Як прорвати морську блокаду росіян в Чорному морі. Дослідження польських експертів

Судно з українською пшеницею в рамках програми Grain From Ukraine, яке завантажувалось у порту Чорноморська у лютому 2023 року
Джерело фото: Мінвідновлення

Польський Інститут Міжнародних Справ (PISM) детально проаналізував ситуацію у Чорному морі, розписавши і блокаду портів, і військові загрози, недоліки української оборони та потенційні шляхи її посилення. Це ще раз доводить, що увага світової спільноти прикута до «зернового коридору» та розвитком подій навколо експорту українського зерна. Нижче наводимо скорочений текст дослідження від PISM.

росія вийшла із «зернової угоди» і продовжує дестабілізацію світової продовольчої безпеки. Але півторарічна блокада українських портів лише довела, що основною ціллю росію було послаблення України та збільшення витрат на допомогу нашій країні від іноземних партнерів. Тож відновлення «зернової угоди» невигідне і для міжнародної спільноти. Адже відтак росія знову матиме повний контроль над українським експортом. Натомість спільною метою має стати остаточний прорив російської блокади та ефективне забезпечення морської торгівлі через Чорне море до українських портів. Latifundist.com публікує основні витримки з дослідження. 

Цілі чорноморської «блокади» росії

Блокада чорноморських портів, зокрема морського торговельного шляху, має стратегічне значення з точки зору росії, оскільки позбавляє Україну можливості надалі захищати себе. 

Блокада не дозволяє Україні отримувати зброю та енергоресурси морем, змушуючи її використовувати лише сухопутні шляхи. Крім того, це безпосередньо б'є по основах української економіки, яка залежить від доступу до чорноморських портів, через які до війни здійснювалося до двох третин її експорту, що еквівалентно більш ніж $45 млрд, морським шляхом.

Положення «зернової угоди», які передбачали участь росії в нагляді за торговими суднами, що прямують до/з українських портів, надавали їй фактичне право контролювати як сам маршрут, так і транзит через турецькі протоки, а також відкривали можливість саботувати угоду шляхом затягування перевірок. 

Таким чином, «зернова угода», за винятком експорту сільськогосподарської продукції, фактично дозволила морське ембарго росії проти України під егідою ООН, що дозволило їй в односторонньому порядку заблокувати міжнародний морський маршрут.

З одного боку, метою є додатковий тиск на ЄС та США з метою лібералізації режиму санкцій, насамперед проти російського банківського сектору. З іншого боку, вона розрахована на дестабілізацію світового продовольчого ринку, що в поєднанні зі зростанням російського сільськогосподарського експорту — експорт зерна злетів майже на 30% у порівнянні з минулим роком — ще більше зміцнить позиції росії на Глобальному Півдні. Фактично зробивши країни Африки залежними від поставок російського зерна. Пропозиція росії щодо безкоштовних поставок зерна в окремі африканські країни, представлена на саміті росія-Африка в Санкт-Петербурзі в липні, мала на меті не лише сприяти цим зусиллям, але й пом'якшити реакцію країн Глобального Півдня на відновлення блокади.

Військові загрози з боку росії

росія все ще володіє значними силами і засобами для порушення або блокування ліній постачання в Чорному морі. В контексті своїх можливостей та усвідомлених ризиків, росія може розглянути наступні військові варіанти:

• диверсії в портах

можливі невеликі атаки через їхню мережу розвідувальних агентів. Більш масштабної шкоди портам, інфраструктурі або суднам можуть завдати водолази російського спецназу, особливо якщо вони скоординовані з атаками морських безпілотників (Unmanned Surface Vehicle, USV). Ризики для росії в цьому варіанті пов'язані з можливим перехопленням її диверсантів і збором уламків БПЛА, а також з тим, що їй буде важко зняти з себе відповідальність за таку атаку;

• розширення зони мінування акваторії

росія має потужну групу підводних човнів у Чорному морі і вже частково замінувала підхід до Одеси, тому вона може розширити цю тактику. Цей варіант може бути прийнятним, оскільки він передбачає правдоподібне заперечення потенційного затоплення цивільного судна. Дуже ймовірно, що за такого сценарію російська дипломатія та дезінформація намагатимуться покласти на Україну відповідальність за інцидент або серію таких інцидентів;

• торпедні атаки і атаки безпілотників

Окрім підводних човнів, росія розгортає в Чорному морі все більше морських безпілотників. Як і морські міни, російські торпеди та удари БПЛА можуть бути використані проти цивільних суден. Цей варіант може бути кращим для росії через складність виявлення, спостереження та збору доказів Україною та її партнерами;

• захоплення кораблів

росія може взяти під контроль окремі кораблі за допомогою штурмового загону, перекинутого гелікоптером або військовим кораблем. Перехоплене судно може бути перенаправлене до Севастополя або Новоросійська. У цьому випадку росія також може підготувати «докази» того, що судно використовувалося для передачі зброї, і використовувати їх у своїй пропаганді та дезінформації. Цей тип операції мав би на меті примусити росію до переговорів з країною-власником або країною прапора та/або країнами громадянства членів екіпажу за умови звільнення їхніх громадян;

• ракетні удари по кораблях

російський флот у регіоні має багато кораблів з протикорабельними ракетами та наземними системами берегової оборони. російські ракетні комплекси берегової оборони «Бал» можуть використовуватися для нанесення ударів по кораблях вздовж усього узбережжя України, в той час як комплекси «Бастіон» можуть наносити удари далі до узбережжя Болгарії або на підходах до протоки Босфор;

• ракетні та удари безпілотників по портах

цей варіант є продовженням збільшеного обсягу ударів по Одесі в липні. Такі удари частково здійснюються стратегічними бомбардувальниками з крилатими ракетами Х-101 та пусковими установками систем «Іскандер» і «Бастіон»/«Онікс», що базуються в Криму, але більшість — крилатими ракетами «Калібр» з кораблів і підводних човнів у Чорному та Каспійському морях. росія також може збільшити кількість ударів за допомогою безпілотників «Шахед-131/136» в районі Одеси і Дунаю, оскільки зараз вони запускаються з території краснодарського краю в росії;

• авіаудари

з квітня 2022 р. росія значно зменшила кількість авіаударів по цілях за лінією фронту через страх перед ефективністю протиповітряної оборони України. Однак вона все ще має кілька сотень сучасних літаків (кілька десятків у Криму), які можуть атакувати порти і кораблі по всьому регіону. У контексті посилення ракетних і безпілотних атак росія може спробувати прорвати обмежену протиповітряну оборону навколо Одеси.

Недоліки української оборони та шляхи їх подолання

Україна все ще має обмежені можливості для стримування та нейтралізації російських загроз морському експорту. Ці можливості можуть бути розширені та посилені за рахунок надання партнерами України додаткових оборонних та наступальних систем. Поточна та потенційна відповідь України може включати наступні варіанти:

• протидиверсійний захист

Україна все ще може мати підрозділи Сил спеціальних операцій та Міністерства внутрішніх справ, які протидіють диверсантам у районах портів. Схоже, що Україна також має ефективні контррозвідувальні служби в цих місцях. Однак деякі з цих можливостей вже можуть бути зменшені через їх залучення до високоінтенсивного і складного контрнаступу;

• морське розмінування

Україна має лише два тральщики, обидва з яких наразі охороняють Одеську гавань. Навіть два судна такого класу можуть виявитися занадто обмеженими силами, і партнери України повинні швидко посилити їх аналогічними або більшими суднами, або морськими безпілотниками, здатними патрулювати і розміновувати морські лінії сполучення;

• боротьба з БПЛА

пріоритетним завданням України, ймовірно, є захист свого невеликого флоту та баз берегової охорони, тому цих сил може бути недостатньо у разі більш інтенсивного використання росією БПЛА, що також потребуватиме додаткових засобів виявлення та протидії;

• захист цивільних суден

Україна наразі не має кораблів для постійного супроводу та охорони комерційних суден у своїх територіальних водах. Так само нереалістичним є варіант розміщення на таких суднах українського військового контингенту. Однак швидка передача додаткових багатоцільових вертольотів дозволила б Україні значно швидше реагувати на будь-які спроби росії перехопити цивільні судна, що наближаються до українських портів;

• протиповітряна та протиракетна оборона

наразі Україна не в змозі забезпечити таку оборону для всіх своїх портів та іноземних цивільних суден. Однак Україна все ще має певні можливості для захисту Одеси у випадку обмежених ударів з боку росії крилатими ракетами або літаками. Очевидно, що Україна потребує додаткових радарів, систем HAWK, NASAMS та IRIS-T для своєї оборони. Крім того, Україні потрібні додаткові одиниці систем PAC і/або SAMP-T для захисту від ракет «Іскандер-М» і «Кинжал»;

• протидія дронам-камікадзе

Україна загалом успішно перехоплює російські безпілотники, що рухаються по всій країні. Кількість таких ударів в районі Одеси може зрости зі збільшенням виробництва безпілотників в Ірані та росії (ймовірно, також у білорусі). Ця загроза вимагає від партнерів України доставити в Одеську область додаткові мобільні зенітно-ракетні комплекси малої дальності типу ZSU-23, Gepard або Avenger;

• удари по кораблях і портах росії

На початку серпня Україна продемонструвала, що її безпілотники можуть атакувати кораблі і танкери вмф росії. Однак ці безпілотники є асиметричними та імпровізованими засобами, а Україна має лише прототип пускової установки власної системи берегової оборони «Нептун» з радіусом дії 300 км (яку вона використала для потоплення ракетного крейсера «москва» у квітні 2022 р.) та 2-3 американські HCDS/гарпуни з радіусом дії 120 км. 

Ці системи обмежують операції російського флоту, але мають бути доповнені системами з більшим радіусом дії, такими як крилаті ракети NSM та RBS-15, обидві з яких мають радіус дії 200 км. Україні терміново потрібні додаткові крилаті ракети наземного базування типу Storm Shadow/SCALP, подібні до німецьких Taurus або французьких Apache, а також американські балістичні ракети ATACMS;

• багатоцільові літаки-винищувачі

у найближчі кілька місяців Україна зіткнеться з повною деградацією свого пострадянського реактивного авіапарку. Пріоритетом для України зараз є заміна винищувача МіГ-29, який зараз бореться з російськими літаками, безпілотниками і крилатими ракетами, іноді також завдаючи ударів по наземних цілях (типове завдання для тактичних бомбардувальників Су-24 і літаків ближньої авіаційної підтримки Су-25). Переозброєння українських ВПС на F-16 або європейські винищувачі очікується у 2024 р., що робить ще більш актуальним постачання в Україну інших наступальних систем та ударних безпілотних літальних апаратів або дронів.

Міжнародні ініціативи

Як сприяння експорту українського зерна суходолом, так і можливе відновлення дії «зернової угоди» допоможуть зменшити ризик продовольчої кризи та принесуть додаткові надходження до українського бюджету. Однак обидва ці заходи передбачають лише перехідні механізми і не вирішують основної проблеми російської блокади Чорного моря, а отже, ледь пом'якшують її наслідки на тимчасовій основі. Жоден з них не є ефективною відповіддю на морське ембарго, яке росія фактично запровадила проти України. 

Більше того, відновлення дії «зернової угоди» знову надасть росії можливість контролювати комерційне судноплавство, що прямує до/з українських портів, і, таким чином, ще більше саботувати український експорт.

Системним рішенням могло б стати формування міжнародної коаліції для супроводу торговельних суден, що прямують до українських чорноморських портів, до складу якої увійшли б країни, що мають значний інтерес у відновленні морської торгівлі з Україною, та/або ті українські партнери, що мають відповідні можливості. 

Існує широкий спектр гнучких потенційних варіантів та їхніх комбінацій, від символічного захисту суден і зміни їхнього прапора (наприклад, на прапор близького партнера України), розміщення на борту озброєних команд до організації регулярного патрулювання та супроводу торгових суден військовими кораблями коаліції. 

Також існує низка прецедентів таких операцій, таких як антипіратські та антитерористичні місії останнього десятиліття, а також численні місії, ініційовані США в Перській затоці в односторонньому порядку, починаючи з періоду «танкерної війни», що супроводжувала війну Ірану проти Іраку.

Пропозиції

росія навмисно позбавляє світові ринки доступу до української сільськогосподарської продукції, що призводить до зростання цін на продовольство, чинить тиск на країни Глобального Півдня і дозволяє російському агробізнесу отримувати додаткові фінансові вигоди. 

Продовжуючи морську блокаду України, росія також систематично збільшує витрати на міжнародну допомогу країні, як для підтримки її макроекономічної стабільності, так і для післявоєнної відбудови. 

Порушуючи міжнародне морське право, росія в односторонньому порядку запровадила блокаду міжнародного морського шляху — тактика, яку може повторити Китай у Південно-Китайському морі або Іран у Перській затоці.

За цих обставин міжнародна спільнота має спробувати повністю розблокувати та убезпечити морський торговельний шлях, що веде до Одеси та прилеглих українських портів на північному узбережжі Чорного моря. Для цього країни, що підтримують Україну, а також зацікавлені у відновленні або продовженні торгівлі з нею, можуть звернутися до низки політичних, правових, економічних і військових інструментів:

• необхідною передумовою є допомога Україні у створенні ефективної, багаторівневої та інтегрованої системи протиракетної і протиповітряної оборони навколо чорноморських і дунайських портів для захисту їхньої інфраструктури від повітряних ударів з боку росії. Це вимагає передачі додаткових радіолокаційних систем, систем протиракетної і протиповітряної оборони та мобільних засобів боротьби з безпілотниками;
• окрім поточної допомоги, розвідки та інформування про ситуацію в регіоні, партнерам України варто зосередитися на довгостроковому відновленні спроможностей самооборони та захисту морських шляхів сполучення. Важливими також є засоби протидії морським мінам, підводним човнам та безпілотникам різних класів, а також гелікоптери для сил спеціальних операцій та берегової охорони. Не менш важливими і доповнюючими до них є системи берегової оборони з більшою дальністю дії і багатоцільові реактивні винищувачі, включаючи пакети озброєнь проти надводних і підводних кораблів;
• міжнародна спільнота має здійснювати дипломатичний тиск на росію з метою утримання від нападів на торговельні судна, що прямують до українських портів або з них, наголошуючи, що згідно з міжнародним правом, об'єктом збройного нападу може бути лише військовий об'єкт. У випадку з торговими суднами, які намагаються прорвати морську блокаду, незалежно від їхнього прапора, будь-якому нападу має передувати реальна спроба затримання. Порушення цієї норми міжнародного права збройних конфліктів на морі повинно мати наслідком подальшу кримінальну відповідальність для російських військово-морських командирів і офіцерів;
• дипломатичний тиск також має бути спрямований на те, щоб змусити росію припинити ракетні атаки на українську портову інфраструктуру. Враховуючи важливість Чорноморського морського шляху для глобальної продовольчої безпеки, є шанс створити широку міжнародну коаліцію у складі ЄС, США та інших партнерів, які підтримують Україну, разом з країнами Глобального Півдня;
• країни, що підтримують Україну, повинні організувати інформаційну кампанію, спрямовану на країни Глобального Півдня та Китай, висвітлюючи російські стратегічні цілі, пов'язані з блокадою Чорного моря, та спроби росії досягти їх, навмисно намагаючись створити продовольчу кризу;
• варто також розглянути та ініціювати дискусію між зацікавленими країнами та партнерами України щодо створення міжнародної «коаліції готових» для захисту торговельних суден, що прямують до українських чорноморських портів або з них. У цьому обговоренні доцільним був би поступовий підхід до будь-якої операції, починаючи від зміни прапорів суден і закінчуючи коаліційним патрулюванням та супроводом у Чорному морі;
• крім того, вкрай важливо розробити міжнародний механізм страхування комерційних суден, що прямують до українських чорноморських і дунайських портів або з них, оскільки приватні страховики, ймовірно, й надалі будуть неохоче пропонувати відповідні поліси з огляду на російські погрози нападів на судна. Відповідний механізм може бути створений за участі Світового банку, а також ЄБРР, і доповнити національний страховий фонд, створений з аналогічною метою українським Урядом у лютому;
• у разі російських нападів на торговельні судна, що прямують до українських портів або з них, або продовження ракетних обстрілів української портової інфраструктури, ЄС і США повинні розглянути можливість поширення заборони на використання європейських портів на всі судна, що прямують до або з росії, незалежно від їхнього прапора. Крім того, фінансові санкції проти росії можуть бути розширені шляхом виключення більшої кількості російських банків з міжнародної платіжної системи SWIFT і заборони західним операторам здійснювати операції з ними.

Польський Інститут Міжнародних Справ (PISM)