ТОП-10 виробників борошна в Україні 2025

Вітчизняний ринок борошна переживає драматичний період у своїй новітній історії. Понад чотири роки повномасштабної війни, закриті глибоководні порти та логістичний зашморг докорінно змінили правила гри для вітчизняних млинів. Проте, попри постійні обстріли, дефіцит кадрів та енергетичні виклики, борошномельна галузь продовжує тримати продовольчу безпеку країни. Спілка «Борошномели України» оприлюднила дані роботи галузі за 2025 рік. Latifundist.com розібрався в борошняних трендах і підготував аналітику ринку та ключових гравців.

Анатомія ринку: цифри, тренди та аномалії 2025 року

Щоб зрозуміти, у яких умовах працювали лідери рейтингу, поглянемо на ключові маркери галузі за підсумками минулого року:

  • Обсяги виробництва падають, але підприємства тримаються. Сумарно ТОП-14 найбільших підприємств країни у 2025 р. виробили 527,2 тис. т борошна. Це на 4% менше, ніж роком раніше. За оцінками Спілки, на частку провідних гравців припадає близько 33% від усього обсягу борошна, виробленого в країні. Загальний обсяг внутрішнього ринку оцінюється виходячи з реального населення України (~26–26,5 млн осіб) та середнього споживання на рівні 60 кг борошна на душу населення.

За оцінкою голови ревізійної комісії спілки «Борошномели України» Сергія Сакіркіна, провідні млини України приділяють велику увагу маркетингу:

Сергій Сакіркін

голова ревізійної комісії спілки «Борошномели України»

«Виробляти борошно, навіть маючи не найсучасніше обладнання, не складно. І пшениці у нас завжди вистачає. Найголовніше — зуміти продати вироблену продукцію. Це залежить від якості продукції, авторитету виробника і, найголовніше, вміння продавати! У лідерів це виходить, особливо у «Вінницького КХП №2». І продавати не за демпінговими цінами, а з прибутком і рентабельністю понад 3–5%. Зокрема, реалізуючи більше дрібнофасованої продукції, рентабельність якої перевищує 10%».

Джерело — Спілка «Борошномели України»

  • Експортне піке. 2025 рік став критичним для зовнішньої торгівлі. Україна експортувала лише 66,8 тис. т борошна — це абсолютний антирекорд з 2006 р. Головна причина — відсутність доступу до морських портів для цього виду продукції. Борошномели затиснуті в межах залізничної та автомобільної логістики. Як наслідок, традиційні дальні ринки збуту втрачено, а понад половину всього експорту тепер поглинає Євросоюз, інша частина йде до сусідньої Молдови.

Сергій Сакіркін вважає, що до закінчення війни та відновлення безпечної навігації зростання експорту борошна не передбачається. Основним негативним фактором логістики в ЄС є вартість, яка перевищує 100 євро/т борошна. Крім того, Євросоюз знову запровадив квоти на безмитний експорт (30 тисяч т на рік). В іншому, покупці готові купувати українську продукцію за прийнятними цінами, які ми не завжди можемо запропонувати. Основний європейський споживач — Молдова, від чверті до третини всього обсягу експорту. Далі (за зменшенням обсягів) — Чехія, Франція, Іспанія, Хорватія, Німеччина, Швеція, Литва. Крім того, більш-менш значні обсяги (тисячі тонн) йдуть до Палестини та Ізраїлю. Ще більше збільшити поставки до Субсахарської Африки та на Близький Схід, використовуючи порти Дунаю, наразі неможливо. 

Джерело — Спілка «Борошномели України»

Експерт наголошує, що з контейнерними відвантаженнями через наші порти справи йдуть дуже погано. Крім того, Україна втратила більшість ринків, і повернення на них буде важким. Багато наших ринків зайняла РФ, і не хоче їх втрачати. До того ж, через низку факторів, зокрема демпферне мито, вартість продукції у них нижча й більш конкурентоспроможна.

Голова Спілки «Борошномели України» Родіон Рибчинський відзначає, що контейнерні лінії в необхідній кількісті не заходять в Україну по безпековим питанням. Ціна страхування і самих контейнерів робить проблематичним нарощування обсягів експорту морськими контейнерами. Через неможливість відвантаження продукції на далеку відстань Україна втратила ряд ринків, чим скористалися інші гравці: Туреччина, Європа, РФ тощо. Але це привід не драматизувати ситуацію, а шукати нові рішення:

Родіон Рибчинський

голова Спілки «Борошномели України»

«Бізнес не зупиняється. Вже низка нових підприємств відкрилася під час війни на Заході та в Центральній Україні. І в цьому році, сподіваюся, запустяться ще два нових млина. Всі щось роблять в залежності від свого бачення ситуації. Хто іде в переробку олійних, хтось — в переробку зернових. Всі підприємства з ТОП-10  займаються поточною модернізацією. Частина підприємств вже взагалі не бачать себе на ринках далеких країн, натомість активно розвивають європейський ринок. Тому що він ближчий, і фінансово цікавіший».

Також аналітики ринку останніми роками спостерігають тенденцію до закриття або консервації малих та середніх регіональних млинів. І пов’язана вона насамперед із різким зменшенням чисельності населення та, відповідно, зі зменшенням споживання. 

«Звісно, конкурувати з лідерами в цій галузі дуже складно. Хоча серед лідерів (не за обсягами, а за рівнем завантаженості виробничих потужностей) є млини з потужністю переробки 60–120 т зерна на добу, які вже багато років працюють цілком рентабельно. І мають можливість модернізувати виробництво в нинішні непрості часи. Наприклад, «Агро-Південь-Сервіс» (Миколаїв), ТОВ «База МТЗ АПК» (Київська обл.)», — зазначає Сергій Сакіркін.

  • Робота на межі собівартості. За 2024–2025 рр. ціни на борошно та хліб в Україні зросли в середньому на 40%. Проте для млинів це не про надприбутки, а про виживання. Декларовані ціни на борошно вищого ґатунку часто залишаються на папері, а реальний оптовий продаж відбувається по 13 700–13 900 грн/т. За вартості продовольчої пшениці 2-го класу в районі 10 300 грн/т та витратах на переробку від 2 500 грн/т, чиста рентабельність переробників впала до символічних 3%.

Президент «Всеукраїнської асоціації пекарів» Юрій Дученко наголошує, що економіка хліба сьогодні — це вже не лише економіка зерна. Значну частину його собівартості формують витрати на оплату праці, логістику, пакування, енергоносії, загальновиробничі й адміністративні витрати, а також робота з торговельними мережами. Саме тому гарний урожай може стримувати подальше зростання цін, але не означає автоматичного здешевлення хліба. 

Дані — «Всеукраїнська асоціація пекарів»

  • Відтінки ринку борошна. На думку Родіона Рибчинського, в Україні 15-20% ринку борошна займає так званий «сірий» сегмент. Зустрічається певна доля фальсифікату, яка реалізується під видом популярних брендів. Але це більш неприємна ситуація для конкретного підприємства в окремому регіоні, ніж для ринку загалом. І «сіра» продукція частіше продається в сільській місцевості та невеликих містах. Там малі підприємства мають можливість торгувати продукцією через базари та локальні магазини. Тіньовий «чорний» ринок мірошників, які купують зерно за кеш і продають борошно без податків, має дуже незначний обсяг. 
  • Незламність прифронтової переробки. Дивовижний тренд: харківська ВКФ «Рома» не просто утримала позиції 2024 р. (47,1 тис. т), а й наростила виробництво до 47,9 тис. т у 2025-му. Разом із ТК «Новаторг» (41,2 тис. т) вони сформували потужний східний переробний кулак, який успішно конкурує з центральними та західними областями.

Підсумки та висновки: куди рухається індустрія?

Аналіз ринку борошна 2025 р. дозволяє виділити головні вектори розвитку галузі:

  1. Консолідація ринку посилюється. Утримувати рентабельність у 3% можуть переважно великі гравці або технологічно модернізовані млини. Малим підприємствам стає все важче конкурувати за ціною з лідерами галузі.
  2. Внутрішній ринок стає полем битви. Через заблокований великий експорт весь обсяг виробленого борошна тисне на внутрішнього споживача. Конкуренція між млинами за українського хлібопекаря та торгові мережі досягла піку, що змушує виробників шукати додаткові преміальні ніші або розвивати дрібне фасування.
  3. Надія на «дешеву» сировину. Світові та внутрішні рекорди врожаїв пшениці разом з експортними обмеженнями створюють буфер безпеки для українського споживача. Ціни на борошно у 2026 р. не повинні продемонструвати стрімкого зростання завдяки великій пропозиції продовольчого зерна всередині країни.
  4. Позитивний заділ на 2026 рік. Попри стагнацію, сезон 2026 обіцяє переробникам невеликий перепочинок. У 2025 р. Україна зібрала непоганий вал пшениці — 22,5 млн т, причому зерно має дуже високі якісні показники. Через проблеми з вивезенням зерна трейдерами, на внутрішньому ринку формуються величезні перехідні залишки (прогнозується до 8-10 млн т). Велика пропозиція сировини всередині країни утримуватиме ціни на пшеницю від стрибків, що стабілізує економіку млинів.

На думку Сергія Сакіркіна, дефіциту продовольчого зерна 2-3 класу не передбачається. Україна із року в рік споживає дедалі менше пшениці на власні потреби, тож нам власного зерна точно вистачить. Ось із житом, наприклад, проблеми є. Так само і з гречкою. Але це вже інша історія.

Назва
Обсяг виробництва, тис. т:
1
«Вінницький комбінат хлібопродуктів №2» (ВКХП №2)
Докладніше ...
110,3
Обсяг виробництва: : 110,3

«Вінницький КХП №2», що входить до складу агрохолдингу «УКРПРОМІНВЕСТ-АГРО», упевнено утримує за собою звання «Компанія №1 з виробництва та експорту українського борошна». За підсумками 2025 р. підприємство переробило понад 152 тис. т зерна пшениці та гречки, випустивши більше ніж 107–110 тис. т готового борошна. Окрім цього, комбінат є великим виробником круп, висівок та паливних пелет, що дозволяє йому диверсифікувати доходи в умовах низької маржинальності ринку.

У поточному сезоні 2025-2026 рр. ВКХП №2 залишається головним локомотивом українського експорту борошна (30% всіх поставок борошномельної продукції). На тлі загального падіння ринку компанія спромоглася самостійно відвантажити на зовнішні ринки 18,9 тис. т продукції. Продукція під ТМ «Вінницький Млинар» активно постачається до країн Близького Сходу, Молдови, Євросоюзу, Великобританії та США. Потужність переробки у 700 т пшениці на добу та високий рівень автоматизації дозволяють утримувати собівартість на критично низькому рівні, що недосяжно для більшості конкурентів. Також компанія офіційно увійшла до переліку найвідповідальніших платників податків України у харчовій галузі за версією профільного комітету ВРУ.

2
«Столичний млин»
Докладніше ...
91,6
Обсяг виробництва: : 91,6

ТОВ «Столичний млин» — це стратегічний гігант, який утримує продовольчу безпеку центрального регіону України та безпосередньо Київської агломерації. Підприємство володіє виробничими лініями, які дозволяють щодоби переробляти не лише величезні обсяги пшениці, а й жита, що робить його ключовим постачальником для виробників українських традиційних сортів хліба. Разом із лідером рейтингу, у 2025–2026 рр. компанія формує кістяк внутрішнього ринку.

У нинішніх реаліях комбінат зробив ставку на стабільний викуп зерна продовольчої якості у фермерів Київської та суміжних областей. Компанія виступає головним b2b-партнером для провідних столичних хлібозаводів та великих кондитерських фабрик. Надійна робота в умовах перебоїв з енергопостачанням та висока якість помелу дозволили «Столичному млину» міцно закріпитися на другій сходинці рейтингу та отримати державне визнання як одному з топ-платників податків у секторі переробки.

У червні 2026 р. повідомлялось, що «Столичний млин» планує побудувати гібридний енергокомплекс, до складу якого увійдуть сонячна електростанція потужністю 410 кВт та установка зберігання енергії ємністю 5 МВт/год.

3
«Дніпромлин»
Докладніше ...
53,3
Обсяг виробництва: : 53,3

ТОВ «ДМК «Дніпромлин» є найважливішим переробним вузлом на сході країни, який має багату історію і високий рівень довіри з боку хлібопекарів. Його географічне положення визначає високу затребуваність продукції: борошно компанії постачається на хлібокомбінати Дніпропетровської, Запорізької, Полтавської та інших областей. Компанія орієнтована на забезпечення стабільного «соціального» кошика в регіонах, близьких до зони бойових дій.

Протягом 2025 та першої половини 2026 року підприємство успішно долало виклики жорсткої конкуренції та дефіциту кадрів. Завдяки налагодженій логістиці та здатності приймати великі обсяги зерна, «Дніпромлин» тримає високу планку виробництва (загальна планова продуктивність 750 т на добу) і входить до п'ятірки найпрозоріших підприємств галузі з високою податковою культурою. Продукція підприємства цінується за стабільний вміст клейковини, що критично важливо для індустріальної випічки.

4
Комерційно-виробнича фірма «Рома»
Докладніше ...
47,9
Обсяг виробництва: : 47,9

КВФ «Рома» (Ліхачівський КХП) стала символом незламності українського агробізнесу. Базуючись на Харківщині, підприємство щодня стикається з безпосередніми безпековими загрозами та логістичною ізоляцією. Попри це, компанія не лише не зупинила млини, а й міцно посідає 4-те місце в загальнонаціональному рейтингу, забезпечуючи борошном та готовим хлібом увесь прифронтовий схід.

Виробничі потужності підприємства дозволяють за добу переробляти до 420 т пшениці. Підприємство спеціалізується на прийомі, переробці та зберіганні зернових культур, а також на відвантаженні автомобільним і залізничним транспортом. Потенційна потужність складає 100 т хлібобулочних виробів. В асортименті хлібобулочної продукції, що виробляється, більше ніж 100 найменувань.

5
ТОВ ТК «НОВАТОРГ»
Докладніше ...
41,2
Обсяг виробництва: : 41,2

Торгова компанія «НОВАТОРГ» (входить до складу групи компаній «НОВААГРО») працює на потужностях державного «Новопокровського КХП» — одного з найбільших та найсучасніших елеваторно-мельних комплексів України. Працювати в Харківській області в сезоні 2025–2026 років — це величезний ризик, проте компанія зуміла налагодити безперебійний цикл. Потужності виробництва борошна під брендом «Дарислава» становлять більше 120 тис. т на рік. 

Компанія робить ставку на великий опт та забезпечення сировиною макаронних та кондитерських виробництв. Завдяки розвинутим потужностям групи для зберігання зерна (215 тис. т одночасного зберігання), «НОВАТОРГ» має можливість купувати великі партії високоякісної пшениці в періоди сезонного зниження цін, що дозволяє тримати конкурентну ціну на готове борошно вищого ґатунку на внутрішньому ринку.

6
«Рівне-Борошно»
Докладніше ...
33,8
Обсяг виробництва: : 33,8

Компанія «Рівне-Борошно» — ключовий гравець західноукраїнського борошномельного кластера. Розташування у відносно безпечному регіоні дає підприємству суттєві переваги в плані стабільності енергопостачання та кадрового потенціалу. Водночас компанія географічно наближена до західних автомобільних та залізничних переходів, що грає вирішальну роль у логістиці.

Оскільки у 2025 та 2026 роках понад половину всього українського експорту борошна йде до країн Європейського Союзу, «Рівне-Борошно» активно використовує цю можливість. Компанія адаптувала свої стандарти якості під жорсткі вимоги європейських регуляторів і здійснює поставки автомобільними партіями до найближчих країн-сусідів. Крім того, компанія міцно утримує лідерство в поставках фасованого борошна в західних областях України.

7
«Торговий дім «Зернарі»
Докладніше ...
32,3
Обсяг виробництва: : 32,3

«Торговий дім «Зернарі» (входить до складу групи компаній «Агродар ЛТД») — один із наймолодших та найтехнологічніших учасників рейтингу. Завод побудований за європейськими стандартами та оснащений передовим обладнанням швейцарського концерну Bühler. Це дозволяє компанії досягати максимального виходу борошна вищого ґатунку та забезпечувати унікальну точність показників зольності, вологості та клейковини сировини. Виробнича потужність заводу складає 300 т зерна на добу (2 секції по 150 т зерна на добу).

Компанія виробляє крупу манну та борошно пшеничне поліпшеної якості Select. Крім того, в перспективі під ТМ «Зернарі» планують виготовляти крупу і пластівці гречані, пшеничну крупу, пшоно, кукурудзяну крупу і вівсяні пластівці.

У сезоні 2025–2026 років ТД «Зернарі» активно розвиває преміальний роздрібний сегмент. Їхнє фасоване борошно у паперових пакетах є одним із найпомітніших брендів на полицях національних торговельних мереж. Стратегія компанії полягає в тому, щоб не конкурувати в низькомаржинальному сегменті вагового борошна для соціального хліба, а заробляти на преміальній продукції для домашньої випічки та HoReCa.

8
HD-group
Докладніше ...
25,4
Обсяг виробництва: : 25,4

Група компаній HD-group оперує як великий національний фуд-тех хаб, до складу якого входять кілька хлібозаводів (бренд «Хлібодар»), млини та заводи з виробництва джемів і бакалії. Власне борошномельне виробництво групи орієнтоване насамперед на закриття внутрішніх потреб холдингу. Це дозволяє компанії мінімізувати транзакційні витрати та уникнути збитків, від яких страждають чисті переробники з рентабельністю у 3%.

У 2025–2026 роках переробні потужності холдингу демонструють високу стабільність. Ефективна синергія всередині групи гарантує млинам постійний збут готової продукції без ризику затоварювання складів. Залишки борошна компанія успішно реалізує на відкритому ринку для середніх локальних пекарень у центральних та південних областях України. Так, у травні 2026 р. у Чернівцях розпочали випуск кошерного хліба — спільного продукту Чернівецького хлібокомбінату «Перший хліб» та іудейської релігійної громади.

9
«ТД Ельдорадо»
Докладніше ...
24,9
Обсяг виробництва: : 24,9

Торговий дім «Ельдорадо» представляє категорію високоефективних регіональних млинів середньої потужності. Підприємство спеціалізується на виготовленні пшеничного борошна вищого, першого ґатунку, житнього, цільнозернового та висівок під торговою маркою «Тростянецьке борошно». Виробничі потужності дозволяють переробляти 5 тис. т зерна на місяць.

Компанія зуміла закріпитися в ТОП-10 завдяки гнучкій та агресивній збутовій політиці. Не маючи такої фінансової бази, як лідери ринку, «Ельдорадо» виграє за рахунок швидкості прийняття рішень та індивідуального підходу до клієнтів.

У 2025 р. компанія сфокусувалася на роботі з виробниками макаронних виробів, пельменів, а також мережевими міні-пекарнями. В умовах, коли великі КХП диктують суворі умови передоплати, «ТД Ельдорадо» пропонує гнучкіші фінансові інструменти та графіки поставок, що дозволяє їм завантажувати власні потужності на 100%.

10
ПрАТ «Черкаський КХП»
Докладніше ...
22,5
Обсяг виробництва: : 22,5

ПрАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» замикає першу десятку національних лідерів. Це класичне підприємство з потужною елеваторною інфраструктурою (14,8 тис. т одночасного зберігання), яке відіграє роль головного стабілізаційного фонду зерна та борошна в Черкаській області. Комбінат має значні місткості для зберігання, що є його головною конкурентною перевагою.

У поточному сезоні 2025–2026 років Черкаський КХП забезпечує сировиною більшість місцевих виробників хліба. В умовах падіння рентабельності, комбінат робить ставку на якісну закупівлю пшениці у місцевих фермерів, пропонуючи їм вигідні умови зберігання зерна на своїх елеваторах в обмін на подальшу переробку, що гарантує підприємству стабільний сировинний потік.