Соєво-ріпакові правки прийняли. Чому питання підтримки олійної галузі назвали «чорним днем» українського парламентаризму
Верховна Рада з другої спроби ввела 10%-ве мито на експорт з України ріпаку та сої. Цього добивались переробники олійних культур, щоб збільшити завантаження українських олійноекстракційних заводів (ОЕЗ). Їм опонують фермери, трейдери та частина аграрних асоціацій. Аргументація противників мита — зниження цін на сировину, ймовірне погіршення відносин з ЄС, розвиток тіньових схем та форсоване просування мит без консультацій з усіма учасниками ринку. Також вони наводять досвід минулих соєво-ріпакових правок, які діяли три роки і були скасовані.
Під час голосування за правки в Раді виник процесуальний конфлікт. В ході розгляду законопроєкту нардепи відхилили одну соєву правку, але залишили частково врахованою іншу, з ідентичним змістом. Опозиція каже про порушення процедури, через яку депутати втрачають можливість «збити» правку, яка їх не влаштовує. Як результат — дискусія вийшла за межі підтримки олійної галузі і закінчилась блокуванням трибуни з штовханиною. Видання Latifundist.com роз'яснює процесуальні особливості голосування, і що відомо про нові олійні правки.
Звідки соя та ріпак в законах про промзабруднення та доступ до лікарських засобів?
Ріпаково-соєві правки подані на розгляд в Раду в Законопроєкті №13157 «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» під номером 87 (автор — Данило Гетманцев), №91 і №113 (Андрій Мотовиловець). Загалом цей закон регулює адміністрування екологічного податку, рентної плати за користування надрами та спеціальне використання води.
Минулого місяця Рада розглянула і відхилила правки з аналогічним змістом, подані в інший непрофільний законопроєкт №13134 щодо розширення доступу пацієнтів до лікарських засобів. Попри все, ініціативу доопрацюють і повторно подадуть в парламент, заявив після голосування голова Комітету з питань аграрної та земельної політики Олександр Гайду.
Більшість критиків експортного мита звинувачують нардепів-авторів в тому, що вони подають правки в сторонні законопроєкти, які Рада має найближчим часом розглядати в другому читанні. Андрій Мотовиловець в інтерв'ю Latifundist.com пояснював: немає часу реєструвати окремий законопроєкт щодо мит і чекати його розгляд в комітеті і двох читаннях. З 1 липня стартує експорт олійних культур, і кожний день зволікання зменшує доступність сировини для українських ОЕЗ.
«Щоб переробні підприємства не залишились без сировини, вирішили діяти через прискорену процедуру — тому обмеження і «вшили» до «лікарського законопроєкту». Сировина вивозиться трейдерами, які конкурують з нашими виробничими потужностями. Це питання захисту власного виробника»
Що нардепи прописали в законопроєкті?
Поправка №91 Андрія Мотовиловця запроваджує 10%-ві ставки експортного мита на соєві боби (УКТ ЗЕД 1201) та насіння ріпаку або кользи (УКТ ЗЕД 1205). Починаючи з 1 січня 2030 року ставка цих мит щороку зменшується на 1 відсотковий пункт, і з 2035 року зафіксується на рівні 5%.
Також сільгоспвиробники та сільгоспкооперативи, що експортують власно вирощену продукцію, звільняються від сплати цього експортного мита. Термін «сільськогосподарський товаровиробник» використовується у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.
Текст правки №87 Данила Гетманцева подібний до правки №91. На додачу вона звільняє від податку на прибуток доходи, отримані сільгоспкооперативами від експорту ріпаку та сої. Членами таких кооперативів мають бути виключно юридичні особи, які виростили агропродукцію на власних або орендованих площах, що не перевищують 5000 га на кожного члена кооперативу. Пільга має діяти з 1 січня 2026 року до 1 січня 2030 року.
Поправка №113 Андрія Мотовиловця зобов'язує Кабмін розробити та подати до Ради законопроєкт про створення Державного фонду підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Джерелами формування такого фонду стануть бюджетні кошти, отримані від мита за експортований ріпак та сою. Також правка регламентує строки набрання чинності законом і терміни підготовки підзаконних актів.
Чи врятують правки цей переробний сезон для ОЕЗ?
Найімовірніше, що ні. Ставка мита на ріпак набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування. Навіть якщо президент Володимир Зеленський підпише його цього тижня — ставка мита запрацює з 1 серпня. В реальності прийняті Радою закони можуть чекати підпису місяцями або навіть роками.
Згідно з текстом законопроєкту, ставка мита на сою також набирає чинності першого числа наступного після опублікування закону місяця, але не раніше 1 вересня. Це пов'язано з тим, що для сої маркетинговий рік стартує 1 вересня, і саме під цей день доцільно «підганяти» будь-які зміни в митній політиці.
Проте набрання законом чинності не означає миттєвого його виконання. Щоб положення будь-якого законопроєкту запрацювали, виконавча влада має прийняти підзаконні акти. В цьому законі їх регламентує правка №113 Андрія Мотовиловця. Вона зобов'язує Кабмін, міністерства і та органи виконавчої влади привести свої нормативно-правові акти у відповідність з законом у тримісячний строк з дня набрання ним чинності.
За умови якнайшвидшого підпису президентом, 10%-ве мито почне стягуватись в листопаді. Реальні строки можуть бути ще більш віддаленими в часі, коли фермери експортують значну частину врожаю ріпаку та сої.
Що відомо про фонд підтримки сільгоспвиробників
Фонд підтримки аграріїв — це своєрідний компроміс, який дещо урівноважує агросектор. Тобто бонуси мають отримати не лише ОЕЗ та агрохолдинги з власною переробкою олійних, а і сільгоспвиробники.
Наразі відсутні деталі про його майбутню діяльність. Прийняті поправки поки що лише зобов'язують Кабмін підготувати і подати в Раду законопроєкт про відповідний фонд. Відлік трьох місяців почнеться після того, як набуде чинності законопроєкт №13157. Далі він має пройти стандартну процедуру: розгляд в профільному комітеті, перше та друге читання, підпис президентом. Фактичні строки створення фонду неможливо передбачити, це місяці або навіть роки.
Досі невідомі і отримувачі допомоги з фонду. Раніше нардеп з профільного аграрного комітету розповідав виданню на умовах анонімності, що зібрані від мит кошти пропонується перенаправляти переробникам ріпаку та сої. Мета — швидко розбудувати в Україні галузь переробки ріпаку та сої, як це сталось на початку 2000-х з соняшником. В такому випадку переробники отримають подвійний бонус: збільшення пропозицій ріпаку та сої на внутрішньому ринку та кошти з фонду. Проте така точкова підтримка однієї частини галузі може викликати протести інших її учасників — виробників олійних та трейдерів. Тому і дотепер триває дискусія, хто і як зможе отримати ці кошти.
Ідея створення фонду виглядає як «п'яте колесо», зазначає голова Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки Олег Нівʼєвський.
«Не зрозуміло, навіщо нам ще один фонд і роздування державного апарату. Тим більше в нас вже є подібний Фонд підтримки фермерства. Це проблема, як в ЄС, так і в нас. Основними вигодонабувачами державної підтримки є більші за розміром сільгоспвиробники. Тобто малі та середні (через мито та фонд) підтримають великих»
Орієнтовні параметри фонду наводить нардеп Сергій Лабазюк. За його підрахунками, 10% доходів від експорту сої та ріпаку становлять орієнтовно $500 млн на рік. Але ці надходження скорочуватимуться при збільшенні переробки всередині країни, зміні експортних цін та обсягів вирощеної сировини. Ймовірно, частку отриманого мита забере держбюджет. Тому якщо фонду вдасться зібрати $80-120 млн на рік — це вже буде перемога.
Чому голосування за соєві правки створює небезпечний прецедент для українського парламентаризму
До другого читання нардепи подають правки до законопроєкту, що можуть повністю або частково дублювати одна одну, пояснює заступник голови «Всеукраїнської аграрної Ради» (ВАР) Михайло Соколов. Але фінальний текст закону до другого читання не може містити повторення одних і тих же норм. Тому профільний комітет пропонує остаточну редакцію тексту, в якому одні правки враховуються повністю, інші — враховуються частково.
У випадку ріпаково-соєвих правок до другого читання подано правку №87 нардепа Гетманцева і №91 нардепа Мотовиловця. В обох прописане 10%-ве мито, звільнення сільгоспкооперативів від сплати мита і терміни набрання законом чинності. Різниця — «гетманцевська» правка звільняла експортерів рапсу та сої від сплати податку на прибуток.
В остаточному тексті закону до другого читання правка №87 врахована повністю, а №91 — частково. В сесійній залі автор правки №91 Мотовиловець попросив проголосувати за врахування №91 повністю. За рішення проголосували 187 нардепів при необхідних 226. В результаті спікер Руслан Стефанчук не відхилив її повністю, а повернув до попереднього статусу: «враховано частково». З цим не погодився депутат Олексій Гончаренко, який запропонував взагалі виключити соєві правки з закону про промзабруднення.
Олексій Гончаренко
нардеп
«Ця правка не пройшла на повне врахування, але її ключовий текст (мито в 10% — ред.) залишається в законі. Ми маємо право проголосувати правку №91 на підтвердження, бо вона врахована частково, а проти цього мита (соєвої правки взагалі — ред.), бо це пограбунок аграріїв. І №87 теж. Я ставлю ці дві правки на підтвердження і закликаю колег не голосувати за жодну з них. Підкреслюю, правка пройшла часткове врахування, а її там взагалі не має бути»
За правку №87 проголосувало 188 нардепів, тому Руслан Стефанчук визнав її відхиленою. Відповідно, правка №91 залишилась врахованою частково, а соєві правки пройшли в законопроєкті.
«Поправка №87 Гетманцева пропонувала врахувати соєві правки повністю, тобто мита плюс прибуток. І коли її не підтримали, її відхилили повністю. А от поправка Мотовиловця, яка пропонувала ввести виключно мита, її врахували частково. Але так і не поставили на підтвердження, щоб розглянути, чи можна її взагалі відхилити. Відповідно, вона буде діяти в законі, тобто буде введено мита в розмірі 10% на сою і ріпак»
Неможливість «збити» правку при розгляді закону в другому читанні є дуже поганим прецедентом для українського парламенту, зазначає депутат Ярослав Железняк. Зазвичай коли нардеп хоче, щоб його правка була врахована, він ініціює її розгляд. Якщо вона набирає 226 голосів — правка враховується як прийнята, якщо ні — норма відхиляється і «злітає» з фінального тексту. На його думку, фракція «Слуга народу» пішла на відверту маніпуляцію, залишивши правку частково врахованою, хоча вона мала бути відхилена.
Ярослав Железняк
нардеп
«Така ситуація, коли весь зал проти, в нас вперше. Вона не про сою, забруднення чи податки. Це про те, що якщо ми пропустимо цю ситуацію, далі ми кожного разу обнулимо себе. Давайте зберемо погоджувальну раду і знайдемо вихід, який не обнулятиме парламент і з повагою дотримуватиметься прав народного депутата своїм голосуванням вирішувати, який буде закон»
Фінальний текст з урахуванням правок досі не опублікований. Ймовірно, в результаті відхилення правки №87 до фінального тексту так і не ввійшла норма про звільнення доходів від експорту ріпаку та сої від податку на прибуток.
Реакція галузі: сировинна економіка чи удар по малому фермеру
Прихильники мита найчастіше кажуть про необхідність позбутись сировинної моделі в українському агробізнесі і переробляти всередині країни ріпак та сою, як це вже відбувається з соняшником.
Віктор Галасюк
економіст, науковець
«Це крок від сировинної колонії до країни-виробника. Верховна Рада запровадила 10% мита на експорт сої та ріпаку. Через колосальний супротив сировинних аграріїв, закордонних лобістів та підгодованих ними "експертів"-неолібералів. Це сприятиме розвитку промисловості та наповненню бюджету. Економічна інженерія в інтересах України!»
Для посилення ефекту мита він радить якнайшвидше прийняти законопроєкти нардепа Дмитра Кисилевського про компенсацію промислових інвестицій шляхом звільнення від податків (№13414 і №13415.).
Великим іноземним та українським зернотрейдерам не хочеться втрачати прибутки на вивезенні з України сировини, підкреслює Дмитро Кисилевський. Вони ставляться до України, як до колонії, якій достатньо залишити 5% доходу, а все інше мати за кордоном. Тому вони категорично проти будівництва в Україні нових переробних заводів.
Дмитро Киселевський
нардеп
«Хочете мати перспективу — інвестуйте у власну переробку сировини або вступайте в колаборацію з тими, хто вже має переробні потужності. Пріоритет для переробки буде державною політикою не на один політичний сезон, а надовго. А якщо сподіваєтесь, що якось заробите на експорті без переробки — потім можна буде скаржитись тільки на себе, коли знову зерно буде висипане чи сировинна логістика заблокована»
ЄС зараз у рази перевищує Україну за масштабами олієпереробних потужностей та інфраструктури, зазначають в пресслужбі компанії «Кернел». «Внутрішній інвестор вірить в Україну і продовжує будувати нову інфраструктуру, яка посилить економіку країни», — підкреслюють в компанії. Минулого року агропромислова група запустила новий потужний ОЕЗ на Хмельниччині, але і інші агровиробничі компанії активно заходять в переробку. Наприклад, власний ОЕЗ вже мають LNZ Group. Також у 2024 році «Астарта» оголосила, що заходить у будівництво заводу глибокої переробки сої у Полтавській області. Про плани збудувати власний потужний ОЕЗ заявили і в «Епіцентр Агро».
Водночас разом з розвитком переробки, в Україні чітко прослідковується статистика неповернення валютної виручки від експорту олійних культур, придбаних трейдерами за сірими схемами. Лише за останній рік половина неповернення валютного виторгу, $800 млн — це олійні культури, підкреслюють в «Кернел».
Противники мита апелюють до несправедливості підтримки лише переробної частини олійної галузі та нагадують про невдалий досвід минулих ріпаково-соєвих мит.
Вікторія Сюмар
нардеп
«В ВР скандал. Не через відставку уряду. А через абсолютний шкурняк, через закон в інтересах великих трейдерів, який передбачає обкласти митом сотні тисяч фермерів, які вирощують сою. І не обкладати тих, хто здатен танкер завантажити. Щоб великі виробники фактично диктували ціну всім решті виробників, які не зможуть вивезти», — пише нардеп Вікторія Сюмар.
Тобто введення мит пояснюють стимулюванням внутрішнього виробництва і переробки. На її думку, мита є суто лобістськими, а закон про їх введення стосується великих грошей і розглядається Радою з підвищеним пріорітетом, порівняно з важливими оборонними законопроєктами.
Закон про промзабруднення ще навіть не підписаний, а ціни на ріпак вже пішли вниз, констатує заступник голови ВАР Денис Марчук. В результаті товаровиробники, які вже несуть значні виробничі витрати, отримуватимуть нижчу ціну за свою продукцію. Аграрії розраховували отримати дохід від реалізації олійних культур, але через нові мита та несприятливі погодні умови ризикують втратити понад 17 млрд грн.
Україна вже спостерігала подібну ситуацію у 2018 році. Тоді спочатку знизилися ціни, а наступного сезону аграрії скоротили посіви під цими олійними культурами. Тому ВАР виступає за вето законопроєкту №13157.
«Експортні мита на олійні культури суперечать Угоді про асоціацію з ЄС і були ухвалені з порушенням регламенту. Ми будемо звертатися до президента України, аби він наклав вето та повернув законопроєкт на повторний розгляд, прибравши «олійні правки».
Отже, мито стає фактором швидкої перебудови ринку ріпаку в Україні, зазначають аналітики ASAP Agri. Експортна модель змінюється, торгові потоки переформатовуються, а головне питання — куди збувати готову продукцію — залишається відкритим. Заводи поки не активізуються: відсутність маржі переробки та слабкий попит на ріпакову олію й шрот з боку імпортерів не сприяють закупівлям. У нинішніх умовах навіть переробка сої виглядає вигіднішою.
