Як українському бізнесу отримати від росії компенсацію за нанесені збитки
Джерело фото: Latifundist.com
Війна у розпалі. Зруйновані елеватори і термінали, «націоналізація» активів, вкрадені техніка та зерно — це лише початок списку злочинів, які росія вчиняє проти українського бізнесу. .
Ми поговорили з Віталієм Козаченко, партнером Fortior Law , щоб дізнатись куди звертатися за захистом та як отримати реальну компенсацію.
Latifundist.com: Віталію, питання щодо компенсації збитків з росії у ЗМІ висвітлюються регулярно. Найчастіше ми чуємо про суд в Гаазі і Європейський суд з прав людини. Чи є сенс українському бізнесу туди звертатися за стягненням збитків?
Віталій Козаченко: Дійсно, зараз дуже часто згадують ці установи. Насамперед, треба розуміти, що в Гаазі є два суди, які треба розрізняти: це Міжнародний Суд ООН і Міжнародний Кримінальний Суд. Обидва суди розглядають справи лише з певного кола питань, що здебільшого стосуються воєнних злочинів, геноциду і т.д., тому в контексті компенсації збитків бізнесу це не дуже актуально.
Щодо ЄСПЛ, все ж таки це суд з захисту прав людини. Він не спеціалізується на бізнес-питаннях. Ще один нюанс з ЄСПЛ, оскільки росія вийшла з Ради Європи, цей суд вірогідно розглядатиме справи проти росії лише за позовами стосовно порушень, що були скоєнні до 16 вересня 2022.
Latifundist.com: В такому випадку, що робити бізнесу?
Віталій Козаченко: На наш погляд, найперспективнішим варіантом є інвестиційний арбітраж.
Latifundist.com: Можете пояснити простими словами, що це за механізм?
Віталій Козаченко: У 1998 р. і Україна і росія уклали угоду про захист інвестицій, відповідно до якої росія зобов’язалася захищати інвестиції українського бізнесу на своїй території. Якщо ці інвестиції були знищені, інвестор може подати позов проти росії у міжнародний арбітраж.
Latifundist.com: Хто у такому разі виступає відповідачем — держава росія? А якщо умовний комбайн опинився у власності якогось російського агропідприємства, чи буде воно відповідачем?
Віталій Козаченко: Відповідачем у будь-якому випадку виступатиме росія.
Latifundist.com: Ви сказали, що росія повинна захищати інвестиції на своїй території, однак росія краде та знищує зерно аграріїв на території України. Тоді яким чином вона буде відповідати в арбітражі?
Віталій Козаченко: У 2014 р. ми вже зіткнулися з аналогічною ситуацією, коли росія анексувала Крим, що є українським, в результаті чого багато наших підприємців втратили свій бізнес. Тоді вони теж пішли шляхом інвестиційного арбітражу. У так званих «кримських справах» інвестиційні трибунали вирішили, що відповідальність за знищення інвестицій несе держава, яка здійснює фактичний контроль над територією.
Ми вважаємо, що цей підхід може бути застосований і зараз: якщо у фермера в Херсонській області вкрали зерно, то він може звернутись в арбітраж проти росії.
Latifundist.com: З юрисдикцією зрозуміло. А які збитки взагалі можна стягнути? Одна справа крадіжка — стягуємо вартість втраченого зерна, інше питання — фермера змушують продати зерно за безцінь.
Віталій Козаченко: Збитки можна стягувати будь-які, якщо вони були напряму спричинені діями росії, зокрема, упущено вигоду, і в будь-якому розмірі. Головне — їх підтвердити.
Latifundist.com: «Туман війни» — в умовах окупації вкрай склад задокументувати факт крадіжки. Що може виступити доказовою базою?
Віталій Козаченко: Документи, фото- і відеоматеріали, статті у ЗМІ, покази свідків тощо. Інакше кажучи — все, що спаде на думку. Форма доказів має другорядне значення. Головне, щоб вони підтверджували збитки. Знову підкреслю, постраждалим не потрібно доводити, що те що сталося саме є крадіжкою. Досить довести, що у власника більше немає доступу до, чи контролю над, його інвестиціями.
Latifundist.com: Задокументовані випадки, коли окупанти крали техніку, а через gps її потім виявляли в Курській області. Це також доказ?
Віталій Козаченко: Гарний приклад. Такі дані можуть бути доказом в арбітражі.
Latifundist.com: Міністр Микола Сольський в одному з інтерв'ю сказав: «Йдеться про відвертий грабіж, який іноді навіть намагаються документально оформити, навіть скласти якісь акти». Подібні випадки мали місце, наприклад, з компанією «Полетехніка», де окупаційна «влада» заявила про конфіскацію 25 тис зерна. Чи виступлять ці папірці доказовою базою у судах?
Віталій Козаченко: Такі «мальовані» документи можуть бути подані рф як доказ, проте дуже легко будуть відбиті протягом процесу. Арбітраж буде вивчати їх у сукупності з іншими доказами, що при порівнянні викриє природу таких документів і надійність інформації, яка там міститься.
Latifundist.com: Якщо ми не можемо довести, що росія експортувала вкрадене зерно чи використала його якось інакше. Але є факт — було зерно, і за час окупації воно зникло. Цього достатньо для звернення в арбітраж?
Віталій Козаченко: В цьому і є одна з переваг інвестиційного арбітражу: нам не потрібно доводити, що саме сталось з зерном. Достатньо того факту, що підприємство не могло користуватись зерном (інвестицією) через війну та окупацію рф.
Latifundist.com: Припустимо, що рішення ми отримали. Як його виконувати проти росії? Не секрет, що рф ігнорує всі міжнародні рішення.
Віталій Козаченко: У рф є майно за кордоном, і ЄС, Британія та США вже наклали на нього арешти. Проблема в тому, що існує концепція державного імунітету, що захищає майно рф за кордоном від будь-яких примусових стягнень. Однак ми вже бачимо заяви окремих країн про скасування цього принципу, чи принаймні створення виключень до цього принципу або уможливити компенсацію жертвам російської агресії.
Вбачаючи масштаби і безпрецедентність дій рф — це лише питання часу. Після запровадження такого механізму, український бізнес зможе стягнути збитки за рахунок арештованого майна рф. Проте зволікати не радимо, краще отримати рішення до цього моменту, щоб потім не гаяти час і встигнути стягнути.
Водночас, деякі комерційні активи рф можуть не покриватись принципом державного імунітету, і їх уже можна стягнути. Наприклад, у Німеччині був кейс, коли фізична особа змогла стягнути кошти у формі орендної плати. рф здавала приміщення в оренду. Заявник отримав рішення проти третьої особи — орендаря, і зобов'язав його виплачувати кошти собі замість рф.
Latifundist.com: Серед аграріїв часто підіймається тема арешту суден, на яких рф експортує українське зерно. Нещодавно Україна навіть зверталась до Туреччини з проханням не пускати такі судна в порти. Як ви оцінюєте перспективу арешту таких суден?
Віталій Козаченко: Для арешту вантажовласник повинен довести, що саме його зерно перевозиться на судні. Довести це на практиці — якщо не неможливо, то вкрай важко. Таку інформацію, скоріш, можна використовувати як політичний важіль тиску. Саме в цьому і є перевага інвестиційного арбітражу, оскільки там не потрібно з’ясовувати ці обставини.
Костянтин Ткаченко, Latifundist.com
