Польський міністр: Зерно стане перепоною для вступу України до ЄС. А як Польща в ЄС вступала і на які компроміси йшла?

1 травня 2004 року Польща стала членом ЄС
Джерело фото: Shutterstock

Зернове питання може стати перепоною на шляху України до ЄС. У середу, 19 вересня, про це заявив польський міністр сільського господарства Роберт Телус. В ефірі «Радіо Плюс» його запитали, чи буде Польща у зв'язку з конфліктом щодо агроімпорту вживати якихось кроків щодо вступу України в ЄС. На що він відповів, що Польща підтримує вступ України в ЄС, але з певними умовами.

«Якщо ми сьогодні не побудуємо ці інструменти, то Польща точно не погодиться на вступ України. Коли Польща приєдналася до Євросоюзу, ми повинні були виконати умови. І ці умови нам висували дуже жорстко. Тому і Україні ми повинні поставити умови. За нинішнім принципом польське сільське господарство ніколи не виграє в українського», — сказав міністр.

Нам стало цікаво, як Польща вступала в ЄС та як змінився польський агробізнес за ці 19 років. І які польські агротовари можуть скласти нам конкуренцію на європейський ринках після набуття Україною членства.

Увійшли до ЄС в останній момент

Процес євроінтеграції у Польщі тривав не багато і немало — 13 років. Почався він одразу після повалення комуністичного режиму. І європейські, і місцеві політики переконували один одного, що мають спільний інтерес щодо членства Польщі в ЄС. Тому вже в 1991-му році країна підписала Європейську угоду, а через три роки подала заявку на вступ. У 1996-му було створено спеціальний комітет, який займався адаптацією польського законодавства до європейських стандартів.

Як розповідав виданню Нова Польща Лєшек Єсєнь, який на той час був радником прем’єр-міністра Єжи Бузека з питань євроінтеграції та радником головного польського перемовника з ЄС Яна Кулаковського, переговори щодо вступу проходили без емоційного напруження і розчарування. Було багато практичних запитань, економічних прогнозів і табличок excel.

«Дуже важливо, чи довіряють перемовники один одному, чи в змозі вони поступитися на одному полі, щоб отримати більше на іншому. Наприклад, хтось іде на пóступки в галузі сільського господарства з розрахунком, що друга сторона поступиться в секторі телекомунікацій. Якщо не буде довіри, кількість таких зв’язок буде мізерною, що відчутно впливає на процес переговорів», — розповідав Лєшек Єсєнь.

Деякі питання вирішувалися в курильнях та за келихом міцного, щоб вибудувати довіру один до одного. 

Хоча напруги під час переговорів може і не було, а от в суспільстві вона була. У бізнесу, а особливо із агросфери, було багато пересторог щодо вступу. Опитування показували, що 40% фермерів були не проти членства в ЄС.

Референдум провели у 2003 році. Проводили два дні (7-8 червня) і тільки під кінець другого стало зрозуміло, що Польща все ж стане членом ЄС, коли явка населення склала більше 60%.

Влада боялася, що явка на референдумі буде малою. Тому після результатів президент Олександр Кваснєвський сказав, що референдум розбудив у поляках громадянську свідомість.

1 травня 2004 року Польща стала членом ЄС. А у 2007 році долучилася до Шенгенської зони.

Перестороги фермерів

Найбільше під час переговорів виникало розбіжностей саме з аграрних питань, бо вони стосувалися величезних вливань коштів з боку ЄС.

Фермери не вірили, що отримають ті кошти, які їм обіцяли. Підливали олії у вогонь окремі політики, які стверджували, що просто так отримати дотації фермери не зможуть. А також лякали, що після вступу в ЄС відкриються двері для німців, які, маючи багато грошей, скуплять за безцінь всю землю.

«Важким було питання придбання іноземцями сільськогосподарської землі. За законами ЄС, для цього не потрібні ніякі додаткові документи. Ми просили перехідний період на 18 років, але у підсумку зійшлися на 12-ти», — згадує Лєшек Єсєнь.

Були перестороги і щодо того, що Захід завалить Польщу дешевими продуктами, і польські фермери не зможуть конкурувати з німецькими і французькими, які сидять на дотаціях. Буде масове банкрутство середніх та малих фермерів.

Поширювалися і твердження, що ціни на все підуть вгору. У що вилилися ці страхи? Фермери виходили на акції протесту, блокували шляхи. Особливо на цих протестах «виросла» політична партія «Самооборона». На той момент вона була частиною правлячої коаліції і дуже боялася вступу країни в ЄС.

У 2003 році влада вирішила взяти ситуацію в руки і весь рік проводила серед фермерів роз'яснювальну кампанію, що саме їм у першу чергу буде вигідне членство.

На які компроміси довелося піти?

Потрібно було встановити перехідні періоди, впродовж яких певні норми європейського законодавства не будуть діяти на території Польщі.

На компроміси потрібно було піти по 43 питанням, в 12 із 31 сфер переговорів, каже Лєшек Єсєнь. Адже один сектор міг бути функціонально пов’язаним із іншим. Наприклад, перехідний період щодо охорони навколишнього середовища в тому числі стосувався і фермерів.  

До речі, переговори щодо цього питання були найскладнішими, бо потребували величезних інвестицій з боку ЄС. У той час в деяких населений пунктах не було водозабірних труб та каналізацій, там нічого не чули про очищення стічних вод.

Багато часу було приділено питанню доступу поляків до європейських ринків праці та субсидій для сільськогосподарського виробництва. На етапі переговорів розмір субсидій аграріям змінили з 25 до 40 відсотків.

Були питання і по молочній квоті. В ЄС діє система адміністративного обмеження постачань, зокрема, молока. В результаті перемови Польща отримала 6 за розміром національну квоту на молоко в ЄС. У 2025 році ці квоти було скасовано.

«Переговори проходили в форматі nothing is agreed until everything is agreed — нічого не узгоджено, поки не узгоджено все. Під час перемовин усе європейське право розкладається на найдрібніші деталі й розмови точаться навколо кожної частини, кожного сектора і щодо кожного з них виникають питання. У підсумку в кожному сегменті ми приходимо до домовленостей, які при цьому не вважаються остаточними, поки у нас не буде фінальної картини», — розповідав Лєшек Єсєнь.

Щодо зернотрейдерів. То ще до вступу в ЄС Польща уклала двосторонні договори з країнами CEFTA (центрально-європейський договір про вільну торгівлю), який обмежував імпортне мито на деякі зернові культури між Польщею, Словаччиною, Чеською Республікою та Угорщиною.

«Через існування багатьох тарифних квот та різниці в тарифах саме цей період був дуже складним для нашої країни. Але все це дозволило порівняти ціни на ринку та підготувати нас до договору з ЄС», — розповідав українським журналістам один з польських експортерів.

Спочатку Польща та ЄС працювали на основі білатерального (двостороннього) договору, в рамках якого було введено тарифні квоти для обох сторін і встановлене імпортне мито на рівні 0%. Дане введення було вигідним для Польщі. Квоти сприяли отриманню товару за нижчими цінами. Та й в залежності від профіциту або дефіциту зерна на внутрішньому ринку, воно могло вільно в'їжджати або виїзджати.

Чи все так було легко? Ні. Виробникам і зернотрейдерам було важко адаптуватися до європейських вимог щодо якості зерна. Через погану якість зерна вони просто не могли його продати. Що залишалося робити? Покращувати технологію виробництва. Кошти на це ЄС давав.

Як агробізнес вийшов у лігу чемпіонів

Польські ЗМІ пишуть, що без членства в ЄС польський агробізнес грав би у третій лізі, у той час як зараз він у лізі чемпіонів. Розберемося, що вони мають на увазі.

З 1 травня 2004 року до кінця березня цього року до Польщі з фондів Євросоюзу було переведено понад €235 млрд, з яких на розвиток сільського господарства — €74 млрд.

Побоювання, що фермери нічого не отримають — не здійснилися. Всі 19 років вони отримують дотації  (в залежності від площі вирощування, за екологізацію виробництва, виплати молодим фермерам, за ведення тваринництва тощо). Статистичні дані свідчать, що у період 2004-2018 рр. дохід на одного фермера в країні подвоївся.

Країна відкрила для себе експортний потенціал. Польський ринок не «захопила» дешева агропродукція з Німеччини та Франції, а навпаки, це він почав завойовувати європейські ринки. 

Упродовж наступних 10 років членства на євросоюзні держави приходилося 80% експорту країни.

Розвиток експорту став можливим, зокрема, завдяки модернізації ферм та модернізації переробки агропродовольчої продукції за кошти ЄС. Завдяки новим інвестиціям Польща перетворилася на лідера у галузі переробки молока, мяса, фруктів та овочів. Адже, якщо на Заході переробні підприємства були побудовані ще 30-40 років тому і більшість з них мала застарілі технології, то у Польщі були побудовані нові заводи, засновані на новітніх технологіях.

Не справдилися і побоювання щодо «захвату землі» іноземцями. Навпаки, як свідчить статистика, фермери заробили непогані гроші на збільшенні вартості землі. Попит на землю росте, бо це прибуткова інвестиція, але пропозиція на ринку обмежена. Відповідно росте і ціна на землю.

Тож нічого дивного в тому, що проведене через 10 років членства в ЄС опитування показало, що понад 70% поляків вважає, що ЄС добре впливає на польську економіку та сільське господарство. 

За західними зразками змінилася й аграрна структура польського села. Перепис 2020 року показав, що, незважаючи на зменшення кількості господарств, їхня площа постійно зростає. За 10 років їх середній розмір зріс приблизно на 13%.

Щодо негативних наслідків для Польщі від її членства в ЄС, то сюди можна віднести квотування допуску на євроринок певних видів польських товарів (але як без цього в умовах конкуренції?). І те, що Єврокомісія змусила польський уряд визнати банкрутами (через неконкурентність) та продати дві судноверфі у Гдині та Щеціні.

Польський експорт

У минулому році Польща експортувала агротоварів на €47,6 млрд, а це на 26,7% вище, ніж у 2021 році.

Більше 70% експорту агропродукції приходиться на країни ЄС. Найбільшим споживачем польської агропродукції є Німеччина — €11,9 млрд (+25%). Зазвичай німці купують м’ясо птиці та корм для тварин. На другому місці Нідерланди — €3,1 млрд (+ 37%), а на третьому Франція — €2,9 млрд (+35%). Загалом основним експортними продуктами в ЄС були м’ясо птиці, молочні продукти та яловичина.

До країн поза ЄС було експортовано агропродовольчих товарів на €12,3 млрд (+20%). Зокрема:

• молочних продуктів — €1,0 млрд;
• м'яса птиці — €990 млн;
• пшениці — €776 млн;
• шоколаду та шоколадних виробів — €733 млн;
• хліба та хлібобулочних виробів — €731 млн.

Найбільшими покупцями були Велика Британія — €3,7 млрд, Україна — €945 млн, США — €770 млн та Ізраїль €439 млн (приріст по цій країні склав аж 50%).

Великобританія закуповувала в основному м'ясо птиці та м'ясопродукти, Україна — корм для тварин і сир, США — шоколад і шоколадні вироби, рибне філе, Нігерія — пшеницю, Туреччина та Ізраїль — яловичину.

«Якщо ми такими темпами розвиватимемо експорт агропродовольчої продукції, то за кілька років ми станемо експортною державою, хоча сьогодні ми вже в авангарді за деякими товарами», — підсумовував у минулому році зараз вже ексміністр сільського господарства Генрик Ковальчик.

В цьому році Польща продовжує нарощувати свій експорт. У січні-травні 2023 р. він зріс на 17%, якщо порівнювати з аналогічним періодом минулого року. Країна експортувала агропродукції на суму €21,2 млрд. 

До країн ЄС в основному експортувалися м’ясо та корми для тваринництва.

До країн поза ЄС було експортовано найбільше пшениці (1,8 млн т), молочної продукції (251 тис. т), м'яса птиці (204 тис. т), хліба і хлібобулочних виробів, шоколаду і шоколадних виробів, м'ясних продуктів. До речі, основними одержувачами польської пшениці у січні-травні стали Німеччина, Нігерія та ПАР.

Все змішалося: і зерно, і війна, і політика

Віцепрем’єрка з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина вважає, що нинішні труднощі з Польщею щодо агроімпорту не є аж такими серйозними, щоб прирівнювати їх до питання членства України в ЄС.

В інтерв’ю «Радіо Свобода» вона сказала, що якби не було повномасштабної війни і кордони України не були обмежені, а море не було заблоковане, то ці напруження у відносинах України з Польщею та іншими сусідніми державами вважалися б лише торговими подразниками, як це було до початку війни, і від початку дії Угоди про асоціацію.

Однак, як би там не було, Україні для вступу доведеться довго і серйозно узгоджувати із законодавством ЄС питання, які стосуються агросектору. Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський говорив, що 40% документів, які потрібно узгодити, стосуються саме агро. Враховуючи, що ми вийдемо на висококонкурентний ринок, вже зараз можна прогнозувати складність цих перемовин.

Наталія Родак, Latifundist.com