також увійшов до найбільших країн-імпортерів української пшениці (1 907 тис.т, втричі більше, аніж у попередньому маркетинговому році) та ячменю (118 тис. т).

Аналітик ринку зерна компанії «УкрАгроКонсалт» Максим Харченко пояснив, що зазвичай ця країна була традиційним ринком збуту французького зерна. Але минулого сезону Франція зібрала найменший урожай пшениці за останні 20 років, тому Україні вдалося закріпитися на цьому ринку. Очікується, що якщо поточна ситуація збережеться, Україна зможе експортувати до Алжиру значні обсяги зерна і наступного сезону, адже імпортний потенціал цієї північноафриканської країни більше 9 млн тонн пшениціі на рік.

Крім того, причиною переорієнтації Алжиру на інших постачальників є політичний фактор.

«Трейдери кажуть, що дипломатичні розбіжності між Францією та Алжиром призвели до того, що зернова агенція мовчазно виключила французьку пшеницю та торгові компанії з деяких недавніх тендерів на закупівлю, при цьому відносини між двома країнами залишалися прохолодними», — сказано у повідомленні «УкрАгроКонсалт».

На сьогоднішній день основним постачальником пшениці до Алжиру залишається рф.

В минулому сезоні найбільшим попитом у Німеччині користувався український ріпак, якого було закуплено 1 млн т (на 226 т менше, аніж у попередньому році) Також країна увійшла до десятки імпортерів сої (250 тис. т).

Німеччина є найбільшим імпортером ріпаку в ЄС. Переробні заводи Німеччини щорічно переробляють близько 9,4 млн. т ріпаку, при цьому середній обсяг закупівель від 5,5 до 5,7 млн ​​т.

За даними Посольства України у ФРН, у структурі експорту українських товарів до Німеччини олійні складають 27,4%, зернові — 5,4%.

У минулому сезоні, так само як і у попередньому, Індонезія увійшла до десятки найбільших імпортерів української пшениці (1,58 млн т). В зв'язку із складними погодними умовами, відсутністю власного виробництва, зміною харчових звичок і розвитком тваринництва, ця країна Південної Азії нарощує імпорт зернових. Основними постачальниками зерна на індонезійський ринок є Австралія, Аргентина, Бразилія, Канада, США, Україна та росія.

«Ця азійська країна має захмарні ціни на внутрішньому ринку та зацікавлена ​​в імпорті зерна. Експортувати українську пшеницю до Індонезії дуже вигідно. Ложкою дьогтю в бочці дьогтю для цих планів є конфлікт у Червоному морі, де існує високий ризик обстрілу торговельного флоту», — кажуть експерти сільськогосподарського кооперативу PUSK.

У минулому маркетинговому році Бельгія імпортувала з України кукурудзу (558 тис. т) та ріпак (899 тис.т, що на 521 тис. т більше, аніж у сезоні 2023/24).

Згідно з базою даних ООН COMTRADE про міжнародну торгівлю, імпорт зернових до Бельгії з України у 2024 році склав $73,68 млн.

Опитані нами трейдери зазначають, що, як і у випадку з Нідерландами, поставки в Бельгію не завжди є «чистим експортом». Країна виконує роль перевалки та розподілу української продукції на інші європейські ринки через порт Антверпен.

Туніс є одною з країн північноафриканського українського експортного вектору і входить до ТОП-10 найбільших імпортерів української пшениці (763 тис. т) та ячменю (119 тис. т).

«Алжир, Туніс та Єгипет були основними напрямками імпорту української борошномельної пшениці з вмістом білка 11,5% протягом першої половини сезону. На відміну від Туреччини, яка була здебільшого неактивною через зміни в процедурах імпорту», ​​— сказав доктор Михайло Литвин, генеральний директор швейцарської торгової компанії MVE PROSPERA AG.