Війна війною, а посівна за розкладом? Розповідаємо про роботу A.G.R. Group

Ігор Богданов, директор з інформаційних технологій та технічних питань, член правління A.G.R. Group
Ігор Богданов, директор з інформаційних технологій та технічних питань, член правління A.G.R. Group
Джерело фото: Latifundist.com

Проблеми з логістикою і збутом продукції. Дефіцит кадрів, пального, посівмату, ЗЗР і добрив. Заміновані поля та знищені бази агропідприємств. Такі сучасні реалії життя для багатьох аграріїв. Як діяти в умовах війни та налагоджувати агропроцеси на виробництві, якій сівозміні віддати перевагу, чи треба експериментувати з новими культурами у нестабільний для країни час. Про це та інше Latifundist.com поспілкувався з директором з інформаційних технологій та технічних питань і членом правління A.G.R. Group Ігорем Богдановим.

Latifundist.com: Що змінилося у робочих процесах компанії після початку війни? Із якими проблемами довелося зіштовхнутися?

Ігор Богданов: Перша проблема це відносно окупованих територій та тих, де проводяться бойові дії. В нашій компанії це Херсонська і Миколаївська області. В останній ми не маємо доступу до своєї техніки, баз. Не маємо змоги вийти в поля. Практично всі люди виїхали з регіону. Не зважаючи на те, що область частково звільнена, в районі межування з Херсонською області, де в нас є поля і база, йдуть постійно обстріли. Також дуже гостро стоїть питання нездетонованих мін та снарядів. Доки не буде проведене розмінування і не закінчаться бойові дії, говорити про будь-які роботи там просто неможливо. До того ж техніка не готова, частину з неї вкрали окупанти, які там мародерствують. Ми не володіємо достатньою інформацією, в якому стані та, що залишилася на базах. Тобто для того, щоб там розпочати роботи, треба спочатку провести багато підготовчих робіт по відновленню. Я навіть не говорю про питання постачання.

Поля A.G.R. Group

Читайте також: В Україні запущено сервіс для швидкого розмінування полів

По Херсонській області найбільша проблема — це доставка пального, посівмата і засобів захисту рослин. Наразі вирішення цих питань немає. Наші поля знаходяться вздовж каналів, недалеко від смт Новотроїцьке. І вони повністю під окупацією. У нас були невеликі запаси пального і мінеральних добрив. Тому ті роботи, які ми могли провести, ми зробили власними силами. Люди там є, бойових дій немає. Територія просто під окупацією. Для проведення посівної ми шукаємо шляхи закупівлі ЗЗР, посівмату в українських компаніях, у яких на цій території знаходяться склади. Наразі питання по пальному таким чином частково вирішене.

Багато постачальників запчастин перейшли на передплату товару. Це створює певні проблеми. До війни ми працювали з відстрочкою до 45 днів. Зараз пішли таким шляхом вартісних закупівель відправляємо свою машину на склад постачальника і після завантаження проводимо оплату. Намагаємося складати максимальний перелік необхідних запчастин (у тому числі для сезонного обслуговування) і у контрагента забирати одразу все. Тому що оперативної доставки просто немає.

З фінансуванням також проблема. 20% фінансування ми повинні забезпечити твердою заставою. А ви розумієте, що вся техніка в агрохолдингах в принципі знаходиться в заставі. Тому надати тверді застави доволі важко. За умовами банка ми повинні сфотографувати техніку і зробити прив'язку до місця. У нас техніка, що не в заставі знаходиться в Миколаївській області. А якщо ми не можемо потрапити до себе на базу, то відповідно й умови банку виконати не можемо. А поточні кредитні ліміти, банки суттєво знизили або по закривали, але ми ведемо перемовини щодо їх відновлення.

Latifundist.com: А як справи на територіях, які вже звільнені?

Ігор Богданов: Це Чернігівська, Сумська, Київська області. Тут проблеми такі ж як і у всіх. Перше — це логістика. Це доставка ЗЗР, посівмату, запасних частин. Останні іноді зовсім відсутні через те, що у деяких постачальників склади повністю знищено. А те, що є, доводиться здебільшого доставляти власними силами і транспортом, погоджуючи маршрути з військовими. Бо постачальники доставку наразі здебільшого не проводять. 

Якщо запчастин зовсім немає в Україні або доставити їх неможливо, ми шукаємо інші варіанти, або купівля замінників або виготовлення. Є компанії, які в змозі виготовити, тобто виточити, чи відреставрувати необхідні деталі. Ми зараз виходимо з того, що частину деталей реставруємо із залученням компаній-виробників, таких компаній доволі багато, і їм вдалося зберегти потужності виробництва.

Щодо міндобрив, військові вже погодили логістичний маршрут, ми будемо закуповувати і самостійно забирати їх у постачальників та вносити. У зв'язку з тим, що у нас дуже обмежені строки посівної кампанії і ми дуже обмеженні в часу, доведеться проводити агрооперації практично одночасно — внесення азотних добрив, закриття вологи і власне сам посів. Тому шукаємо додатково техніку, якої нам не вистачає.

Критична проблема по персоналу. Дуже багато людей чи самостійно пішли служити в ЗСУ, чи призиваються на військову службу. Якщо раніше на екіпажі у нас було дві людини на одиницю техніки, то зараз на 10 тракторів 8 механізаторів. Намагаємося вирішувати це питання, домовляємося на містах, щоб залишили хоча б мінімальний колектив для проведення посівної.

Мінагрополітики і Мінекономіки надали пропозиції щодо бронювання, та погодили відносно з Міністерством оборони. Останнє дало листа, в якому вказано рядові і офіцерські спеціальності, які не можна бронювати. Але комунікації між відомствами і між районними і обласними військоматами наразі не вибудована. І при зверненні до військкомату, що у нас є бронювання, ми часто отримуємо відповідь, що людина необхідна, її бронює військова частина. І наше бронювання не діє. Повноваження у Міністерства оборони максимальні, і це зрозуміло, в нас в країні Війна, тому наше бронювання від Мінагрополітики та Мінекономіки носить рекомендаційний характер. 

Поля A.G.R. Group

Latifundist.com: Бровари почали бомбардувати з першого дня війни. Яка ситуація з вашим Броварським кластером? Наскільки сильно постраждали активи? Чи вдалося вже відновити роботу і почати посівну? 

Ігор Богданов: Нам на базу в с. Тарасівка Броварського района прилетіло чотири снаряди. Пошкоджені елеватор, сушарка, 5 одиниць техніки. Остання підлягає відновленню, що ми і намагаємося оперативно зробити. Можна сказати, що у нас відносно не великі втрати. 

Якщо говорити про землі, які були під окупацією і зараз звільненні, зокрема по Броварському району, то там проводиться розмінування всіх транспортних сполучень біля населених пунктів. Після цього перейдуть до розмінування полів. Сподіваюсь, що ми встигнемо вчасно провести агрооперації, все для цього робимо. Там де розмінування вже проведено, ми вже почали вносити мінеральні добрива і проводити грунтообробіток. Паралельно допомагаємо військовим витягувати трофеї, що лишилися застрягшими у нас в полях.

Latifundist.com: Чи були у вас площі, які зовсім не зачепили окупація чи бойові дії?

Ігор Богданов: Це 17,5 тис. га в Полтавській області, там обстіри були поблизу, але було відносно спокійно. На цих територіях ми фактично не зупинялись, за винятком комендантських годин. Вносили азотні мінеральні добрива, проводили грунтообробіток,  це було можливим завдяки наявності всіх необхідних ТМЦ та ПММ на наших складах, інакше  ми 100% не змогли би виконувати агро операції.

Latifundist.com: Чи змінився план посівної після початку війни, зважаючи на нові тенденції, які сформувалися на ринку продовольства? Чи змінювали сівозміну?

Ігор Богданов: Сівозміну ми змінили по Київській, Чернігівській і Сумській областях — збільшили площі по соняшнику замість кукурудзи. Пов'язано це з дорогою доробкою культури (кукурудзи), та не передбачуваною ціною на газ. Останні два регіони дуже вологі і показники зерна кукурудзи з врожаю тих регіонів, відповідно,також. Якою буде ситуація з газом і вартістю на нього, ми не розуміємо. По соняшнику доопрацювання буде значно дешевше. Але з соняшником можуть бути складнощі, бо доведеться наймати велику кількість комбайнів для збору врожаю в дуже короткі терміни, впевнений ми їх подолаємо, попередні домовленості з контрагентами вже є.

У Чернігівському регіоні також ми запланували посів гречихи для того, щоб забезпечити країну гречкою, та не допустити харчової кризи. Ми ніколи не сіяли цю культуру, не знаємо, які будуть результати. Проте це економія коштів і зміщення по термінам посіву. Взагалі, якщо не внесені міндобрива і немає змоги їх закупити, можна сіяти сою, якщо це дозволяє земля. Якщо регіон підходить, треба дивитися на більш пізні культури, як ми це зробили з гречихою.

Щодо посівмату. Посівматом ми були забезпечені — він був уже замовлений до початку війни, але скоригований відносно посівних площ виходячи з поточних реалій. Постачальники пішли нам назустріч і перенесли всі наші авансові платежі за посівмат на ті компанії, які фактично мають змогу і будуть сіятися. 

В зв'язку зі зміною плану посівної, довелося шукати додатково насіння соняшника та гречихи, знайшли, та вже підписали договір на поставки. 

Читайте також: Скільки площ Україна не зможе засіяти навесні 2022 і скільки врожаю недоотримає? Прогнози та аналітика

Latifundist.com: Під час війни аграрії зіштовхнулися з проблемами забезпеченості посівними матеріалами та іншими ресурсами для початку посівної. Чи допомагає агрохолдинг фермерам? Якщо так, то на яких умовах, як саме підтримуєте аграріїв?

Ігор Богданов: Кооперація відбувається наступним чином: ми ділимося контактами наших партнерів та наших контрагентів. Підказуємо фермерам, які до нас звертаються, де можна закупити пальне, ЗЗР, вирішуємо агрономічні питання/консультації щодо зміни сівообігу. Таке спілкування однозначно є, хоча і до війни воно було.

По зверненню облдержадміністрацій, сільських рад, ЗСУ допомагаємо технікою,  пальним. Від фермерів запитів допомогти з  товаро-матеріальним цінностям чи ПММ звернень не було. У них невеликі площі, проблем з купівлею українського посівмата немає. Проблема тільки в фінансуванні, і ця проблема загальна.

Поля A.G.R. Group

Latifundist.com: Яку допомогу надає компанія Україні у війні з росією? (благодійність, працівники у ЗСУ чи теробороні, виділили техніку/пальне, закупили екіпірування, прийняли біженців, беремо на роботу людей)

Ігор Богданов: Зі своєї сторони допомагаємо армії всім чим можемо. Передаємо техніку на потреби ЗСУ, надаємо технікою необхідну допомогу по зверненням, постійно на контакті з військкоматами, ЗСУ. По техніці все можливе передали на ЗСУ, залишили собі мінімальний комплект автомобільної техніки, щоб забезпечити посівну кампанію і логістику. На логістичні компанії зараз покладатися не можна, складна і небезпечна логістика і брак вільної техніки.

Багато співробітників, добровільно мобілізувалися або пішли в теооборону і зараз захищають нашу країну.

Ми надавали і надаємо  пальне, роздавали і роздаємо молоко збройним силам, селянам. Повідкривали вакансії, і розглядаємо для працевлаштування всіх без обмежень. 

Latifundist.com: Багато хто притримував минулорічний врожай і чекав на кращу ціну. Зараз же не можуть продати його. Як у вас?

Ігор Богданов: Основний об'єм у нас був законтрактований на міжнародні контракти. Частина товару залишилася на елеваторі на зберіганні. Зараз ми шукаємо можливості продати і вивезти його залізничним транспортом в Європу. Працюємо над вирішенням цього питання.В деяких регіонах локально і частково були розібрані залізничні колії, зараз триває їх відновлення, після чого зможемо проводити відвантаження.

Читайте також: 1 млн т зерна Дунаєм, або Як експортувати українське зерно в умовах війни

Latifundist.com: Розкажіть про плани на експорт та реалізацію на внутрішньому ринку?

Ігор Богданов: У нас експортними культурами були соя і кукурудза, також пшениця, хоч її було і небагато. Раніше практично вся продукція (90%) йшла портами на експорт. Зараз у нас в сівозміні збільшились об'єми соняшника, а він здебільшого реалізується на внутрішньому ринку. Зокрема весь врожай соняшника минулого року, ми реалізували на внутрішньому ринку. Наразі ми ніяких контрактів ще не заключаємо, тому що не розуміємо до кінця логістику. Ми зараз її розраховуємо і шукаємо шляхи через Румунію, Польщу залізничним транспортом. Що буде з портами, поки що невідомо, як і те, якою буде гуманітарна ситуація в країні. Зрозуміло, що в першу чергу ми повинні будемо підтримувати державу і забезпечувати внутрішній ринок.

Latifundist.com: Дякуємо за бесіду!

Алла Гусарова, Анна Омбоді, Latifundist.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агробізнесу України на нашій сторінці в Facebook, каналі у Telegram, завантажуйте додаток у AppStore, підписуйтесь на нас у Instagram или на нашу розсилку.

Виконано за допомогоюDisqus