Як змінилось місце України на аграрній мапі світу за час великої війни: ключові факти

На жаль, Росія вже обігнала, або найближчим часом обжене Україну за експортом соняшникової олії. РФ нарощує виробництво та експорт соняшникової олії, зокрема, і з сировини з окупованих українських територій. За даними USDA, за результатами 2025/2026 МР країна-агресор стане найбільшим глобальним експортером соняшникової олії: 

Натомість росіяни заявляють, що контролюють 36% світового ринку соняшникової олії, а її експорт в сезоні 2025/2026 досяг 5,2 млн т і вже перевищив український. Фактом є те, що Росія активно нарощує поставки до ключових ринків — Індії, Туреччини та ряду інших країн, що розвиваються.

Паралельно країна-агресор захоплює світовий ринок не лише дипломатичними та торгівельними, а і військовими методами — ударами по українських ОЕЗ, портах і логістиці.

«Останні удари по заводах у портах, тепер — по Bunge. Удари по підприємствах олійно-жирової галузі України мають системний характер і спрямовані на знищення бюджетоформуючої та експортоорієнтованої індустрії», — коментував після серії ударів по заводах гендиректор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук.

Поки конкурентні позиції України по цьому продукту послаблюються, РФ заявляє про намір наростити експорт соняшникової олії до 6 млн т на сезон.

Найкраще по темі: Сезон соняшникової олії 2025: менше «сємечки», гірша якість, вищі ціни. Чого чекати?

У 2021 році Україна експортувала до Китаю агропродукції на рекордні $4,3 млрд. Після російського вторгнення Пекін швидко переорієнтувався на альтернативних постачальників. Відновлення роботи портів у 2023 році дещо пожвавило торгівлю, але вже в 2024 році Китай почав суттєво скорочувати закупівлю сільськогосподарських культур за кордоном. 

Причиною відмови від імпорту стало збільшення Китаєм власного виробництва. У 2024 в країні виростили рекордні 435 млн т кукурудзи та пшениці.

Самозабезпеченість кукурудзою в Китаї невпинно зростає: якщо у 2020/21 МР потреба в імпорті оцінювалась в 30 млн т у, тоді у 2024/25 МР — менше 10 млн т. Ці обсяги майже повністю захопила бразильська кукурудза, коли їй відкрили доступ до китайського ринку. У 2022/23 МР частка бразильської кукурудзи в імпорті Китаю склала 3,8 млн т, а в 2023/24 МР — вже 15 млн т.

Україна ситуативно виходить на ринок Китаю, як-от з імпортом українського ріпакового шроту в липні–грудні 2025/2026 МР. Але глобально китайський ринок для агропродукції з України не стане основним, зокрема через витіснення нашої продукції росіянами.  

Найкраще по темі: Нічого особистого: як Китай замістив майже весь агроімпорт з України.

Через російську морську блокаду в Україні на початку війни застрягло 25 млн т зерна, призначених для країн «глобального Півдня», зокрема Африки. На жаль, росіяни швидко перехопили ринки африканських країн, і замінили українське зерно своїм, в тому числі і краденим з України. Наприклад, в Тунісі нині 75% імпортованої пшениці — російська, ще частина — французька, української майже немає, каже трейдер та експерт з арбітражів GAFTA-FOSFA Хазем Сакер. Аналогічно втрачені позиції в Єгипті, Судані, Ефіопії, Тунісі. 

Попри це, частка африканський ринків в загальному агропродовольчому експорті України поступово відновлюється: у 2024 році вона зросла до 10,6% порівняно з 7% у 2023 році.

Частово відновити комунікацію з африканськими країнами допомагає гуманітарна ініціатива Grain/Food from Ukraine, в рамках якої міжнародні уряди та донори закуповують українське зерно для країн Азії та Африки. З 2022 року на неї вже виділено понад $300 млн. 

Інший напрямок розвитку торгівлі з країнами Африки та Аравійського півострова — створення зернових, продовольчих та логістичних хабів, розповіли в Міністерстві закордонних справ України в коментарі для Latifundist.com. Наразі переговори щодо реалізації проєктів перебувають на різних, але загалом активних етапах. Україна зараз співправцює з такими країнами африканського континенту:

• Гана: заплановано створення хабу, який може стати майданчиком для приймання, оброблення та поширення сільгоспппродукції та харчових товарів з України. На сьогодні відповідний проєкт уже опрацьовується спільно з українським бізнесом;
• Єгипет: українська сторона передала єгипетській проєкт меморандуму для створення продовольчого логістичного хабу, наразі очікується відповідь. Предметне обговорення цього питання планується в ході майбутніх контактів на високому рівні, зокрема під час запланованих візитів та міжнародних заходів;
• Марокко: питання хабу перебуває на етапі попереднього опрацювання. Посольство України звертається до профільних держінституцій, регіональних торгово-промислових структур і представників аграрного бізнесу для обговорення можливості його створення. 

Натомість росіяни діють на африканському континенті швидко та агресивно, підкреслює гендиректор УКАБ Олег Хоменко. РФ вибудувала там сильні позиції завдяки держкомпаніям, які здатні знижувати ціну та витісняти приватних постачальників. На його думку, Україна може наростити експорт в Африку через залучення Еспортно-кредитного агентства, яке забезпечуватиме гарантії при експорті на цей континент. Тут доцільно залучати фінансові можливості партнерів з ЄС, оскільки перенаправлення української агропродукції з ЄС до Африки також відповідає інтересам європейського ринку.  

 Читайте також: «Українська рана» на ринку пшениці. Хто замінить нас на ринках Близького Сходу та Африки?

Найбільшим ринком збуту залишається ЄС: його частка зросла з 30% у 2021 році до 52% у 2024 році. Це приблизно половина проекспортованих Україною зернових та значна частка олійних культур. За підсумками 2025 року ця частка скоротилась до 47,5%, оскільки в червні 2025 року Євросоюз повернув тарифні квоти, передбачені Угодою про асоціацію. 

У 2022 році ЄС встановив режим автономних торговельних заходів (АТМ), знявши мита і квоти на агропродукцію з України, а також суттєво спростив правила торгівлі. Це значною мірою дозволило українському АПК вижити в умовах російського вторгнення. З жовтня 2025 року діє режим оновленої торговельної частини Угоди про асоціацію, за яким квоти більші за довоєнні, але менші, ніж в період дії АТМ. 

Найкраще по темі: Час «Ч» для пшениці, молока, біоетанолу і не лише: ЄС завершує безмитний режим для України.

Українські харчовики «налякали» європейців потенціалом індустріального виробництва споживчих товарів. В Європі оцінили сильних конкурентів серед українських виробників яєць, цукру, м’яса птиці та меду. Це сталось пори те, що за чотири роки в Україні знищено декілька птахофабрик, серед яких найбільший в Європі виробник яєць «Чорнобаївська птахофабрика», зупинилась частина цукрових заводів, втрачено значні медоносні угіддя. Багато виробників адаптувались до наявних умов, а дехто релокувався в більш безпечні регіони.

Проти імпорту цих продуктів виступили не лише сусіди України — Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Болгарія та Румунія, а і країни з розвинутим АПК — Франція, Нідерланди, Бельгія, Італія та Іспанія. Інтерес до експорту цих товарів в Євросоюз добре ілюструвала черга вагонів з цукром на кордоні з ЄС в перших числах січня 2023 і 2024 років, коли українські виробники підганяли товар поближче до пунктів пропуску, щоб встигнути до закінчення квоти. 

Як результат — ЄС ввів механізм «екстреного гальмування» імпорту, щоб розтягнути заповнення квоти на весь рік. Проте і зараз європейські аграрні асоціації регулярно заявляють про загрозу внутрішньому ринку продукції з України.

Найкраще по темі: Три сценарії для українських експортерів: що очікувати після 5 червня та чому курка, цукор і яйця знову можуть стати каменем спотикання у переговорах з ЄС.

Росія десятиліттями вважала Чорне море ледь не власним «внутрішнім морем». В 2022 році росіяни пробили сухопутний коридор для забезпечення окупованого Криму. Їм вдалось захопити порти Маріуполя, Бердянська, Генічеська і Скадовська, в Миколаєві і Херсоні порти простоюють.

Але Україна без авіаносців, фрегатів і підводного флоту знищила флагман «Москва» і змусила Чорноморський флот РФ тікати до Новоросійська. Попри системні обстріли портів у кінці 2025 та на початку 2026 року, зараз ситуація набагато краща за умови на початку повномасштабного вторгнення.

Україна пройшла шлях від повної блокади морської торгівлі у лютому-липні 2022 року, обмеженого експорту в рамках «зернової угоди» до липня-2023, коли росіяни могли влаштовувати інспекції торговим суднам. Після завершення угоди Україна продовжила експорт зерна власними силами, відновивши і навіть наростивши відвантаження. Відкриті порти дозволили українському аграрію працювати з кращою маржею і логістикою. Тому утримання акваторії стало не лише однією з найбільших перемог країни у війні, а і фактором стабільності для її АПК.  

Найкраще по темі: Путін погрожує «відрізати Україну від моря». Що кажуть про це портовики, трейдери та холдинги.

Знищення Каховської ГЕС росіянами стало одним із найболючіших епізодів війни: руйнування греблі влітку 2023 року спричинило миттєве затоплення близько сотні населених пунктів, загибель сотень людей, знищення інфраструктури й екосистем, а згодом — катастрофічні наслідки для південних регіонів України. 

Після різкого скидання води з водосховища почалося «висихання» південних областей: зникли запаси для зрошення, постраждали сільськогосподарські угіддя, зросла загроза засолення ґрунтів і деградації земель, а раніше прокладені меліораційні канали одночасно залишились без води. Збитки лише від руйнування Каховської ГЕС оцінюються у $359,3 млн, а її відновлення можливе лише після закінчення війни, і потребуватиме масштабних інвестицій у відбудову гідроспоруд, систем зрошення та екологічну реабілітацію. 

За словами урбаніста Віталія Селика, після руйнування греблі відкриється піщане дно Дніпра, і в регіоні з'явиться нова пустеля. Кліматичними наслідками стане зменшення опадів, пилові бурі, підйом середньої температури у регіоні. І це перспектива не найближчих десятиліть, ризик посухи на полях центру і півдня України вже збільшився.

Наприклад, в 2025 році вирощуванню соняшника завадила посуха. Хоча очікувався врожай в 13,5-14 млн т, але 3 млн т соняшнику на півдні та в центрі України фактично «згоріло». При цьому посуха стає проблемою для всього Чорноморського басейну:  врожай втрачає також Румунія, балканські країни, і навіть південні регіони країни-агресора.

Найкраще по темі: Село, що стало островом. Репортаж з підтопленої Афанасіївки.

Зміни клімату загрожують не лише південним та східним областям, а і всьому агросектору країни. Потепління в Україні триває з 1989 року, і кожне наступне десятиріччя тепліше попереднього. Якщо в 90-х в зоні землеробства середньорічна температура становила +8,6°С, то у 2024 році цей показник зріс до +11,2°С.

Глобальне потепління загрожує підвищенням температури на 3° деяким континентальним країнам, зокрема і Україні. При цьому підвищення температури на 2° може спровокувати падіння врожайності по всіх культурах більше ніж на 20%, зазначає керівниця відділу агрометеорології Гідрометцентру України Тетяна Адаменко. А підвищення в Україні середньорічної температури на 1° загрожує зникненням Полісся і північного Лісостепу.

«Відбувається вирівнювання клімату. Наприклад, максимум в 41° фіксували і в Херсоні, і в Чернігові. Якщо раніше кількість днів на Західній Україні з температурою +30° за літній сезон сягала 5-10 днів, то останніми роками — 15-20 днів. Такі температури розповсюджуються і на північ. Це колосальні кліматичні події», — каже вона.

 Ситуацію погіршує відносно невелика річна кількість опадів в Україні, яка складає в середньому 500-600 мм, а на півдні — взагалі 400. Наприклад, в Німеччині цей показник сягає 600-800 мм. Тому майбутнє України — перехід до зон нестійкого зволоження.

Читайте також: Клімат по всій Україні став як в Одесі та на Півдні — Тетяна Адаменко.  

Олексій Козаченко, Latifundist.com