Ігор Шестопалов про відмову A.G.R. Group від кукурудзи та елеватору на Заході України та чому не падає ціна землі
Джерело фото: Latifundist.com
A.G.R. Group — один з тих агрохолдингів, який зазнав суттєвих збитків через повномасштабне вторгнення. Майже 10 тис. га на Півдні потребують розмінування. Там же знищено виробничі бази з технікою та складами. У Сумському кластері пошкоджено елеватор. Броварський кластер, який майже місяць був в окупації, зміг швидко відновити роботу навесні минулого року, але сліди від російських обстрілів там видно досі.
Ми поговорили з головою правління A.G.R. Group Ігорем Шестопаловим про цьогорічну посівну і те, чому агрохолдинг відмовився від традиційної для себе сівозміни соя-кукурудза та в які нові культури пішов. Дізналися, які проблеми з розмінуванням є у Миколаївському кластері. Де A.G.R. Group планує розширювати свій земельний банк та чому не поспішає інвестувати у елеватор на Заході України.
Експеримент з нішевими культурами і відмова від кукурудзи
Latifundist.com: Ваша компанія цього року суттєво змінила структуру сівозміни, зокрема, сфокусувалася на соняшнику та сої і відмовилася від кукурудзи. Чим керувалися, коли приймали таке рішення?
Ігор Шестопалов: Це очевидно — економічними факторами. Навряд чи питання з експортом та логістикою буде вирішене в найближчому майбутньому. Тому ми вирішили вирощувати ті культури, на які збільшення вартості логістики впливає найменше.
Але відмова від кукурудзи — це не єдине наше рішення, пов’язане зі зміною кон’юнктури на ринку. В цьому році ми пішли у нішеві культури і експериментально посіяли приблизно 400 га коріандру та по 300 га квасолі і жовтого гороху. У Чернігівському та Сумському кластерах посіяли білу та чорну гірчицю. Подивимося, чи вдалим буде цей експеримент і чи вдасться отримати бажану врожайність. Якщо вдасться, то, можливо, на наступний рік будемо збільшувати площі та підбирати додаткові культури.
Думаю, що розвиток та подальше впровадження саме цього напрямку збільшить можливості нашого експортного потенціалу і зменшить конкурентне навантаження на основні культури — соняшник та сою.
Latifundist.com: Які є ринки збуту для коріандру? Бо в цьому році багато хто пішов у коріандр. Наприклад, ПАЕК під цю культуру виділив 3 тис. га.
Ігор Шестопалов: Якщо не помиляюся, то в Україні щороку під коріандр закладаються площі у межах 7-10 тис. га. На цю культуру є стабільний попит. Ринки збуту — Європа, Азія і Африка. У нас, завдяки співпраці з нашою трейдинговою компанією, є доступ на місцеві ринки. Взагалі нішеві культури приносять непоганий заробіток.
Latifundist.com: А з іншого боку, це вузькі і волатильні ринки. Пам’ятаєте, як минулого року всі кинулися вирощувати гречку?
Ігор Шестопалов: Я погоджуюся з вами, що ринок споживання нішевих культур досить обмежений. Як тільки об'єм стає більшим, ніж його може спожити ринок, — вони швидко втрачають в ціні. Саме тому ми і відвели під кожну з нішевих культур досить невеликі площі. Подивимося, як працює ринок. Вже маємо прямі контракти по гірчиці. По інших культурах будемо їх напрацьовувати.
Latifundist.com: В останні роки агрохолдинг дотримувався північноамериканської сівозміни: соя-кукурудза.
Ігор Шестопалов: Саме так. Упродовж багатьох років ми були прихильниками такої сівозміни. Була напрацьована технологія. Але минулий рік змусив змінити підходи до вирощування. Думаю, якщо відновляться експортні можливості і логістична мережа, то ми зможемо повернутися до північноамериканської сівозміни.
Latifundist.com: Я, власне, чого запитую, бо зниження цін на енергоносії та добрива ближче до цієї весняної посівної могло мотивувати відвести хоча б частину площ під кукурудзу?
Ігор Шестопалов: Але ми ж виходили не тільки з вартості добрив та енергоносіїв! Основна проблема — віддаленість портів і незрозуміла робота «зернового коридору». От зараз він взагалі не працює. Тому залежати від його роботи — це додаткові і незаплановані витрати. Ця невчасна подача суден, демереджі…
Минулого року ми змушені були возити свою продукцію між елеваторами, бо не могли налаштувати логістику для відправлення морем. Бо одні порти працюють, а інші не працюють. Судна затримуються. Ми не могли покладатися на швидке відновлення повноцінної роботи «коридору» і брати на себе ризики пов’язані з його діяльністю в майбутньому. Тому саме логістичне питання і змусило нас відмовитися від кукурудзи.
Latifundist.com: Ну і плюс соняшник та соя дають меншу урожайність і більшу маржинальність.
Ігор Шестопалов: Саме так. Ці культури мають менше навантаження на сушіння, зберігання та перевезення. Та й загальні витрати на логістику від поля до порту менші.
Latifundist.com: В одному з агрохолдингів нам розповідали, що кукурудза на півночі взагалі не рахується.
Ігор Шестопалов: На півночі, окрім логістики, виникають питання щодо сушіння кукурудзи. До прикладу, минулого року ми збирали там кукурудзу з вологістю понад 30%. Оскільки у нас є власний елеватор в Сумській області, то ми могли її сушити і якось будувати логістику. Бо багато елеваторів в регіоні взагалі відмовлялися приймати кукурудзу на сушіння.
Latifundist.com: По соняшнику ви працювали з українськими ОЕЗами і невелику частину відправляли на експорт. Чи не думали йти в переробку?
Ігор Шестопалов: Ми в першу чергу сільгоспвиробники і нам важливо мати швидкий вихід на гроші. Тобто ми виростили продукцію, швидко її продали і отримали кошти, завдяки яким можемо своєчасно зайти в посівну.
Питання переробки ми розглядали і навіть робили розрахунки. З одного боку, завдяки переробці ти отримуєш додану вартість. З іншого — це окреме виробництво, зовсім інша логістика, інший ринок. І скільки часу потрібно, щоб кошти повернулися? Все-таки зараз у нас є впевненість, що ми восени вчасно почнемо посівну. Тим більше, що частину земель залишили під паром. Плануємо там вирощувати озимий ріпак. А отже у серпні вже потрібне буде фінансування, щоб підготувати ґрунт до посіву, закупити насіння і т.д. Тобто, оцей фінансовий розрив нам потрібно буде зменшити. Тому зараз ми для себе можливість використання переробки не розглядаємо.
Latifundist.com: Скільки плануєте під озимий ріпак відвести?
Ігор Шестопалов: Загальна площа — близько 6 тис. га. Плануємо сіяти не тільки на півночі, а й у Миколаївській області, де зараз відбувається розмінування.
Latifundist.com: Здається, минулого року ви хотіли посіяти озиму пшеницю, але погода не дозволила?
Ігор Шестопалов: Так, через холодну і дощову осінь відклали посів озимої пшениці. Збирання врожаю закінчилося тільки у листопаді, а кукурудзу взагалі закінчили збирати тільки у лютому. Саме тому в цьому році частину полів залишили під паром, щоб вже не залежати від погодних умов. Ближче до осені будемо думати, що ми на цих полях посіємо: ріпак, пшеницю чи ячмінь.
Latifundist.com: Ми недавно були в АгроЕкспедиції, то більшість компаній розповідали, що йдуть у пшеницю через те, що вона гарний попередник, і щоб розрахуватися з пайовиками. Для вас пшениця цікава з економічної точки зору?
Ігор Шестопалов: По пшениці економіка для нас не дуже цікава. Минулого року вона майже не рахувалася. Та й до того ж у нас не дуже врожайні ґрунти на Півночі. Тому сподіватися на якісь великі врожаї по озимій пшениці марна справа.
Latifundist.com: Які тоді очікування по ріпаку?
Ігор Шестопалов: Щодо Півночі, то є очікування, що отримаємо більш-менш нормальну врожайність, бо ріпак пристосований до таких ґрунтів. У Миколаївській області це досить популярна культура і там наші сусіди отримують досить непогану врожайність. Цього року ріпак добре перезимував. Хочемо в якості експерименту спробувати вирощувати ріпак також і без зрошення. Бо на Півдні більшу частину ріпаку посіємо на полях із зрошенням.
Миколаївський кластер міг стати найприбутковішим?
Latifundist.com: Ви придбали Миколаївський кластер із земельним банком 13 тис. га буквально за декілька днів до повномасштабного вторгнення. Яку частину земель вдалося розмінувати і як там проходила посівна?
Ігор Шестопалов: На жаль, в Миколаївському кластері ми змогли засіяти незначну частину — всього 2,7 тис. га. Після розмінування відразу заходили в обробіток і посівну. Взагалі там потрібно розмінувати близько 10 тис. га. Проблема ця і зараз невирішена, бо вартість негуманітарного розмінування, коли ти за гроші винаймаєш спеціалістів, просто космічна.
Latifundist.com: Про які цифри йде мова?
Ігор Шестопалов: Ми попередньо зробили нетехнічне обстеження, щоб зрозуміти ступінь забрудненості наших земель. Виконували його спеціалісти із державного підприємства «Укроборонсервіс». За нашими підрахунками, в залежності від забруднення, розмінування 10 тис. га обійдеться нам у 100 млн грн. Плюс за нетехнічне обстеження ми заплатили біля 850 тис. грн. Виходить, що розмінування 1 га в залежності від забруднення обходиться у 5-15 тис. грн + вартість нетехнічного обстеження і додаткові витрати на знешкодження боєприпасів. Як бачите, кошти потрібно вкласти великі, але там же посіятися треба, щоб їх відбити.
Latifundist.com: А як щодо гуманітарного розмінування?
Ігор Шестопалов: Ми сподівалися, що зможемо скористатися гуманітарним розмінуванням. Але поки нам не зрозуміло, як приймаються рішення щодо пріоритетності земель, які підлягають гуманітарному розмінуванню. Нам відкрито кажуть, що на наших землях гуманітарне розмінування почнеться наприкінці 2024 року.
Здавалося, що наш кластер підпадає під визначення важливого підприємства. Бо це зрошення і можливість вирощувати велику кількість продукції, близькість до портів, експортні надходження в державу, нові робочі місця. Плюс це відродження економічного розвитку Миколаївської області, частина якої була в окупації та під обстрілами. Більше того, на нарадах ми чули, що ми є важливим підприємством в регіоні.
Ми звернулися до компаній, які цим займаються. Але там відповіли, що не можуть самостійно ухвалювати рішення, до кого у першу чергу їхати. Зараз винаймаємо за гроші спеціалістів з розмінування. Темпи повільні: за два місяці розмінували 1,5 тис. га . Можливо, до серпня додатково розмінуємо ще 1,5 тис. га, щоб вже восени засіяти їх озимими культурами.
Тобто потужності розмінування не співпадають з потребою, яка є сьогодні. Тож, коли кажуть, що Україну будуть розміновувати десятки років — це ще й оптимістичний прогноз.
Latifundist.com: У скільки оцінюєте збитки по Миколаївському кластеру?
Ігор Шестопалов: Збитки на десятки мільйонів доларів з урахуванням втраченого врожаю. На жаль, все це відновлювати доведеться власним коштом. Зараз намагаємося прописати, що потрібно відновлювати у першу чергу і скільки коштів на це потрібно. Бо осіння посівна не за горами, потрібно привезти насіння і добрива. А де їх зберігати? Техніка виходить з ладу. А чи буде де її ремонтувати?
Latifundist.com: Запуск Миколаївського порту вас би добре підтримав?
Ігор Шестопалов: Саме так. Чому ми ж і придбали землі у цьому регіоні. Миколаївський кластер мав стати найприбутковішим кластером у компанії.
Latifundist.com: Повертаючись до питання купівлі цього активу. У вас була впевненість, що повномасштабної війни не буде?
Ігор Шестопалов: Були сумніви, що повномасштабне вторгнення все ж відбудеться. Ви пам'ятаєте лютий у 20-тих числах, коли була велика напруженість у суспільстві. Але ж ми цю напругу переживали з 21-го року, коли російська армія майже стояла на кордоні. Тож, коли упродовж року війська то доходять до кордону, то відходять, втрачається відчуття небезпеки. Ти розумієш, що потрібно жити далі, розвивати бізнес. Тим більше, що Миколаївський актив мав багато переваг, навіть попри потенційні ризики. Перш за все, як ви сказали, близькість до Миколаївського порту. Крім того, ми купували цей актив з незавершеним виробництвом. Більшість полів була засіяна. Ми повинні були зібрати врожай, продати і швидко вийти на нормальний виробничий процес.
Земельне питання: ціна оренди землі і доцільність збільшення зембанку у війну
Latifundist.com: Яка ситуація у Сумському кластері, бо регіон зараз сильно потерпає від російських обстрілів?
Ігор Шестопалов: У Сумському кластері ми обробляємо 1,6 тис. га. Землі розташовані недалеко від нашого елеватора Середина-Буда. Ми намагаємося постійно збільшувати земельний банк, навіть зараз, коли в країні йде повномасштабна війна. На жаль, елеватор постраждав від російських обстрілів. У мене немає слів, щоб описати дії і логіку росіян. Мені здається, вони просто бісяться, що вже не можуть нічого зробити на фронті, тому вирішили, що елеватор та Каховська ГЕС — це найкращі цілі для ударів.
Latifundist.com: У регіоні обстріли, але ви все одно хочете там збільшити земельний банк?
Ігор Шестопалов: Так, проводимо активно перемовини. Чому? Бо там невелика відстань від зембанка до елеватора. Вона надає перевагу на логістиці з поля до елеватора. Так, є витрати пов’язані з транспортуванням, але до елеватора прокладена залізнична гілка, тому вже можна сідати і рахувати, які культури можна вирощувати.
Latifundist.com: Що з цінами на оренду землі?
Ігор Шестопалов: Мене дуже здивувало, що вартість оренди землі або купівлі-продажу орендованих земель майже не змінилася. Вона навіть потроху збільшується . Мені здавалося, що під час війни економічні потужності повинні зменшуватися, ще й у регіонах, які знаходяться близько до кордону з росією. Адже цей божевільний сусід нікуди не зникне.
Latifundist.com: З чим це пов’язуєте?
Ігор Шестопалов: Думаю, це віра в ЗСУ і Валерія Залужного. У мене іншого пояснення немає (сміється — прим. ред.).
Latifundist.com: Ви підвищували орендну плату за паї у своїх кластерах з початку повномасштабного вторгнення?
Ігор Шестопалов: В нашому кластері на Полтавщині ми щорічно це робимо. Минулий рік не був виключенням. Будемо це робити і в цьому році. Конкуренти підвищують і ми, якщо хочемо зберегти свій земельний банк, повинні підлаштовуватися під реалії ринку.
Latifundist.com: У Миколаївському кластері теж виплатили оренду?
Ігор Шестопалов: А як інакше? Хоча там ми втратили 90% врожаю, але оренду виплату у сумі 26 млн грн виплатили.
Хеджування ризиків у війну: чи врятує елеватор на Заході України?
Latifundist.com: Повертаючись до питання елеваторів. Ви планували купувати елеватор на Заході України. На якому етапі зараз цей проєкт?
Ігор Шестопалов: Ми приглядалися до елеваторів на Заході України. Але ви ж бачите, як динамічно розвивається історія на західних кордонах: країни-сусіди то дозволяють нам експорт, то зупиняють. Тому такі рішення поки застерігають нас від купівлі. Адже, коли «зерновий коридор» стоїть, Дунайські порти все одно працюють.
Latifundist.com: Що з елеваторним ринком на Заході України? Чи є відчуття, що він перегрітий?
Ігор Шестопалов: Ринок більш-менш збалансований, не перегрітий, як ви кажете. Можу помилятися, але те що я бачу: є попит і є пропозиція. Є пропозиції, які ми переглядаємо, торгуємося.
Latifundist.com: Чи не планували купувати елеватор за кордоном?
Ігор Шестопалов: Так, під час війни це може здаватися перспективною і ефективною інвестицією, але зараз таких планів немає. Можливо, після перемоги такий варіант і будемо розглядати.
Про фінанси, плани на зрошення та роботу кооперативу
Latifundist.com: Яким був в плані фінансів минулий рік для A.G.R. Group?
Ігор Шестопалов: Минулий рік ми закінчили зі збитками в 160 млн грн. Зрозуміло, що це пов’язано в тому числі з втратою врожаю та вартістю логістики. Але завдяки тому, що у нас були накопичення з минулих років, то загальна ситуація для нас контрольована.
Latifundist.com: Які плани щодо розвитку агрохолдингу ставите на найближчий час?
Ігор Шестопалов: Збільшення земель під зрошенням. Можливо, навіть зміни у кластерній структурі з пріоритетом на зрошення. Ціль — 50% земельного банку відвести під зрошення — залишається в силі.
Latifundist.com: Цікаво, що у вас з опадами у Полтавському кластері. Бо директор з агровиробництва «НІБУЛОН» розповідав нам, що Черкащину вони вже відносять до Південного кластеру.
Ігор Шестопалов: З точки зору опадів, на жаль, тенденція невтішна і на Полтавщині. Я вам навіть скажу, що ми купували активи на Півночі, бо думали, що зможемо там вирощувати культури, які люблять вологу. Так, волога там була, але тільки восени, коли потрібно збирати врожай.
На жаль, зміни клімату відбуваються. Вони не прогнозовані. Саме тому ми прийняли для себе стратегічне рішення збільшувати площі під зрошенням. І в першу чергу в Миколаївській області. Звісно, для початку потрібно його розмінувати і включити там в повному обсязі виробництво. Якщо це нам вдасться, то ми збільшимо інвестиції саме у зрошення. А як ще можна захиститися від кліматичних негараздів?
Про кооператив Ukrainian Agro Connection
Latifundist.com: У травні 2021 року A.G.R. Group створив кооператив Ukrainian Agro Connection. Що нового відбулося в його роботі за минулий рік?
Ігор Шестопалов: Кооператив вперше вийшов у публічну площину. Вважаю, що це вдалий старт. Він брав участь у гранті від Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) і отримав три комплекти техніки для завантаження та розвантаження зернових рукавів. Зараз шукає клієнтів, яким цікава така послуга. Одночасно проводиться розробка нових послуг.
На жаль, кооперативний рух було сильно дискредитовано ще з радянських часів. Адже наші аграрії майже ніколи не розглядають кооператив як елемент виробничого процесу. Для них кооператив — це або громадське об’єднання, або якась політична партія, яка переслідує у першу чергу політичні цілі. Саме тому вони обережно відносяться до нього.
Latifundist.com: Чи немає в аграріїв застереження через те, що робота кооперативу керується агрохолдингом? Бо аграрії можуть сприймати це як страшилку, що у майбутньому агрохолдинг захоче посягнути на їх землі.
Ігор Шестопалов: У нас є надлишкові виробничі потужності, то чому б їх не запропонувати сусідам. Наприклад, ми завчасно закінчили посівну і у нас звільнилися сівалки — візьміть у нас за певну ціну. Тоді вам не потрібно буде їх шукати, перевозити. І таких прикладів я можу навести багато. Про яке захоплення може йти мова?
Тільки от у нас всі звикли покладатися тільки на себе і обережно ставитися до будь-яких пропозицій. Але, на мій погляд, таке об’єднання аграріїв дає додаткову потужність. Це можливість отримати додаткову економічну вигоду. Бо що таке кооператив? Це довіра і можливість цю довіру конвертувати в додатковий заробіток. Наприклад, ми хочемо щось купити разом з іншими членами кооперативу, щоб дешевше вийшло. І тут виникає безліч питань. А хто повинен перший гроші закинути? А як я розрахуюся, а інші ні, що тоді робити? А чи не «кинете» ви мене на гроші? Тому я й кажу, що співпраця в кооперативі потребує формування довіри. Вона з першого знайомства не виникає. Потрібно працювати у цьому напрямку.
Та ми віримо у цю модель і в те, що рано чи пізно можливість отримати додаткову економічну перевагу буде змушувати аграріїв об'єднуватись.
Latifundist.com: Минулий рік більшість аграріїв пережили завдяки фінансовій подушці 2021 року. І ви підтвердили, що теж маєте фінансові запаси попередніх років. Які очікування на цей рік: він буде важким для аграріїв?
Ігор Шестопалов: Результати 2023 ми зможемо побачити тільки за рік. Я досить песимістично дивлюся у майбутнє. Врожай всі отримають, щось вдасться продати. Звісно, що будуть і збитки, але я не думаю, що вони будуть аж настільки критичними і змусять компанії йти у банкрутство.
Наприклад, якщо у підприємства недостатньо грошей, то воно може продати частину земель, отримані кошти вкласти в іншу частину і так прожити період війни. Бізнес швидко пристосовується до змін і щоб його довести до збитковості і вимушеного продажу — потрібні великі зусилля. Тим більше, що, маленьким підприємствам легше пристосовуватися до змін на ринку, ніж великим. Агрохолдингам зараз потрібно бути на голову більш ефективними у виробництві. Бо вони мають багато додаткових адміністративних витрат.
Latifundist.com: Розмовляли з генеральним директором HarvEast Дмитром Скорняковим, то він передбачає у наступні два роки хвилю банкрутств агрокомпаній.
Ігор Шестопалов: В мене такого відчуття немає. Виробники, які не мають доступу до грошового потоку, у першу чергу відмовляють у виплаті орендної плати пайовикам. Адже виробничий процес вони зупинити не можуть, будуть вкладати в нього до останнього. Пайовики б першими це відчули. Поки на ринку ми не бачимо масового незадоволення пайовиків. Тому я вважаю, що зараз підґрунтя для потенційних банкрутств немає. Чи будуть вони в майбутньому і масові? Не впевнений.
Latifundist.com: Дякуємо за змістовну розмову!
