Вирощування ГМ-культур — не панацея від хвороб і шкідників. Та й економія сумнівна. Інтерв’ю з Юрієм Дробязко
Джерело фото: Latifundist.com
Те, що аграрії можуть економити на гербіцидах та інсектицидах при вирощуванні ГМ-ріпаку та кукурудзи, — міф, говорить власник «Аграрної технологічної компанії» Юрій Дробязко. В новому інтерв’ю Latifundist.com він розповів, до яких наслідків в агробізнесі може привести поспішне ухвалення законопроєкту №5839 про ГМ-продукцію, зокрема, чому в Україні може зникнути увесь не ГМ-ріпак. Поділився лайфхаками, як вберегти посіви від діабротики та склеротинії. Навів приклади, як польські фермери «перегодовують» кукурудзу азотом, та розповів, скільки він вносить добрив. А також, чому вважає, що цей рік буде не набагато важчим за минулий.
Latifundist.com: Юрію Геннадійовичу, незабаром у другому читанні буде розглядатися законопроєкт про ГМ-продукцію. Ринок зараз поділений на два табори: з однієї сторони, частина агрохолдингів та продавці насіння ГМ-культур виступають за якнайскоріше його прийняття, а з другої — УЗА і насіннєві компанії, які виступають проти. Що думаєте з цього приводу ви, як аграрій, який займається рослинництвом і має освіту біохіміка?
Юрій Дробязко: Я не проти ГМО, але проти того, щоб саме зараз, в умовах війни, цей закон приймали в Україні. Бо це додаткові величезні витрати у першу чергу для фермерів і трейдерів.
Зараз Україна працює на преміальних ринках не ГМО-кукурудзи, ріпаку та сої. В умовах війни нам довелося перебудовувати купу логістичних шляхів. Якщо преміальні ринки, які не хочуть купувати ГМО, закриють доступ, то нам знову доведеться з нуля будувати логістику.
Latifundist.com: Так, доведеться шукати нові ринки. Але ж у світі 42 країни офіційно імпортують ГМ-зерно, наприклад, Китай — ГМ-кукурудзу.
Юрій Дробязко: Ну, ви ж розумієте, що Китай купує ГМ-кукурудзу дешевше, ніж не ГМО. Я стикався з цим, але по сої. Приватні китайські компанії не можуть нічого імпортувати. Закуповують продукцію тільки державні компанії. А вони ГМ-кукурудзу і ГМ-соєву олію купують значно дешевше, ніж зерно, марковане як не ГМО.
Та і раніше, коли ми говорили про технологію вирощування ГМО, то вона була одна, наприклад, по сої і кукурудзі — Roundup Ready. Зараз по кукурудзі, здається, більше 70 зареєстрованих модифікацій, а по сої 4-7.
Якось був у канадських партнерів, то у них для вимірювання вмісту ГМО у сої потрібно 8 тест-смужок (тобто соя має вісім генномодифікацій). Кожна смужка коштує $1,5. Кожна машина обходиться у $12. Це величезні витрати. Хто буде в результаті платити за ці тест-смужки? Звичайно фермер. Бо фермер — найнемонополізована ланка. Він платить за все.
Також не забуваємо про штрафи. Наприклад, якщо в ЄС ти відправляєш партію не ГМ-ріпаку, наприклад, а в тебе тест показав, що є ГМО, то готуйся заплатити штраф у розмірі €50-150/т.
Latifundist.com: Але ж мультинаціональні компанії продають наш ГМ-ріпак в Європу.
Юрій Дробязко: ГМ-ріпак йде на виробництво біодизеля в ЄС. І закупівельна ціна на нього дешевша, ніж на ріпак без ГМО. Але я продовжу свою думку стосовно штрафів. В Україні ми збираємо приблизно 3,5 млн т ріпаку. На експорт йде приблизно 3 млн т. Майже увесь ріпак вивозиться в Європу. Тепер давайте 3 млн помножимо на €70 штрафу і отримаємо втрати українських фермерів. А це $200 млн в рік. Чи потрібно це нам?
Latifundist.com: Тобто ви впевнені, що якщо в Україні дозволять вирощувати ГМ-ріпак, то у всіх експортних партіях з українським ріпаком будуть знаходити ГМО?
Юрій Дробязко: Ви можете і не вирощувати ГМ-ріпак, але ваш сусід вирощує. Ріпак — це перехреснозапильна рослина. Комахи літають за кілька кілометрів. Тобто дозволити ГМ-ріпак — це все одно, що вбити повністю не ГМ-ріпак.
Latifundist.com: Але ж є поняття просторової ізоляції.
Юрій Дробязко: А ви знайдіть таку ізоляцію. Дивіться, ось один аграрій посіяв ГМ-ріпак. Автоматично поля в радіусі 10 км стають з ГМО. Наступний посіяв ще одне поле із ГМ-ріпаком. Вже два поля по 10 км. Якихось 300 фермерів посіяли ГМ-ріпак і весь не ГМО ріпак у країні закінчився.
Змоделюємо ще таку ситуацію. Я заключаю форвардний контракт на поставку не ГМ-ріпаку. Мій «добрий сусід» посіяв ГМ-ріпак. Я збираю свій врожай, а він у мене з ГМО. І це добре, якщо я сам завчасно перевірив всю партію на ГМО. Тоді мені нічого не залишиться, як заплатити штраф і продати дешевше. А якщо я його не перевірив перед відправкою? Що буде? Доведеться повертати зерновози, блокувати залізну дорогу і т.д. Це просто катастрофа.
Latifundist.com: У вас є практика вирощування гібридів для насіннєвих компаній. Як домовляєтесь з фермерами-сусідами щодо просторової ізоляції?
Юрій Дробязко: Коли я вирощую гібриди для якоїсь компанії, то я намагаюся домовитися з фермерами, у яких поряд зі мною поля. Щоб була просторова ізоляція. Вони кажуть, що звичайно, ми не будемо сіяти біля тебе кукурудзу.
Після того як моя сівалка зайшла в поле, ті «добрі» фермери йдуть і сіють те, що обіцяли не сіяти. За законом він не має права це робити, бо я подав усі документи у насіннєву інспекцію. Але і знищити його посіви я не можу. Далі що? Він каже, що якщо викуплю у нього 15 т кукурудзи, то можу знищити весь його посів. Тобто він знає, якої величезної шкоди мені завдає. Розумієте, яка у нас система?
Тому я вважаю, що для рослин із відкритим типом запилення, ні в якому разі не можна дозволяти ГМО. Це величезний збиток нашій економіці.
Latifundist.com: А що по сої? Ми ж не можемо робити вигляд, що ГМ немає.
Юрій Дробязко: Соя — самозапильна культура. Це означає, що якщо ти посіяв не ГМ-сою, то таку ти і отримаєш. З ріпаком і кукурудзою такий варіант не пройде.
Це добре, що ми погодили із ЄС систему сертифікації насіння. І сьогодні Україна все більше і більше виробляє насіння кукурудзи саме для Європи. Але в ЄС дозволено ГМО до використання, але не вирощування у господарствах.
Latifundist.com: Комерційне вирощування ГМ-культур дозволене в Іспанії та Португалії. І там площі близько 100 тис. га.
Юрій Дробязко: В Іспанії та Португалії більш законослухняні громадяни. Там можна вирощувати кукурудзу тільки з однією генномодифікацією. Я знайомий із агробізнесом Португалії. Якось мені влаштували екскурсію на насіннєве виробництво. Директор поцікавився, скільки я закупляю насіння кукурудзи. Говорю: «Кооперативом ми закупляємо приблизно 200 тис. мішків кукурудзи саме вашої компанії». А він відповідає, що 40 тис. мішків продає в рік по країні. Розумієте наші розміри?
Так, вони вирощують ГМ-кукурудзу, але нікуди її не продають. Збирають у вигляді силосу для тваринництва. А Україна важливий експортер кукурудзи у світі, який сьогодні торгує на багатьох преміальних ринках. Закриваємо ці ринки для себе — наносимо величезні збитки економіці. Все просто.
Latifundist.com: За різними оцінками, в Україні наразі вирощується до 70% ГМ-сої. По ріпаку чув песимістичні оцінки, що ця цифра сягає 30%.
Юрій Дробязко: Так, він є, бо різні пройдисвіти завозять насіння ГМ-ріпаку контрабандою. Ці площі не перевищують 3-5%, але вони перетворюють 30% ріпаку саме за рахунок перехресного запилення на ГМ. Якщо ми дозволимо ГМ-ріпак, то його буде знищено на 100%. Він буде йти на виробництво біодизеля, олифи і т.д. Фермер в результаті отримає $70 здешевлення на тонні.
Latifundist.com: Читав про досвід Колумбії у вирощуванні ГМ. Видалось, що ментально ми десь схожі з ними. І у Колумбії співіснує ринок як ГМ-культур, так і без ГМО.
Юрій Дробязко: Не можу нічого сказати про Колумбію. Але я був в Аргентині і скажу так: сьогодні там не можна знайти сою і кукурудзу без ГМО. Запитую у місцевого фермера: «Як ви захищаєте сою?». «Вносимо ґрунтовий гербіцид, гліфосат, антизлаковий гербіцид», — відповідає. Стоп. У вас же ГМ-соя. Навіщо вносити гербіциди? А вони пояснюють, що з’явилися бур’яни, які мають резистентність і стійкі до гліфосату.
Добре, а навіщо тоді антизлаковий гербіцид? «Ну перед цим по кукурудзі у нас був Roundup Ready. Зараз ми не можемо прибрати падалицю ГМ-кукурудзи гліфосатом», — говорять. Це абсурд. Ви ж нічого не економите! «Так, — говорять, — ми нічого не економимо». Так навіщо тоді сієте ГМ-сою? А вони: «Ну, дивіться, коли у країні починали вирощувати ГМ-сою, то фермерам це було вигідно. Насіннєві компанії припинили реєструвати не ГМ-сорти, бо вони гірше продавалися. А зараз неможливо придбати насіння не ГМО». Ось тому вони вирощують ГМ-сою з такими ж витратами, що і не ГМО.
Latifundist.com: Тобто економія на ТМЦ — ілюзорна?
Юрій Дробязко: Немає ніякої економії.
Latifundist.com: Але ж в теорії — обробив гліфосатом ГМ-кукурудзу — і забув про проблеми.
Юрій Дробязко: Це смішно (іронічно посміхається — прим. ред.). Ну ви ж розумієте, що є купа бур’янів, з якими гліфосат не впорається. Ну що може зробити гліфосат із берізкою? Або з перерослими бур’янами?
Latifundist.com: Але ж є ГМ-насіння із захистом як від шкідників, так і від бур’янів?
Юрій Дробязко: Є від бур’янів, приблизно 70 різновидів (сміється — прим. ред.). Давайте тоді подивимося на це питання по-іншому. Скільки коштує якісне насіння кукурудзи в Європі? Приблизно $100 з ПДВ за посівну одиницю кукурдзи. Це якщо оптом купуєш. А скільки коштує посівна одиниця кукурудзи в США?
Latifundist.com: Очевидно, що значно дорожче.
Юрій Дробязко: В районі $380. У них від 7 до 10 модифікацій ГМО. За кожну модифікацію в середньому потрібно заплатити $27. Тобто 10 модифікацій, плюс $380 за посівну одиницю.
А далі увесь супер ефективний захист по кукурудзі коштує $100. А без захисту ти ніяк не обійдешся, все одно якийсь та і потрібно буде проводити. Тому де економія? В чому логіка? По сої ще хоч би є Roundup Ready Soybeans, яка дає фермеру невелику економію. Але знову ж таки 6-7 л гліфосату потрібно буде використовувати упродовж року. Всі бур’яни ти не прибереш. Ну так, $50/га зекономив. Здавалося б, великі гроші. Але сьогодні, коли ти продаєш ГМ-сою, то різниця між нею та не ГМО — $100/т. Тобто якщо ти маєш 3 т/га сої, то ти втрачаєш $300 і економиш $50. Ну де логіка?
Latifundist.com: Але у нас багато проблем із хворобами та шкідниками, наприклад, діабротика, з якою традиційними методами стає складніше боротися. Чи може ГМО стати свого роду панацеєю?
Юрій Дробязко: Дійсно, ГМО полегшить вам роботу, але це не панацея. Ген модифікації від діабротики в США не працює, бо сформувалася вже популяція, яка її обходить. Тому потрібно розробляти нові генетичні модифікації від діабротики.
Панацеєю від будь-якого шкідника або хвороби є сівозміна. Наприклад, якщо ви хочете позбавитися склеротинії, то вам потрібно 2 роки поспіль сіяти злакові культури. Якщо хочете позбавитися діабротики у якийсь конкретний рік — поміняйте кукурудзу, наприклад, із соєю або соняшником. Як варіант: з ячменем, цукровим буряком або пшеницею (хоча не завжди є можливість). Тобто діабротика є проблемою при монокультурі.
Latifundist.com: Вам заперечить генеральний директор «Земля і Воля» Леонід Яковишин, який більше 20 років вирощував тільки кукурудзу. Звісно, зараз реалії життя змушують його йти в соняшник. Але я так розумію, що діабротика розповсюджена не по всій Україні і до Чернігівщини ще не дійшла?
Юрій Дробязко: Вона вже дійшла і до Чернігівщини, тому Леоніду Григоровичу доведеться змінювати сівозміну. Насправді з Леонідом Григоровичем я маю давні гарні відносини. Ми з ним познайомилися у 2000 році. І він, і я тоді вирощували кукурудзу в монокультурі. Нам було цікаво спілкуватися. Але я пішов у сівозміну кукурудза-соя, яка вирішує проблему діабротики.
Latifundist.com: Тобто, саме сівозміна — головні ліки від діабротики?
Юрій Дробязко: Якщо ти сієш ці дві культури, то в тебе відразу вирішується ця проблема. Але виникає проблема склеротинії. Тому ти можеш чотири цикли сіяти кукурудзу-сою, потім 2 цикли поспіль кукурудзу. На другій кукурудзі спеціальний інтексицидний захист від діабротики. Поле очиститься від склеротинії, і знову можеш сіяти кукурудзу-сою.
Тобто я можу сьогодні вирощувати кукурудзу в монокультурі, але з кожним роком мої витрати на інтексециди будуть збільшуватися. Далі. Потрібно працювати комплексно. Сьогодні стандартна протравка насіння кукурудзи, яку можна придбати на ринку, не врятує від личинки діабротики. У нас просто мало людей знають англійську мову. На упаковці написано: якщо хочеш захиститися від дротяника, то потрібно 33 мл 60% клонітидину на 80 тис. насіння. А якщо ти хочеш захиститися від дротяника та діабротики, маєш використовувати 150 мл 60% клотіанідину на 80 тис. насіння. У 5 разів більше! І тоді в тебе не буде проблем.
Latifundist.com: Все ж написано на упаковці.
Юрій Дробязко: Так, все написано. Що робить рання діабротика? Під час проростання насіння вона виїдає кореневу систему. Коли вітер чи дощ — кукурудза вилягає, а потім підводиться і стебло набуває форми «гусячої шиї». Та якщо ти правильно протруюєш насіння — у тебе такої проблеми на буде.
Насправді, хімікати мають тенденцію: коли на них закінчуються патенти — вони дешевшають. Наприклад, колись клотіанідин продавався тільки у вигляді Пончо. Коштував страшних грошей. Сьогодні на нього вже патенту немає. Ти можеш придбати його під іншими брендами в п’ять разів дешевшими, ніж раніше. Тому за ті самі гроші можеш захистися і від діабротики.
Latifundist.com: Аналогічно і з ГМО — патент закінчився і будь-хто може придбати дешевшу генномодифікацію.
Юрій Дробязко: Абсолютно правильно. Всі нові ген модифікації коштують $27 за кожну модифікацію. Це роялті. Купуєш старіші ген модифікації — не платиш роялті і отримуєш дешевше насіння. Але в цьому і проблема. У США, наприклад, діабротика адаптувалася до гена модифікації. Чому? Тому що фермери, купуючи ген модифікацію від діабротики, хімікатами не користуються. І зазнають величезної поразки.
Latifundist.com: Виходячи з досвіду США та країн Латинської Америки, ви не боїтеся, що коли в Україні офіційно буде дозволено вирощувати ГМ-культури на ринку буде монополія із умовно 5 насіннєвих брендів?
Юрій Дробязко: Страху ніякого немає (сміється — прим. ред.). Страх паралізує розум, тому немає ніякого сенсу боятися. Насправді це монополія трьох компаній — Monsanto, Corteva, Syngenta. Це компанії з величезними фінансовими можливостями і сьогодні вони спільно працюють над створенням гена модифікації.
Latifundist.com: Тобто все одно є ризик залежності від 2-3 постачальників, у яких потрібно буде купувати не тільки насіння, а й захист?
Юрій Дробязко: Ні. Це не зовсім так сьогодні. Але в ідеалі кожна компанія прагне монополії. Поки що у них це не виходить, на щастя.
Latifundist.com: Добре, тоді на ваш погляд, яким повинен бути законопроєкт про ГМ-продукцію?
Юрій Дробязко: Можна було б взяти за приклад те ж правило, що діє і у Франції: ГМО дозволене, але ввозити ГМ-насіння не можна. Тобто можемо використовувати ГМ-зерно для годівлі худоби, але за ввезення ГМ-насіння, а особливо його виробництво на заводах, ввести кримінальну відповідальність. Тому що людина, яка може своїми діями завдати мільярдних збитків країні, — має сидіти у в'язниці. Нам зараз не до того, щоби розкидатися мільярдами. Краще ми на них закупимо сучасну зброю або підвищимо зарплату тим, хто нас захищає на передовій.
Latifundist.com: Крім ГМО цікавить ще декілька актуальних для ринку питань. Одне з них — добрива. А вірніше, їх дефіцит на українському ринку. Скільки азотних будете вносите в цьому під кукурудзу?
Юрій Дробязко: Дивлячись де. Ви мені назвіть конкретну географічну точку і я вам скажу.
Latifundist.com: Наприклад, в Миргороді.
Юрій Дробязко: На жаль, там вношу найбільше азоту. Я ж там не один. У мене є партнери, які притримуються гасла: «кашу маслом не зіпсуєш». Я завжди голосую проти великої кількості азоту. Але мій голос проти всіх інших. Ну ви розумієте? Така у нас організація — демократія і нічого не вдієш (сміється — прим. ред.). Але ми зменшили відсоток діючої речовини зі 160 кг до 120 кг. За умови гарної вологості і при 120 кг діючої речовини ми отримуємо 14 т/га. Ми хочемо отримувати більше, але не вистачає вологи. У серпні в цій місцевості середні показники вологи 12 мм.
У нас є дані середньомісячних максимальних і мінімальних температур та опадів з 1957 року. За допомогою цих даних я можу для будь-якої точки на карті порахувати, скільки потрібно внести азоту. Його не потрібно викидати. Так само з фосфором і калієм.
Latifundist.com: Цей рік, скоріше за все, пройде без калію і фосфору.
Юрій Дробязко: Що означає «пройде»? Є землі, на яких без калію взагалі не потрібно і розпочинати посівну. А є землі, на яких без фосфору не обійтися. А на інших полях без цинку кукурудза не буде рости нормально. Живлення залежить від того, на якій землі ви працюєте. Тому говорити, що цього року я обійдуся без тих і тих добрив, бо коштів немає — це непрофесійно. Якось під час дискусії мій перший партнер в агробізнесі сказав: «Юра, ви так розмірковуєте, бо у вас грошей кури не клюють. А у мене стільки немає». Я говорю: «Вибачте, але у вас із вашим підходом їх взагалі ніколи не буде».
Latifundist.com: На тлі дефіциту добрив, яку панацею шукають аграрії? Як будуть економити на живленні?
Юрій Дробязко: Я 25 років працюю в агробізнесі і завжди на ринку бачу те саме: біо препарати, амінокислоти, янтарна кислота. Це все смішно. І моє улюблене: «Давайте дамо більше добрив».
Був у відрядженні недавно у Польщі. Їхав через Перемишль і зустрівся з двома польськими фермерами. Вони розповіли, що їх найбільші проблеми зараз — це дешеве українське зерно та вартість азотних добрив. Запитав, скільки вони азоту вносять під кукурудзу. Кажуть, що 200 кг діючої речовини, як мінімум, потрібно вносити. З якою врожайністю тоді збирають? Виявилося, в середньому 9-10 т/га. Я кажу: «Добре, на 9-10 т/га в середньому вам потрібно не більше ніж 100 кг діючої речовини». Вони кажуть: «Ні, нам треба 200 кг, бо буває врожайність 14 т/га, а буває і 6 т/га».
Розумієте, який абсурд? Замість того, щоб провести експерименти, скільки дійсно потрібно азоту під конкретну врожайність, вони все на «око». Запитав про зрошення, то його вони не використовують. Тоді кажу: «Ваша врожайність кукурудзи насправді рухається від вологи. Більше вологи — у вас вища врожайність. Немає вологи — нижча врожайність. Навіщо ж тоді ви постійно перегодовує кукурудзу азотом? Зайвими нітратами отруюєте воду, яка довкола вас?».
Latifundist.com: Щодо роботи вашого насіннєвого заводу. Забезпечені своєю соєю, чи приймаєте і поклажодавців?
Юрій Дробязко: Зі своїх господарств ми забезпечені соєю на 15%. Решту сої купуємо. З поклажодавцями не працюємо.
Latifundist.com: Як вплинули віялові відключення на роботу заводу?
Юрій Дробязко: Ми поставили електростанцію, яка працює на соломі. Тому зараз електроенергію і пар отримуємо від соломи, та й вся переробка у нас працює на цьому альтернативному виді палива.
Latifundist.com: Кажуть, що цей рік буде важчим…
Юрій Дробязко: Логістика почала дешевшати і в квітні вона буде вже не такою дорогою, як раніше.
Latifundist.com: Як ви переорієнтували логістику?
Юрій Дробязко: Ми працюємо по всім маршрутам. Який маршрут у даний момент краще рахується, тим і їдемо. Не потрібно упиратися в щось. Закономірність яка? Якщо маршрут стає перевантаженим, то там відповідно ростуть ціни. І навпаки, ціни падають, якщо маршрут недовантажений. Тому ми постійно порівнюємо ефективність маршрутів. І це щоденна робота по пошуку кращої логістики. Є чудовий вірш «Не дозволяй душі лінуватися» («Не позволяй душе лениться» — прим. ред). Тому не лінуйся і все у тебе вийде.
Latifundist.com: Які для себе уроки з 2022 року взяли?
Юрій Дробязко: Багато уроків. Двома словами не можна описати. Насправді, це досить глибока розмова.
Latifundist.com: Можливо якісь уроки взяли зі своєї роботи?
Юрій Дробязко: Моя робота — це моє хобі. Тому скажу так: минулий рік дав гарний досвід. Це гарне тренування. Було чому повчитися.
Latifundist.com: Ми переможемо?
Юрій Дробязко: А куди ми дінемося? У нас іншого виходу немає.
Костянтин Ткаченко, Наталія Родак, Latifundist.com
