Овочевий бум в Україні-2023. Чергові гойдалки чи вирішальна мить галузі?
Джерело фото: Latifundist.com
Незважаючи на те, що сектор виробництва овочів вже другий рік поспіль є однією з найбільш обговорюваних тем в агросекторі, говорити про якісь серйозні інвестиції в масштабне овочівництво (наприклад, із устаткуванням для повноцінної доробки продукції або її переробки) в Україні поки що зарано.
Так, дійсно, за 2022-2023 рр. Україна суттєво наростила площі під овочами, дещо відігравши їх скорочення через бойові дії та окупацію частин півдня та сходу країни. При цьому акцент в першу чергу ставився власне на розширенні площ та відновленні тих обсягів виробництва, які б задовольняли попит внутрішнього ринку. В той же час якісно сектор практично не змінився, тобто сучасних відносно масштабних проектів із новим баченням ринку та якимось новими підходами до маркетингу овочевої продукції в Україні не з’явилося.
Власне вся ця ситуація з розширенням площ під овочами є лише стандартною тенденцією, що спостерігається на українському ринку із сезону в сезон, хоча в 2022-2023 роках вона була ускладнена необхідністю розширювати площі в раніше нетипових регіонах виробництва.
Ринкові качелі: то вгору, то вниз
Зазвичай ринок овочів розвивається наступним чином. Для прикладу можемо розібрати ситуацію на ринку цибулі, яка в 2022-2023 роках завоювала серця та думки багатьох фермерів через високі ціни. Отже, візьмемо сезон 2018/19, коли в квітні 2019 року середня ціна на цибулю в Україні сягнула 0,80 $/кг, а на українському ринку була широко представлена продукція із Центральної Азії. Високі ціни на цибулю наприкінці періоду їх зберігання зазвичай привертають увагу гравців агроринку або сторонніх інвесторів.
Так і відбулося у 2019 році. Площі під цибулею значно розширилися. А навесні 2020 року середня ціна на цю культуру вже була на рівні 0,50 $/кг. Це теж було непогано, тому площі продовжили розширюватися й далі. В результаті, в сезоні 2020/21 середня ціна майже за весь період зберігання складала 0,10 $/кг.
Тобто вона не тільки впала в порівнянні з минулими роками, а й не зростала з кінця серпня по кінець квітня. Зазвичай, після провального сезону багато виробників виходять з ринку, що й сталося у 2021 році. Тож, ціни протягом сезону 2021/22 знову були високими. А повномасштабне вторгнення ще більше їх «підігріло».
Такі цикли, особливо в сегменті овочів борщового набору, можуть тривати 1-3 сезони, коли площі й ціни суттєво коливаються із року в рік (від рекордно високих до рекордно низьких). Власне, це ми і спостерігаємо зараз.
Зважаючи на рекордно високі ціни навесні 2023 року на більшість із овочевих категорій та інформаційний фон цієї теми, коли розмови в ЗМІ (особливо в 2022 році) доходили до необґрунтованої паніки із оголошенням мало не загрози голоду, овочевий бізнес знову, як і раніше, привернув увагу інвесторів.
Зазвичай, в такі сезони в той чи інший сегмент овочевого ринку входять декілька категорій гравців.
По-перше, це умовні новачки, які раніше взагалі не займалися овочевим бізнесом, причому найбільш радикальна категорія може взагалі стартувати під девізом: «Що там їх вирощувати ці овочі? Посадив, та й росте…».
По-друге, це ті компанії, які займаються вирощуванням інших видів продукції (зернові, ягідні, плодові культури тощо).
До цих категорій у поточному сезоні додалася ще й третя — це виробники з окупованих регіонів України, які релокувалися в більш безпечні області. Також площі можуть розширювати вже професійні виробники овочів з багаторічним досвідом їх вирощування. Власне з цієї точки зору, на мою думку, й треба оцінювати процес відновлення українського овочевого виробництва.
Наскільки вигідно займатися вирощуванням овочів?
Брак досвіду вирощування нових культур, необхідність нового устаткування та нових технологій, нові умови для вирощування в нестандартних регіонах, брак досвіду продажів овочів, які по факту є швидкопсувною категорією й часто потребують швидких продажів (особливо в сегментах сезонних овочів по типу перців, баклажанів, кабачків, огірків, помідорів тощо), брак робочої сили — це далеко не весь перелік проблем, з якими зіштовхуються новачки в овочевому бізнесі незалежно від того, відносно великий це гравець чи ні.
Ключовим моментом є не «вигідно чи невигідно вирощувати», а скільки новачків (і великих, і малих) залишиться в овочевому бізнесі через 2-3 сезони і зможуть подолати ті неочікувані проблеми, з якими вони зіштовхнулися.
Наприклад, вже перед самим початком сезону 2023/24 по овочам борщового набору було зрозуміло, що не варто знову очікувати рекордних цінових показників, як навесні 2023 року. Станом на зараз, наприклад, ціни на ріпчасту цибулю та моркву в середньому вдвічі менші за минулорічні.
Загалом за 2023 рік розширення площ (у порівнянні з 2022 роком) відбулося практично по всім овочевим культурам, за виключенням, можливо, картоплі та столових буряків.
Щодо останніх, ціни на буряки за період зберігання з осені 2022 року по весну 2023 року в ціні не зросли, тому цікавість новачків до цього сегменту була мінімальною. Аналогічно можна сказати й щодо картоплі, яка теж не зросла в ціні за той же період. Тобто, по картоплі та столовим бурякам площі в 2023 році не зростали, а, навпаки, зменшувалися, хоча й в цих сегментах частка окупованого півдня України в виробництві була незначною.
Державна програма підтримки закладання теплиць також дала свої результати, й площі під тепличними господарствами суттєво зросли за 2023 рік. У той же час і в цьому сегменті не обійшлося без традиційної волатильності. Так, наприклад, через розширення площ у вересні 2023 року середня ціна на огірки в Україні за рік впала більш ніж удвічі, а багато хто з новачків щонайменше не отримали ті ціни, на які вони розраховували.
Яка доля чекає новачків?
На це запитання кожна компанія або вже відповіла собі в 2023 році (якщо вирощувала сезонні овочі), або відповість навесні 2024 року (якщо вирощувала та зберігала овочі борщового набору). Остаточні висновки такі компанії можуть зробити вже через 2-3 сезони, якщо, звичайно, вирішать залишитися в овочевому бізнесі по закінченню поточного сезону.
Наскільки «овочевий бум» вигідний для споживачів?
Короткостроковий ефект для споживачів виявився позитивним. Вже з літа чи осені 2023 року ціни на більшість овочів були нижчими за аналогічні періоди 2022 року. Довгострокові перспективи для споживачів — це палиця на два кінці. З одного боку, споживачі радіють низьким цінам, проте, такі ж низькі ціни змушують банкрутіти фермерів, що надалі знову призводить до зростання цін. Тобто, в ідеалі, необхідно, щоб усе балансувалося, але реальність часто буває іншою.
Які перспективи вимальовуються у майбутньому?
У даному питанні треба також дивитися на розвиток ринку у майбутні 2-3 роки, коли ті новачки, які зайшли в овочевий бізнес та залишилися в ньому після цього сезону, вже наб’ють основні ґулі. Й тут, на мою думку, може бути два варіанти розвитку.
Перший — це, коли принципово структура ринку не зміниться, й на ньому будуть залишатися ті ж проблеми, що й раніше. Це в основному відсутність довгострокової стратегії розвитку, системності в роботі та акценту на якість продукції. Гонитва за дво- чи три- кратними темпами зростання цін без подальших інвестицій в якість та продажі поступово знищує конкурентоспроможність вітчизняної галузі, змушуючи споживачів купувати, наприклад, більш якісний імпорт навіть у періоди достатнього місцевого виробництва.
Другий — це якщо через 2-3 роки структура виробництва все ж таки зазнає якісних змін, і на ринку виростуть проекти, які за свою основу будуть брати системність у роботі та ставити акцент передусім на якість.
Якість продукції — це така категорія, яка, незважаючи на більші виробничі витрати, дозволяє отримувати вищу ціну на кінцевий продукт навіть у періоди перевиробництва.
Якість продукції — це також можливість повністю відійти від залежності від внутрішнього ринку шляхом виходу на експорт. В сучасних умовах, коли економічного буму в країні поки що не очікується, а кількість споживачів до довоєнного періоду навряд чи повернеться, Україна здатна виробляти набагато більше продукції, аніж поточний рівень споживання. Тому майбутнє України — у вирощуванні високоякісних овочів з суттєвими обсягами системного експорту. Але до цього світлого майбутнього поки що далеко.
Євген Кузін, аналітик плодоовочевого ринку в проєкті EastFruit, міжнародний консультант FAO
