Дива не буде і «золота рибка» не допоможе: що формуватиме ціни на зерно й олійні у 2026 році
2026 рік обіцяє бути не менш турбулентним для цін на українську сільгосппродукцію, ніж попередній. Торік ми вже побачили, як російські атаки портової інфраструктури на очах змінюють вартість тонни збіжжя та настрій аграріїв, переробників і трейдерів.
В таких умовах немає сенсу шукати діапазон ймовірних цін на ключові культури — пшеницю, кукурудзу, соняшник, сою та ріпак. Точних цифр не знає ніхто, тому наша задача — зібрати разом фактори та тренди, які найбільшою мірою визначатимуть ціни на зернові та олійні культури.
У світі зберігається політична турбулентність, в Україні — важка зима
У 2026 році саме політичні та військові чинники найбільше впливатимуть на ціни на сільгосппродукцію, пояснює співвласник і операційний партнер Barva Invest Богдан Костецький. Жодну із зим за час повномасштабного російського вторгнення не можна назвати легкою, але зима 2025-2026 рр. дійсно стане найскладнішою за останні чотири роки.
«Такої руйнації енергетичної і транспортної інфраструктури, якої ще в грудні завдавав агресор, ми ще не бачили. Ескалація продовжується і в січні: кожного тижня якісь нові драматичні події. Питання, де це все зупиниться, і чи зупиниться взагалі, тому що ескалювати удари можна ще довго. Тому для України існує ризик обмеженого доступу до ринків, де ключову роль відіграє морська логістика»
Через російські обстріли ще в грудні портові термінали працювали на 50-70% від номінальної потужності, тому що значну частину часу перевалка проходить від генераторів. Українці за час війни навчились творити дива у відбудові інфраструктури і ремонті ушкоджень, але видача продукції з портів все одно страждає.
Читати по темі: Путін погрожує «відрізати Україну від моря». Що кажуть про це портовики, трейдери та холдинги
В більш спокійних умовах в листопаді-грудні портовики мали в середньому 23 дні на місяць для завантаження суден, тоді як в останні два місяці 2025 року — лише 15-17 днів на місяць. Основні причини — погана погода, тривалі повітряні тривоги та знищення інфраструктури, зокрема галерей навантаження, розподільчих електропідстанцій навколо портів, залізничної інфраструктури. Тому Barva Invest радить своїм клієнтам не «засиджуватися» з врожаєм, додає Богдан Костецький. Оптимальний варіант — ритмічно продавати товар, максимально використовуючи наявні можливості портів, щоб не встати з товаром, наприклад, на етапі залізниці.
Є і ряд зовнішньополітичних факторів, які можуть повпливати на ціни в Україні, зазначає він. Головний з них — це фактичний переділ світу між Китаєм та США. Торік сторони уклали тимчасове перемир'я. Американці отримали рідкоземельні метали і попит на продукцію своїх фермерів, китайці — ринок збуту для різних груп товарів. Поки що між країнами існує порозуміння, і у 2026 році, найімовірніше, збережеться статус-кво в міжнародній геополітиці та торгівельних війнах.
Аналогічно в торговельних відносинах з ЄС — Україна більш-менш прогнозовано заходить у 2026 рік. Український агросектор навчився працювати з європейськими партнерами і знає, що ринок Євросоюзу дуже різний. Україна залишається «страшним сном» для аграріїв Східної Європи, котрі не можуть отримувати очищену, висушену і готову для продажу кукурудзу з собівартістю $145/т.
«Найімовірніше, вони і далі демонізуватимуть українського виробника. Ми знову почуємо, які в Україні страшні олігархи, як вони експлуатують українську землю і український народ, як демпінгують в ЄС. Але водночас в Європі є купа ринків — це Німеччина, Нідерланди, Іспанія, Італія, які охоче беруть наше збіжжя і споживають його. Але щоб їх зберегти, нам потрібно зберегти доступ до свого моря»
Крім розв'язаної проти України війни, Росія вже випереджає Україну в виробництві соняшнику, додає співвласник Barva Invest. Росіяни вже виробляють 17-18 млн т цієї культури, і поки не варто надіятись на оптимістичні новини про критичну нестачу в російському агро оборотних коштів, трудових ресурсів, західної техніки чи ЗЗР. Багато країн світу повинні годувати своє населення і не гребують російською і вкраденою з окупованих українських територій пшеницею і олією. Тому санкції навряд чи зможуть безпосередньо обмежити маркетинг і збут продукції з РФ.
«Які можуть бути реальні проблеми в Росії? В тому, що вони доять своїх «кріпосних», сільгоспвиробників, їх зерно обклали експортним митом, і це ускладнює їхній розвиток. З часом російські аграрії стають все менш прибутковими, хтось банкрутує, але про серйозну кризу в секторі поки не йде мова», — попереджає Богдан Костецький.
Олійні: неясні перспективи сої, стабільний ріпак, соняшник в ріст.
Соя
Вже зараз ціни на сою знаходяться під впливом очікування великого врожаю в Латинській Америці, розповідає партнер Sunstone Brokers Сергій Репецький. Достатньо високі поточні світові запаси виростуть до рекордних рівнів, тому українській сої доведеться конкурувати на ринках Середземномор'я з Бразилією. Ймовірно, активізація її переробки в Україні призведе до того, що в 2026 році її ціна для фермера знизиться до менш ніж $400/т СРТ в українських портах, вважає він.
Прогноз по сої на поточний рік стикнеться з трьома суттєвими факторами, уточнює Богдан Костецький.
По-перше, через олійні мита варто очікувати скорочення площ під соєю. Українські переробники завдяки миту отримали левередж — важіль, який дозволяє конкурувати з експортерами. Але для сої і для ріпаку ситуація різна: ціни на ріпак і зараз тримаються на рівні $540-550/т, як і на початку сезону 2025/2026, тоді як соя на початку сезону коштувала $435/т, а зараз тримається на рівні $425/т.
По-друге, з ринку майже зникла премія за сою без ГМО, тому що в ЄС до 1 січня 2027 року відтерміновано євродирективу про розліснення (EUDR). Це вже друге відтермінування, яке буде супроводжуватися також пом'якшенням нормативів і штрафів за недотримання.
«Ринок очікував, що з 1 січня 2026 року EUDR запрацює, як дань зеленим і екологічним рухам в ЄС. Але його перенесли, і це вдарило сильно по цінах і премії за сою не-ГМО. Якщо раніше споживачі в Європі за сою не-ГМО нам платили премію близько $40-50/т, то за останні місяці вона майже зійшла нанівець. Це дуже насторожує, і тому вже навесні аграрію може стати цікавіше вирощувати соняшник або кукурудзу, а не сою»
За його словами, споживачі в ЄС в очікуванні набуття сили EUDR «підкуповували» більші об'єми сої ГМО, але зараз вони «розслабилися» через надлишкове покриття преміальною соєю не-ГМО. Зміна структури закупівель вплине на технологію вирощування культури в Україні: площі під соєю не-ГМО ймовірно скоротяться, а фермер перейде на генномодифікований продукт з більш простою технологією вирощування.
Ріпак
Сергій Репецький
партнер Sunstone Brokers
«Ріпак в січні-червні має перспективу бути «золотом» для українського переробника в плані краш маржі, оскільки експорт ускладнений можливостями і бажаннями портів. Тому я очікую, що частина заводів, в основному з Західної України, будуть з радістю купувати його»
Цінова перспектива ріпаку виглядає набагато краще за сою, підтверджує Богдан Костецький. Його готові купувати як переробники в Україні, так і заводи в Європі.
На площі під цією культурою не вплине введене мито, тому що його висіяли з серпня-2025, коли закон ще не був підписаний. Тому якщо скорочення посівних площ і буде, воно стосуватиметься врожаю 2027 року, який висіватимуть в серпні-вересні. Проте навряд чи площі під ріпаком суттєво скоротяться — в його вирощуванні досі є економіка.
Крім того, доволі потужний і нееластичний попит на український ріпак і ріпакову олію дає паливна галузь ЄС, якій ця культура потрібна у виробництві біодизелю. Тому через мито і хороший попит очікується суттєвий приріст переробки ріпаку в Україні — з 0,5 млн т у 2025 році до 1,1-2 млн т у 2026 році.
Соняшник
Соняшник залишається рекордсменом з прибутковості в Україні, уточнює Богдан Костецький. Але є природнє обмеження в тому, що площі під соняшником в країні вже показують максимальний потенціал, і на майбутні роки будуть більш стабільними.
Його культивуванню заважають погодні фактори, як це було у 2025 році. Тоді очікувався врожай в 13,5-14 млн т, але 3 млн т соняшнику на півдні та в центрі України фактично «згоріло». Проте посуха є проблемою для всього Чорноморського басейну: врожай втрачає південь РФ, Румунія і балканські країни.
Тому з кожним роком все більш очевидним стає те, що південь, а тепер і центральний пояс України, стає зоною ризикованого землеробства. Тут немає сенсу сподіватися на гарну погоду, потрібен державний пріорітет на розширення зон зрошення там, де це можливо.
Поки соняшник залишається найприбутковішою культурою, і в 2026 році всі будуть дивитись позитивно на культуру, підтверджує Сергій Репецький. При цьому застерігає: вона буде під значним тиском великого цінового спреду між соняшниковою, соєвою і пальмовою оліями. Тож в перші три місяці 2026 року навряд чи можна очікувати зростання цін, вважає він.
Сергій Репецький
партнер Sunstone Brokers
«Скоріше, ми будемо бачити подальший тренд падіння на фоні не тільки конкуренції між оліями, але й між оріджинами з України, Росії і Аргентини. Великі запаси олійних культур в світі загалом не сприяють підтримці цін. Тому чуда не буде і «золота рибка» не допоможе цінам рости»
Кукурудза збереже позиції попри ріст собівартості, пшениця тримається через стратегічну важливість
Кукурудза
2025 рік мав досить сприятливу кон'юнктуру по кукурудзі, хоча її собівартість і зросла через високу вологість зібраного зерна, яке доводиться сушити в два проходи і витрачати додаткові кошти на доробку. Через надмірну вологу є і проблеми з грибковими захворюваннями.
Але загалом її економіка непогана: при середній врожайності 9 т/га і вологості 22-24%, собівартість доробленого товару з доставкою в порт складала $140-150/т. Враховуючи, що основна її маса торік продавалася за $205-208/т, виробник в середньому отримував $50/т, або $500/га при нормальній врожайності. Це є доволі непоганим показником, уточнює Богдан Костецький.
Проте проблемою для української кукурудзи став рекордний врожай в США. Зараз американці «заливають» своєю ліквідністю навіть традиційні українські ринки збуту, доволі суттєво перебиваючи торгівлю Україні, пояснює трейдер. Кукурудза зі США тепер доходить і до Іспанії, і до північної Африки: лише в Іспанії американське зерно перехопило до 3 млн т попиту.
«США зобов'язані бути найконкурентнішими, і справлятися з надлишковою пропозицією кукурудзи. Це збільшення переробки на біоетанол, збільшення пропозицій на свої традиційні ринки збуту — в Мексику, Японію, Південну Корею, це додаткові ринки — Іспанія, Африка тощо. Тому українська кукурудза вимушена стикатися з конкуренцією, а через обмеження логістики наша кукурудза на Іспанію вже калькулюється на рівні з американською»
Логістичні обмеження визначатимуть перспективи цієї культури і в 2026 році. Україна в ідеалі мала б відправляти на експорт принаймні 3 млн т кукурудзи на місяць, тоді як реально може не більше 2 млн т. Навіть якщо РФ зупинить обстріли портів, відновлення нормального темпу експорту триватиме не один місяць, протягом яких Україна не зможе активно пропонувати кукурудзу на збут, в тому числі з точки зору конкурентності цін.
«Все ж варто очікувати, що площі під кукурудзою і її позиції на ринку збережуться на умовах, подібних до минулорічних умов. Врахуйте, що не кожен рік буває така проблема з вологими жнивами, як в 2025 році. Торік вона залишалася прибутковою і при вологості 30-35%. Думаю, залишиться прибутковою і в цьому році при нормальній вологості. Тому будемо сподіватися на погоду і на можливу відбудову країни», — Богдан Костецький.
Пшениця
Українській пшениці в 2026 році доведеться прийняти «холодний душ», і усвідомити, що потрібно ставати більш конкурентною, додає Богдан Костецький. Локально продажам української пшениці дуже заважає агресивний демпінг з боку Росії. Зараз вона пропонує зерно з білком 12,5% за $229/т FOB Новоросійськ, це стільки ж, скільки коштує менш якісна пшениця з України з білком 11,5%.
«Звісно, ніхто до нас за пшеницею не приходить, вона просто не конкурентна. Більше того, маючи експортний потенціал 15-16 млн т в цьому році, ми вивезли понад 7 млн т. Нам треба було б ще принаймні по мільйону тонн на місяць вивозити, але грудень, дай Боже, нам було зробити 0,6-0,7 млн т. Тому, на жаль, по пшениці ми справляємося слабенько»
Непогані врожаї і в інших великих виробників — Канаді, Австралії, Аргентині, і це теж доволі сильно перевантажує біржові індикації.
Але головна проблема по цій культурі: ринки збуту почувають себе максимально розслаблено, пояснює експерт. Вони просто спостерігають, як постачальники борються за право розмістити свої об'єми пшениці на ринках збуту. Як приклад — нещодавно Єгипет заявив, що імпортував на 20% менше пшениці, ніж на цю дату минулого року. Це дуже красномовно показує, що імпортери дуже оптимістичні щодо пшениці: вони спокійно покривають наявні потреби, але не поспішають викуповувати резервні обсяги.
Попри ці фактори, суттєвого скорочення виробництва пшениці в Україні не очікується. Це стратегічна культура з політичним значенням, яка має бути в наявності, бо це продовольча безпека. В Україні теж присутнє це інерційне мислення, тому прогноз по пшениці на 2026 рік — 21-23 млн т виробництва можна, з скороченням до 20 млн т у наступні роки.
