Кінець першої чверті століття: як зміниться аграрний ринок до 2050 року — і де в цій історії Україна. Великий текст Цезаря Соареса

Джерело фото: Latifundist.com

Вітаю у 2026 році! Напередодні святкування Нового Року у LinkedIn з'явилася стаття Цезаря Соареса — трейдера, екс керівника регіону Black Sea однієї з топ 5 компаній експортерів зерна з України, про аналіз ринку зернових та олійних за останні 25 років. Також він поділився передбаченнями розвитку ринку на наступну чверть сторіччя до 2050 року. Цей аналіз настільки цікавий, що у нас (пише Юрій Кравчук — прим. ред) з моїм давнім товаришем по аналітиці зернового ринку і трейдером Юрієм Рубаном виникло бажання перекласти його на українську мову, доповнити коментарями щодо екстраполяції на український локальний ринок та поділитись цим аналізом з широкою публікою українського агро ком'юніті. Звісно ж, за згодою самого автора і відповідним посиланням на першоджерело. Отже, поїхали.

2050 рік вже не за горами, і, сподіваюся, багато хто з нас буде поруч, щоб стати свідками середини століття.

​Спочатку… зробіть для себе ментальний знімок того, де ви знаходитесь сьогодні і що ви думаєте про агроринки зараз… Мої висновки та коментарі в кінці наводять на думку, що коли ви озирнетеся на цей знімок у 2050 році, ви похитаєте головою від подиву, наскільки все змінилося.

Останні 25 років для агроторгівлі

До кінця 2025 року стан світової індустрії та ринків зернових і олійних культур виглядав приблизно так, як описано нижче, зі змінами за першу чверть цього століття (2000 проти 2025), виділеними в таблиці:

1. Компанії групи ABCD (а також усі інші торгові фірми, постачальники, переробники та експортери, які існували раніше, були створені та вижили протягом чверті століття) виглядають зовсім інакше в кінці 2025 року порівняно з 2000 роком. Вони професіоналізувалися; перейшли від суто трейдингу (фізичним товаром) до управління ланцюгами постачання (supply chain managers) і стали інтегрованими по всьому ланцюгу вартості. Вони стали більшими, корпоративними, значно прибутковішими, але мають і величезні витрати, велику кількість співробітників і володіють багатьма диференційованими активами як у місцях виробництва зерна (origin), так і в точках призначення (destination).
2. Сторона пропозиції консолідувалася. Ми завершуємо 2025 рік з меншою кількістю глобальних торгових фірм: Andre & Cie, Glencore Agriculture (пізніше Viterra), Nidera, Soufflet, Noble, Toepfer та Vicentin — це компанії, які існували та відігравали значну роль на ринку у 2000 році, і які більше не існують незалежно (продані, збанкрутували або злилися) на кінець 2025 року (Continental Grain вже був придбаний Cargill у 1999 році, а Olam Agri, хоча й придбаний SALIC, все ще торгує незалежно до кінця 2025 року, очікуючи завершення транзакції).
3. Наступні таблиці висвітлюють деякі основні зміни з 2000 по 2025 рік:

Отже, останні 25 років стали періодом виняткового — можливо, навіть безпрецедентного — зростання світових ринків зернових та олійних. Населення планети зростало, попит зростав ще швидше, виробництво сільгоспкультур — швидше за попит, а загальний масштаб ринку, як і розмір, охоплення та роль трейдерів і експортерів з боку пропозиції, став значно більшим, більш професіоналізованим і ефективним, ніж на початку століття.

Втім, яким би зручним не було озиратися назад і аналізувати минуле, у наших швидкозмінних ринках воно є поганим провісником майбутнього. Достатньо замислитися: якби у 2000 році ми намагалися уявити, яким буде ринок у 2025-му, спираючись лише на його еволюцію з 1976 по 2000 рік, — найімовірніше, ми не вгадали б НІЧОГО з того, яким він зрештою став.

​Краще давайте поглянемо на деякі інструменти прогнозування.

Чого ми навчилися за останні 25 років?

• У нас глобально не закінчиться їжа (незважаючи на всі шоки пропозиції та стрімке зростання населення світу, у нас ніколи не закінчувалася їжа в сукупному глобальному масштабі).
• Ціни ЗАВЖДИ знижуються після великої події або шоку, пов’язаного з виробництвом/пропозицією (у нас було фактично 3 великих ралі по кукурудзі за 25 років, кожне з яких було викликане значною проблемою з боку пропозиції; кожне з 3 ралі досягало піку між 7 і 8 $/бушель на CME, і світовий фермер — а також нові технології — винагороджували ціну значним збільшенням виробництва врожаю в наступні роки).

Експертна ремарка

Юрій Кравчук

•

Юрій Рубан

Тут можна згадати, як це було відображено на українському ринку кукурудзи, коли пік ціни доходив до 300$ CPT у 2008, 2012, 2022 роках.

• Фермер завжди зберігає або збільшує свої посівні площі… фермери сіють, це їхній бізнес (також відоме як правило «не грай проти фермера»).
• Пшениця не є настільки політично чутливим товаром, як ми могли б очікувати. Ціна на пшеницю знизилася під час війни та подальших перебоїв у логістиці та експорті між двома найбільшими світовими експортерами пшениці. До 2022 року я б особисто ніколи не міг уявити, що ціна на пшеницю буде близько 230 USD/MT FOB Чорне море в кінці 2025 року, враховуючи послідовність подій.

• Фонди та інвестиційні гроші частіше мали рацію, ніж помилялися. Для трейдера в товарній фірмі це було — і досі є — дуже гіркою пігулкою. І ще більше дратує трейдера зі сторони пропозиції те, що за останні 25 років вони частіше мали рацію, будучи в «шорті», ніж у «лонгу».
• Влада була на боці пропозиції (supply side). Зростання та розширення масштабного промислового землеробства для задоволення потреб населення, що швидко зростає, призвело до розвитку та консолідації логістичних активів у руках обмеженої кількості експортних трейдерів та постачальників.
• Ми завершуємо 2025 рік з, ймовірно, менш ніж 25 компаніями, що здійснюють понад 75% світової торгівлі та експорту зернових і олійних через морські порти та сухопутні переходи.

ABCD плюс COFCO та Olam Agri, плюс деякі інші гравці зі США/світу, включаючи CHS та The Andersons, додаючи (влучно названих Джонатаном Кінгсманом та Педро Ноні) регіональних чемпіонів, таких як Demetra та Aston у Росії, Kernel та Nibulon в Україні, Ameropa в Румунії, Amaggi в Бразилії, Molinos в Аргентині, плюс великі французькі/німецькі/польські, канадські та австралійські незалежні компанії та кооперативи.

• На противагу цьому, ми завершили 2025 рік з абсолютно фрагментованою стороною попиту, де, як правило, є багато покупців у конкретному пункті призначення і дуже мало регіональних або мульти регіональних покупців (destination buyers).
• Зернові та олійні не є привабливим класом активів і виявилися жахливими для хеджуванням від довгострокової інфляції або засобом збереження реальної вартості.

• Фінансування є ключовим вузьким місцем для світової торгівлі на кінець 2025 року. Комплаєнс, санкції, низька дохідність та геополітична невизначеність — усе це сприяло звуженню та посиленню умов торгового фінансування, що, як правило, спрямовує фінансування у «великі руки», приносячи пряму вигоду великим трейдерам та експортерам і будучи одним із драйверів триваючої консолідації.

Отже, тепер, коли у нас є кілька засвоєних уроків у нашому інструментарії, чого нам очікувати в наступні 25 років до 2050 року?

1. Навіть найоптимістичніші оцінки зростання населення від ООН (а вони помилкові і безнадійно оптимістичні) прогнозують населення світу до 2050 року на рівні 9,7 мільярда людей, що становить зростання на 18%, або 0,72% щорічно проти 1,4% щорічного зростання, яке ми мали за останні 25 років.
2. ООН (яка, знову ж таки, я вважаю, НАДТО оптимістична, але я стримую свою упередженість) водночас оцінює, що більша частина цього зростання припаде на країни Африки на південь від Сахари.
3. Африка має ВЕЛИЧЕЗНИЙ потенціал зростання: населення не тільки зросте до 2,5 мільярдів до 2050 року (знову ж таки, за оцінками ООН), тобто понад 25% населення світу житиме в Африці на південь від Сахари.

Але цей регіон також має до 300 мільйонів гектарів (потенціал приблизно 1 мільярд тонн+ врожаю) доступних перелогових/невикористовуваних/неосвоєних земель, придатних для посіву, які, ймовірно, будуть введені у виробництво протягом цього періоду і після 2050 року. Реальність існуючої портової, дорожньої та залізничної інфраструктури просто така, що єдиним рішенням для масового зростання попиту буде внутрішнє виробництво (і нагадаю тим, хто не дуже обізнаний з потенціалом або географією Африки, це одні з найродючіших зон у світі).

4. Отже, Африка, ймовірно, додасть масовий попит, але також ДОДАСТЬ МАСОВУ ПРОПОЗИЦІЮ. Вірити в інше означає:
   • а) або ігнорувати чи заперечувати реальність поточних та очікуваних рівнів народжуваності в Африці
   • б) або вірити, що більше сенсу будувати більше портів і робити масові інфраструктурні інвестиції, ніж сіяти більше врожаю на перелогових або родючих землях. Я вірю, що зазвичай відбувається те, що має найбільший сенс, а сівба дешевша і швидша, ніж будівництво доріг, мостів, залізниць і портів.
   • в) і/або не розуміти, що Африка — це масивний континент із 54 окремими країнами та територіями, і що транскордонна торгівля та транзит є надзвичайно складними, ймовірно, без аналогів на будь-якому іншому континенті світу. Більшу частину наступних 25 років, ймовірно, буде витрачено на спроби раціоналізувати і зрештою зруйнувати економічні та політичні перепони на шляху до чогось, що може нагадувати «континентальну вільну торгівлю».
5. Усе вищесказане говорить про те, що чисте зростання світової торгівлі зерновими та олійними культурами (за межами Африки) ймовірно відбуватиметься значно меншими темпами, ніж за попередні 25 років. І якщо оцінка ООН вірна, і Африка на південь від Сахари складатиме 67% зростання світового населення, то може статися так, що чиста світова торгівля (без Африки) залишиться на тому ж рівні або навіть знизиться від базового рівня 2025 року.
6. Усе вищесказане стосується споживання зернових та олійних людьми. Енергетичне використання та динаміку передбачити буде набагато складніше.

Чи ростиме попит на біопаливо?

7. У середньостроковій перспективі, принаймні наступні 10-15 років, очевидно, що попит на етанол та біопаливо залишатиметься дуже сильним і продовжуватиме зростати.
8. Ключове питання — коли електромобілі справді повністю захоплять ринок. Чи почнеться цей перехід уже до 2040 року, чи радше після 2050-го? Варто пам’ятати, що ще у 2000 році електромобілів у світі практично не існувало: ринок лише експериментував із гібридами, а повноцінних електр було, ймовірно, лише кілька тисяч. Навіть Tesla випустила свій перший Roadster лише у 2008 році.
9. Цей момент повного переходу на електромобілі — я переконаний, що він настане, питання лише в тому, коли саме — є принципово важливим. Він означатиме, що етанол і біопаливо більше не відіграватимуть ролі в автомобільній промисловості, яка сьогодні є найбільшим споживачем цих продуктів. У такому разі єдиними великими потенційними драйверами попиту залишаться авіація та виробництво електроенергії.
   
   Я не є експертом ані з авіаційних двигунів, ані з технологій генерації електроенергії, однак сумніваюся, що саме ці два сектори стануть природним «домом» для всього майбутнього обсягу енергії з біомаси. Для порівняння: станом на 2025 рік комерційна авіація споживає близько 350–360 млрд літрів пального, тоді як загальне світове виробництво етанолу та біодизелю становить близько 170 млрд літрів.
   
   За таких масштабів складно уявити економічну модель, у якій паливо з біомаси покривало б, скажімо, половину потенційного глобального попиту авіації. І це без урахування того, що повний перехід на електромобілі також залишить 70–80 млн барелів нафти на добу, які шукатимуть нового застосування.
10. Це важливо, оскільки сьогодні майже 1/3 від загального використання врожаю кукурудзи в США (430+ млн тонн) йде на етанол.

Чи є потенціал зростання врожаїв у «великій п'ятірці»?

11. Раніше (в Таблиці 1) ми підкреслювали, що майже 80% зростання виробництва врожаю у світі між 2000 і 2025 роками припало на 5 країн (Росія, Україна, США, Бразилія та Китай) і що ці країни мали масове зростання врожайності. Частка зростання посівних площ у цих 5 країнах є значно меншою за їхню частку в загальному зростанні виробництва, тобто існує величезний простір для зростання врожайності в решті світу, оскільки технології та практики, започатковані у «великій п'ятірці», впроваджуються у всіх світових виробників.

Майте на увазі, що майже всі країни вирощують трохи пшениці, кукурудзи, ячменю та олійних (деякі дуже незначним та неефективним способом). Саме ці маржинальні виробники отримають найбільшу вигоду від технологій та агрономічних практик.

12. Чи є потенціал зростання врожайності у «великій п'ятірці»? Це ВЕЛИКА тема, яка включає зміну клімату, обмеження землекористування, витрати на ресурси, економіку та багато інших факторів. Це може піти в будь-який бік.

Але я вірю, що технології, а також швидкість технічного прогресу та впровадження, значно переважать негативні фактори. Це анекдотично, і я знаю, що абсолютно неправильно дивитися на це так, але все ж, майте на увазі, що найвища врожайність кукурудзи в США у 2025 році була у Вірджинії — 572 бушелі/акр (35,8–36 т/га) проти середнього національного показника 184-188 бушелів/акр (11,5–11,8 т/га).

Я знаю, знаю, порівнюємо різне. АЛЕ я думаю, це показує, що кукурудза ЗДАТНА, в ідеальних умовах, коли все ідеально, давати врожайність утричі вищу за середню по США. Називати «максимальну врожайність» на національному або глобальному рівні при поточних показниках — це те, з чим мені важко погодитися.

13. Дієта людей змінюється. Більше уваги до здоров'я. І ми здебільшого в країнах, що розвиваються, і розвинених країнах відходимо від традиційної харчової піраміди, в основі якої лежать вуглеводи.

14. Окрім зростання населення, останні 25 років спостерігався вибух рівня ожиріння у світі. Це створило «прискорювач попиту», особливо на вуглеводи, головними бенефіціарами яких є кукурудза та пшениця. Питання наступних 25 років полягатиме в тому, наскільки успішними будуть агоністи рецепторів GLP-1 у вирішенні кризи ожиріння (прим. ред: йдеться про препарати для лікування ожиріння, зокрема засоби на кшталт Ozempic).

Якщо до 2050 року ми матимемо глобальне впровадження GLP-1 або їх наступників, і ці ліки залишаться принаймні такими ж ефективними, як у 2025 році, і ми повернемо кризу ожиріння назад до низьких/нижчих рівнів, то ми зітремо значний обсяг попиту на кукурудзу та пшеницю.

Я не є ані науковцем, ані нутриціологом і точно не намагаюся нікого повчати чи робити вигляд експерта з теми ожиріння. Але за останні п’ять років я скинув понад 40 кг, тож на власному досвіді — болісно і водночас із величезним задоволенням — добре знаю, як працює зв’язок між споживанням калорій і масою тіла. Для мене це звучить як дуже серйозна річ.

Попит зростав не лише тому, що стало більше людей, а й тому, що люди їдять набагато більше (особливо простих вуглеводів та високооброблених продуктів). Якщо ми як світова спільнота розвернемо це і будемо їсти МЕНШЕ (і краще), то логічно, що споживання на душу населення, особливо пшениці та кукурудзи (і цукру), в чистому глобальному сукупному вимірі знизиться, як і загальний попит на їжу.

15. Китай. Я вірю, що китайський попит все ще зростатиме, принаймні протягом наступного десятиліття. Але я ПЕРЕКОНАНИЙ (як і щодо Африки), що внутрішнє виробництво зернових та олійних у Китаї ЗНАЧНО зросте.

Це не дике припущення, воно базується на державній політиці, і я переконаний, що Китай зробить усе необхідне між комерціалізацією фермерства, індустріалізацією та підвищенням врожайності за допомогою технологій та кращих ресурсів (вже кроки щодо впровадження ГМО дуже значні).

Тут я роблю прогноз: Китай стане нетто-експортером кукурудзи до 2035 року (я вірю, фактично, до 2028/2029, але будьмо консервативними) і вироблятиме принаймні 50% свого попиту на сою до тієї ж дати (2035), і стане повністю самодостатнім щодо сої до 2050 року (тобто нуль імпорту проти 100 млн тонн+ імпорту у 2025 році).

Технології в глобальній агроторгівлі

16. Нарешті: ШІ, Starlink, блокчейн, квантові обчислення та безліч інших нових технологій, що з'являються, уможливлять, підтримають і дозволять створити рішення, які повністю змінять документарні, логістичні та паперові потоки і зроблять виконання торговельних операцій (trade execution) у 2050 році зовсім не схожим на 2025 рік. Я не думаю, що це думка, це факт.

Все це лише для ілюстрації (і нагадування!), як сильно і як швидко технології розвивалися та впроваджувалися з бази 2000 року. Більш ніж імовірно, що у 2050 році ми озирнемося назад і похитаємо головами від подиву, якими абсолютно «примітивними» ми були у 2025 році.

​Переводячи все вищесказане в еволюцію ринку, я зроблю наступне припущення про те, як виглядатиме наш ринок і наш бізнес у 2050 році:

• Чисті світові торгові потоки зернових та олійних культур зростуть менш ніж на 10% від базового рівня 2025 року, і є ймовірність, що загальні світові торгові потоки у 2050 році будуть нижчими за рівень 2025 року.
• Як наслідок, «влада» переміститься зі сторони пропозиції (supply side) на сторону попиту (demand side), оскільки зростання світової врожайності випереджатиме зростання природного/існуючого попиту.
• Як наслідок, ми почнемо консолідацію глобального попиту з появою нових чемпіонів на стороні попиту, назвемо їх «EFGH», які матимуть значні регіональні, міжрегіональні та глобальні бази попиту.

• Технології в адмініструванні та виконанні торгівлі трансформують документарні та транзакційні потоки, і, як наслідок, полегшать фінансування, а впровадження та використання стейблкоїнів та інших фінансових інновацій «демократизують» фінансування та дозволять (знову) з'явитися нішевим та спеціалізованим меншим торговцям.
• У результаті сторона пропозиції знову фрагментується, і «ABCD» та «Топ-25» втратять важелі впливу, які вони мають сьогодні, разом зі значним зменшенням розмірів компаній, оскільки технології зроблять поточну модель витрат великих гравців сторони пропозиції абсолютно неконкурентоспроможною.
• Волатильність цін в середньому буде нижчою, оскільки ціноутворення (price discovery) стане набагато ефективнішим і технології візьмуть гору.
• Як наслідок, цінові ралі, спричинені погодою, ставатимуть дедалі «драматичнішими» у світі, де попит «командує», і де є більша ефективність та відсутність стимулювання попиту. Найбільш ймовірно, що ринок буде загалом структурно «коротким» проти (незадоволеного) фермера, і тому ралі через погоду/посуху/пропозицію/кліматичні шоки, ймовірно, матимуть вищі амплітуди, ніж ралі, які ми бачили за останні 25 років.
• Іншими словами, трейдинг не мертвий! Він просто буде іншим… нудним протягом дуже довгих відрізків часу, а потім неймовірно захоплюючим і нервовим протягом кількох коротких сплесків протягом наступних 25 років. Як і впродовж останніх 25 років, є всі підстави очікувати щонайменше 2–3 ралі з ростом на 75–100%.
• Великі можливості будуть всередині, і великі гроші будуть зароблені в Африці. У всьому. Африка буде найгарячішою темою у 2050 році. Пам'ятайте, Росія була нетто-ІМПОРТЕРОМ пшениці у 2000 році і є найбільшим у світі ЕКСПОРТЕРОМ пшениці до 2025 року.
• Китай буде великим світовим експортером зернових та олійних культур.
• Інновації на боці попиту та поява нових способів використання зернових і олійних стануть ключовим драйвером нашого бізнесу. Пошук нових підходів до створення доданої вартості з базових сировинних товарів може сформувати окрему, масштабну індустрію — з появою нових інноваційних лідерів, умовних «IJKL», які й задаватимуть напрямок розвитку.

Замість висновків

​Ймовірно, я абсолютно помиляюся в деяких з вищезазначених пунктів. Але, вірю, не у всьому.

​Уважний читач — принаймні той, хто мав час, терпіння і силу волі дійти до цього місця! — помітить, що я НАВМИСНО уникав дискусій про національну політику, геополітику та зміну клімату (зокрема, вплив зміни клімату на врожайність). Занадто багато змінних, думок, пристрастей, дезінформації, браку інформації та палких дебатів на ці теми, щоб робити будь-які припущення, які мали б вагу за межами моєї власної особистої упередженості та думок.

​Звичайно, речі зазвичай розгортаються довго. Але це тільки ЗДАЄТЬСЯ. Насправді речі розгортаються надзвичайно швидко. 25 років здаються «вічністю», але це лише половина кар'єри. Ті, хто мого віку або молодші, хто вірить, що ми вийдемо на пенсію в середині 60-х… вибачте, що розчаровую вас, але додайте ще принаймні одне десятиліття зверху!

​Ключ у тому, «чи ви в правильному місці в правильний час»? Те, що здається надзвичайно очевидним сьогодні, зовсім не було очевидним навіть рік тому, не кажучи вже про 25 років тому.

​Ви або хочете переповідати історію, або творити історію. І мій досвід показав мені, що ті, хто творив історію, були тими, хто думав про майбутнє і розміщував себе в «правильному місці в правильний час», коли майбутнє переходило в сьогодення.

Переклад на українську мову з англійської мови оригіналу автора статті Цезара Аугусто Соареса.