Б’є по заводах і забирає ринки: Росія вперше за 20 років стала лідером експорту соняшникової олії. Як Україні втримати переробку?
Джерело фото: Latifundist.com
Коли ми готували цей матеріал, Росія знову атакувала завод Bunge у Дніпрі, де виробляють соняшникову олію під брендом «Олейна». Поки російські ракети б’ють по українській переробці та логістиці, сама Росія нарощує виробництво, будує заводи й забирає ринки, на яких Україна домінувала два десятиліття.
Генеральний директор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук вважає російське лідерство в експорті соняшникової олії тимчасовим. Натомість застерігає: стратегічно втратити свої позиції Україна може, якщо сама послабить внутрішню переробку.
«Ми ще подивимося, чи це надовго. Головне, щоб ми самі собі не зробили підніжку скасуванням експортних мит на олійні», — говорить він.
За цим лідерством — і нові російські заводи, і зруйновані українські. Поки Росія утримує насіння для власної переробки та нарощує продажі олії, в Україні обговорюють перегляд експортних мит. Що це може змінити для заводів і аграріїв та чи є шанс повернути покупців, які за роки війни перейшли на російську олію?
Забрати ринки — мета, якої не приховували
Забрати українські ринки в Азії російські переробники хотіли ще до повномасштабної війни — і говорили про це відкрито. Степан Капшук згадує, що не раз чув це від них на міжнародних конференціях.
Степан Капшук
генеральний директор асоціації «Укроліяпром»
«Я підходив до них, говорив: ви ж розумієте, що ми конкуренти. А вони прямо відповідали: наше завдання — забрати ваші ринки в Азії. Вони цього ніколи особливо й не приховували», — згадує Капшук.
Цього сезону росіянам вдалося не лише потіснити Україну в Азії, а й обійти її за загальним експортом соняшникової олії.
За підсумками 2025/26 МР Росія випередила Україну й стала найбільшим експортером соняшникової олії у світі, поставивши на зовнішні ринки 4,2 млн т. Тоді як Україна — 4,036 млн т. До цього Україна була першою 20 сезонів поспіль — із 2005/06 до 2024/25 МР.
У вересневому прогнозі USDA очікує, що в новому сезоні Росія збереже лідерство: у 2026/27 МР вона може експортувати 5,1 млн т соняшникової олії, а Україна — 5 млн т.
«Росія дійсно проводить цілеспрямовану експансію на глобальному ринку соняшникової олії, нарощуючи виробництво та внутрішню переробку й одночасно намагаючись підірвати експортний потенціал України», — зазначає Вікторія Блажко, старша аналітикиня Barva Invest.
Ця експансія має дві сторони. В Україні під ударом опинився фактично весь шлях олії до покупця — заводи, енергопостачання, залізниця, портові термінали та судна. Усередині Росії тим часом збільшують сировинну базу й переробні потужності, утримуючи насіння від експорту високим митом.
Українські заводи — під ударами, російські — розширюються
Степан Капшук
генеральний директор асоціації «Укроліяпром»
«Це планове знищення галузі. Росіяни нищать бюджетоформуючу й експортоорієнтовану індустрію», — наголошував Степан Капшук, коментуючи січневі атаки росіян на українські ОЕЗи.
Перші масштабні атаки на інфраструктуру олійної галузі почалися ще у 2022 році. Тоді в червні російські ракети влучили в термінал «ЕВЕРІ» у Миколаєві, вигоріли два резервуари із соняшниковою олією. Пошкоджень також зазнав сусідній термінал COFCO International.
Із жовтня 2025 року удари стали значно інтенсивнішими.
Обстріли вже позначилися на роботі всієї галузі. За даними Fastmarkets, у січні цього року близько чверті українських заводів простоювали через логістичні збої, перебої з електропостачанням і безпекові ризики.
Руйнуючи українську переробку, росіяни водночас нарощують свою. За даними OleoScope, за останні п’ять років обсяги переробки всіх олійних збільшилися з 18,2 млн т у 2021 році до прогнозованих 28,8 млн т у 2026-му. Тобто майже на 60%.
Росія так активно будувала нові заводи й розширювала наявні, що тепер їй бракує сировини, аби завантажити їх усі — навіть у роки найкращих урожаїв, пояснювала аналітикиня OleoScope Лілія Аширова.
«На ринку сформувався профіцит потужностей. Якщо введення нових заводів продовжиться, до кінця року їхня сукупна потужність досягне 38 млн т», — зазначила вона в коментарі російському «Агроінвестору».
Масштабний етап інвестицій у переробку олійних у країні поступово завершується, але протягом найближчих трьох років у Росії можуть запустити ще 2–3 млн т нових потужностей, коментував росЗМІ гендиректор Інституту кон’юнктури аграрного ринку Дмитро Рилько.
Сировину утримують у країні
Росія нарощує не лише переробку, а й виробництво соняшнику. Площі під зерновими скорочуються, під олійними — зростають. Цього року врожай соняшнику може перевищити 20 млн т навіть без урахування тимчасово окупованих територій України.
Внутрішню переробку підтримує і державна політика. Як пояснює Вікторія Блажко, високе мито на експорт насіння утримує сировину в країні, тож вона йде на російські заводи. Відповідно, Росія отримує більше олії, яку може спрямувати на зовнішні ринки.
Водночас влада враховує й можливості експорту готової продукції. У вересні 2026 року вона вирішила не підвищувати плаваюче експортне мито на соняшникову олію та шрот вище за серпневий рівень — 7 748 руб./т для олії та 312 руб./т для шроту.
Але самими лише митами посилення російських позицій не пояснити. Як зауважує Вікторія Блажко, додатковими перевагами стали ціновий дисконт і стабільніша порівняно з Україною логістика, особливо на початку великої війни, коли український морський експорт був практично заблокований.
Паралельно Росія розбудовує логістику в напрямку Китаю, просуває аграрний експорт на міждержавному рівні та підвищує якість своєї олії.
Вікторія Блажко
старша аналітикиня
Barva Invest
«І все це відбувається одночасно із системними ударами Росії по українських заводах, терміналах і суднах, які послаблюють експортні можливості України», — нагадує Вікторія Блажко.
Індія, Китай і Туреччина: де Росія вже потіснила Україну
До повномасштабного вторгнення Україна забезпечувала близько половини світового експорту соняшникової олії. Тепер — приблизно третину. Найпомітніше позиції змінилися на азійських ринках, де раніше українська олія домінувала.
За словами старшої аналітикині Barva Invest Вікторії Блажко, до 2022 року Україна забезпечувала близько 70–90% імпорту соняшникової олії Індії та Китаю. За роки великої війни головним постачальником для обох країн стала Росія.
В Індії Росія наростила свою частку з 11% до 45% за п’ять сезонів. Із листопада 2025 року по серпень 2026-го вона продала індійським покупцям більш ніж утричі більше соняшникової олії, ніж Україна, свідчать дані генерального директора Sunvin Group Сандіпа Баджорії. Випередила Україну й Аргентина.
Вікторія Блажко
старша аналітикиня
Barva Invest
«У результаті українські поставки ще більше переорієнтувалися на Європейський Союз, тоді як на дальніх азійських ринках Україна втратила значну частину своїх позицій», — зазначає Вікторія Блажко.
Ще одним великим покупцем російської олії залишається Туреччина. За даними OleoScope, у 2025/26 МР вона закупила майже мільйон тонн сирої соняшникової олії з Росії та стала другим найбільшим її імпортером, випередивши Іран. Водночас самі обсяги закупівель майже не змінилися порівняно з попереднім сезоном.
Покупці готові повертатися. Чи зможе Україна постачати?
За роки війни азійські імпортери знайшли нових постачальників і звикли до російської олії. Повертати їх доведеться ціною та стабільністю поставок, говорить Вікторія Блажко.
В Індії Україна може відновити частину позицій, хоча тепер доведеться конкурувати й із Аргентиною. Сандіп Баджорія підтверджує: індійські покупці зацікавлені, але українські продавці віддають перевагу ЄС, де пропонують вищу ціну.
Сандіп Баджорія
генеральний директор
Sunvin Group
«Нас завжди влаштовувала якість української продукції, і якщо Україна захоче наростити виробництво та обсяги продажу до Індії, ми це лише вітатимемо», — говорить він.
У Китаї буде складніше: Росія налагодила сухопутні поставки через Сибір і розвиває переробку ближче до кордону. Втім, за словами Блажко, безпечна робота українських портів дозволить повернути частину покупців, хоча довоєнне домінування навряд чи відновиться.
Крім того, значну роль тут відіграють ширші торговельні та політичні відносини між двома країнами. Водночас ринки не закріплюються за одним постачальником назавжди: торгівля олією дуже чутлива до ціни та логістики.
Вікторія Блажко
старша аналітикиня
Barva Invest
«Якщо після завершення війни Україна відновить безпечну роботу портів і репутацію надійного постачальника, вона зможе повернути частину втрачених позицій. Однак про відновлення довоєнного домінування вже, найімовірніше, не йтиметься», — каже Вікторія Блажко.
Чому аграрії шукають покупця за кордоном
Українська переробка залежить від експорту: всередині країни споживають до 300 тис. т соняшникової олії на рік, тоді як експортний потенціал — близько 6 млн т.
Олія також залишається одним із головних джерел валютної виручки агросектору. У 2025 році вона стала найбільшим агроекспортним товаром України — $5,2 млрд, або 23% аграрного експорту, повідомляла керівниця аналітичного відділу УКАБ Світлана Литвин.
У серпні після загострення ситуації в Чорному морі загальні відвантаження соняшникової, соєвої та ріпакової олій становили до 300 тис. т на місяць.
Степан Капшук
генеральний директор асоціації «Укроліяпром»
«Це половина від обсягів до зупинки експорту морем», — пояснював Степан Капшук у коментарі NV Бізнес.
Альтернативні маршрути через західний кордон і Дунай повноцінно замінити море не можуть: вони дорожчі, мають обмежену пропускну здатність і також залишаються під загрозою ударів.
Сьогодні заводи обережніше купують соняшник, зазначає аналітикиня «АПК-Інформ» Світлана Киричок. І все це — перед найбільшим за останні три роки врожаєм: «АПК-Інформ» прогнозує 13,4 млн т соняшнику, USDA — 13 млн т. Тому аграрії і шукають альтернативні шляхи.
Мита: що пропонують змінити і від чого застерігає Капшук
Росія б’є по українських заводах, закриває свій ринок митами та забирає покупців нашої олії. В Україні тим часом розгортається зворотній процес — обговорюють скасування експортних мит на олійні.
Зараз профільний комітет Верховної Ради розглядає пропозицію депутатів скасувати мита на експорт олійних культур. За словами аграрного міністра Тараса Висоцького, дискусія стосується сої та ріпаку. Капшук застерігає: «Сьогодні обговорюється прецедент на сої та ріпаку, завтра взагалі відкриються всі шлюзи, що остаточно добʼє галузь». Росія тим часом зберігає високе мито на вивезення насіння, щоб сировина залишалася на її заводах.
Голова асоціації пропонує спершу відповісти на запитання: навіщо змінювати правила саме зараз? За його словами, чинна модель уже передбачає можливість для аграріїв експортувати власноруч вирощені сою та ріпак без сплати мита: якщо ти сам виростив — оформлюй форму 29-сг через Державний аграрний реєстр (ДАР) та експортуй із нульовою ставкою.
«Система вже налагодилася. Ми говоримо державі: умови вже створені, не змінюйте їх. Дайте нам можливість пристосуватися», — резюмує він.
