Робота може зупинитися тільки тоді, коли нікому буде працювати. Репортаж з деокупованого кластеру Бровари A.G.R. Group
Джерело фото: Latifundist.com
У кластер «Бровари» A.G.R. Group ми приїжджаємо не вперше. Підприємство працює: йде приймання зерна соняшника з поля, доробка до базисних показників та відвантаження на елеватори. Паралельно збирають сою та проводять обробіток ґрунту. Всі співробітники на місці. На перший погляд нічого за останній рік в роботі і не перемінилося. Але змін багато. Підприємство пережило обстріли та окупацію. Посівну довелося проводити у пізні строки і тільки після розмінування полів. Тим не менш, нам здалося, що керівництво та працівники, незважаючи на всі виклики, з оптимізмом дивляться у майбутнє.
Місяць окупації і півтора місяці відновлення
Російські окупанти вдерлися на територію підприємства 7 березня. Розбили БТРом ворота, взяли у заручники охорону та почали «господарювати» — забрали дизельне пальне та обладнання зі складів, пошкодили техніку. Після цього підприємство ще двічі потрапляло під артилерійські обстріли. Були пошкоджені операційний силос та зерносушильний комплекс, а склад для зберігання на 20 тис. т зерна мав вид решета. В склад була загнана на зимове зберігання техніка, то вона теж була посічена уламками від снарядів.
Під час окупації підприємство не працювало. Працівники виїхали у більш безпечні регіони. Керівництво увесь час підтримувало з ними зв'язок. Коли на початку квітня ЗСУ звільнили Київщину, то вже за декілька днів ключові співробітники команди зібралася на підприємстві.
Основним питання було: що робити з посівною кампанією, бо відставання від графіку було майже у місяць. Та й потрібно було перевірити всі поля на наявність вибухонебезпечних предметів, в стислі терміни відремонтувати техніку та склад для зберігання ТМЦ.
«Вирішили, що посівна повинна пройти за будь-яких умов. Нам оперативно знайшли команду з розмінування. Кожного дня вони разом з нашими агрономами виїжджали в поля і перевіряли їх на протитанкові міни та на наявність снарядів, що не розірвалися. Надали необхідні для посівної агрегати. Дуже згуртовано спрацювала інженерна служба кластера, яка за декілька днів організувала ремонт та пуско-налагодження сівалок. А також оперативно, незважаючи на підірвані мости і дороги, нам завезли необхідні для посівної ТМЦ».
Паралельно запросили спеціальну комісію, яка задокументувала факти руйнувань та крадіжок з боку російських військ. В холдингу також виділили кошти на відновлення силосу, зерносушарки та складу. Щодо останнього, то повністю були замінена стеля та стіни.
Йдемо по території підприємства. Якщо не придивлятися, то все, як і було до війни. Але потім бачимо паркан з дірками від куль. Погнутий метал на зерносушарці. Піднімаємося на силос. На залізних східцях теж отвори від куль. З висоти видно, як кластер продовжує жити мирним життям. Повністю відновлений склад аж блищить на сонці. Потроху збільшується кількість техніки. Інженерна служба ремонтує трактори, які будуть проводити ґрунтообробіток. Біля складу йде відвантаження очищеного насіння на елеватори.
На відновлення роботи кластеру пішло півтора місяці. Давіт Авагян дякує підрядним організаціям, які змогли у стислі терміни відремонтувати склад і силос. Говорить, що багато хто відмовлявся їхати у регіон, де тільки закінчилися бойові дії. Тож знайти «сміливців» було ще тим випробуванням.
Приблизно 10 днів пішло на те, щоб розмінувати поля кластеру. Тож тільки 10-11 квітня тут розпочали проводити ґрунтообробіток та вносити добрива. Через тиждень приступили до посіву кукурудзи. Щоб механізатори могли працювати цілодобово, отримали дозвіл від ЗСУ та Тероборони працювати у комендантську годину. Останні пішли на зустріч, та ще й організували супровід механізаторів у нічний час, бо на той момент в регіоні продовжували діяти диверсійно-розвідувальні групи.
Кластер під час бойових дій активно підтримував ЗСУ та Тероборону, надавав власну техніку. В тому числі передав бензовоз та паливо захисникам. Коли окупанти відійшли від Київської області, бензовоз повернувся до техпарку і був задіяний під час посівної. За це кластер отримав подяку від командування та особового складу Української добровольчої армії.
Щодо співробітників, то 90% повернулося до роботи. Прийняли на роботу працівників і з інших кластерів. Зокрема, з кластеру «Миколаїв» взяли на роботу інженера-механіка. Трьох механізаторів, — вимушених переселенців, — прийняли з Херсонської та Миколаївської областей.
Посівна зі стресом, або Ризик виправдав себе
Сіявся кластер з великим запізненням. Заплановані у березні роботи проводили тільки у квітні. Щоб подивитися, чи був цей ризик виправданим, їдемо в поле на збирання сої та соняшника.
Головний агроном A.G.R. Group Іван Войко розповідає, що сівозміну цього року довелося передивитися. На площі в 2,022 тис. посіяли сою. Ще 1,4 тис. га відвели під кукурудзу. Планували більше посіяти кукурудзи, та через повномасштабне вторгнення довелося посіяти 1,605 тис. га соняшника. Ще на 6 га сапери не дозволили сіятися.
Ми приїхали у с. Гоголів на поле сої в 186 га. Ще п’ять місяців тому воно було всіяне вирвами. Зараз тут працюють відразу 4 зернозбиральних комбайни John Deere. Агроном розповідає, що посівна по сої розпочалася тільки 3 травня. Сіяли на глибину 4-5 см, бо ґрунт був вже сухий. Через те, що весна була затяжна, соя пізно розвивалася. Надія була на дощі, але від запланованих 450 мм за літній період випало всього 250-260 мм. Цієї кількості опадів рослинам не вистачило у фазі вегетації. Далися взнаки на врожайності і інші погодні сюрпризи.
«Якщо раніше починали збирати сою 5-10 вересня, то в цьому році в цю пору вона стояла ще зелена. На початку вересня, коли верхні боби вже налилися (ми сіяли сорт Баунті), вдарили морози і боби абортувалися. Втратили потенціал врожайності. Таку ситуацію в регіоні спостерігаємо другий рік поспіль. Незважаючи на всі ці проблеми, отримали середню врожайність, тому ризик був виправданий».
Щодо захворювань, то через дощі на рослинах почав проявлятися пероноспороз. Але агрономічна служба вчасно провела ще одну обробку фунгіцидом і зупинила його розвиток.
Погода змушує проводити експерименти в полі
По соняшнику теж довелося додатково працювати фунгіцидами. За словами Івана Войко, влітку в Київській області було мало сонячних днів. Сума активних температур була нижчою від минулорічної.
Під час цвітіння соняшника почалися опади, спостерігалась висока відносна вологість. Хоча тут і не планували третій обробіток фунгіцидом, та, як виявилося, це було правильне капіталовкладення. В їхніх колег, які не провели такий обробіток, соняшник уражений сірою гниллю та кошиковою склероцією.
Ми саме приїхали на поле, де триває збір соняшника і ґрунтообробіток. На полі в 252 га працює 4 найманих комбайни John Deere і Сase IH. Соняшник вирощують у кластері тільки другий рік.
Давіт Авагян
керівник кластеру «Бровари»
«Через зміну клімату та зміну потреб на зовнішньому ринку нам довелося відмовитися від двопільної обробки соя-кукурудза. Кукурудза сьогодні «проблемна» культура — ціни на сушку та доробку високі, а закупівельні ціни низькі. Довелося переходити на технічні культури. На наступний рік планували пшеницю і ріпак вирощувати. Гадали, що зберемо у вересні соняшник і відразу почнемо сіяти озиму пшеницю. Та погода не дозволила вийти в поле. В жовтні сіяти пшеницю пізно. Тому поки відмовилися від цієї культури».
В цьому році працювали з гібридом Субаро та на 200 га посіяли Pioneer P64LE25. Головний агроном розповідає, що з поставками посівного матеріалу було сутужно весною, бо дехто з постачальників втратив свої склади. Тому працювали з новим для себе гібридом, але задоволені результатом — отримали 3 т/га.
На полі знайомимося з лінійним агрономом Романом Чернишом, який саме завершив обхід поля — вимірював вологу соняшника за допомогою портативного вологовимірювача. Зранку волога була у межах 12%, але після обіду зменшилася до 9%, розповідає агроном. Взагалі ж середня вологість 11-11,5%.
Збирати соняшник повинні були ще з 15 вересня. Провели десикацію і почалися дощі. Порахували, що 25 днів у вересні у кластері були дощовими.
Іван Войко
головний агроном A.G.R.
«Вода набирається в кошики. Вони то висихають, то знову мокріють. Збиральна кампанія почалася пізно, соняшник перестояв. В деяких регіонах він повилягав, а також уражений кошиковою склероцією. Я бачив поля в Рівненській області, які на 30% уражені склероцією».
Економія палива і не тільки
На сусідньому полі, де вже зібрали соняшник, проводять підготовку ґрунту на зиму — глибоке рихлення. У цій операції задіяні три трактори John Deere та глибокорозпушувач Case IH ecolo-tiger.
«Соняшник має сильно розгалужену кореневу систему. Тому, щоб підготовити посівне ложе під кукурудзу і розпушити ґрунт, нам потрібно розбити кірку і корені. Ця операція дозволяє нам зекономити на паливі, адже оранка зараз в ціні.Наявна технікашвидко закриває велику площу. Не перший рік з нею вже працюємо і повністю задоволені результатом. Глибина лапами 30 см, плюс 12 см диски, які заглиблюють у ґрунт всю стерню і за зиму вона перепріває. Весною тільки закриваємо вологу», — розповідає лінійний агроном Роман Черниш.
З якістю не все так погано, як могло бути
З поля соя їде відразу на елеватори, а от соняшник спочатку привозять на зерноочищувальний сепаратор. Після того, як доведуть його до базисних показників (смітна домішка не більше 3%), відправлять на елеватор. Власні потужності дозволяють зберігати у себе кукурудзу (силос на 7 тис. т), але до збору цієї культури поки не приступили, бо немає технічної можливості зсипати у завальну яму дві культури.
Звісно, як і більшість господарств, зіткнулися з нестачею зерновозів. Декілька своїх машин A.G.R. Group передав ЗСУ. Але агрономічна служба, і керівник кластеру постійно моніторять місцезнаходження машин та намагаються будувати їх графік так, щоб посівна не зупинялася ні на день.
Оскільки з якістю соняшника є проблеми, то ми попросилися до лабораторії, аби дізнатися, як з цим справи в кластері. Завідувачка лабораторії Людмила Завадська говорить, що якість соняшника порівняно з минулим роком гірша. Тим не менш, у кластері випадки склероції поодинокі. Олійність в межах 50%, маса тисячі насінин 71 г.
Лабораторія практично не постраждала від навали російських військ. Ще до їх приходу охорона все обладнання попакувала у коробки і заховала. Наразі в лабораторії є всі необхідні прилади для вимірювання вологості та смітної і зернової домішок в зерні.
Людмила Завадська
завідувачка лабораторії
кластеру «Бровари» A.G.R. Group
«Смітну домішку визначаю так. З поля опломбовані машини привозять 7-8 т насіння. На автовагах, коли пломба знімається, лаборант-візувальник бере пробу і наділяє з неї 2 кг. Цю пробу, на якій вказана дата і номер машини, приносить мені. Далі вже я за допомогою дільника роблю наважку на 100 г. Висипаю наважку в комплект сит, який поміщаю на розсівач з середньою частотою коливань 110-120 об/хв. Далі з верхнього сита забираю крупну домішку. З сита діаметром 3,0 забираю зерно на розбірну дошку і вибираю смітну та олійну домішку. Те, що в самому нижньому ситі — одразу висипаю на ваги».
Також працівники лабораторії слідкують за роботою зерноочищувального сепаратора і вирішують спірні питання з елеваторами. А такі питання виникають доволі часто. Тому, коли Людмила Завадська не погоджується з результатами лабораторії елеватора, їде до них оскаржувати рішення. Майже завжди це у неї виходить. Хоча, як зізнається, після 24 лютого це робити складно — елеватори не пускають до себе на територію.
З оптимізмом про майбутнє
На наступний рік в кластері планують відмовитися від вирощування сої. В сівозміні буде соняшник і кукурудза. Довелося дещо змінити технологію живлення, зокрема, повністю відмовитися від безводного аміаку, виробництво якого на 99% пов’язане з росією. Восени планують внести на поля карбамід. Щодо азотної та фосфорно-калійних добрив, то якусь частину вже закупили. Але наперед ТМЦ не запасаються, бо поки немає впевненості в завтрашньому дні.
Давіт Авагян
керівник кластеру «Бровари»
«Наприклад, ми планували пшеницю вирощувати вже з цього року, а погода внесла свої корективи. Тому підлаштовуємося під ситуацію, а керівництво холдингу нам допомагає з усіма викликами».
На запитання, чи не було бажання поїхати з України, Давіт Авагян відповів, що жодного разу такі думки не виникало. Він міг виїхати у Вірменію разом з сім’єю. Та сім’я навідріз відмовилася їхати без нього. Тож під час окупації жили на Київщині. Після деокупації він разом зі своєю командою першим приїхав на підприємство. І задається питанням: а якщо б керівник останнім приїхав на підприємство, то що б про нього сказали підлеглі?
Побувши маже день в кластері «Бровари», сам заряджаєшся оптимізмом. Віялові відключення? Включили генератори і працюємо далі. В новинах говорять про можливий наступ зі сторони Білорусії? Працюємо далі. Робота може зупинитися тільки тоді, коли нікому буде працювати, говорить Давіт Авагян. І вже разом з командою планує розширення зерносховища, будівництво залізничної гілки та збільшення земельного банку.
