Стояти до кінця. Памʼяті гендиректора компанії Агроспейс Олександра Портретного
Джерело фото: Facebook
1 квітня ще одна страшна звістка надійшла з фронту. Під час виконання бойового завдання загинув генеральний директор компанії «Агроспейс» Олександр Портретний. Це було вже третє й останнє, несумісне з життям, поранення. Адже після перших двох Олександр повертався на фронт…
Про загибель воїна повідомив Михайло Філончук, керівник відділу продажу дивізіону сільськогосподарської техніки компанії «Цеппелін Україна».
«Ми пройшли з тобою через пекло 30 грудня. Нас добряче потріпало, але вижили. Так було і в той клятий день, коли ти сказав:
- Х'ю, сьогодні знов 30 і ми знов з тобою влетіли.
- Все буде добре, прорвемось Братику!
Але не прорвались, через пару годин твоє життя обірвала куля...», — пише побратим Олександра, Вадим Шевченко, у пості Facebook.
Відповідальний
Компанія «Агроспейс», яку очолював Олександр Портретний, є представником брендів Fendt та Valtra в Дніпропетровській, Миколаївській, Запорізькій та Херсонській областях. З початком повномасштабного вторгнення Олександр переживав за співробітників, які опинилися на окупованих територіях. Зокрема, у своєму останньому інтерв’ю для Traktorist.ua він розповідав, що компанія, починаючи з 24 лютого, на три тижні перейшла в «режим тиші». Це рішення він прийняв для того, щоб співробітники вирішили питання безпеки своїх сімей, родичів та рідних.
«Тому десь до трьох тижнів фактично взагалі не працювали та, думаю, й не мали такого морального права, бо найцінніше — це наші співробітники, їхні сім'ї, родичі та близькі», — говорив Олександр.
Деякі працівники з відділу сервісу «Агроспейс», запасних частин, техніки, адміністративного відділу пішли до лав ЗСУ. Ті, хто мав військовий досвід, пішли добровольцями, а деяких призвали.
«Дуже надіюся і вірю в те, що хлопці скоро повернуться з перемогою і все буде Україна», — казав Олександр.
Антон Костирко, директор з маркетингу у Східній Європі компанії AGCO, який добре знав Олександра, говорить, що відчуває біль, тугу і безпорадність. Відчуття безпорадності, що не можеш нічого змінити, ні з кимось домовитись що повернути його живим до сім'ї, до діточок, дружини, до колег і друзів, що любили його і цінували.
Адже Олександр не поїхав шукати кращого життя в інші землі і не повернеться, усвідомивши, що тут його дім, тут його земля... Якраз це він добре знав, тому й пішов захищати те, що любив і цінував, те у що вірив і за що боровся. Батько, чоловік, син, кум, хрещений батько, керівник, лідер. Приклад не тільки в роботі, а й на полі бою. Веселий життелюб, що запалював усіх навколо навіть, коли було дуже тяжко. Пішов навіки, залишивши пам'ять і слід на покоління. Воїн, козак що розумів що робить і навіщо.
«Санич, ми ніколи не забудемо твою жертву. Україна буде пам'ятати, а ми не дамо забути. Низький уклін тобі, і єдине, що можна зробити, це мати таку країну, щоб дивлячись з небес на неї, ти ще раз відчув, що усе зробив правильно. Ми не в змозі тебе повернути, але можемо зробити так, щоб дивлячись з небес, ти посміхався тією щирою і відкритою посмішкою, як завжди. Слава Герою, і пробач, що це сталось так, пробач що сталось так, пробач, що не можемо тебе повернути...».
Приклад для наслідування
Сам же Олександр до лав Збройних Сил України приєднався у квітні 2022 року. 20 червня йому мало би виповнитися 36 років.
«Нема слів, описати тугу і біль... 2 поранення і після кожного ти повертався на «0», щоб бути підтримкою та прикладом своєму підрозділу, бути прикладом нам і нащадкам... повернувся, щоб піти навіки.
Я не знаю хто і коли відповість за цей біль і жах, який буде суд на тими хто приніс та привів це горе, але молю Бога, щоб він сотворив свій суд над тими хто забрав твоє життя і життя твоїх побратимів, наказав їх і їхній рід! Горіть у пеклі тварі.
Вічна слава і пам'ять нашим героям, Брате, Друже — спочивай з Миром, ти в наших серцях навічно і твоя справа, твої вчинки безцінні!», — написав у коментарі в Facebook співчуття та спогади Антон Костирко, директор з маркетингу у Східній Європі компанії AGCO.
Колега і друг Олександра, Микола Гармаш, написав у Facebook, що він був сміливою людиною.
«24 лютого 2022 року ми зустріли разом, разом збиралися їхали додому. Я сподівався, що зможу тебе привітати з перемогою. Я маю надію, що ти побачиш її і тобі не буде соромно за нас. Ти був крутою Людиною і я пишаюся, щоб з тобою знайомий. Ти назавжди залишися у нашій пам’яті молодим та сміливим. І ніколи не постарієш», — написав Микола Гармаш.
У Олександра залишилась дружина та діти.
Редакція Latifundist.com висловлює співчуття родині та близьким Олександра Портретного. Герої не вмирають!
