Інна Камишова: Дефіциту добрив не буде. Будь-яке NPK вам можуть виготовити в максимально короткі терміни
Джерело фото: Latifundist.com
На майданчику біля залізничної колії «ДЮНГЕР» ніде й голки встромити — все заставлене біг-бегами з давальницькою сировиною, яку завод приймає на переробку, та продукцією, яка через декілька годин поїде до кінцевого споживача.
Як розповідає директорка «ДЮНГЕР» Інна Камишова, з початку повномасштабного вторгнення завод не простоював. Так, зіштовхнулися з логістичними і кадровими проблемами, є питання з пошуком комплектуючих (адже виробництво специфічне і потребує постійної їх заміни), втім знаходять рішення, як подолати всі ці виклики. Сьогодні крім виробництва мінеральних добрив, надають послуги з переробки давальницької сировини, перевірки якості добрив (мають акредитовану лабораторію), а ще розробляють нові продукти для ринку.
Про роботу заводу, конкуренцію на ринку добрив, попит на калійні добрива у листопаді, коли вже не сезон та чи очікувати дефіциту добрив і зростання цін — поговорили з Інною Камишовою під час поїздки на підприємство у Рівненську область.
Latifundist.com: До 24 лютого ви частково працювали на білоруській сировині. Звідки зараз берете?
Інна Камишова: Так, ми використовували сировину українського, польского та білоруського походження. Але з початком повномасштабного вторгнення припинили будь-яку співпрацю з білоруськими партнерами і переорієнтувалися на ринки ЄС та Азії. Калій хлористий почали завозити з Узбекистану (Декханабадський калійний завод), потрійний суперфосфат з Болгарії (Агрополіхім), сульфат амонію частково купуємо у Польщі та в українських підприємств «КАМЕТ-СТАЛЬ», «Запоріжкокс» тощо. Вся сировина доставляється до нас автотранспортом.
Latifundist.com: Як швидко знайшли інших постачальників сировини?
Інна Камишова: Ми приблизно місяць після початку повномасштабного вторгнення не працювали. А з квітня активно включилися в роботу, бо потрібно було виконувати контракти. Працювали на тій сировині, яку встигли раніше завезти. Паралельно шукали нових постачальників, тому простоїв не було. Наразі дефіциту сировини не маємо. У серпні-вересні отримали сульфат амонію, ви ж помітили, що у нас весь майданчик заставлений біг-бегами? От на ньому і працюємо.
Latifundist.com: А як у вас з логістикою?
Інна Камишова: Проблеми були на початку повномасштабного вторгнення. Ми не маємо свого автотранспорту і користуємося послугами логістичних компаній. У той час на ринку було мало водіїв, яким дозволяли виїжджати за кордон. Лиш це питання вирішили, як піднялися тарифи на паливно-мастильні матеріали. Звісно, потім і цю проблему закрили. Але всі ці перипетії у результаті вплинули на формування собівартості і ціни для кінцевого споживача. Минулого року аграрії це дуже добре відчули. У виграші були, мабуть, тільки логістичні компанії.
По Україні продукцію можемо везти залізницею. Є три колії, фронт подачі — 46 вагонів одночасно. Маємо необхідну інфраструктуру для розвантажування, зберігання та завантажування. Зараз проводимо роботи по розширенню майданчика для зберігання фасованої продукції.
Latifundist.com: А якщо брати Україну, то тут яке у вас плече логістики?
Інна Камишова: Радіус роботи — 300 км від заводу. Наші клієнти в основному із Західних та Центральних областей країни. Всім, хто знаходиться далі, немає сенсу до нас їхати, бо ціни на логістику високі. Хоча, у пік сезону і за відсутності продукту на ринку, до нас звертаються з усієї України.
Latifundist.com: Давайте поговоримо про послуги. Що зараз «летить» у клієнтів?
Інна Камишова: Ми закуповуємо сировину і виготовляємо гранульовані мінеральні добрива для продажу. Переважно – це наші власні розробки, але маємо і «стандартні» формули, які є затребуваними та поширеними серед клієнтів. Спеціалізуємось на великотоннажному виробництві, фасуємо у Біг-Беги. Також активно працюємо у сфері садівництва, городництва, лісництва та ландшафтного дизайну, маємо низку комплексних добрив у дрібному фасуванні - 3 кг, 4 кг, 5 кг, 20 кг і 50 кг. Активно розробляємо лінійку добрив під промислових садівників, тестуємо комплексні добрива під власні яблуневі сади (Каспіт Фрутс).
По запиту від клієнтів проводимо лабораторні дослідження їх продукції та видаємо сертифікат якості. У нас є сертифікована лабораторія, обладнання якої дозволяє здійснювати фізико-хімічні аналізи всіх видів добрив. Таким чином клієнт можете переконатись у якості продукту, який придбав. На жаль, є випадки неякісного товару, тому покупці зараз більш обережно підходять до питання купівлі добрив.
Окрім того, ми надаємо послуги зі зберігання та перевалки продукції для своєї групи компаній і займаємося компактуванням давальницької сировини в гранулу.
Latifundist.com: Щодо останньої — цікаво.
Інна Камишова: Ця послуга начасі користується великим попитом. По суті, ми переробляємо продукцію, яка дещо втратила товарний вигляд, до прикладу – це злежаний продукт. Таке добриво не втратило своїх агрохімічних властивостей, але має незадовільний фізичний стан — збите у цупкі грудки, містить велику кількість пилу у вигляді порошкоподібного продукту. Ми йому даємо другий шанс і переробляємо в гранули, які потім аграрії зможуть внести на свої поля. Це дуже зручно для трейдерів, які везуть в Україну добрива.
Latifundist.com: Скільки переробили такої продукції?
Інна Камишова: Минулого сезону десь 5 тис т, а цього сезону буде близько 5-7 тис. т.
Latifundist.com: Ви говорите, що послуга користується попитом. Ця тенденція спостерігається останнім часом, чи була ще до великої війни?
Інна Камишова: Продукт із неналежними фізичними властивостями був на ринку і раніше, це не новина. З початком повномасштабного вторгнення, після введення ембарго на білоруські та російські товари, виник певний попит на добрива — черги, контракти розписані на місяці вперед. Через це багато хто із виробників не завжди дотримується технології виробництва: наприклад, недостатнє охолодження продукту, високий вміст вологи і зафасовування його з такими фізичними характеристиками в Біг-Бег може сприяти злежуванню.
Latifundist.com: А пил звідки береться?
Інна Камишова: Як я вже зазначила, що недостатньо охолоджений зафасований продукт має меншу міцність гранул, він може деформуватись та руйнуватись в пил.
Негативно на якість добрив впливає і довготривале зберігання на сонці — під плівкою з’являється волога. Тому добрива потрібно зберігати або у критому складі, або насипом і фасувати у день відвантаження до кінцевого споживача. Саме так ми і працюємо: сьогодні зафасували продукт, а за пару годин замовник забрав його у свої господарства.
Latifundist.com: Що зараз зі споживчими настроями на ринку, адже дохід та платоспроможність аграріїв скоротилися?
Інна Камишова: Минулого року, незважаючи на те, що добрива були дорожчі, аніж тепер, всеодно купували і фосфорні, і калійні, і азотні добрива. Фермер від фермера відрізняється. Є такі, які розуміють: нічого «не покладуть» у ґрунт — нічого і не отримають. А є фермери, які, вважають, що внесуть 100-150 кг «азотки» і того буде достатньо. Тому, це байки, що минулоріч аграрії масово не вносили добрива. Вносили.
Latifundist.com: А як цього року ситуація?
Інна Камишова: Так склалось, що особисто у нас зараз неабиякий попит на калій. Чому? Бо наразі спостерігаємо тенденцію збільшення площ посіву цукрового буряка (у Західному регіоні нашої країни, то точно) на ринку попит на цю культуру зростає. Минулоріч в цей період вже ніхто за калієм не звертався. Наразі для нас — це продукт номер один. Ми без зупинки його фасуємо і відвантажуємо. Цукровий буряк полюбляє калій.
Осінь сприятлива і доволі тепла, вологи у ґрунті достатньо, хто хотів посіятися і піймав цю вологу, внесли добриво - тепер чекають весни. Хто ж ще не підживив, то температурний режим дозволяє це зробити до кінця листопаду.
Latifundist.com: Далі будете працювати вже з сульфатом.
Інна Камишова: Так, у грудні буде черга за сульфатом, бо аграрії готуються до підживлення по мерзлоталому. Традиційно, планують до 20 грудня все завезти у господарства, щоб на початку лютого вийти в поля.
Тому, нам би і хотілося трохи відпочити та провести якісь ремонтні роботи на заводі, але попит на ринку не дозволяє це зробити. Зараз без зупину працюємо з калієм, а потім переводимо все обладнання на виробництво сульфату. А між сульфатом та калієм є ще запити на розробку індивідуальних формул. Таким клієнтам - не відмовляємо, якщо, звичайно, замовлення суттєві. Тому розслаблятися ніколи, працюємо у активному темпі.
Latifundist.com: Що з цінами буде? Всі кинуться купувати і ціни підскочать?
Інна Камишова: Все буде залежати від пропозиції на ринку. Постачальники активно завозять добрива суднами, вважаю — дефіциту не повинно бути. На нашому майданчику зараз все «забите» сульфатом. Є калій, фосфор і будь-яку формулу NPK ми виготовимо у короткий термін, за наявності часу і не завантаженості виробництва.
Поки що, я не спостерігаю черг за добривами. Холдинги майже всі законтрактувалися. Зараз виникає інше питання: аграрії бажають відтермінування оплат за поставлене добриво, мають питання зі збутом власної продукції. По нашій Групі чимало дебіторів. І цих аграріїв теж можна зрозуміти.
Ну і ціна на газ — це те, що теж впливає на вартість добрив. «Укртрансгаз» декларує, що сховища повні. Але як далі ми будемо працювати, чи будуть блекаути? Плюс ціна на газ в Європі. Зазвичай, якщо там ціна на газ зростає, то це відображається на ціні сировини, яка ввозиться в Україну.
Latifundist.com: Добре, тоді розкажіть більше про те, як розробляєте нові продукти для ринку.
Інна Камишова: Буквально нещодавно ми мали цікавий досвід, виготовили формулу органо-мінерального добрива із додаванням мікроорганізмів. Це був індивідуальний клієнтський запит. Над втіленням цього проекту працювала команда на чолі з директором лабораторії Людмилою Василівною Стелько. Вона, до речі, є авторкою патентів щодо способів отримання азотно-фосфорно-калійних добрив, вапняно-аміачної селітри
Latifundist.com: Добриво ви теж виготовили на своєму заводі?
Інна Камишова: Так, ми виготовили пробну партію — 66 т. Вона чудово вдалася. Вже внесено на поля, повесні з нетерпінням очікуємо на результат. Думаю, незабаром про це добриво гучно заговорять у максимально позитивному руслі. Поки що «не відкриваю карти».
Як бачите, у плані послуг ми дуже пластичні. Треба доробити сировину — привозьте, доробимо. Треба зробити формулу — і це можемо. Бо, наприклад, потужним заводам-виробникам, які мають власні марки NPK, важко перейти на іншу марку, адже треба повністю міняти всю технологію. Та й з мікроелементами вони не працюють (у такому випадку тобі треба зупинити величезне виробництво на 2 сек, щоб їх додати). А у нас невеликий завод по гранулюванню, тому є можливість регулювати додавання необхідних компонентів.
Latifundist.com: Над якими новинками ще працювали в цьому році?
Інна Камишова: Ми також допомагали розробляти потужне стартове добриво. Це рідке азото-фосфорне добриво (10:34), в яке входить ортофосфорна кислота та аміак. Тепер наша Група буде його виробляти у Сербії на заводі «Еліксир». Вже напрацювали першу партію яку реалізуємо в Україні і країнах ЄС.
Latifundist.com: Чому не на ваших потужностях?
Інна Камишова: Бо для виробництва цього добрива потрібна ортофосфорна кислота, яку в Україні не виробляють. Ортофосфорна кислота завозиться з Ізраїлю, Туреччини, Китаю. Ще є європейська висококонцентрована (85%), вона є дороговартісною. В Сербії на заводі виробляють 75-85% в достатній кількості, тому нам зручніше виробляти добриво там. Наш завод більше спеціалізується на сипучих добривах. Але, як я вже говорила, ми приймали активну участь у розробці, проведенні аналізів та проб, адже наша Людмила Василівна дуже знаний фахівець в цій справі.
Latifundist.com: Це добриво ви будете пропонувати і українським споживачам?
Інна Камишова: Звісно, воно буде продаватися як на ринку Європи, так і України. Але рідкі добрива користуються попитом більше у посушливих регіонах. А у регіонах з підвищеною вологістю, як-от на Волині, РКД мало хто купує. Хоча клімат в Україні змінюється. Хто чекав, що буде така посушлива осінь?
Latifundist.com: Так, всі чекали дощів. А загалом ви експортуєте продукцію за кордон?
Інна Камишова: Ну по-перше, щоб вийти на міжнародний рівень, потрібно пройти сертифікацію. У нас її поки що немає.
По-друге, треба розуміти, щоб сировину привезти з Європи, тут її переробити, а потім транспортувати назад і продати — це нерентабельно. Так, потужним українським підприємствам, які експортують тільки два продукти і щорічно сплачують за сертифікацію у вигляді абонплати — вигідно так працювати. Але ми не відкидаємо ідею співпраці з Європою, завжди міркуємо над чимось цікавим та ексклюзивним. Наприклад, зараз в Європі зменшують азотну складову у добривах, і майбутнє там за органічними добривами. Ну от ми маємо вже досвід виготовлення органо-мінеральних добрив.
Latifundist.com: Ви кажете, що через попит на ваші послуги не можете навіть на ремонт закритися. Але у вас досить специфічне виробництво. Чи є проблеми з постачанням запчастин через зупинку металургійного виробництва в країні?
Інна Камишова: Це дійсно велика проблема. Нам постійно потрібні комплектуючі на гранулятори, бо ми працюємо з абразивними речовинами, які роз’їдають матриці, вали, шестерні на грануляторах. Зараз ці комплектуючі важко знайти. Адже багато тих підприємств, які випускали такі запчастини, закрилися через ситуацію в країні. Ми, до прикладу, брали комплектуючі на заводах у Сумській та Харківській областях, які зараз не працюють. Немає і потужного виробника металу для лиття механізмів — «Азовсталі». Метал завозиться з-за кордону і ціна на нього космічна. Тому є проблеми як із сировиною для виготовлення запчастин, так і з самим виробництвом.
Latifundist.com: То ви закуповуєте за кордоном комплектуючі?
Інна Камишова: Ми нічого не завозимо з Європи. Докладаємо максимальних зусиль, щоб знаходити комплектуючі в Україні.
Latifundist.com: До речі, ви актуальне питання порушили — кадри. Як у вас з цим?
Інна Камишова: Як, мабуть, і в інших підприємств України — великі проблеми. На сьогодні на підприємстві працює 51 людина, з них 9 чоловік мобілізовано і двоє загинуло. На жаль, наше підприємство не підпадає під програму бронювання. Була доволі прикра ситуація, коли працівники ТЦК забирали наших працівників прямо з прохідної.
Як вирішуємо проблему з укомплектуванням? Наймаємо на роботу жінок, звісно, на ті роботи, де не потрібна важка фізична праця. Зараз на фасуванні у нас працює три жінки, тому я вже спокійна, що лінія точно не буде простоювати. Багато у нас робітників пенсійного віку, які приїжджають на роботу з навколишніх сіл та містечок. Але нам однаково не вистачає водіїв-навантажувачів, водіїв автокранів. Потрібні фахівці, які мають досвід роботи з такою технікою, а знайти їх складно.
Тому ми як можемо утримуємо нашу вже сформовану команду. В тому числі, за рахунок гарних заробітних плат, премій, корпоративних заходів.
Latifundist.com: Піклуєтеся про здоров’я колективу?
Інна Камишова: Авжеж. Кожні два місяці обов’язково збираємося всім колективом і готуємо разом різноманітні страви - смажимо м'ясо і кукурудзу, варимо раків, куліш або шурпу. У процесі обговорюємо наболіле, ділимося успіхами та планами. Особисто я знаю поіменно весь колектив, зі всіма постійно спілкуюся, адже дружній і здоровий колектив мотивує людину якомога довше залишатися на одній роботі. А зараз це дуже важливо.
Latifundist.com: Не можу не запитати про роботу роздрібного магазину «ДЮНГЕР». У вас досить широкий асортимент: добрива і для овочів, і для саду, і для кімнатних рослин. Ви працюєте виключно в маркетплейсі?
Інна Камишова: І для ландшафтного дизайну зокрема. Працюємо з маркетплейсами Епіцентр та Розетка, а також через власний інтернет-магазин на офіційному сайті, який зараз на стадії оновлення. Ми також є в соціальних мережах: Instagram, TikTok, Facebook, де періодично влаштовуємо акції для клієнтів та розповідаємо про цікаве з ринку добрив, та висвітлюємо епізоди із буденного життя підприємства, впускаємо, так би мовити, покупця на виробництво. Цим напрямком у нас займається окремий фахівець. Є фасувальний комплекс, який дозволяє фасувати у дрібну тару. Вже запланували на наступний рік оновити лінійку продуктів та пакування.
Latifundist.com: Наскільки це вигідний бізнес для компанії?
Інна Камишова: Це більше іміджевий проєкт для нас. У нашому випадку, прибуток з дрібного фасування не рахується окремо, а йде загалом по підприємству. Тому я й кажу, що це більше для іміджу компанії. Маємо багато шанувальників даної продукції. Клієнти повертаються знову і діляться враженнями та світлинами свої врожаїв, а нам надзвичайно приємно.
Latifundist.com: Під кінець поділіться, чого очікувати на ринку добрив у найближчій перспективі?
Інна Камишова: Ситуація на ринку нестабільна, тому прогнозувати не берусь, нехай цим займаються аналітики. Проте, впевнено скажу, що віримо у позитивні зміни і продовжуємо працювати на перспективу та будь-яким чином готові сприяти розвитку даної галузі в нашій країні.
Latifundist.com: Дякуємо за цікаву розмову!
