Світова селекція переходить в лабораторії. Маніпулюючи одним геном, можна підвищити урожайність ГМ-кукурудзи до 10% — Мирослав Парій
Джерело фото: Latifundist.com
В новій редакції законопроєкту про ГМО ГМ-кукурудза заборонена до вирощування, а ГМ-ріпак та буряк дозволять вирощувати не раніше 2030 року. Це перехреснозапильні культури, для вирощування яких потрібно дотримуватися просторової ізоляції. В Україні поки важко уявити, що всі аграрії будуть дотримуватися цього правила. Однак Мирослав Парій, співзасновник та директор «Всеукраїнського наукового інституту селекції» (ВНІС), говорить, що це нісенітниця.
За його словами, якщо в Google запитати, які культури отримують найбільшу кількість пестицидів, то відповідь буде: кукурудза, ріпак і цукровий буряк. А отже економічну вигоду в результаті отримають агрохімічні компанії. Він також говорить, що стійкість до діабротики не є панацеєю від діабротики. Але це один із факторів, який може дозволити контролювати цього шкідника. А на аргумент щодо шалених витрат на тест-смужки Мирослав Парій зауважує, що рано чи пізно світу доведеться відмовитися від контролю ГМО. Про це детально далі в інтерв’ю.
Latifundist.com: Мирославе Федоровичу, ваша компанія чи не єдина на ринку серед українських селекціонерів, яка підтримала новий законопроєкт про ГМО. Чому в гордій самотності?
Мирослав Парій: Бо ми не боїмось говорити про це вголос. Але загалом те, що сьогодні відбувається навколо цього законопроєкту — це суто економічні інтереси окремих груп.
Latifundist.com: Поясніть думку.
Мирослав Парій: Давайте почнемо з того, а навіщо взагалі було потрібне законодавство про ГМО? На момент, коли почалася ера створення трансгенних організмів, не було відомо про їх вплив на здоров’я людей та навколишнє середовище. Відповідно звідси і стартували всі ті законодавчі ініціативи, які були прийняті, і зараз діють в різних країнах. Якщо ви почитаєте європейське чи американське законодавство про ГМО, то там мова йде не про якісь економічні аспекти, а лише про біобезпеку і безпеку для людини. Більше того, як в нашому проєкті закону, так і в європейській директиві вказано про перевагу здоров’я людей і безпеку навколишнього середовища над економічним зиском.
Саме тому я і говорю, що галас навколо нового законопроєкту про ГМО — це ніщо інше, як лобіювання економічних інтересів окремих груп.
Latifundist.com: Яких саме груп?
Мирослав Парій: На мою особисту думку, тут «вуха стирчать» у компаній, які торгують на українському ринку генериками. Поясню, чому. В Україну щорічно ввозиться 90 млн л пестицидів, а це приблизно 45 млн л діючої речовини (ДР). Це статистичні дані, які ви можете легко знайти в інтернеті. Летальна доза для людини в середньому складає 2 мг/кг. Тобто 45 млн л пестицидів — це смертельна доза для 140 млн людей. Але чомусь же в Україну везуть ці пестициди?
Latifundist.com: Ви маєте на увазі зацікавлені групи по окремих культурах?
Мирослав Парій: Знову ж, якщо ви в Google запитаєте, які культури отримують найбільшу кількість пестицидів, то він вам відповість: кукурудза, ріпак і цукровий буряк. Звісно, що ці дані ніким не озвучуються: ані прихильниками, ані противниками. Але співпадіння досить цікаве. Причому я спілкувався з власниками агрохімічних компаній, то вони всі націлені на те, що ГМ-кукурудзи в Україні не буде. Слідом за нею пішли буряк і ріпак. Адже ви знаєте, що в новій редакції законопроєкту про ГМО ГМ-кукурудза заборонена, а ГМ-ріпак та буряк дозволять вирощувати не раніше 2030 року.
Доводи противників по ріпаку та кукурудзі я ще можу прийняти. Але чим завадив буряк? Я не розумію.
Latifundist.com: Напевно, тому що це також перехреснозапильна культура
Мирослав Парій: Так, цукровий буряк — перехреснозапильна, але дворічна культура. Ми використовуємо її корені у перший рік, коли вона не цвіте (розетку вона формує на другий рік). Тому саме заборона вирощування ГМ-буряку і наводить на думку, що не все так просто і перехресне запилення тут зовсім ні до чого.
Latifundist.com: Можливо, це пов’язано з ціною. Бо кінцевий продукт повинен мати маркування, чи використовувалася для його виробництва ГМ-сировина. Якщо використовувалася, то і ціна на нього буде дешевшою, аніж на ту продукцію, яка зроблена з не ГМ-буряка.
Мирослав Парій: Не обов’язково. Все залежить від ринку збуту і від використання. В основному цукор йде не на відкритий ринок, а на переробку. На якому етапі використовується ГМ-компонент? Ну це теж питання. Я не експерт в експорті та переробці, тому мене більше цікавить законодавство і те, що навколо нього відбувається. І основна дискусія, яка відбувається навколо нового законопроєкту — економічна доцільність. Всі розказують, що нам треба працювати на преміальних ринках. А чому ці ринки називаються преміальними?
Latifundist.com: Бо вони готові нам платити.
Мирослав Парій: А чому готові платити? Преміальний ринок був заточений під вирощування продукції, яка не містить ГМО. Така продукція більш дорога і вимагає низки заходів щодо просторової ізоляції, зберігання, вивезення. І тепер наші великі експортери маніпулюють тим, що хочуть залишитися на преміальних ринках. Але в країні є купа малих фермерів. Які, до речі, не брали участі в обговоренні закоопроєкту.
Я цікавився, хто може їх представляти. Ніхто не міг. Але ж ГМ-соя була розповсюджена в Україні, тому що саме малі фермерські господарства вирощували її. Вона зручна і вигідна для них.
Latifundist.com: Тепер давайте подивимося на цю ситуацію під іншим кутом: малі фермери починають вирощувати ГМ-продукцію. Трейдери відмовляються її купувати.
Мирослав Парій: Ми можемо запустити на ринок інших трейдерів, які вміють продавати таку продукцію. Хто виграє? Фермер, бо він економить кошти на гектарі, це по-перше. По-друге, зазвичай молодий фермер не завжди вчасно виїжджає в поле, щоб обробити кукурудзу гербіцидами. Невчасна обробка веде до зниження врожайності. І це я назвав тільки половину проблем малих фермерів, які може вирішити ГМО.
Тому я говорю, аби щось заборонити, потрібно провести ґрунтовний економічний аналіз.
Latifundist.com: Це очевидно. Хоча законопроєкт просувають більше під гаслом гармонізації із законодавством з ЄС.
Мирослав Парій: До першого читання в законопроєкті не було механізму штучного регулювання обігу ГМО. До другого читання цей механізм внесли. Передбачається, що на основі зваженого рішення (наведено перелік умов) в Україні може бути заборонена будь-яка ГМ-культура або будь-який вид ГМО. Але цей пункт протирічить ЄС. Бо в Європі не можна обмежити обіг ГМ-продукції. Можна обмежити лише вирощування і то, це обмеження було прийнято значно пізніше, і під тиском.
Та й, чому ми повинні в Україні обмежити саме вирощування кукурудзи?
Latifundist.com: У нас важко уявити, що аграрії будуть дотримуватися просторової ізоляції.
Мирослав Парій: Не погоджусь. В Україні вирощується соняшник звичайний і високоолеїновий. Причому високоолеїновий соняшник вважається на ринку преміальним. Вирощується у товарних посівах. Але він має одну особливість — при запиленні у нього падає показник олеїнової кислоти. Сьогодні наші аграрії мають можливість вирощувати високоолеїновий соняшник у товарних посівах і знаходять можливість зробити просторову ізоляцію. Причому просторова ізоляція повинна бути від 500-800 м до 3 км, тоді як по кукурудзі — 300 м.
Аналогічно з ріпаком. Спочатку були сорти, які містили велику кількість глюкозинолатів (клас органічних сполук, які містять сірку, азот та похідні глюкози — прим. ред.), але поступово на ринку почали з’являтися сорти з низьким вмістом цих сполук. І це теж була свого часу преміальна культура. Зараз ріпак має 0% глюкозинолатів.
Тому аргумент, що в Україні потрібно заборонити ГМ-кукурудзу та ріпак, бо у нас просторова ізоляція не буде дотримуватися — це просто маніпуляція. І коли почалася робота над цим законопроєктом, я гадав, що буде багато заперечень щодо безпечності для людей і екології…
Latifundist.com: А хіба їх не було?
Мирослав Парій: Не було ніяких. На круглому столі один раз тільки піднімалося питання людьми, які не дотичні до цього взагалі.
Мені здається, що наше суспільство готове до прийняття ГМО. Побутовий приклад: недавно на касі в супермаркеті касир пробив мені якийсь товар з біркою «без ГМО» і каже: «Ну хай собі буде це ГМО». На ринку ГМО існує 30 років. Одне покоління людей — це 25 років. Тобто воно на ринку більше, ніж одне покоління людей. Тому ми живемо в тих реаліях, коли ГМО входить в побут. Наприклад, зараз у мене в акваріумі живуть трансгенні рибки GloFish. Вони продаються у всіх зоомагазинах.
Latifundist.com: Тепер ви аргументуйте, чи з економічної точки зору вигідно нам вирощувати ГМ-культури?
Мирослав Парій: Візьмемо для прикладу кукурудзу?
Latifundist.com: Так.
Мирослав Парій: Як мінімум можу назвати чотири причини, чому вирощування ГМ-кукурудзи ефективне.
Перша — стійкість до пестицидного навантаження. Коли порівнюють вирощування за класичною технологією з вирощування ГМ-культур і говорять про відсутність економічної ефективності останніх, то трохи лукавлять. Мова йде не лише про порівняння ідеальної технології. Коли ми порахували правильні строки внесення, порівняли найдешевший класичний гербіцид з гліфосатом чи дикамбою. А якщо ми адекватно підійдемо до виробничої технології, то побачимо, що стійка до гліфосату кукурудза може дати врожайність на 1-1,5 т/га вище за рахунок того, що немає фітотоксичної дії. В гербіцидах класичної технології фітотоксична дія тим більша, чим дешевший гербіцид.
Latifundist.com: Давайте наступну причину.
Мирослав Парій: Друга причина — підвищення якості врожаю. В тих областях, де на полях вже є діабротика, це очевидна перевага. Адже пошкодження культури комахами призводить до ураження грибами, накопичення в зерні мікотоксинів.
І третє — розширення ареалу вирощування культур. Сьогодні в Україні фактично зникло Полісся, а межа Степу проходить майже під Києвом. Тобто половина нашої країни — це зона недостатнього зволоження. Тут доречно буде згадати Аргентину, де на 5 млн га вирощують ГМ-пшеницю, стійку до посухи. В найкритичніших погодних умовах прибавка до врожаю становить 49%. І ми можемо у себе, на більшій частині території України, вирощувати стійкі до посухи культури.
Latifundist.com: І четверта причина?
Мирослав Парій: Переробка і додана вартість. Ми експортоорієнтована країна. Але нам потрібно розвивати всередині переробку. І в цьому випадку ні в кого немає аргументів проти, що ГМО принесе шкоду. Адже за допомогою трансгенних технологій можна виростити кукурудзу зі збалансованим вмістом амінокислот для кормів. Тоді не потрібно буде насичувати білком корми. А це вже здешевлення технології.
До прикладу, в Польщі свого часу був прийнятий закон, який забороняє використання ГМО в кормах. Кожні два роки там переглядали цей закон і відтерміновували заборону. Місяць чи два тому Сейм постановив, що ще 2 роки і заборона вступає в силу. Фермери, які займаються тваринництвом і птахівництво, вийшли на протести. Бо якщо вони не будуть використовувати ГМ-шрот з сої, а вони його, скоріше за все, купують в Україні, то вони будуть не конкурентоспроможними на ринку ЄС.
В Україні я зараз бачу зацікавленість у спиртових заводах. Ну який сенс отримувати спирт із кукурудзи класичної, мати більші ризики, пов’язані з бур’янами і комахами, коли на ринку є гарна альтернатива — ГМ-кукурудза з відповідними ознаками. Адже вже п’ять років як вийшла з-під патенту ознака, яка передбачає використання гена, що кодує термостабільну альфа-амілазу, і дозволяє отримати більший вихід спирту.
Latifundist.com: Мені от що спадає на думку, чи не буде так, що аграрії, які вирощують ГМ-культури «підсядуть на голку», умовно, п’яти мультинаціональних компаній, які будуть продавати таке насіння. Адже резистентність до шкідників зростатиме, аграріям постійно потрібно буде оновлювати лінійку гібридів, а коштувати вона буде не так і дешево.
Мирослав Парій: Ваша думка абсолютно не відповідає дійсності. Щоб зрозуміти ситуацію конкретно зараз, потрібно провести аналіз того, що відбувається в цій сфері. Сьогодні монополія цих компаній закінчилася. Ми проаналізували комерціалізовані ознаки (стійкість до гліфосату, комах і т.д.) по патентах. У більшості ознак (для деяких 95%, а для деяких 75%) технології є вільними від патенту або вийдуть з-під патенту у найближчі три роки.
Повертаючись до Аргентини — це не їх власна розробка. Це ген, який колись використала і запатентувала Monsanto. Зараз патент вільний. Цей ген взяла аргентинська компанія і створила сорт пшениці, стійкий до посухи.
Тому те, що було створене в ГМО колись, тепер стає публічним. Його може використовувати будь-хто. Все, що створюється зараз — буде конкурувати. І тільки та компанія стане на ринку ГМО монополістом, яка зробить щось видатне.
В Китаї, наприклад, державна Академія наук вивела свої власні ГМ-культури — альтернативні мультинаціональним компаніям. В цьому році дозволила їх вирощувати.
В Індії професор університету створив гірчицю стійку до гліфосату. Знову-таки, використавши ген, запатентований Monsanto. Сьогодні цей ген вільний для використання. Зараз в Індії таку гірчицю дозволили вживати в їжу. І це я вам назвав те, що пішло в комерціалізацію та новини. Наскільки цей процес масштабний сьогодні! Навіть у США зараз за $200 ви можете придбати набір для створення трансгенних рослин.
Latifundist.com: Як у нас насіння на базарі?
Мирослав Парій: Звичайно. Більше скажу, в США в цьому році комерціалізується подія, яка підвищить потенціал урожайності кукурудзи до 10%. Уявіть, тільки за рахунок регуляції одного гену!
Що це означає для світу? Що традиційна селекція, яка дає покращення урожайності на 1% досягла стелі по основних культурах. Вся селекція переходить в лабораторії. Адже маніпулюючи одним геном, можна підвищити урожайність до 10%. А це заміщення 10 класичних селекційних циклів. Тому, якщо ми і далі будемо щось забороняти, то просто не потрапимо навіть в останній вагон.
Latifundist.com: Повертаючись до попереднього питання. Юрій Дробязко нам розповідав, що нове покоління ГМО не справляється з діабротикою. З'являється резистентність шкідника до білків, що використовуються проти нього у таких ГМ рослинах.
Мирослав Парій: Я з ним погоджуюся. Але це стосується не тільки ГМО, а й будь-якої резистентності.
Latifundist.com: Він говорить, що рецепт боротьби з діабротикою простий: дотримуйтеся сівозміни.
Мирослав Парій: Стійкість до діабротики не є панацеєю від діабротики. Але це один із факторів, який може дозволити контролювати цього шкідника.
Сьогодні це досить серйозна проблема для Тернопільської, Вінницької, Хмельницької областей. Діабротика вже є в Черкаській та Київській областях. Спеціалісти «Сингенти» розповідали про випадки і в Дніпропетровській області. Проблема дуже серйозна.
Дробязко правий, що старе покоління ГМО в США вже не справляється з діабротикою Але знов-таки, це природній процес. Як тільки з'являється стійка рослина або господар, то паразит починає пристосовуватись. І постійно потрібно шукати нові технології, а вони доступні і їх багато. Знань і досвіду в цій сфері за 30 років наскільки вже багато, що сьогодні будь-який новий патент можна обійти за рахунок знання альтернатив.
До речі, зараз в США комерціалізують нову ознаку стійкості до цього шкідника. Використовується зовсім інший принцип — РНК-інтерференції, що дозволяє пригнічувати роботу гена в самому жуку.
Latifundist.com: У вас в Чилі є селекційні розсадники. Яка там ситуація з вирощуванням ГМ-культур?
Мирослав Парій: Так, в Чилі у нас є селекційні розсадники, де ми розмножуємо кукурудзу. Територіально знаходимося в кілометрі від станції Limagrain. Насправді в Чилі все досить компактно, наприклад, ще в 2-3 км від нас працює KWS. Та от, та сервісна компанія, з якою ми співпрацюємо, робила для «Сингенти» ГМ-кукурудзу, і це притому, що в кілометрі знаходиться Limagrain. А в Україні створили з питання дотримання просторової ізоляції цілу проблему.
Latifundist.com: Юрій Дробязко говорить, що його знайомі аргентинські фермери нарікають на ГМО. Мовляв, воно вже не справляється зі стійкістю до гліфосату, в країні не можна придбати не ГМ-селекцію. Та й затрати на гектар вже співмірні з класичною технологією.
Мирослав Парій: А я вам скажу, що аргентинські фермери на стійкій до посухи пшениці отримують зиск плюс 49% в самих екстремальних умовах.
Latifundist.com: Тоді чому на кукурудзі, стійкій до гліфосату, не мають економічної ефективності?
Мирослав Парій: Не можу відповісти на це питання. Можливо, є стійкі бур’яни і вони змушені застосовувати крім гліфосату інші гербіциди та технології обробітку. Це питання не до ГМО, а до фермерів і конкретних ознак, з якими вони працюють.
Але є офіційні дані, що в Аргентині прибавка до врожаю по ГМ-кукурудзі в середньому по країні складає до $120/га. Загалом у світі кейсів багато як позитивних, так і нейтральних по вирощуванню ГМ-культур. Єдине — немає негативних.
Latifundist.com: Давайте поговоримо про ваш досвід роботи з ГМ-культурами. Я знаю, що «ВНІС» уже працює по ріпаку.
Мирослав Парій: Ми маємо близько 100 своїх подій по озимому та ярому ріпаку, стійкому до гліфосату. Зараз створюємо за допомогою редагування геному високоолеїновий ріпак. Чому я і маю такий великий інтерес до нового законопроєкту, бо збирався реєструвати свій ріпак і вирішив звернутися до норм діючого закону. А норм немає.
По кукурудзі ми зробили конструкції зі стійкістю до діабротики, метеликів лускокрилих і працюємо над гербіцидною стійкістю (гліфосат, дикамба, Баста).
У нас є власні розробки, які стосуються абсолютно нового підходу до створення гібридів. Зворотна селекція. Це цікава технологія і вона була раніше реалізована тільки для модельного об’єкту Arabidopsis thaliana, а тепер з’явилася можливість її реалізувати на кукурудзі. Зараз над цим наполегливо працюємо, бо вона реально перевертає можливості в селекційній роботі.
Latifundist.com: Не боїтеся, що вирощування ГМ-культур в Україні призведе до знищення класичної селекції, якою ви займаєтеся?
Мирослав Парій: Знову звернемося до класичних прикладів. Колись на ринку з’явився соняшник, стійкий до імідазолінів і сульфанілсечовини. І на початку ті, хто вийшов на ринок з такими гібридами — мали суттєві переваги. Але сьогодні всі компанії мають у своїй лінійці стійкі до цих сполук гібриди та класичний соняшник. Тобто це закономірний процес і протиставляти класичну селекцію ГМО сьогодні не дуже коректно. Адже біотехнологічні підходи — це продовження селекційного процесу, можливість створити гібриди з додатковими ознаками, які дадуть їм перевагу.
Latifundist.com: І остання тема, яку б хотілося з вами обговорити. Юрій Дробязко розповідав, що його канадські партнери для вимірювання вмісту ГМО у сої використовують 8 тест-смужок, адже соя має вісім генномодифікацій. Кожна смужка коштує $1,5. Кожна машина обходиться у $12. Ну, не дешево…
Мирослав Парій: Думаю, тут ситуація зміниться. Єврокомісія оголосила, що буде переглядати визначення ГМО і відношення до нього. Яким буде цей перегляд, поки достеменно не відомо. Але Європейська агенція безпеки харчової продукції (Efsa) дала висновок, що Рослини отримані із застосуванням нових технологій (цизгенез, інтрогенез і редагування геному) настільки безпечні, як і рослини отримані за допомогою класичної селекції. З біологічної точки зору різниці між цисгенезом і інтрогенезом немає. Це означає, що Європа швидше за все через 1-2 місяці прийме рішення, що ці технології не будуть вважатися ГМО.
Latifundist.com: Цікаво, Європа переглядає підходи до ГМО. Китай стає більш лояльним до вирощування ГМО. Тодто аргумент, що наше ГМ-зерно не будуть там купувати — не далекоглядний?
Мирослав Парій: Абсолютно правильно. Це не відповідає тим тенденціям, які на сьогоднішній день є.
Latifundist.com: Але повертаючись до питання з шаленими витратами на тест-смужки. Ви говорите про завтра, а платити за них треба буде сьогодні.
Мирослав Парій: Це не шалені витрати. Це перевага преміального ринку, який має оплачуватися. Все ж просто: якщо ти хочеш працювати на преміальному ринку, то чомусь твоя продукція має бути преміальною. І це затрати, які лягають у цю премію.
Latifundist.com: Але ці затрати ляжуть на плечі фермера.
Мирослав Парій: Ну так, якщо фермер буде працювати виключно на експорт зерна і не рухатися в бік переробки.
Що буде далі з тест-смужками? Я не думаю, що їх кількість буде зростати, враховуючи, що на сьогодні є тести, які однією смужкою дозволяють визначити кілька ознак. Думаю, світу доведеться відмовитися від того регулювання ГМО, яке є зараз. Знову ж таки, давайте подивимося на тенденцію. Зараз настільки багато з’являється нових ГМО, що у майбутньому можливості контролювати вже не буде. Ну це буде настільки затратно…
Latifundist.com: З нашої розмови я зрозумів, що ГМО скоро стане звичним явищем для суспільства.
Мирослав Парій: Ми зараз оперуємо поняттям, що ГМО — це те, що відрізняється від іншого. А воно відрізняється лише визначенням в законі.
З біологічної точки зору, різниці між ГМ-кукурудзою та без ГМО практично немає ніякої. Крім того, що до 30 тис. генів, які там були, людина вставила ще один. Тому від формулювання, що ГМО — це щось особливе світу доведеться відмовитися.
І в тому числі, що все потрібно контролювати. Бо це витрати. А навіщо ці витрати? Щоб прихильник здорового способу життя в Європі спав спокійно?
До речі, знаєте, що закладав в основу своєї концепції засновник органічного руху? Що будуть використовуватися ГМО з новими ознаками і це дозволить отримувати здорову продукцію, яка не буде шкодити здоров’ю. Але потім цю концепцію так перекрутили, що ГМО чомусь потрапило туди як «антигерой».
Latifundist.com: Підсумовуючи, що нам дасть нова редакція закону про ГМО, яка буде розглядатися в другому читанні?
Мирослав Парій: Цей закон є прогресивним на сьогоднішній день. В принципі, він нам дозволяє і трансгенних рибок в акваріумі тримати, і невдовзі їсти яблука, які не чорніють. Якщо його приймуть, то через три роки відкриються двері для нових технології.
Наприклад, можна буде вирощувати рослини, які світяться, а Києву повернути зелені каштани. До речі, коли ми переможемо, то я планую всерйоз зайнятися питанням ГМ-каштанів, бо закон буде це дозволяти. Ми вже почали працювати з каштанами, ввели їх в культуру, вивчаємо, як вони себе ведуть в цій технології. Маємо надію, що як тільки Кличко знайде фінансування, ми будемо готові стартувати (сміється — прим. ред).
Latifundist.com: Залишається тільки побажати вам здійснення планів! Дякую за цікаве інтерв’ю!
