Заборона експорту цукру: захист ринку чи пастка для експортерів?
Джерело фото: Latifundist.com
Вже більше тижня одна з найбільш резонансних подій на українському аграрному ринку — введення нульової квоти на експорт цукру з України. Але до єдиного знаменника в оцінці наслідків цього рішення представники влади з операторами ринку досі не дійшли. Прогнози експертів діаметрально протилежні — від суцільного позитиву нових експортних обмежень для вітчизняного ринку до погіршення міжнародної репутації українських експортерів цукру і України. Тобто, розбіжності вражаючі. Ми розібралися звідкіля і куди «вітер дме».
Для початку нагадаємо суть питання. 30 травня Кабмін видав постанову №545, якою фактично заборонив експорт цукру з України з 5 червня до 15 вересня ― до початку нового маркетингового року: встановив на цей період нульову квоту на експорт цукру, одночасно скасувавши його ліцензування. Що й викликало резонанс на ринку.
Взагалі, квоти та вимоги щодо ліцензування певних видів діяльності Кабмін, як відомо, встановлює щороку. При цьому перманентно заборонено вивозити з країни тільки три групи товарів: срібло, золото і брухт дорогоцінних металів. Квоти на 2023 рік Кабмін затвердив наприкінці минулого року. У результаті, з 1 січня 2023 року заборонено експорт з України солі, паливної деревини та вугілля-газу-мазуту. Тепер до «чорного списку» внесено також і цукор.
Дежа вю зі знаком мінус
Щоб з'ясувати, як відреагували на заборонні заходи представники агро, ми опитали учасників ринку і переконалися в тому, що єдності в оцінках немає. Частина учасників вважає обмеження експорту цукру необґрунтованим перестрахувальним заходом. Частина ― відреагувала на нововведення нейтрально. А частина негативно ставиться не до заборони експорту цукру як такої, а до процедури її введення.
Адже, по суті, нульові «цукрові» квоти в Україні введено повторно. Минулого року Кабмін тимчасову заборону на експорт цукру вже встановлював ― з 6 березня по 10 травня. Але тоді учасники ринку поставилися до неї з розумінням.
«У 2022 році ведення тимчасових обмежень було повністю виправдане. Кабмін встановив заборону на експорт цукру на початку війни, коли всі перебували в повній розгубленості — ніхто не знав, що буде з ринком далі. У цій ситуації був необхідний тайм-аут. З цієї ж причини нульові квоти було встановлено не тільки на експорт цукру, а й на експорт солі, яловичини, гречки, проса та жита, а експорт кукурудзи, соняшникової олії та яєць став ліцензованим видом діяльності. У травні 2022 року, коли стало зрозуміло, що плани рф на стрімку війну провалилися, заборону на експорт цукру було скасовано, що також було правильним рішенням».
За його словами, оперативне скасування нульових квот на експорт цукру дозволило досягти трьох цілей. По-перше, розвантажити внутрішній ринок, запобігти його затоварюванню. По-друге, не допустити зниження прибутковості виробництва цукру до рівня нульової рентабельності. А по-третє, простимулювати українських аграріїв до вирощування цукрових буряків у 2023 році.
«Можливо, саме завдяки скасуванню заборони на експорт цукру, у 2022 році вдалося втримати внутрішні ціни на цукор від значного підвищення. В умовах високої собівартості виробництва цукру, основним стабілізуючим фактором була різниця цін на внутрішньому та зовнішньому ринках. Тоді як в Україні оптові ціни на цукор становили 26-28 грн, експортувався він по 36-37 грн», ― уточнює Олександр Коротинський.
При цьому, за оцінкою експертів, далеко не для всіх агрохолдингів при плануванні вирішальне значення має саме синергія від вирощування цукрових буряків і виробництва цукру. Найчастіше рішення за кожним із сегментів ухвалюють окремо, виходячи з ситуації, що складається. Як варіант, посіви цукрових буряків заміщуються більш маржинальною культурою. Але в цілому, скасування заборони на експорт цукру стимулювало фермерів до нарощування площ під цукровими буряками. Результат відомий — у 2023 році, за даними асоціації «Укрцукор», цукровими буряками в Україні засіяно 240 тис. га. Це найвищий показник за останні 5 років.
Заборона як захід профілактики
Що ж стосується введення нульової квоти на експорт цукру з 5 червня 2023 року, Кабмін обґрунтовував його двома основними причинами — аномальним нарощуванням експорту і необхідністю вжиття заходів для недопущення дефіциту цукру на українському ринку до закінчення сезону 2022/2023.
За оцінкою Мінекономіки, станом на кінець травня українські експортери цукру практично вичерпали ліміт — експортували з початку маркетингового року понад 350 тис. т цукру і цукровмісної продукції, у той час як прогнозний показник на 2022/2023 МР — 370 тис. т.
У відомстві акцентують увагу на тому, що в літні місяці споживання цукру підвищується.
Водночас, в асоціації «Укрцукор» констатують, що за період з 1 вересня 2022 року по 28 березня 2023 року порівняно з аналогічним періодом минулого року Україна наростила експорт цукру в 4,8 раза — до 265 тис. т.
До речі, у травні 2023 року прогноз експорту цукру з України істотно переглянув і USDA — підвищив з 610 тис. т до 710 тис. т у 2022/2023 МР «у зв'язку зі збільшенням експорту в ЄС».
Словом, експорт цукру з України, дійсно, один з основних світових трендів останнього часу, незважаючи на те, що частка України в світовому експорті цукру незначна.
Скільки цукру в залишку?
На сьогодні основним каменем спотикання між Кабміном та учасниками ринку є баланс попиту і пропозиції цукру на українському ринку. Проблема насамперед у великій різниці оцінок поточних запасів цукру.
Багато експертів вважають, що запасів цукру на українському ринку достатньо, незважаючи на зростання експорту. Особливо з урахуванням того, що внутрішнє споживання цукру через війну з рф і міграцію населення істотно зменшилось. За прогнозом USDA, — до 1 млн т у 2022/2023МР. Такий самий прогноз дає і Мінекономіки.
«Станом на 1 травня залишки цукру на цукрових заводах становлять 480 тис. т. Ще близько 300 тис. т — залишки в торговельних мережах, на складах переробників і у населення. При цьому споживання цукру в Україні ми наразі оцінюємо в 900 тис. т на рік — з урахуванням тимчасової окупації деяких регіонів України і великої кількості людей, які виїхали з країни. При цьому для успішного старту сезону цукроваріння 2023/2024 в Україні на 1 вересня необхідні залишки в 75-150 тис. т — місячна-двомісячна потреба. У травні споживання цукру плюс експорт склало близько 135 тис. т. Тобто літній сезон ми почали із запасами в 350 тис. т тільки на заводах. Цього цілком достатньо, щоб спокійно завершити маркетинговий рік, і щонайменше в червні потреби забороняти експорт цукру не було».
Оптимістично оцінюють залишки цукру на ринку і самі виробники цукру. Зокрема, представники компанії «Укрпромінвест-Агро». Проте серйозна проблема на ринку існує, і пов’язана вона саме з залишками. Точніше, їхньою оцінкою і обліком.
«За існуючими оцінками, профіцит українського ринку становить 0,5 млн. т цього сезону та 0,7 млн. тон — наступного, отже, зрозуміло, що можливості експорту вітаються галуззю. Однак в Україні існує проблема, що ні Уряд, ні оператори ринку повністю не розуміють реальний обсяг перехідних залишків. І це проблема, яка існує протягом всієї історії незалежної України. Бо, при оцінці залишків, завжди рахують обсяги цукру на складах цукрових заводів, в той час як повністю відсутнє розуміння, скільки цукру зберігається на складах у переробників та ритейлерів. Тому існуючій статистичній інформації в повній мірі не довіряють ні цукровики, ні Уряд. Поки ж на спільному засіданні Міністерства аграрної політики та виробників цукру було прийнято проміжне рішення, що залишки за межами складів виробників дорівнюють «нулю». Звичайно, це не відповідає дійсності, але є своєрідним тимчасовим компромісом».
Обсяг обсягу не товариш
Схожої думки дотримується і директорка компанії «Цукрова біржа» Олександра Калініна. За її словами, на початок сезону фактично на складах цукрових заводів перебувало набагато менше заявлених 500 тис. т, а підтверджений обсяг для закупівлі трейдерами за результатами обдзвонів заводів взагалі становив 150 тис. т. Скільки ж цукру знаходиться на складах переробників і ритейлерів навіть приблизно оцінити складно. З урахуванням цих обставин, поточні запаси цукру на ринку Олександра оцінює на рівні 440 тис. т. При цьому, на її думку, введення тимчасових обмежень експорту принаймні для трейдерських компаній великою проблемою не стало.
Олександра Калініна
директорка компанії
«Цукрова біржа»
«Ми завчасно передбачали різні ризики. Наші зарубіжні партнери розуміють, що в Україні воєнний стан і можливі різні форс-мажори. Своєю чергою ми не вимагаємо від партнерів передоплати, доки самі на отримаємо ліцензії на експорт. До того ж далеко не всі цукрові заводи експортують цукор, тож деякі оператори ринку обмежень взагалі не відчують».
У цій ситуації введення Кабміном тимчасової заборони на експорт цукру можна фактично розцінювати як компромісне рішення. За словами Романа Огородова, Мінагрополітики на спільному засіданні просто вирішило не враховувати залишки за межами складів виробників цукру. Натомість встановлення нульових квот на експорт цукру гарантує комфортне проходження періоду до початку нового сезону цукроваріння, що дійсно є компромісом.
«Взагалі між виробниками цукру, національною асоціацією цукровиків і урядом існує конструктивний, професійний діалог. У Мінагрополітики щомісячно проводяться наради з провідними виробниками цукру за участі заступника міністра Тараса Висоцького. І ми високо оцінюємо зусилля Кабміну із забезпечення можливостей для експорту цукру, особливо на ринок ЄС, який є преміальним з точки зору ціни та якості. Можливість експорту цукру в ЄС тим більше важлива, що воєнні дії на території України і блокування морських портів практично унеможливили експорт українського цукру на традиційні ринки. І те, що в 2022/2023 МР експорт українського цукру навіть з урахуванням тимчасової заборони напевно перевищить 400 тис. т — це безпосередній результат спільних зусиль виробників та уряду».
Магія чисел і звітності
Утім, апелювання до того, що заборона експорту цукру необхідна через багаторазовий його приріст порівняно з аналогічним періодом попереднього сезону, аргумент теж не залізний. По-перше, минулорічний сезон був нетиповий — війна, тимчасове блокування експорту, запровадження обов'язкового ліцензування. Тому порівнювати експорт цукру, наприклад, у травні 2023 року з травнем 2022 року просто некоректно.
По-друге, самі по собі обсяги експорту не такі вже катастрофічні. За даними Державної митної служби, з початку 2023 року в середньому за місяць експортується близько 50 тис. т. Суттєво, але не смертельно — все знову ж таки впирається в кількість залишків на ринку.
І по-третє, це якраз той випадок, коли видно «магію статистики». Наприклад, у розрізі маркетингових сезонів різниця між 2020/2021 і 2021/2022 несуттєва. У той час, як у розрізі календарних років — разюча. Тобто опиратися суто на статистичні дані при прийнятті рішень — не найкраща ідея.
Водночас те, що введення заборони на експорт породило цілу низку проблем — об'єктивна реальність.
Перша з них — швидке ухвалення рішення без попереднього детального обговорення з учасниками ринку. І це незважаючи на те, що Мінагрополітики щороку підписує декілька меморандумів з різними представниками агро. А іноді — і з представниками цукрової галузі.
«Так, літні місяці — це період високого споживання цукру, тобто, дійсно може виникати певний сплеск споживання, як промисловістю так і населенням. Залишків, які Мінекономіки озвучило у своєму балансі, що становитимуть на 1 вересня 380 тис. т цукру, більш ніж достатньо. Даний обсяг цукру повністю забезпечить внутрішній ринок протягом п’яти місяців споживання, що убезпечує вітчизняного споживача від будь-якого дефіциту. У нашому конкретному випадку Мінагрополітики чи Мінекономіки доцільно було б ще в лютому-березні звернутися до того ж «Укрцукру», довести до нього свою оцінку балансів. Наприклад, повідомити, що до кінця сезону можна експортувати не більше 250 тис. т цукру. Тоді б експортери могли сісти, спокійно порахувати, скільки в кого підписано контрактів і яких. І виходячи з цього, — планувати свою подальшу діяльність»
Трохи не по-європейськи
Фактично ж Кабмін своїм рішенням заблокував виконання експортерами вже підписаних контрактів.
«Нас попередили буквально за тиждень до введення заборони. Тому зараз на кордоні в електронній черзі перебуває багато замитненого цукру. Тепер його вивезення за кордон проблематичне. І якщо ми не врегулюємо ситуацію, виникнуть проблеми. Експортерам доведеться розмитнювати свій цукор, везти його назад, нести додаткові витрати плюс платити штрафи. А в кінцевому підсумку все це позначиться на міжнародній репутації українських виробників цукру і взагалі України».
За словами Романа Огородова, на сьогоднішній день замитнений цукор на українському кордоні ще випускають. І для експортерів це дійсно важливо, зокрема з точки зору обов’язків перед закордонними партнерами. Саме тому вони наполягають на необхідності відтермінування закриття кордону «на замок» на кілька тижнів.
Разом з тим, у самому запровадженні нульової «цукрової» квоти є важливий політичний момент.
Фактично введення заборони на експорт цукру з України дисонує з торговельною політикою ЄС: з 5 червня Єврокомісія ще на рік пролонгувала безмитне ввезення до країн Європи українських товарів, зокрема цукру, оскільки в цьому сезоні в країнах Європи досить великий дефіцит — виробництво цукру, за даними USDA, складає 15 млн т, а споживання тільки кінцевими споживачами — 17 млн т.
Що обертається парадоксальною ситуацією — ЄС підтримує українських виробників цукру і відкриває доступ українським товарам до своїх ринків, а Україна, навпаки, обмежує і забороняє.
«Я вважаю, що в найкоротший термін Кабмін має докласти зусиль для встановлення реальних залишків цукру в Україні, в тому числі на складах кондитерів, виробників напоїв та інших переробних підприємств і торгових мереж. У разі, якщо буде підтверджено, що Україна має достатній обсяг цукру, доречним буде оперативне розблокування експорту».
Костянтин Ткаченко, Валентин Хорошун, Latifundist.com
