Айварас Абромавичус: Заробляти на кукурудзі по 90 центів з вкладеного долару великого бажання ні у кого немає
Джерело фото: Latifundist.com
«Агро-Регіон» — холдинг, який завжди робив ставку на кукурудзу. Цього року компанія зменшить площі під культурою втричі — переорієнтуються на соняшник та сою. «Агро-Регіон» інвестує в елеватори, енергозбереження, вагонний і вантажний парк та повертається на «велику воду».
Як ви зрозуміли, у другій частині інтерв’ю з Айварасом Абромавичусом, співвласником холдингу буде менше політики, більше поговоримо про агро.
Чим вирощування сої краще за слідування кукурудзяно-пшеничним канонам? Чому будівництво аграрного хабу на Київщині — перспективна ідея, а транзит зерна через Литву залізницею — вже ні? Як компанії «Агро-Регіон» вдалося пережити найважчі перші місяці після повномасштабного вторгнення рф, уникнувши фінансового шоку, і в умовах війни продовжувати інвестувати у вагони і елеватори? І, насамкінець, в чому переваги «жіночого стилю» в менеджменті? Про все це — далі.
Читайте також: Айварас Абромавичус: В Польщі для українських аграріїв просто невдало зійшлися зірки і обставини
Latifundist.com: Якщо узагальнити два роки війни, якими вони були для «Агро-Регіону»?
Айварас Абромавичус: На початку війни більше 40% нашого земельного банку опинилась під окупацією — на Чернігівщині. В Бориспільському районі російське військо дійшло до наших полів майже впритул — на відстань 3-5 км.
На щастя, обійшлося без серйозних втрат: ніхто з наших робітників під час окупації не постраждав. Наші активи теж не постраждали. Тож після звільнення територій, ми не тільки змогли все засіяти і отримати врожай, а ще й продовжили інвестувати: в серпні 2023 року придбали ще один елеватор, на півночі Київської області. Якраз для обслуговування нашого чернігівського кластеру, де до того не було сучасного елеватору.
Життя продовжується: з грошима — до інтеграції
Latifundist.com: На початку 2022 року ви вірили, що може розпочатись велика війна? Мали «план Б»?
Айварас Абромавичус: Особисто я не вірив. Але «Агро-Регіон» підготувався, наскільки це було можливо ще за місяць до початку вторгнення. Розробили детальний план евакуації працівників на найгірший випадок, віддали керівникам підрозділів телефони сателітного звʼязку, на випадок, якщо ворог повністю заглушить мобільний звʼязок.
За декілька днів до вторгнення з Чернігівщини вивезли всю дорогу техніку, запаси насіння, ЗЗР — в бік Житомирщини. Через це у нас навіть виникло напруження в спілкуванні з місцевою владою.
Окрім того, поговорили зі всіма банками кредитні ліміти, отримали всі гроші на рахунки. І це сильно допомогло в перші дні війни, коли банки почали обдзвонювати і сповіщати клієнтів про припинення кредитних ліній. Тому що без грошей на рахунку агрокомпанії робити нічого: ти не зможеш ні посіяти, ні зібрати врожай, ні інвестувати в логістику, ні підтримати команду.
Latifundist.com: Що змінилось в стратегії з 24 лютого?
Айварас Абромавичус: До війни вся діяльність «Агро-Регіону» фокусувалась на вирощуванні зернових культур і підборі команди під цю задачу. Більшість інших питань ми вирішували за допомогою аутсорсингу. Це стосується і збиральної техніки, і залізничних вагонів, і взагалі логістики.
Але після того, як країна перейшла на рейки воєнного часу, ми зрозуміли, що необхідно інвестувати в інтеграцію. Почали з формування власного автопарку — придбали 20 вантажівок. Між іншим, причепи Mega — одного з двох найбільших польських виробників причепів.
І сьогодні дуже дивно і сумно бачити, як з таких самих причепів, придбаних іншими українськими колегами, на території Польщі висипається зерно.
Читайте також: Польща обіцяла закрити транзит української агропродукції з 1 квітня. Так що там, зерно їде?
Latifundist.com: Зараз падають ціни на залізничні перевезення. Не пошкодували, що зайшли у вагони?
Айварас Абромавичус: Дійсно, через сезонність падає ціна оренди вагонів. Але рішення вже прийнято: ми почали формувати власний вагонний парк.
Latifundist.com: Це часом не грант USAID?
Айварас Абромавичус: Точно. Але фактично мова йде про коінвестиції, тобто спільне фінансування. Це класичний формат, спрямований на отримання максимальної віддачі від гранту. Вони надають допомогу тим, хто працює на деокупованих територіях і можуть подвоїти допомогу власними інвестиціями. Що також чудово у підтримці USAID — це те, що вагони виробляються в Україні. Це сприяє економіці та створенню робочих місць.
Окрім інвестицій у логістику, ми маємо на меті бути максимально енергонезалежними.
Latifundist.com: Переобладнали елеватори?
Айварас Абромавичус: Газ для сушіння кукурудзи, на всіх елеваторах вже замінений соняшниковою пеллетою на 100%. Ми також почали встановлювати сонячні панелі в усіх місцях, де це економічно доцільно. Як і більшість, відновили інвестиції в техніку, оскільки в основному припинили це протягом першого року війни. На черзі — розширення сучасних складських потужностей у наших існуючих силосах.
Логістика, експорт
Latifundist.com: Повернусь до логістики. Через які напрямки експортували?
Айварас Абромавичус: Ми завжди експортували виключно морем. Тому, коли морський коридор відкритий, ми відправляємо туди все наше зерно.
Більш того, в цьому рекордному сезоні продукцію на експорт вивантажуємо фактично рекордними темпами. За два перших місяці 2024 року відвантажили 100 тис. т. Це при тому, що сукупний зібраний врожай становить приблизно 250 тис. т.
Але коли росіяни заблокували порти, ситуація, очевидно, була зовсім іншою. Ми відвантажували зерно в усіх напрямках до найближчих портів у всіх можливих залізничних вагонах — зерновозах, цементовозах, контейнерах, напиввогонах.
Latifundist.com: А інвестиції у флот не розглядали?
Айварас Абромавичус: У порту Клайпеди у мене є друзі, які є власниками суден, спеціалізуються на цьому напрямку. Тому я не з чуток знаю, наскільки це складний бізнес. Можливо, коли-небудь в майбутньому інвестуванням у флот ми також займемося, але поки що для нас це не на часі.
Latifundist.com: Оскільки вже заговорили про Клайпеду. Чи взагалі рахувався цей напрям? Це ж перехід з широкої колії на вузьку на території Польщі, потім знову — перехід на широку колію в Литві. Це не заважало?
Айварас Абромавичус: Коли ми будували цей маршрут, я об’їздив всі альтернативні порти і залізничні станції. Був у Ризі, Гданську, Констанці, Галаці. Але, на жаль, ні в Гданську, ні в Констанці, ні в інших портах ми не побачили готовності з боку місцевих операторів надати українським агрокомпаніям середнього розміру, таким як наша, якісь преференції чи квоти.
А от у Клайпеді майже на кожному з п’яти терміналів, де ми побували, коли дізнались, що ми з Литви, першим питанням було: «Які квоти вам потрібні?».
Взагалі ж, на початку війни, коли ціни на зернові були космічні, транзит до Клайпеди з України рахувався добре. Особливо, якщо був зворотний вантаж: пластик, картон, або щось інше. В середньому транзит однієї тонни зерна обходився нам приблизно в €100.
Водночас, весь маршрут — до Клайпеди і назад — був розрахований на 21 добу.
Latifundist.com: Як виросли простої після початку протестів?
Айварас Абромавичус: Вони зробили неможливим дотримання термінів доставки. Останній раз свої вагони в Клайпеді ми чекали 4 місяці. І це тільки в один бік. Тепер, дивлячись на те, як поляки перекривають кордон, я розумію, чому весь час наші вагони простояли в Польщі. А тоді серед причин нам називали всілякі технічні проблеми.
Як наслідок, логістичні витрати зросли майже в півтора рази — зі €100 до 150.
Тому від залізничного клайпедського маршруту ми були вимушені відмовитись. Він абсолютно перестав рахуватися, особливо в умовах падіння цін на агропродукцію на світових ринках.
Тож в останні місяці минулого року ріпак ми відвантажували вже тентованими автівками — до Ризького порту. Теж з урахування зворотного вантажу. І цей ланцюжок рахувався добре.
Latifundist.com: А як ви можете прокоментувати закиди з боку польських фермерів про те, що вантажівки з українським ріпаком їдуть польськими дорогами до Литви, там ріпак розмитнюється і повертається в Польщу вже як європейський?
Айварас Абромавичус: Це абсолютно нереальна схема. Так ніхто не робив і не робить. Саме через це, думаю, польські фермери трішечки постояли на литовському кордоні і розійшлися.
На зміну кукурудзі — соя
Latifundist.com: Ви завжди робили ставку на кукурудзу, якою засівали половину земель. Зараз це, мʼяко кажучи, не найпривабливіша культура.
Айварас Абромавичус: Останні роки ніяких принципових змін в сівозміні у нас не було. Але вони, дійсно, будуть — в наступному маркетинговому році. І фактично вже відбуваються.
У минулому році кукурудзою засіяли майже 16 тис. га, а в цьому буде менше 5 тис. га. За рахунок зменшення частки кукурудзи плануємо збільшити площу посівів сої і соняшника.
Latifundist.com: За яких умов кукурудза рахується?
Айварас Абромавичус: Коли ти отримуєш урожай на рівні 10 т/га, з цим можна миритися. Та ніхто не може гарантувати таких цифр кожного року. А заробляти по 90 центів з вкладеного долару великого бажання ні у кого немає.
Крім того, при вирощуванні дешевих культур, таких як кукурудза і пшениця, завжди високі логістичні витрати і відповідні ризики. У цих культур витрати на логістику можуть сягати 50% від кінцевої ціни продажу. У той час, як витрати на логістику сої або ріпаку на тому ж маршруті — 25% від кінцевої ціні.
Хоча на кукурудзу ми все одно дивимось — обережно, але з позитивом. Тобто в душі залишаємось «кукурудзниками». До речі, в двох із трьох регіонів України, де ми займаємось сільським господарством, рівень вологи грунту зараз на рекордному рівні за останні 18 років. Тож сподіваємось, з кукурудзою і в наступному сезоні все буде добре.
Latifundist.com: А соя, ріпак?
Айварас Абромавичус: Звісно, свої ризики є і у сої, і у ріпаку. З ріпаком, наприклад, любові з першого погляду у нас не вийшло. Сім років тому, коли почали його вирощувати, результат нас не вразив і не дав великих сподівань. Але минулого року картина була вже зовсім іншою — і врожайність, і ціна, і кінцевий результат. Все відносно.
Цукровий буряк: і дорого, і колеться
Latifundist.com: А до цукрового буряку і інших нетипових для вас культур не придивлялись як до можливої альтернативи?
Айварас Абромавичус: До буряку придивлялися. Навіть планували засіяти ним до 1 тис. га і вирощувати по давальницькій схемі. Обговорювали це з житомирськими цукровиками. На той момент на ринку якраз був великий попит на цукровий буряк. Вже і насіння майже купили.
Але в підсумку утримались. З’ясувалося, що є проблеми зі збутом цукру. Потенційні покупці в Польщі і Литві відмовились підписувати форвардні контакти, або погоджувалися на умовах грабіжницького дисконту.
І зараз, дивлячись на обмеження імпорту українського цукру до Євросоюзу, бачимо, що не помилилися. На українському ринку цукру в наступному році, скоріш за все, буде багато. Відповідно продажі перетворяться на великий головний біль або квест.
Тобто це дуже волатильний ринок. Так само як, наприклад, ринок гречки, або цибулі. Тому підлаштуватися під ці культури досить важко.
Хоча серед наших друзів-конкурентів є і такі, які в цьому році на цукрі дуже гарно заробили.
Читайте також: Яна Кавушевська про перемовини у Варшаві: Польські виробники цукру бояться «українського демпінгу і непередбачуваності»
Молочні ріки, інвестиційни береги
Latifundist.com: А як щодо тваринництва?
Айварас Абромавичус: Досвід в тваринництві у нас є. Правда, неоднозначний. 15 років тому ми утримували досить велике стадо ВРХ — 6 тис. корів. Ферма радянського типу, низька ефективність — надої не вище 4 тонн на рік. З часом залишилось лише 600 дойних корів в Бориспільському районі, надої вже 7,5 тонн на рік — для корів радянської селекції дуже пристойний результат. Але в сьогоднішніх умовах цього все одно замало.
Хоча, насправді, мені тваринництво, як бізнес, подобається. Зокрема, як капіталовкладення, інвестиція.
Latifundist.com: Що відлякує, довго повертаються гроші?
Айварас Абромавичус: Вирощування ВРХ потребує дуже великих інвестицій, які швидко не повертаються. І це гарно, тому що забагато інвесторів не буде. Вони будуть шукати більш простих і швидких инвестицій.
Але якщо гроші є, ви готові чекати їх повернення за кілька років, і на рівні держави будуть врегульовані деякі проблемні питання, такі як страхування військових ризиків, чому б не інвестувати в молочний бізнес? Попит є, якісні клієнти — молокопереробники — регулярно закуповують молоко і вчасно платять.
Читайте також: Той, хто зараз піде у тваринництво, не прогадає. Чи дійсно це так?
Latifundist.com: Скільки у вас сумарна потужність зберігання на елеваторах?
Айварас Абромавичус: 150 тис. Але ми плануємо поступово нарощувати потужності, зокрема за рахунок будівництва на елеваторах нових силосів. Зараз зберігання зерна и послуги елеватора теж непоганий бізнес.
Між іншим, дивимось і на біоенергетику, незважаючи на відсутність власної сировини (відходів) для неї. Чекаємо, в який бік буде розгорнута державна політика в Україні, чи відкриють виробникам біометану доступ до «труби» з можливістю експорту до ЄС по преміальній ціні.
Загалом за два роки ми підготували понад 10 інвестиційних проектів на суму майже $100 млн. Тепер чекаємо слушного моменту, щоб почати їх реалізацію.
Latifundist.com: Що це за проєкти?
Айварас Абромавичус: Це переробка, логістика, зберігання, вирощування великої рогатої худоби. Але також наш хаб на 35 га в Бориспільському районі — «Термінал». У мирний час ми ще створимо таку локацію, де б могли взаємодіяти між собою компанії з чотирьох різних галузей: агробізнесу, харчового виробництва, логістики і торгівлі.
Щоб там, на єдиному просторі, розміщувалися і поля, і майданчики для тестування та демонстрації техніки, складські та промислові потужності. Ми хочемо побудувати екосистему, де компанії, пов’язані з харчовим сектором, відкривають офіси та лабораторії та процвітають у співпраці.
Купівля землі: процес пішов
Latifundist.com: Як у вас діалог з банками?
Айварас Абромавичус: «Агро-Регіон» — експортер, тож у нас є можливість залучати доларові кредити. До початку війни — за середньообліковою ставкою 3,3%, зараз — за ставкою 6,3%.
І коли я комусь із наших партнерів з Західної Європи кажу, що ми під час війни кредитуємось під 6,3%, вони мене запитують: «Слухай, як це можливо? У Стокгольмі іпотека — 7%».
А відповідь проста. За даними НБУ, у минулому році сумарний обсяг депозитів в українських банках збільшився на 20,5% і досяг історичного максимуму на рівні 711 млрд грн. За поточним курсом це понад $18 млрд. Таким чином, банки мають багато ліквідності і шукають високоякісних клієнтів з гарною репутацією для фінансування.
Latifundist.com: Землю купувати плануєте?
Айварас Абромавичус: Обов’язково. Із загального нашого земельного банку в 41 тис. га, 1 тис. га — це вже приватна земля, куплена з моменту відкриття в Україні ринку землі. Звісно, з дотриманням законодавчої норми про купівлю землі компаніями, власниками яких на 100% є громадяни України.
Щодо структури купівель, більше всього землі придбали на Чернігівщині, менше — на Київщині, і майже нічого на Житомирщині. Взагалі, в регіонах Західної України, — на Тернопільщині чи Івано-Франківщині, — люди свої земельні ділянки не продають. Можливо, тримають землю в очікуванні, що ціна на неї з часом буде тільки зростати.
Latifundist.com: А що з орендою?
Айварас Абромавичус: Схожий стереотип в Україні і на ринку оренди землі. Багато власників вважає, що вона недооцінена. Хоча насправді в областях України з найбільш родючими грунтами, — Полтавській, Черкаській, Вінницький, західних областях України — вартість оренди землі вже набагато вища, ніж в деяких країнах Європи.
Наприклад, у Великобританії за останні 10 років ціни на оренду землі впали в середньому на 34%, і сьогодні оренда 1 га коштує на рівні $170. У Литві середня вартість оренди 1 га землі — 250 євро.
Більше жінок — менше корупції
Latifundist.com: «Агро-Регіон» чи не єдина компанія, де в борді превалюють жінки. Це данина скандинавській культурі?
Айварас Абромавичус: Насправді, в наглядовій раді нашої компанії співвідношення між жінками і чоловіками 50 на 50. Але до складу керівництва «Агро-Регіону», дійсно, завжди входило багато жінок.
І це моя принципова позиція. Я впевнений, що в такому секторі як агро, де традиційно домінують чоловіки, велику частину успіху компанії забезпечують саме жінки. Почнемо з того, що всі рішення вони приймають трішечки інакше. Часто кажуть, що жінки більш емоційні. Але насправді, вони більш аналітичні, врівноважені і дисципліновані. І ще — там, де жінки, завжди менше якихось корупційних і подібних проблем.
От я не можу уявити ситуацію, щоб якась група жінок, сидячи в сауні, дискутувала, як умикнути гроші, наприклад, Одеського ОПЗ. А що в сауні сидять чоловіки і обговорюють цю ж тему — легко.
Latifundist.com: Дякуємо за змістовну, відверту розмову. Вдалої вам посівної, і всім нам Перемоги!
Костянтин Ткаченко, Наталія Ларіонова, Latifundist.com
