Агрошлях. ТОП-5 правил ведення бізнесу керівника агрофірми Беєве
Джерело фото: Latifundist.com
Кажуть, що є лише один спосіб рухатися вперед — любити те, що ти робиш, і робити те, що любиш. А ще не боятися ризикувати. Саме за такими принципами живе директор підприємства «Беєве» Іван Сало. В агросфері він працює вже 55 років, з яких понад половину очолює однойменне підприємство у селі Беєве Липоводолинського району, що на Сумщині. Підприємство із зембанком 5 тис. га використовує сучасні технології для підвищення показників урожайності, регулярно оновлює парк сільгосптехніки та тримає на плаву тваринницький комплекс на 1 тис. голів ВРХ (350 голів дійного стада). У рамках проєкту «Агрошлях» ми побували в гостях у Івана Сала та готові поділитися його ТОП-5 правилами ведення бізнесу.
Читати по темі: АгроШлях
Правило №1: в агробізнесі потрібно вміти ризикувати
У село Беєве Latifundist.com приїжджає не вперше. Ми вже були на підприємстві в рамках АгроЕкспедицій «Соняшник 2016» та «Кукурудза 2018». Як виявилося, за останні кілька років сівозміна тут не змінилася. Основними культурами є соняшник, кукурудза, ячмінь, озима пшениця та соя. Для молочного тваринництва вирощують силосну кукурудзу, однорічні та багаторічні трави. На питання, навіщо так багато культур вводити у сівозміну, Іван Сало посміхається і згадує приказку: «Хто не ризикує, той не п'є шампанського».
«З власного досвіду скажу, що в агробізнесі потрібно вміти ризикувати. І при цьому сам бізнес завжди у зоні ризику: сьогодні ти сподіваєшся на добрий урожай, а завтра погодні катаклізми змінюють картину. Тому ми сіємо не 1-2 культури, а 5-6 культур, щоб одна перекривала іншу у випадку неврожаю», — розповідає Іван Сало.
Цьогорічна посуха вплинула на врожай сільгоспвиробників Сумщини значно більше, ніж минулорічна. За словами Івана Сала, через те, що три місяці не було дощів (розмова відбувалася у вересні), дуже сильно постраждав урожай сої — збирали з урожайністю 2,2 т/га. Позначилася посуха і на кукурудзі: на одних полях врожайність становила 9 т/га, а на інших — 3 т/га. Озиму пшеницю збирали з урожайністю 5,8 т/га, а ячмінь — 5,4 т/га. Радіють, що соняшник «врятував» ситуацію і показав 3,5 т/га.
Як зазначає наш співрозмовник, найрентабельніші культури у господарстві — соняшник та кукурудза. Але від вирощування, наприклад, менш рентабельної пшениці озимої не відмовляються. Адже вона дозволяє отримати ранні гроші, які потім підуть на фінансування жнив — закупівлю запчастин та палива. До того ж це солома для тваринництва.
Зерно зберігають у підлогових складах. Для його доопрацювання на території підприємства є два сушильні комплекси потужність 200 т на добу.
Правило №2: не боятися експериментувати
В агрофірмі «Беєве» експериментують із агротехнологіями. Керівник підприємства заохочує поїздки своїх співробітників на семінари та виставки, звідки ті повертаються із цікавими ідеями. Деякі з ідей пізніше «приживаються» на полях. Так, підприємство поступово відмовляється від хімічних ЗЗР та переходить на біопрепарати. А торік, наприклад, тут вирішили спробувати в роботі технологію no-till: перед посівом пшениці озимої не дискувати ґрунт. Виділили для цього 10 га, а цьогоріч експеримент продовжили на 100 га.
«Технологія передбачає відмову від оранки землі. У результаті поле покривається подрібненими пожнивними залишками. Тобто ми озиму пшеницю сіємо прямо по стерні. Яким буде врожай — побачимо. Але вже помітили, що така технологія заощаджує енерговитрати, паливо, робочу силу», — розповідає Іван Сало.
А ось до технологій точного землеробства ще придивляються. У господарстві вже є сівалки для диференційованого висіву та внесення добрив. Але поки що їх використовували для внесення добрив. Як зізнається наш співрозмовник, наразі тільки вчаться працювати з технологіями ТЗ, тож похвалитися результатами не можуть.
Читати по темі: Деструктор — необхідний елемент технології вирощування
Правило №3: переходити на економічну техніку
Техпарк підприємства «Беєве» складається з агрегатів іноземних виробників, і за останні десять років його оновили на 90%. До цього користувалися технікою, яка дісталася у спадок від колгоспу.
«У печінках у мене свого часу сиділа вся ця вітчизняна техніка. Ми постійно щось міняли, варили. Не хочу я зараз і дотацій, які обіцяли за неї», — розповідає Іван Сало.
Купують техніку як за кредитні гроші, так і власні. Як розповів головний інженер агрофірми «Бєєве» Віктор Тицький, на підприємстві стежать за новинками сільгосптехніки. Інформацію черпають на виставках чи в інтернеті, спілкуються з дилерами.
Вже довгий час підприємство співпрацює із компанією «Цеппелін Україна». З останніх придбань у 2019 р. — трактор Fendt 1050 Profi+, у 2020 р. — трактор Fendt 942 Profi та комбайн Fendt Ideal. А взагалі працювати з брендом Fendt «Беєве» почало не в такому далекому 2010 році, коли вперше придбало трактор Fendt. Сьогодні у господарстві налічується 6 тракторів та комбайнів цього бренду. Також є два комбайни Claas Tucano. При виборі техніки «Беєве» враховувало насамперед комфортність агрегатів та економічність витрат.
«Операторів, які попрацювали на Fendt, важко пересадити на іншу техніку. Адже за зручністю його можна порівняти з автомобілем Mercedes. В інших брендах всі опції, які є у Fendt, потрібно ставити за додаткову плату. А тут усе йде у наборі. Тому техніка дуже комфортна, економічна та продуктивна. На мій досвід, таких показників за оранкою жодна техніка не показує. Fendt 936 може спокійно орати 25 см, і витрати на 1 га становитимуть 15 л», — зазначає Віктор Тицький.
На питання, як справи із сервісним обслуговуванням, головний інженер відповів, що фахівці «Цеппелін Україна» реагують на всі виклики оперативно. Але сьогодні близько 60% ремонтів підприємство може проводити самотужки. Спочатку, коли тільки почали працювати з цим брендом, були складності і механізатори не розуміли, з якого боку підступитися до техніки. Разом із сервісною службою дилера навчалися, і сьогодні незначні поломки можуть усувати самостійно.
Запчастини «Беєве» замовляє також у «Цеппелін Україна». Підприємство працює на 90% з оригінальними запчастинами. Хоч вони й коштують дорого, але потім техніка якісно служить.
Наступного року інвестиції в техпарк не передбачаються. За словами Віктора Тицького, техніку купують за потребами і сьогодні господарство на 100% забезпечене агрегатами і для ґрунтообробки, і для посівної, і для жнив.
Правило №4: з повагою ставитися до людей
«Беєве», окрім того, що дає постійні робочі місця місцевим жителям (у штаті близько 150 співробітників), активно допомагає розвивати місцеву інфраструктуру. За кошти підприємства ремонтуються сільські дороги, будівлі об'єктів соціальної сфери, закуповується матеріально-технічна база до місцевої амбулаторії та навчально-виховного комплексу, проводиться озеленення. Від підприємства неодноразово надходила допомога в зону ООС.
За словами Івана Сала, на першому місці для будь-якого керівника підприємства має стояти людина, а не гроші. Але в більшості агробізнесменів все навпаки.
«Проїдьте селами. Вони у занедбаному стані. А все через те, що фермери забрали землі, але жодної гривні не вклали у благоустрій, наприклад, ремонт тих же доріг, якими самі їздять. Їм мало грошей. В останні 2-3 роки розорювання земель набирає страшних обертів. Розорюють до води. Що ж ми дітям та онукам залишимо в результаті?», — нарікає Іван Сало.
І додає, що пишається тим, як за допомогою його підприємства було впорядковано село. Адже якщо в селі залишатиметься жити молодь — воно й надалі розвиватиметься, а агрокомпанія матиме робочі руки.
Співробітники зазначають, що Іван Іванович є ще й демократичним керівником. Завжди дослухається до побажань своїх працівників. Та й сам він каже, що головне у роботі — командний настрій. У підприємства декілька засновників, тому всі рішення щодо інвестицій та розвитку підприємства Іван Сало приймає тільки разом з ними.
Правило №5: любити свою роботу
Іван Сало пройшов кар'єрний шлях від простого бригадира до головного агронома. Згодом були кілька років роботи на посаді голови сільської ради. У 80-х рр. знову повернувся до агросектора на посаду голови колгоспу. За його словами, відтоді ще жодного разу не пошкодував, що працює у цій сфері.
«У мене ніколи не було ситуацій, коли б не хотілося йти на роботу. Так, бувають часи і добрі, і погані. Але у всьому треба знаходити позитив. Село для мене стало рідним. І міську суєту дуже погано переношу, тому до міста практично не їжджу», — розповідає директор підприємства «Беєве».
Сьогодні він не лише успішний бізнесмен, а й батько трьох доньок, дідусь для шести онуків та правнуків. На запитання про особисту формулу успіху Іван Сало відповів: «Любити те, чим займаєшся. Ніколи не дивитися на годинник під час робочого процесу. Максимально віддаватись роботі». Він сам завжди так чинить і цьому навчає своїх співробітників.
Вероніка Порохняк, Наталія Родак, Latifundist.com
