$10 тис. чистого прибутку з гектару. І це не межа. Як в Україні відроджується овочівництво
Джерело фото: Latifundist.com
Південь жартома називають «українським городом». Через окупацію цієї частини України і знищення росіянами Каховського водосховища з прилавків зникли овочі, які традиційно вирощувались на Херсонщині та Запоріжжі. Тож, немало компаній з інших регіонів вирішили відвести частину землі під овочеві культури, а ті, хто займався цим раніше, — наростити потужності. Звернули увагу на «борщовий набір» і агрохолдинги, які почали активніше відводити площі під капусту, картоплю, помідори, гарбузи, перець та інші овочеві культури.
Latifundist.com дослідив, як агрохолдинги розвивають цю нішу та чи за два роки війни вона досі така ж прибуткова.
Досягли довоєнного рівня
«Це абсолютно безпрецедентно — всього за рік, в умовах триваючої війни, дефіциту робочої сили й фахівців, відновити вирощування практично до довоєнних обсягів у регіонах, які не мають оптимальних для цього умов! Зазначимо, що вирощування овочів — це дуже технологічно складний процес, що вимагає глибоких знань агрономії та значних інвестицій».
Втім, є куди рости, адже по низці інгредієнтів «борщового набору» Україна наростила імпорт. Так, частка імпорту помідорів за час війни перевищила 50%. Імпорт огірків збільшився з 15% до третини. Цибулі — з 10% до 30%.
За даними аналітика плодоовочевого ринку в проєкті EastFruit, міжнародного консультанта FAO Євгена Кузіна, з березня 2022 року по серпень 2023-го року українці витратили на імпортні овочі 556 млн доларів.
«Але є один важливий момент: імпорт зростав і до повномасштабної російської агресії — щорічно на 40%. Імпортували навіть картоплю та цибулю»,— підкреслює аналітик.
У LNZ Group починають розвивати напрямок овочівництва
Роман Франчук
директор з агровиробництва
LNZ Group
«Саме сегмент вирощування овочевих культур дозволив нам цьогоріч оптимізувати витрати та забезпечити стабільну роботу одного з напрямків агрохолдингу. Це важливо, особливо в умовах кризи», — розповідав в інтервʼю Latifundist.com директор з агровиробництва LNZ Group Роман Франчук.
У 2023 році в групі компаній збільшили об’єми виробництва овочевих та ягідних культур. Вирощували капусту, солодкий перець, селеру, кавуни, гарбузи, малину, полуницю тощо.
Роман Франчук уточнює, що площі під овочами збільшили не через проблеми на півдні країни. Це — планове введення овочів в структуру через неповну загрузку заводу заморозки бренду Tevitta, який був введений в експлуатацію на Черкащині, у Шполі, у 2021 році. Завод спеціалізується на заморозці продуктів за технологією шокової заморозки (IQF) і випускає заморожені овочі, ягоди і фрукти під брендом Tevitta.
Вирощуванням овочів LNZ займається не перший рік. Для цього тут мають професійну команду, необхідну техніку і власний бренд ЗЗР — DEFENDA. Разом із побудовою заводу заморозки бренду Tevitta, компанія вийшла на повний цикл виробництва.
«У нас є, де зберігати овочі і є де їх переробляти. Для переробки овочевої продукції маємо завод заморожених овочів, ягід та фруктів. Також в нас побудовані склади для зберігання і нам не треба думати, куди подіти врожай на наступний день після того, як його зібрали», — діляться у LNZ.
Вирощування овочів потребує точних агрономічних рішень
Під овочами у LNZ Group 200 гектарів. На тлі загального зембанку групи в 90 тис. га — це маленька частка. Але загалом для овочівництва — це немалі площі, уточнює Роман Франчук.
Більша частина продукції йде на експорт. Цьому значною мірою сприяє виробництво заморожених овочів під брендом Tevitta.
Вирощування овочів потребує точних агрономічних рішень. Один невірний крок і з надіями на хороший урожай можна розпрощатися. Наприклад, внесення добрив і боротьба з хворобами і шкідниками — щоденна праця. За словами директора з агровиробництва, рослини потребують внесення ЗЗР не менш, ніж раз на 7-10 днів.
Роман Франчук розповідає, що для боротьби зі шкідниками і хворобами на овочевих культурах використовують препарати Кітч, Сальто. Сальто ефективний в боротьбі з цілим рядом захворювань і універсальний для застосування. Кітч має високу ефективність проти широкого спектру хвороб плодів і ягід (в т.ч. грибкових хвороб). Застосовується для яблук, томатів, суниці, сливи, лохини, черешні, малини, ожини, винограду. З бактеріозами ефективно бореться Вітоксид — це нешкідливий для людей препарат, що охоплює великий спектр хвороб рослин.
Представник LNZ застерігає від типових помилок, яких допускаються новачки в овочівництві.
Роман Франчук
директор з агровиробництва
LNZ Group
«Наприклад, максимальна концентрація солей у водному розчині. Це не завжди беруть до уваги не дуже досвідчені овочівники. Якщо вносиш дуже багато добрив одночасно, то рослина просто їх не прийме і попалить корінь. Це одна з глобальних помилок. Якщо, припустимо, треба дати 40 чи 50 кг добрив на гектар, це треба розтягнути в часі».
Скільки гектарів відводити під ту чи іншу культуру у LNZ Group вираховують в залежності від того, скільки потенційно зможуть продати. Наразі найбільше висаджують цибулі — її в структурі овочівництва більше 50%.
«Зараз починає відігравати важливу роль гарбуз. Також вже виходимо на хороші об'єми кавуна. Якщо в позаминулому році був гектар, то в 2023 вже 20 га. Кавун реалізовуємо свіжий. На нього великий попит у країнах Балтії», — кажуть у агрохолдингу.
Особливістю овочівництва є потреба у великій кількості робочих рук. Оскільки в структурі LNZ Group пов'язані і насінництво, і ягоди, і овочі, то й з часом вже організувалися постійні бригади сезонних працівників, які з усіх усюд з'їжджаються на Черкащину збирати урожай.
У високий сезон група компаній винаймає півсотні автобусів, які звозять працівників з навколишніх сіл і містечок у радіусі 100 км. Є й бригади, що приїжджають здалеку — із Закарпаття, Рівенщини, Кіровоградщини… Для зручності та аби працівники мали комфортні умови для відпочинку збудували готель на 600 місць.
Роман Франчук
директор з агровиробництва
LNZ Group
«Таким чином ми закриваємо свої потреби у людських ресурсах і допомагаємо вирішити проблему працевлаштування».
Треба ближче до води
У групі компаній VITAGRO — зовсім інша ситуація. Виділити під овочі 20 га вирішили майже спонтанно. Почалася війна, ніхто не знав, що буде далі, а тут якраз весна на носі.
«Подумали, що на всяк випадок, якщо буде зовсім вже скрутно, своїм працівникам можна було роздати ту ж картоплю, капусту чи цибулю».
На щастя, ситуація у 2022 році виявилася не настільки патовою, тож, вирощене вирішили реалізувати. Але оскільки саджали «для себе», то і стандартів не дотримувалися. З продажем були проблеми.
У 2023 році вирішили все зробити «як має бути».
Застосування правильних технологій дало свої результати.
«Якщо у 2022 році ми зібрали 300 т столового буряку з 10 га, то у 2023 — 890 т з 12 га. Тобто зовсім інші цифри, інші показники», — каже директор департаменту.
І хоча ціна на овочі у 2023 році виявилася у 2-2,5 рази нижчою, результатом все одно були задоволені.
Костянтин Червонящий
директор департамента садівництва групи компаній VITAGRO
«Ми цього і очікували. Все порахували. Вивели середню ціну за декілька років і на неї орієнтувалися».
У 2023 році під цибулю, моркву і буряк у Vitagro виділили вже 30 гектарів і зібрали непоганий врожай, незважаючи на град і засуху, які були минулого літа.
Костянтин Червонящий
директор департамента садівництва групи компаній VITAGRO
«Ми зробили висновок з помилок, які допустили у попередній період. Вони полягали у підготовці грунту, бо тут важкі грунти (площі під овочами знаходяться на Хмельниччині, Кам'янець-Подільський район — ред.). Потрібна їх специфічна підготовка. Також хочемо нарощувати механізацію процесів. Щоб хоча б на 50% це була не ручна праця».
Сівалки, овочеві обприскувачі, копалки під цибулю холдингу довелося докупати. На черзі — придбання овочезбиральних комбайнів.
Також у компанії планують змінити локацію площ під овочі, адже вони вимагають рясного поливу.
«Наші наявні системи не розраховані на такі потреби. Ми намучилися: поливали по 2-3 сотки, тому що не вистачало тиску, в нас скважини по 140 метрів. Врахувавши всі нюанси з водою, тепер проводимо релокацію, щоб мати вільний доступ до цього ресурсу. Перемістилися ближче до річки», — поділився Костянтин Червонящий.
Ще одним аргументом за переміщення площ під овочі на інше місце був дефіцит робочої сили. На новому місці багато людей потребує роботи, з них вирішили сформувати городні бригади. Не вистачало і кваліфікованих спеціалістів.
Костянтин Червонящий
директор департамента садівництва групи компаній VITAGRO
«У нас є умовно три агрономи, і вони всі садівники (VITAGRO вирощує 18 сортів яблук на 600 га саду). Нам довелося розбиратися у виробництві овочів з нуля. Звичайно, були консультанти. Але консультанти є консультанти, вони відповідальності за кінцевий результат не несуть. В цьому році ми знайшли спеціалістів, щоб заходити на ринок професійно».
20% ПДВ — це дорога в нікуди
Аби вирощувати овочі, треба мати і інфраструктуру, і технологію, і техніку, і хороших працівників. Бо один-два невірних кроки — і все пропало, переконаний власник компанії «Гадз» з Тернопільщини Петро Гадз.
Петро Гадз
власник компанії «Гадз»
«Це — великі інвестиції. Щоб почати бізнес, взяти кредит під 20% — це дорога в нікуди. Подивіться, наскільки сильніші від нас в цьому сегменті сусіди-поляки. Тому що в них є підтримка Євросоюзу. Так, зараз в нас війна. Але є можливість залучати грантові програми. Є гранти на будівництво елеваторів, є ще по кількох зернових програмах. А по овочах — немає».
Ще одна проблема — 20% ПДВ на овочеву продукцію. Через це 80% овочів йде у «тінь». На думку Петра Гадза, несправедливо, що на зерно 14% ПДВ, а на молоко і овочі — 20%. І це в той час, як в тих же країнах ЄС на овочеву продукцію ПДВ складає від 3 до 5%. Аграрій переконаний, що якби знизити ПДВ хоча б до 7% та вивести ринок овочів з тіні, то держава заробила би сторицею. Тому що це:
- робочі місця для людей круглий рік;
- ПДФО;
- дешевша продукція для споживача.
Також, аби уникнути великих втрат від коливань цін на ринку, Петро Гадз вважає за необхідне укладати форвардні контракти. Крім того, бюджетна сфера, армія, заклади освіти повинні закупати продукцію безпосередньо у фермера, щоб підтримати українського товаровиробника.
Керівник зізнається, що вирощування овочів у його господарстві було дуже спонтанним рішенням.
Петро Гадз
власник компанії «Гадз»
«Не було ресурсу, довелося залучати з банку під великий відсоток. І технічно не були підготовлені. Але врожай зібрали непоганий. Залишились задоволені».
У перший сезон буряку зібрали 60 т з гектара, цибулі — 86 т, помідорів — 92 т, капусти — майже 90 т.
Гулі у господарстві набили приблизно такі ж як і у VITAGRO: не вистачало робочих рук і техніки.
Петро Гадз
власник компанії «Гадз»
«На овочах і зборі яблук працювало 2 тисячі людей. Можете собі уявити: їх треба привезти, відвезти, проконтролювати. Це не так вже просто. Треба максимально автоматизувати всі процеси. Але це вимагає величезних інвестицій. А кошти під 20% — дорога в нікуди».
Попри це, від овочівництва відмовлятися не збираються. Уже і сівалки закупили, і комбайни замовили.
«На 150 га овочів мені на полив треба 450 тис. доларів. Крім того, на техніку, комбайни — біля 2,5 млн євро. Це ми говоримо тільки про вирощування, без сортування», — зазначає Петро Гадз.
Овочівництво: яка вигода?
Всі виробники овочів сходяться на думці, що овочівництво — процес складний з усіх точок зору. На кожний гектар йде набагато більше вкладень, аніж під традиційні культури. Тут усе має значення: і ґрунти, і якість насіння, і системи зрошення, і грамотне внесення ЗЗР, і людський ресурс, і наявність площ для зберігання вибагливої овочевої продукції, і вчасна переробка, і ринки збуту.
Михайло Золотарьов
керівник сільгоспкооперативу «Вітязь» з Харківщини
«На вирощування одного гектару овочів необхідно витрати в середньому 120-150 тис. грн. Є культури, на яких ця сума доходить до 200 тис. грн».
Насправді кількість капіталовкладень на гектар овочів — мінлива величина, вважає аналітик плодоовочевого ринку Євген Кузін. Вона залежить від того, в якій частині України вирощують ту чи іншу культуру, від виду і стану ґрунтів і ще багатьох різних факторів. Зокрема, чим більша площа під культурою, тим її собівартість нижча.
«Гра варта свічок», адже прибутковість, припустимо, тої ж самої моркви може сягати 400%. Але в цій формулі багато «але».
«Досягши показника врожайності 80 т з 1 га за ціни реалізації 1 кг — 22 грн, овочівник отримає рентабельність близько 345,6%, зі зростанням ціни прямо пропорційно зростатиме і прибутковість, приміром, за ціни 25 грн/кг вона становитиме вже 406,3%», — порахував експерт-дорадник з аудиту, економіки та управління підприємствами Юрій Кернасюк.
При чіткому дотриманні технологічної карти, непоганий прибуток обіцяє і цибуля.
Вадим Кричковський
керівник компанії «Органік-Д»
«За повних технологічних затрат у 300 тис. грн/га та мінімальної врожайності 60 т/га чистий прибуток з 1 га має скласти не менше $10 тис.».
Що там їх вирощувати ці овочі? Посадив, та й росте…
Але проста математика коригується законами ринку. На думку Євгена Кузіна, нинішня ситуація з розширенням площ під овочами є лише стандартною тенденцією, що спостерігається на українському ринку із сезону в сезон. Експерт підкреслює циклічність у співвідношенні попит-пропозиція.
«Зазвичай, після провального сезону багато виробників виходять з ринку, що й сталося в 2021 році, й ціни протягом сезону-2021/22 знову були високими, а потім розпочалося повномасштабне вторгнення, й все лише посилилося».
Такі цикли, особливо в сегменті овочів борщового набору, за його словами, можуть тривати 1-3 сезони. Власне, це спостерігається і зараз. Зважаючи на рекордно високі ціни на овочі навесні 2023 року та наявність побоювань голоду у населення, овочевий бізнес знову привернув увагу інвесторів.
Як правило, в такі сезони в той чи інший сегмент овочевого ринку входять декілька категорій гравців.
«По-перше, це — умовні новачки, які раніше взагалі не займалися овочевим бізнесом, причому найбільш радикальна категорія може взагалі стартувати під девізом «Що там їх вирощувати ці овочі? Посадив, та й росте…». По-друге, це ті компанії, які займаються вирощуванням інших видів продукції (зернові, ягідні, плодові культура тощо). До цих двох категорій у поточному сезоні додалася ще й третя — це виробники з окупованих регіонів України, які релокувалися в більш безпечні області. Також площі можуть розширювати вже професійні виробники овочів з багаторічним досвідом їх вирощування», — зазначив експерт.
На його думку, через 2-3 сезони буде видно, чи зможуть компанії, що почали займатися овочівництвом чи нарощують виробництво овочів, подолати проблеми, з якими вони зіштовхнулися зараз.
Найбільш поширені з них:
- брак досвіду вирощування нових культур,
- необхідність нового устаткування та нових технологій,
- нові умови для вирощування в нестандартних регіонах,
- брак досвіду продажів овочів, які по факту є швидкопсувною категорією
- брак робочої сили.
Що буде далі?
Попри зниження цін на багато культур, за оцінками експертів EastFruit, овочівництво і картоплярство в Україні в сезоні 2023/24 року залишатимуться прибутковими, що дасть змогу ще більше наростити інвестиції в цей сектор наступного сезону. Пріоритетом для українських аграріїв буде розширення потужностей зі зберігання та доопрацювання продукції, щоб мати можливість відновити можливості для експорту овочів, зазначають в EastFruit.
Там прогнозують два варіанти розвитку овочівництва в Україні.
Перший — це, коли принципово структура ринку не зміниться, й на ньому будуть залишатися ті ж проблеми, що й раніше. Це відсутність довгострокової стратегії розвитку, системності та акценту на якість продукції. Гонитва за дво- чи три- кратними темпами зростання цін без подальших інвестицій в якість та продажі поступово знищують конкурентоспроможність вітчизняної галузі, змушуючи споживачів купувати більш якісний імпорт навіть у періоди достатнього місцевого виробництва.
Другий — це якщо через 2-3 роки структура виробництва все ж таки зазнає якісних змін, і на ринку виростуть проєкти, які за свою основу будуть брати системність у роботі та робити ставку передусім на якість.
«Якість продукції — це така категорія, яка незважаючи на більші виробничі витрати, дозволяє отримувати вищу ціну на кінцевий продукт навіть у періоди перевиробництва. Якість продукції — це також можливість повністю відійти від залежності від внутрішнього ринку шляхом виходу на експорт».
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що Україна здатна виробляти набагато більше овочевої продукції, аби забезпечити і внутрішній ринок, і вийти на зовнішні. Господарства демонструють, що можуть успішно адаптуватися до нових умов, застосовуючи наявний потенціал і активно впроваджуючи нові технології. Тому майбутнє України — у вирощуванні високоякісних овочів з суттєвими обсягами системного експорту.
Віолетта Громова, Latifundist.com
