Хорватські, італійські чи балтійські порти — це $120-150 на тонні витрат на логістику. Альтернативи українським портам немає — Анастасія Шепелева

Анастасія Шепелева, менеджерка з трейдингу та логістики зернових і олійних культур компанії Agromino

Після російських атак на порти Великої Одеси та Дунаю, європейські країни активно пропонують власні потужності для експорту українського зерна. Найбільш активні, зокрема, країни Балтії та Хорватії. Але чи рахується логістика до їх портів? 

Ми розпитали про це менеджерку з трейдингу та логістики зернових і олійних культур компанії Agromino Анастасію Шепелеву. Компанія після початку повномасштабного вторгнення перепробувала всі можливі маршрути експорту зерна — від зернового коридору та Дунаю до європейських портів та продажів всередині ЄС. Тож добре знає всі підводні камені на шляху до Європи. 

Latifundist.com: Хорватія та країни Балтії пропонують свої порти для експорту українського зерна. На перший погляд, з урахуванням логістичного плеча це невигідно. Чи рахували ви доставку в порти цих країн?

Анастасія Шепелева: Звісно, рахували. Це вкрай дорого. Але окрім ціни, є багато інших нюансів. Передусім це вже відомі історії — широка та вузька колії в Україні і ЄС, а також дефіцит вагонів-зерновозів в Європі. Їх майже неможливо спіймати на споті, бо більшість законтрактовані на довгі періоди. Якщо ви все ж знайшли вагони, вас чекає багато інших бар’єрів. Це планове закриття колій на переходах між кордонами, умовно між австрійською та італійською залізницями. Це може затягнутися на дні або тижні. 

А тепер уявіть, що умовно в Хорватії ви вантажите панамакс. Скільки вам потрібно потягів для його завантаження? Орієнтовно 33-35. А якщо в Італію, то біля 40. 

Latifundist.com: Скільки по часу це може розтягнутися?

Анастасія Шепелева: На 5-6 місяців. Як показує практика, у вас один состав вагонів буде обертатися один-максимум два рази на місяць. Нехай у вас буде три потяги, всі вони зроблять десь шість маршрутів за місяць. В одному потязі біля 1500-1800 т зерна. І тепер порахуйте, скільки їх треба, щоб завантажити 60-тисячний панамакс. Хто буде працювати на один панамакс 5 чи 6 місяців?

І це ми ще не починали говорити про інфраструктуру в портах.

Latifundist.com: А що там?

Анастасія Шепелева: Наприклад, нюанси зі зберіганням. В європейських портах немає таких великих силосів, до яких звикли в тій же Одесі. Там є силоси, вони непогані, але це не порівнювані обсяги.

Latifundist.com: Давайте поговоримо про ціну. 

Анастасія Шепелева: Вона може коливатися від $120 до $150 за тонну. Все залежить, куди ви їдете, та чи є там достатньо зберігання. Додайте до цього судно, яке ви фрахтуєте. Так, воно дешевше, ніж ви фрахтуєте в Україні. Але все з’їсть логістика потягами. При таких перевезеннях легко зайти в мінус. 

Latifundist.com: Така ціна логістики саме в згадані країни? Бо в польських та німецьких портах ми чули менші цифри. 

Анастасія Шепелева: $120-150 за тонну — це Хорватія та Італія. Країни Балтії — десь схожі цифри, може, і вищі. Бо там подвійна перекладка колісних пар — після Польщі, де вузька колія, знову йде широка колія в країнах Балтії. Складно налагодити один раз перекладку, а тут треба двічі. Плюс це додаткові затрати. 

До польських та німецьких портів, дійсно, дешевша логістика. Але там інша історія. Ви завантажили судно, куди ви ним попливете? У Європу? Північну Європу — навряд чи, бо вони там себе забезпечують. Або в малих об’ємах щось поставите. 

Так, є багато країн, де наше зерно має попит. Але це вже додаткові затрати на морські перевезення з північних портів. Та повертаємось до попередньої тези — робити два панамакси на рік з купою проблем і ризиків? Така собі економіка.

Натомість зрозуміла історія з Середземного чи Чорного моря. Бо там відкривається купа ринків. 

Latifundist.com: Якщо розбити економіку логістики, то чи правильно розумію, що умовно з центру України до західного кордону логістика коштуватиме до $40, $20 перевалка, і решта — затрати на доставку в Європі? 

Анастасія Шепелева: Названі цифри дуже близькі до реалій. Якщо іти далі, то рахуйте також зберігання в європейському порту і перевалку на судно. 

Latifundist.com: Ви підводите до того, що альтернативи українським портам немає?

Анастасія Шепелева: Так. Дивіться самі. Україна експортує від 40 до 50 млн т зерна. Всі європейські порти разом взяті не вивезуть такий обсяг з усіма їх потужностями. Бо у них купа свого товару. Тож українські порти Великої Одеси ніщо не замінить. 

А ще рахуйте, що світові ціни впали, плюс маємо зростання затрат на виробництво для аграріїв. 

Тому треба тиснути на відкриття портів і «зернового коридору» без рашистів. Це єдиний спосіб утримати маржу як для аграріїв, так і для трейдерів. Нашим портам потрібен хороший захист ППО. А експорт через інші європейські країни, по різних коліях — це не рішення. 

Latifundist.com: Ви чомусь не називаєте Дунай.

Анастасія Шепелева: Бо він не впорається з такими обсягами. До того ж це дуже дорого і проблематично, зокрема, в плані доставки зерна залізницею. 

Latifundist.com: Але ж гирло Бистре, відкриття якірних стоянок  і завантаження на рейді в Констанці, на Сулині?

Анастасія Шепелева: Навіщо такі збочення? У нас є свої великі порти і їх треба захищати. Реальна дорога лише там. І треба робити нормально діючий коридор без росіян. Бо всі бачили, як він працював і які були демереджі.

Костянтин Ткаченко, Latifundist.com