Олександр Головін: Старокостянтинівський ОЕЗ вже працює на 50% потужності і набирає обертів
Війна для будь-якої компанії — глобальний іспит на стійкість і гнучкість. А для компанії, яка володіє залізничним парком у 3,5 тис. вагонів і логістичні ланцюжки якої побудовані виключно на «великій воді» — тим паче.
«Кернел Трейд» — саме така компанія. Тож про виклики воєнного часу їй є що розповісти. Ми зустрілися і детально поспілкувались з Олександром Головіним, комерційним директором по Україні компанії «Кернел», про специфіку роботи компанії в останні два роки, будівництво «Старокостянтинівського ОЕЗ», придбання «Кернелом» власного флоту і багато іншого.
Старокостянтинівські мрії і плани
Latifundist.com: Будівництво «Старокостянинівського ОЕЗу» на фініші, вже закуповуєте сировину?
Олександр Головін: Звісно, закуповуємо соняшник. Завод вже працює на 50% потужності і набирає обертів. Ми почали з соняшника — ОЕЗ оснащений двома лініями переробки. Далі будемо експериментувати з ріпаком та соєю. Умови для цього є — це дуже потужний завод як з точки зору переробки — до мільйона тон продукції на рік, так і з погляду зберігання — 120 тис. т одночасного зберігання насіння соняшника.
Залишок, який сьогодні є, думаю, дозволить на 15-20% навантажити завод саме ріпаком.
Latifundist.com: А загалом по трейду, на які параметри по маркетинговому року хочете вийти?
Олександр Головін: Якщо говорити про операційну діяльність по закупівлі зернових культур у фермерів і експорту, то до кінця цього маркетингового року вийдемо на близько 3 млн т збіжжя.
Крім того, плануємо забезпечити сировиною — насінням соняшника і ріпаком — поточні заводські потужності. Великих запасів ми в останні роки не робили, тому планово рухаємось в цьому напрямку в досить комфортному режимі. По закупівлі олійних плануємо вийти на показник 2,8 млн т.
Вперед в минуле — де ж те мито?
Latifundist.com: Триває посівна. Як думаєте, соняшника сіятимуть стільки ж як і минулого року?
Олександр Головін: Так, ми очікуємо потужний урожай — із логічних міркувань, що виробники, якщо і будуть змінювати свій сівообіг, то не на зменшення посівних площ під соняшником. Адже, попри виклики останніх сезонів, «українське чорне золото» лишається ліквідним та прибутковим товаром.
Latifundist.com: Чи потрібно Україні повернутись до мита?
Олександр Головін: На мою думку, це буде вкрай вдале рішення. Достатньо згадати, якою була наша олійна галузь на початку 2000-х. Саме високе мито забезпечило розвиток галузі та потік інвестицій у переробку, і саме завдяки цьому Україна зайняла своє по праву топове місце на світовому олійному ринку.
Рухатись необхідно в напрямку нарощування експорту кінцевої агропродукції, а не сировини. Це, до речі, один зі шляхів мінімізації потенційних державних ризиків — «сірого» експорту, несплати податків.
Latifundist.com: Болгарські і румунські ОЕЗи непогано заробили на переробці українського соняшника. Згодні?
Олександр Головін: Дійсно, у період війни та логістичних обмежень ми спостерігаємо історично рекордний експорт насіння соняшника. Напевно, їм це було вигідно у фінансовому плані, але, враховуючи ситуацію в Україні, на мою думку, треба було використовувати обмеження по квоті. Для того, щоб мито рахувалося у необхідному обсязі, а країна отримали за це надходження до бюджету.
У власного флоту є майбутнє
Latifundist.com: Власний флот додає компанії гнучкості?
Олександр Головін: Так, для постійного руху треба уникати логістичної залежності. Інвестиції у флот стали потребою часу, бо ринок не міг нас забезпечувати необхідною кількістю, вартістю та системним плануванням у потрібний період часу. У сьогоднішніх умовах це ще дає додатковий дохід.
У нас є своє бачення, свої плани подальшого розвитку. Флот в ці плани теж чудово вписується.
Latifundist.com: А яку окупність в свій флот ви закладаєте?
Олександр Головін: Її важко розраховувати і прогнозувати, бо вона залежить від цілої низки факторів – як внутрішніх, так і зовнішніх умов, можливостей та загроз. Наприклад, на Дунаї в період найвищого ажіотажу, тобто в період блокади великої води, повну окупність новопридбаних барж можна було досягнути буквально за кілька рейсів. Зараз зовсім інша ситуація — вартість фрахту впала в рази.
Для нас же принципово, що флот забезпечує нам незалежність і комфорт керування логістикою.
Дунай, ТБТ, велика вода
Latifundist.com: Термінали на Дунаї напівпорожні, ринок пішов на велику воду. Що буде зі збудованою інфраструктурою?
Олександр Головін: Це цікаве питання. Так, дійсно, ринок зараз пішов на велику воду. У перші півтора роки війни Дунай виконував важливу місію, він був найбільшим ланцюжком експорту. Вже багато чого зроблено, вкладені великі інвестиції в інфраструктуру регіону, тому вона буде так чи інакше задіяна. Рух по Дунаю залишиться, але обсяги зменшаться в рази. Водночас дунайські порти залишаються «планом Б» на випадок обмежень у роботі портів Великої Одеси.
Latifundist.com: Серед топів дунайських портів є думка, що для підвищення їхньої конкурентоспроможності необхідно встановити однакові залізничні тарифи до портів Великої Одеси і портів Дунаю. Прокоментуєте?
Олександр Головін: Це змінить ситуацію, логістика через Дунай в цьому випадку буде краще рахуватись.Штучні регуляції не сприяють розвитку вільного ринку, але, на мій погляд, можуть бути застосовані державою як тимчасова міра задля корекції суттєвого дисбалансу.
Наприклад, наразі деокуповані території та регіони наближені до зони бойових дій, як то Харківщина, Сумщина, Чернігівщина, які понесли суттєві прямі втрати від російської навали, через логістичні витрати мають найнижчі ціни на збіжжя. Для більшості аграріїв тієї зони стоїть нагальне питання виживання. Тож, якщо зміни логістичних тарифів і можливі, то вони мають бути направлені на найбільш критичні напрямки.
Latifundist.com: Коли плануєте відновити роботу «Трансбалктерміналу»?
Олександр Головін: Термінал сьогодні працює, але не на повну потужність. Роботи по відновленню ТБТ ведуться. Влучання в термінал для компанії — просто постріл в серце. Тим не менш, ми налаштовані оптимістично. Сподіваємось, що до кінця року «Трансбалктермінал» вийде на свої максимальні потужності.
Latifundist.com: А термінал RISOIL, який KERNEL придбав, вже задіяний, працює?
Олександр Головін: Так, термінал «ОйлТрансТермінал» функціонує за своїм основним призначенням — перевалює олію.
Ліки від «сірого» експорту
Latifundist.com: Це правда, що на початку війни Дунай став точкою виходу «сірого зерна»?
Олександр Головін: У певний період Дунай фактично став єдиною точкою експорту зерна по воді. Тому не дивно, що по цьому ланцюжку пішли різні компанії. І дуже багато компаній із незрозумілою історією і репутацією. Це, на жаль, факт.
Latifundist.com: Введення системи верифікації експортерів очистило ринок від цих «одноденок»?
Олександр Головін: З одного боку верифікація ускладнила експорт. Але з іншого — дійсно, частково очистила ринок.
Latifundist.com: А для «білих» компаній верифікація не стала проблемою, адже вимоги до оформлення фермерами податкових накладних тепер більш жорсткіші?
Олександр Головін: Для «білих» компаній верифікація — це не проблема, а певне ускладнення діяльності. Тобто це зовсім інша площина, і тут більше питань виникає до налаштування роботи.
Якби введення верифікації дійсно б створило якісь серйозні проблеми, ми б не експортували в грудні і січні рекордні за останній час обсяги збіжжя. Для нас це виключно технічне питання.
Latifundist.com: А взагалі з початку війни «сірий ринок» значно виріс?
Олександр Головін: Частка «сірого» ринку дуже зросла. І для держави це величезна проблема, яку необхідно вирішувати. «Сірий» експорт — це неповернення валютної виручки, неоформлені трудові відносини, несплата податків, тобто критично важливі речі для країни у війні.
Якщо до війни більше 90% усієї агропродукції експортувалось через відомі, прозорі компанії, то зараз 40-50% — це маловідомі компанії. Зрозуміло, що серед них є різні експортери, зокрема, доброчесні. Тим не менш, проблема існує.
Трейд після 24 лютого
Latifundist.com: Повномасштабна війна в України триває вже понад два роки. За цей час в агро багато чого змінилося. Це вже шаблонне питання, але що для «Кернел-Трейд» змінилося 24 лютого?
Олександр Головін: Ці два роки стали стрес-тестом життєстійкості: великі власні залишки, закуплений сток, відсутність великої води, евакуація та мобілізація співробітників — все це вимагало надзусиль, пошуку альтернативних шляхів, нестандартних рішень і мобільності.
Якщо перед війною ми вийшли на рекордні показники перевалки зерна — більше 1 млн т в місяць, експортували 9 млн т зерна, з яких більше 7 млн т закуповували, то в 2022/23МР закупили трохи більше 1 млн т зернових. Ринок дуже складний. Але в межах існуючих логістичних можливостей ми намагаємось рухатись далі.
Latifundist.com: З самого початку ви зробили фокус на дунайському напрямку. Варіант сухих портів на західному кордоні навіть не розглядали?
Олександр Головін: Так, на західному кордоні ми не будували сухих портів, не інвестували в інфраструктуру, але, разом з тим, намагалися максимально рухатися і в цьому напрямку через послуги. Тобто шукали будь-яку можливість для перевалки. Взагалі ж ми дійсно рухались в бік дунайських портів — найпотужніший альтернативний для нас повноцінний ланцюжок. Саме на це були спрямовані і наші кроки.
На той момент наші власні залишки були настільки великі, що ми намагались рухатись всіма можливими напрямами, оскільки не можемо стояти фізично. Зупинка для нашої компанії рівносильна смерті.
Рішення відносно дунайського напрямку на той момент для нас теж було дуже непростим, бо раніше вся стратегія компанії спрямовувалась на велику воду.
З таким тягарем не до купівлі
Latifundist.com: Скільки часу вам знадобилося для вирішення проблеми зі стоками?
Олександр Головін: Фактично до кінця 2022 року. Загальних стоків було більше 2 млн т.
Зберігання залишків — це досить дорогий тягар. Тим більше, ми їх повністю оплатили, фермерське зерно профінансували. Тож свою певну історичну місію ми теж виконали, хоча для нас з часом це фактично стала збиткова операція. Відповідно виникла ціль — ефективно реалізувати залишки.
Latifundist.com: Як швидко вдалося відновити закупівлю зерна?
Олександр Головін: Лише у вересні-жовтні 2023 року. Протягом минулого року, до осені, ми закуповували відносно невеликі партії зерна. У багатьох випадках ми просто не могли відмовити нашим партнерам-фермерам, з якими багато років поспіль мали надійні торгівельні відносини.
Latifundist.com: Скільки експортували по «зерновому коридору»?
Олександр Головін: Коридор став, як ковток свіжого повітря. Хоча всі наші потреби, на жаль, не забезпечував. За місяць в середньому в межах коридору нам вдавалося відвантажити 300-350 тис. т.
Latifundist.com: А скільки експортуєте через дунайські порти?
Олександр Головін: Пікові показники по зернових були на рівні 150 тис. т за місяць. У поточній ситуації рухаємося близько 50 тис. т за місяць.
Чи такий страшний трейдер?
Latifundist.com: Недавно аналітики ПУСК заявили, що трейдери, спекулюючи на кризі в Червоному морі і проблемах із фрахтом, свідомо знижують ціни на зерно. Чи було там підґрунтя?
Олександр Головін: Це не вперше, коли ми чуємо від аграріїв, що трейдери занижують ціни на зерно. Ринок вільний і кожен має до нього доступ. Водночас є об’єктивні причини, через які логістичні витрати на глобальному рівні збільшуються, а ризики взагалі непокриті жодним чином. Наприклад, зараз є проблеми з перетином Суецького каналу у Червоному морі. Тобто доводиться везти продукцію в обхід Африки. Звісно, це додаткові витрати — на рівні $15-20 за тонну вантажу.
Далі буде...
Костянтин Ткаченко, Валентин Хорошун, Latifundist.com
