Агрокомпанії масово йдуть в цукровий буряк. Чи вистачить на всіх насіння? І чи не обваляться ціни?
Джерело фото: Latifundist.com
Тепер і у представників цукрової галузі є власний дискусійних клуб — Sugar Club. Нещодавно відбулося перше засідання, де побувала і редакція Latifundist.com.
Основне, що почули.
Перше — аграрії масово планують йти у цукрові буряки, через це в насіннєвий компаніях збільшився попит на насіння. А чи вистачить на всіх? Друге — треба допомагати господарствам впроваджувати технології виробництва буряку, бо інакше можуть бути проблеми з якістю. Третє — логістика і далі буде давити на внутрішні ціни.
Більше про це — далі.
Чому виник ажіотаж на насіння цукрових буряків?
Зараз на ринку спостерігається високий попит на насіння цукрових буряків, розповідає Андрій Новак, начальник відділу розвитку продуктів та агросервісу департаменту цукрових буряків «КВС-УКРАЇНА». За його словами, це й не дивно, адже на фоні збиткових зернових цукровий буряк сьогодні — одна з найрентабельніших культур.
«Чистий прибуток з одного гектару цукрових буряків складає $1 тис. і більше. Тому вже зараз ми можемо спрогнозувати, що посівні площі на наступний рік суттєво зростуть. Наприклад, ті аграрії, які сіяли 100 га, планують збільшити до 200-300 га. Агрохолдинги, звісно, не мають змоги збільшувати в рази, але поступово теж нарощують площі під цією культурою», — говорить Андрій Новак.
І зауважує, насіннєві компанії не готувалися до такого високого попиту у сезоні 2024. Тому, якщо він і надалі буде зростати, то на ринку може виникнути дефіцит насіння.
Щодо агрохолдингів, то нам відомо, що «Кернел» цікавиться темою цукрових буряків. Цього року «ТАС Агро» вперше посіяв 300 га на Західному кластері і вже зібрав з середньою врожайністю 60 т/га.
Скільки посіяли цього року?
За даними НПЦ «Цукробурякового виробництва», цукровим буряком в цьому році було засіяно приблизно 230 тис. га. Хоча ці дані дещо відрізняються від даних «Укрцукру» — 250 тис. га.
Директор НПЦ «Цукробурякового виробництва» і модератор дискусійного клубу Олександр Коротинський пояснює, що якщо подивитися на графік збиральної кампанії, то в цьому році, станом на 6 жовтня, було викопано 68 тис. га. У 2021 році, коли було посіяно 220 тис. га — зібрано на цю дату 73 тис. га (тоді теж починали рано копати). Крім того, була інформація про пересіви, які обласні управління могли порахувати як додатковий посів. Тому і виходить площа в межах 230 тис. га.
А от менеджеру з постачання насіння BetaSeed Юрію Ременюку площі у 250 тис. га здаються занадто великими. Він каже, що у 2022 році аграрії дещо зменшили посівні площі. Насіння, яке у них було закуплене і залишалося на складах, вони висіяли у 2023 році.
«Ми в компанії чітко розуміємо, скільки насіння відвантажено. Насіння, яке господарство тримали на залишках і висіяли в цьому році, на наш баланс не потрапило. Тому через це можливо прогнозовані площі частково і виросли, але 250 тис. га — забагато. Можливо десь пішло задвоєння. А от на наступний рік спрогнозувати площі досить важко. Дійсно, попит активний, але ми впираємося у сівозміну», — каже Юрій Ременюк.
Багато господарств хочуть вирощувати буряк. Але чи впораються з цією культурою?
Це ще одне питання, яке підіймалося під час засідання дискусійного клубу.
«З одного боку збільшення посівів викликає радість, але я зі свого досвіду знаю, що багато хто йде вирощувати буряк, не маючи жодного досвіду. Тому потрібно об’єднуватися і допомагати таким виробникам, щоб вони виростили дійсно якісний продукт», — говорить директор НПЦ ЦВ Олександр Коротинський.
Які підводні камені можуть чекати виробників? Один із них — погода. Як-от цього сезону.
За словами Олександра Коротинського, на початку збирання цукрових буряків врожайність була на рівні 45 т/га. Поки зберігається позитивна тенденція до збільшення цього показнику. Хоча він і зауважує, що у серпні було мало опадів і це призвело до появи великої кількості муміфікованих буряків (в’ялі або підсохлі коренеплоди, тургор яких не відновлюється, втрата вологи перевищує 10% — прим. ред.).
Юрій Ременюк каже, що на Полтавщині останній дощ був 9 серпня (станом на 11 жовтня, коли відбувалося засідання клубу — прим. ред). Найбільше страждає Чернігівщина, яка не звикла до тривалої посухи (відсутність опадів більше 2 місяців). Дещо краще себе почуває Захід. Але є інформація по Вінниччині, що буряк масово на завод поступає підв’ялений.
Про це говорить і в.о. директора Інституту продовольчих ресурсів НААН Любомир Хомічак. За його інформацією, як мінімум три заводи на кінець вересня-початок жовтня мали 6-8% муміфікованого буряку.
«Є ураження слизистим бактеріозом, через що страждає фільтрація. Один з директорів заводу розповідав, що якщо фільтр давав тонну соку за хвилину, то зараз значно менше. Яка причина? Адже якщо б буряк розмерзся — це одна справа, а це свіжий буряк, який пролежав у полі 4 дні. Зовні виглядає нормально, всередині слизистий і зовсім немає бурякового запаху. Це зовсім нетипове явище для цього року», — зауважує Любомир Хомічак.
У що це може вилитися у підсумку? Сезон виробництва цукру буде подовжений, бо процесу фільтрації немає, значить завод поріже за добу не ту кількість буряків, яка запланована, говорить Олександр Коротинський. А це додаткові витрати для переробника.
Як пояснює Юрій Ременюк, основним фактором, який вплинув на якість буряків в цьому році все ж є погода і зміщені на кінець квітня строки посіву. І він погоджується з попередніми спікерами, що якщо на 2024 рік будуть площі збільшуватися, то треба допомагати господарствам впроваджувати технології виробництва буряку. «Бо це як не крути, а порушення сівозміни», — каже він.
Фрахт на перевезення цукру подорожчав удвічі
Тепер трохи про експорт. Основний канал поставок цукру в ЄС — Румунія. Туди у 2023 році станом на 1 жовтня експортували 91 тис. т. У топ-5 також входять Італія — 33 тис. т, Болгарія — 39 тис. т, Польща і Угорщина — 28 і 25 тис. т відповідно. Ще одна тенденція цього сезону — цукор почали возити у тому числі біг-бегами.
Однак, як повідомив директор Ларус Трейд Сергій Бєлєньков, коло автоперевізників, які возять цукор, зменшилося. А все через черги. В Польщу, до прикладу, їм доводиться стояти на кордоні 20 діб, в інші країни — 10 і більше.
«А ось ще піде кукурудза, яку теж всі повезуть, то черги будуть ще більшими. І тоді знайти машини, які готові стояти на кордоні, буде дуже важко. Тому логістика цукру через західні кордони — вузьке місце», — каже Сергій Бєлєньков.
Щодо відкриття нових ринків для виробників цукру, то деякі компанії прораховують доставку в країни Африки. Але поки логістика в цьому напрямку не калькулюється.
Які фактори можуть тиснути на ціну цукру?
Про ціни на цукор. В Європі за останні 4 роки вони зросли майже втричі. Якщо ще у 2019 році вони були в межах 300-400€/т, то зараз в залежності від регіону 800-930€/т. На внутрішньому ринку вони просіли. Олександр Коротинський не виключає, що надалі ціни покажуть ще певне зниження.
Що може тиснути на ціни всередині країни? Любомир Хомічак вважає, що перевиробництво цукру і неможливість його експортувати.
«Якщо ми вийдемо на 1,6 млн т виробництва цукру, то в Україні буде перевиробництво. І ми вже таке проходили, коли перевиробництво різко збивало внутрішні ціни на цукор і падала зацікавленість в його виробництві. А я певен, що в цьому сезоні надлишок у нас буде приблизно 300-400 тис. т. Якщо ми його не експортуємо, цукрова галузь буде мати серйозні проблеми: це вдарить і по виробниках цукрових буряків, і по переробниках. Одним із варіантів вирішення цієї проблеми може бути диверсифікація цукробурякового виробництва з одночасним отриманням цукру, біоетанолу, біогазу та інших супутніх продуктів», — говорить Любомир Хомічак.
На що Андрій Новак зауважив, що останній раз така ситуація була у 2012 році, і саме тоді після сплеску попиту і ціни галузь повернулася до звичного стану низькомаржинальної.
Логістика і далі буде давити на внутрішні ціни, каже Олександр Коротинський. Чим дорожча логістика, тим виробник змушений буде опускатись в ціні.
«Хоча якоїсь трагедії на внутрішньому ринку по цінам я не бачу, адже сезонний фактор перевиробництва щороку тисне на внутрішні ціни. А щодо ринку Європи, то він дефіцитний, нам потрібно і надалі активно розвивати цей напрямок», — говорить Олександр Коротинський.
Як виробникам цукру не втратити ринок ЄС?
«Незважаючи на дефіцитність ринку ЄС, крила нам можуть швидко обрізати», — говорить Володимир Захарченко, комерційний директор «Цукорагропром» агропромхолдингу «Астарта-Київ». За його словами, з одного боку ми серйозно впливаємо на цей ринок, і наводить приклад, коли з 5 червня по 15 вересня Кабмін зупинив експорт українського цукру, то в Італії ціна на нього зросла на $50 за тонну. Але водночас ми повинні розуміти, що імпортом цукру-сирцю з Бразилії займаються ті самі компанії, які його виробляють у Європі.
«На мій погляд, успіху на цьому ринку ми зможемо досягти тоді, коли будемо укладати з європейцями довгостроковіі контракти. Бо Європа, на відміну від нас, живе як мінімум піврічними, а то й річними контрактами. А багато наших колег по ринку роблять ставку на короткі, спотові угоди, які дуже тиснуть на ринок», — зауважує Володимир Захарченко.
У кінці зустрічі учасники погодилися, що те, що в Україні нарешті запрацював вільний ринок цукру, без квот і лімітів — це позитивна тенденція. Якщо вона і надалі буде зберігатися, то ринок зможе вийти на цивілізовані і всім зрозумілі правила гри, як це було у випадку з олійними та зерновими культурами.
Визначальним для галузі буде вступ в ЄС. «Ми б не стояли в чергах по 11 днів на кордоні з Румунією. Бо ЄС — це відсутність кордонів. Сьогодні машина виїхала з заводу, а завтра вона вже в точці призначення. Вступ до ЄС кардинально б змінив Галактику підприємництва в Україні», — резюмував Володимир Захарченко.
Якщо хочете вигідно продати власний цукор або знати чи потрібно сіяти цукрові буряки у наступному 2024 році, ви можете доєднатися до дискусії у Sugar Club, направивши запит на емейл: npcsugarr@gmail.com.
