Ігор Шевченко про суди TESSLAGROUP з податковою, втрату річкової логістики та долю кримських активів
Джерело фото: Latifundist.com
У другій частині інтерв'ю власник та генеральний директор групи компаній TESSLAGROUP Ігор Шевченко розповідає про судову тяганину з податковою та на прикладі свого бізнесу пояснює, які проблеми з фіскалами можуть бути після деокупації підприємств. Ми також поговорили про втрату річкової логістики компанії після підриву Каховської ГЕС та можливості її відновлення (нагадаємо, TESSLAGROUP входила в трійку найбільших річкових операторів в Україні), про перспективу повернення кримських активів та родичів в росії.
Читайте також: Двічі в окупації: Ігор Шевченко про захоплення 50% активів TESSLAGROUP та роботу елеваторного бізнесу під час війни
Допомога від держави: чи відчуває її бізнес?
Latifundist.com: Цікавить взаємодія держави й бізнесу під час війни. Чи пішла вам держава назустріч у якихось питаннях, адже компанія втратила половину бізнесу?
Ігор Шевченко: Якщо взяти конкретно наш приклад, то на окупованих територіях у нас залишилося 142 тис. т зерна, з яких 42 тис. т — це зерно нашої групи компаній і 100 тис. т — поклажодавців. Все викрадене.
Мабуть, кожному б хотілося в такій ситуації отримати якусь допомогу від держави. Тим паче, вона декларує те, що хоче допомогти бізнесу. Але реальних дій я не бачу.
Наприклад, є чудова банківська програма «Доступні кредити 5-7-9». Чому б не спрямувати більше коштів у ті регіони, які дуже постраждали від війни? Я розумію, що всі фермери постраждали. Але якщо брати фермера з деокупованого регіону, то йому, мабуть, більше потрібні кошти й підтримка держави, ніж фермеру з Вінницької області.
Latifundist.com: Ви подавалися на неї?
Ігор Шевченко: Ми зараз намагаємось працювати з банками щодо цього питання.
Податкова і бізнес: проблеми не змінюються роками
Latifundist.com: Як щодо податкового навантаження? У вас активи в окупації, і логічно, що податкова повинна піти назустріч. Хоча торік спілкувалися з G.R. Agro, у яких елеватори були в окупації, то їх податкова просила навіть наперед платити.
Ігор Шевченко: Податкова — це завжди довга й цікава історія. У нас декілька проблем із податковою. Перша — нам, як і багатьом в агробізнесі, намагалися блокувати податкові накладні. Ця історія продовжується з 2019 року, але, здається, у 2021 році ми змогли побороти цю проблему. Як? Пішли в суд.
Друга проблема — податкові перевірки наших підприємств, які проводяться регулярно з 2017 року. Тобто кожне з наших підприємств щороку попадає у графік перевірок. От приходить перевірка і «зі стелі», як я це називаю, знаходить проблеми. Найчастіше проблема стосується податку на прибуток. Податкова намагається нам написати якісь божевільні акти на мільйони, котрі ми йдемо оскаржувати в суд.
На сьогодні ми маємо 25 спорів із податковою щодо актів перевірок. Наприклад, тільки по окупованому «Токмакзернопродукту» їх п’ять. Частково ці спори вже отримали рішення в нашу користь в касаційних інстанціях.
Latifundist.com: Логічно, що третя проблема — відшкодування ПДВ. Скільки вам винна держава?
Ігор Шевченко: Ми не все ПДВ подали на повернення. Але після останньої перевірки офісу великих платників нам відмовили в поверненні ПДВ. Щодо двох перевірок — це 18 млн грн. Відмови надумані й смішні насправді. Наприклад, податкова підтверджує наше право на податковий кредит, але каже, що повертати не буде. Чому? Бо «неправильно оформлена товарно-транспортна накладна».
Я намагаюся завжди говорити з інспекторами, шукати хоч якесь пояснення їхнім діям. Кажу: «Якщо ви скажете, що в держави просто немає коштів, то це ж буде хоч якесь пояснення». Але ні, вони продовжують на біле казати чорне.
Це якась «азіровщина». Бо такі ситуації відбувалися, коли я тільки почав займатися бізнесом, а керівником податкової був Микола Азаров. То кому не там поставили, то підпис не той. Але ми навчилися із цим боротися і виграли пару кейсів з відшкодування ПДВ. Юристи постійно борються. Поки всі суди в податкової ми вигравали.
Latifundist.com: Судитися довго й дорого, наскільки я розумію. Тому не всі з агробізнесу хочуть цим займатися.
Ігор Шевченко: Наведу один із наших кейсів. Підприємство «Еколінія» почало судитися ще в 2020 році за повернення 40 млн грн експортного ПДВ. І тільки цього року відсудило. Уявіть собі, три роки судитися. Ми порахували, що тільки витрати на адвокатів та інфляція з’їли 17 млн грн. До цього ми відсудили щодо декількох компаній 38 млн грн. Процес тривав два роки.
Latifundist.com: Чи натякали вам у податковій, що за певну суму грошей всі проблеми можна вирішити? Щодо розблокування накладних ми не раз чули такі історії.
Ігор Шевченко: Ні. Коли ще тільки починали проводити податкові перевірки і нам нараховували якісь незрозумілі суми, то могли натякнути, що з усіма питаннями звертайтеся до керівництва. Але ми сказали, що готові офіційно відстоювати свою позицію: або оскаржувати в адміністративному порядку в податкових органах, або в суді. Сьогодні ми досить успішні в цьому. Така принципова позиція в результаті впливає і на ставлення до нас податкової служби. Як мінімум податкова міста Києва працює в з нами в рамках чинного законодавства і діючих правових норм.
Latifundist.com: Який був останній спір із фіскалами?
Ігор Шевченко: Останній кейс виник через віднесення частини наших компаній у ризикові. Оскільки частина елеваторів потрапила в окупацію, ми скористалися наданим Податковим кодексом правом не подавати податкову звітність. Ми реально не знаємо, що повинні надавати щодо цих елеваторів. Таких компаній у нас п’ять. Ми звернулися до податкової, пояснили, чому не можемо виконувати свої податкові обов’язки. На що по двох компаніях отримали позитивну відповідь, а щодо трьох негативну.
Latifundist.com: Чому такий вибірковий підхід?
Ігор Шевченко: Логіка в податкової наступна. Щодо двох компаній вони прийняли позитивне рішення, бо там повністю все майно в окупації. Щодо інших трьох ситуація така. «Благовіщенський-Зернопродукт» теж в окупації, але перед вторгненням частину зерна ми перевезли на термінал, бо планували відправляти на експорт за контрактом. Виконали ми його тільки після відновлення «зернового коридору». Податкова нам каже: «У вас же був експорт? Був». Але ми просто закінчили операцію, яку почали до великої війни.
Інші дві компанії отримали статус ризикових, бо їхнє майно частково було в окупації. Наприклад, у «Рівненського елеватора» три елеватори були в окупації, а один — ні. «Воїнське ХПП» — із двох один був в окупації. Ми не знали, яку податкову звітність на той момент здавати. Сьогодні ми вже повністю розуміємо ситуацію. Бо в нас, коли на Харківщині деокупували підприємства, то вони отримали статус ризикованих. І нам якось потрібно їх вивести з цього статусу. Податкова, незважаючи на численні запити, звернення через УЗА, Американську торгово-промислову палату, членами яких ми є, відповіді так і не дає.
Елеватор компанії TESSLAGROUP у с. Золота Балка на Херсонщині у 2017 р.
Latifundist.com: Як статус ризикованого підприємства впливає на операційну роботу? З вами не хочуть працювати контрагенти?
Ігор Шевченко: Це відображається передусім у тому, що з нами, як з елеватором, відмовляються працювати фермери. Бо вони не можуть нам заплатити за послуги й отримати свій ПДВ. Тому три елеватори фактично не можуть надавати послуги, а це блокування роботи підприємства. І дуже схоже на схеми, які існували ще за часів Януковича, коли держава забирала в підприємств статус ПДВ.
З річковою логістикою ми попрощалися
Latifundist.com: TESSLAGROUP була одним із найбільших операторів річкової логістики. Скільки ваших елеваторів постраждало через підрив Каховської ГЕС?
Ігор Шевченко: Ми оперували чотирма водними елеваторами та щодо об’ємів зберігання входили у трійку найбільших операторів річкової логістики. Три елеватори знаходилися саме на Каховському водосховищі. Тому зараз нам боляче дивитися на фото, де наші елеватори стоять фактично на суші. Адже там вода відійшла в природне русло Дніпра. Чи відновлювати водосховище, чи ні? Зараз щодо цього точиться багато дискусій. Я не спеціаліст в цьому. Але очевидно, що остаточні наслідки цієї катастрофи для Чорноморського басейну ще не відомі.
Latifundist.com: Чи доцільно відновлювати роботу цих елеваторів?
Ігор Шевченко: Поки не відновиться річкова логістика — недоцільно. Краще везти на маршрутний елеватор ближче до портів. На жаль, сьогодні з річковою логістикою на деякий час ми попрощалися. Сподіваюсь, що вона відновиться.
Latifundist.com: Точилися розмови про те, що не обов’язково відновлювати повноцінно водосховище, а достатньо зробити судноплавний канал. Про це навіть колишній міністр інфраструктури Володимир Омелян говорив. На вашу думку, чи реально це?
Ігор Шевченко: Можна й так зробити, але тоді потрібно перебудувати всю інфраструктуру. Зокрема, перенести елеватори ближче до цих шляхів. Це перебудова всієї логістики.
Про переоцінку цінностей після 2014
Latifundist.com: Ви вже маєте досвід втрати активів через окупацію Криму в 2014 році. Чи вірили ви, що росія піде у відкритий наступ, і чи були більш підготовлені до цього?
Ігор Шевченко: Відверто, ми не були готові і не до кінця навіть вірили, що росія може ось так зухвало напасти. Хоча, аналізуючи події останнього року, мабуть, треба було до цього готуватися. Але ж у 2014 році це не була така брутальна агресія. І нас упродовж 25 років привчали, що ми братський народ. У Криму проводилися пушкінські свята, працював будинок російської культури. Тобто кримчанам продавали ось таку лагідну картинку, і вони її купили.
Latifundist.com: У скільки оцінюєте збитки від повномасштабного вторгнення станом на зараз?
Ігор Шевченко: Десятки мільйонів гривень. Якщо конкретно, то тільки втрату зерна ми оцінюємо в $10 млн. Щодо втрат на елеваторах, то я навіть не знаю, як і оцінювати, бо вони всі різні. Ще не підраховували остаточні цифри.
Latifundist.com: Але ви плануєте подавати позов проти росії?
Ігор Шевченко: Зараз працюємо з доказовою базою і водночас подаємо позови в Європейський суд з прав людини. Отримали відповідь, що заяви прийняті. Але ми розуміємо, що це довга історія. Тому й сподіваємося на підтримку держави в цей час.
Latifundist.com: Для вас це більше репутаційна історія чи ви вірите, що росія поверне кошти?
Ігор Шевченко: Це більше не репутаційна, а моральна історія. Мені хотілося б, щоб і росія, і російський народ відчули на собі відповідальність за те, що вони зробили. Якщо це не буде зроблено іншим шляхом, то матеріальний — був би непоганим варіантом.
Latifundist.com: Для вас існують «хорошие русские»?
Ігор Шевченко: (сміється — прим. ред.). Я ж народився і виріс у росії. Там багато родичів. Але мене і мою сестру з початком повномасштабної агресії викинули з сімейних чатів за «неподобающее поведение». Родичам не сподобалося, що ми хочемо донести до них правду. Не хотіли вірити. Ось саме це найбільше й засмучує в цій ситуації.
Latifundist.com: Можливо, за ці півтора року якийсь злам у їхній свідомості стався?
Ігор Шевченко: Не можу відповісти на це питання, бо я з ними не спілкуюся. Мені здається, що справедливо їм побажати те, що пережили ми. Не більше і не менше.
Latifundist.com: Чи відбулася у вас переоцінка цінностей після 24 лютого?
Ігор Шевченко: Звісно. Насправді велика переоцінка цінностей у мене відбулася після 2014 року. Я вирішив, що більше жити з таким лайтовим ставленням до російської мови й культури не можна. А вже 2022 рік змусив мене жити зараз, сьогодні і не відкладати на потім.
Latifundist.com: Якою буде TESSLAGROUP після перемоги?
Ігор Шевченко: Важке питання. Сподіваюся, що це буде успішна компанія. Вона досягне своєї основної мети: буде торгово-логістичним ланцюжком, котрий ефективно працюватиме в інтересах як фермерів, так і кінцевих споживачів. Думаю, що все в нас вийде.
Latifundist.com: Після деокупації Криму повернетеся туди?
Ігор Шевченко: Я провів в Криму майже вісім років. Це третя батьківщина для мене. Мабуть, ми були єдиним системним гравцем на зерновому ринку в Криму. Мали там три елеватори. Тому нам цікаво буде знову туди повернутися.
Latifundist.com: Бажаю втілити всі свої мрії у життя і дякую за змістовну розмову!
