Тренд сезону 2023 — розширення елеваторних потужностей. Що будують аграрії і з якими виробниками?
Джерело фото: KMZ Industries
Основні тренди елеваторного ринку 2023: розширення наявних потужностей, робота з одним постачальником елеваторного обладнання та ремонт зруйнованих після обстрілів зерносховищ. Продовжується будівництво «сухих портів» на західних кордонах — напрямок, який був популярним у минулому році. Чим живе сьогодні елеваторний ринок України, що будують аграрії, яким виробникам віддають перевагу, та які рішення є для тих, хто потребує додаткових ємностей, але не має достатньо коштів?
Нетипове літо для елеваторного ринку
Якщо раніше влітку елеваторний ринок відпочивав і «прокидався» в період збору врожаю пізніх культур, бо саме тоді аграрії вже розуміли, які потужності їм потрібні на наступний рік, то літо 2023 виявилося нетиповим — аграрії вже зараз активно будують та розширюють наявні потужності. Адже «зернова угода» не працює, і поки експорт зерна можливий тільки через західні кордони та порти Дунаю. А на носі врожай пізніх культур, який в умовах обмеженого експорту потрібно десь зберігати.
За останніми даними Мінагрополітики, цього року українські аграрії можуть зібрати близько 56,4 млн т зернових, а також 20,3 млн т олійних. У свою чергу УЗА прогнозувала на 30 червня перехідні залишки на рівні 11,9 млн т зернових та олійних, а це втричі більше, ніж у попередні сезони.
Хто і що будує?
За словами заступника генерального директора KMZ Industries Бориса Рибачука, спостерігається незначна позитивна тенденція. Закриття «зернового коридору» та обстріли портової інфраструктури Дунаю означають погіршення можливостей по часу, потрібному для експорту зерна.
Борис Рибачук
заступник генерального директора KMZ Industries
«Ми отримали зміну логістичних маршрутів, і відповідно збільшиться потреба у нових потужностях, що допоможуть підлаштуватися під нові умови. Ті клієнти, які раніше думали про власні потужності і вагалися, поновлюють перемовини і приймають рішення на користь початку будівництва. Щодо загальної тенденції року, бачимо, що більше модернізують вже наявні елеватори. Порівняно із 2021 р., коли 75% — це були замовлення від нових клієнтів через постійно зростаючий попит на елеваторні зерносховища, у 2023-му 50% наших замовлень — це клієнти, які з нами вже будувалися раніше».
В першу чергу продовжують будуватися великі та середні підприємства. Переважно в Центрі та на Заході. Розширюють свої потужності в Київській, Чернігівській, Полтавській та Чернівецькій областях. KMZ Industries виготовила обладнання для розширення на 15,5 тис. т маршрутного елеватора на Чернігівщині. На Львівщині введено в експлуатацію другу чергу Самбірського елеватора. Введено в експлуатацію Вадул-Сирецький термінал Alebor Group, де експлуатується обладнання цього ж виробника.
«Завершуємо виготовлення обладнання для ще одного «сухого» порту, сукупний об‘єм продукту, що буде зберігатися у силосах нашого виробництва, — 37 383 куб м. Продовжуємо насичувати найбільшого виробника курятини в Україні зерносушарками Brice-Baker нашого виробництва; ця співпраця почалася ще до війни і продовжується», — розповідає Борис Рибачук.
Компанія також поставила 32 конусних силоси сумарним об'ємом одночасного зберігання на 50 тис.м куб. для «Старокостянтинівського маслоекстракційного заводу», який будує «Кернел». Об’єкт вже готовий на 89%. Завод буде одним із найпотужніших в Європі. Річна потужність становитиме 1 млн т насіння соняшнику.
«До речі, коли ми говоримо про елеваторне обладнання, то мова може йти не лише про аграрний сектор. KMZ Industries взяла участь у надзвичайно важливому для розвитку логістичного потенціалу країни проєкті. На заході України великий логістичний центр PORT Lviv Logistic Center, площа якого 8 га, використовує силоси нашого виробництва для зберігання пелет в котельній», — зауважує Борис Рибачук.
Попит на обладнання для зберігання та доробки зараз є і з боку бізнесу, який будує переробні заводи, і він значно збільшився порівняно з 2020-2021 рр. У KMZ Industries обладнання замовляли для біоетанольних та маслоекстракційних заводів, підприємств з переробки сої.
Яка ситуація у фермерських господарствах?
Фермерський сегмент дещо скоротився, хоча в останні роки, за словами Бориса Рибачука, третина замовлень була саме від них. Зараз через зниження ліквідності багато з них змушені більше продавали з поля, поставити на паузу всі інвестиційні проєкти і витрачати кошти переважно на операційну діяльність.
Хоча ті аграрії, що все ж будуються, намагаються «вбити двох зайців»: зберігати на нових потужностях свій врожай і водночас заробляти на зберіганні врожаю поклажодавців. Один із клієнтів KMZ Industries — фермер із Харківщини, який під час повномасштабного вторгнення почав будувати елеваторний комплекс і вже ввів в експлуатацію першу чергу.
Фермери наразі розраховують на власні гроші.
Борис Рибачук
заступник генерального директора KMZ Industries
«Наш клієнт з Тернопільщини, компанія «Агрон», каже, що якби вони мали можливість використовувати кредитні гроші, на які розраховували при прорахунку проєкту, то і побудувалися би швидше. Більшим був би масштаб проєкту. На об‘єкті перша черга фермерського елеватора, який скоро вводитиметься в експлуатацію, повністю побудована під час війни».
В першу чергу аграріїв цікавить розширення наявних елеваторних потужностей, бо такі проєкти потребують менше інвестицій та мають менший термін реалізації.
Борис Рибачук
заступник генерального директора KMZ Industries
«З погляду отримання дозвільної документації простіше зробити розширення існуючого елеватора, ніж побудувати новий. Плюс менше будівельних і проєктних робіт, адже зазвичай, коли проєктується новий елеватор, закладається можливість будівництва другої, третьої чи четвертої черги. По суті, йде подальша реалізація вже пропрацьованого, узгодженого та затвердженого проєкту».
Слід зауважити, що період окупності додаткових потужностей удвічі менший, ніж для будівництва «з нуля». І додає, що для реалізації інвестиційного проєкту — це перевага, але всі розуміють, що і ризики під час війни набагато вищі. Тому зараз будуються і розширюють потужності ті, у кого є на це кошти і хто готовий брати на себе ризик.
Звісно, що на окупність впливає багато факторів, серед яких сумарна ємність зберігання, кількість транспортних маршрутів, особливості культур, з якими працює елеватор, тощо.
«В середньому окупність будівництва немалого елеватора складає 5–7 років; натомість для невеличкого фермерського зазвичай орієнтуються на 2-3 роки, так було до повномасштабного вторгнення», — каже Борис Рибачук.
Отже, коротко ситуацію можна описати таким чином: агрохолдинги розширюють існуючі елеватори, продовжують будувати «сухі порти», прораховують та розпочинають будівництво переробних підприємств. У фермерському сегменті схожа тенденція, лише замість «сухих портів» фермери будують перші черги своїх елеваторів, щоб не тільки зберігати власне зерно, а й надавати послуги аграріям свого регіону; але тут головне — доступ до інвестицій.
Перехід на одного постачальника
Війна змінила ставлення аграріїв і до постачальників елеваторного обладнання. Зараз їм зручно, коли все технологічне обладнання для елеватора поставляє один виробник.
Борис Рибачук
заступник генерального директора KMZ Industries
«Коли є один постачальник, то аграрію простіше комунікувати по темпах реалізації проєкту, питаннях, які виникають під час монтажу і пусконалагоджувальних робіт. Чим менше підрядників, тим комфортніше і зручніше працювати. У нас таких прикладів багато. Наприклад, новий елеваторний комплекс на 22 тис. т зберігання у Вінниці, де все обладнання від KMZ Industries: від сушарки — до транспортного обладнання».
Мобільні зерносховища
У цьому році аграрії більше почали цікавитися мобільними зерносховищами. Вони швидко монтуються, не потребують фундаменту і можуть бути встановлені на утрамбований ґрунт. Об’єми — від 200 до 1 тис. т. Зерносховище має вигляд кола або овалу, з 1-2 рядами бокових стінок, розташованих однин на одному, із тентовим накриттям. Бокові стінки виготовляються з оцинкованої рулонної сталі.
Такі рішення досить популярні в США. Там, якщо у аграрія є надлишок зерна в рік високого врожаю, то він ставить біля стаціонарного силосу мобільний, у якому до пів року тримає зерно.
Борис Рибачук
заступник генерального директора KMZ Industries
«Ці рішення українському ринку ми почали пропонувати минулого року, щоб аграрії, які не мають часу та коштів на розробку проєкту і отримання дозвільної документації, могли прийняти зерно з полів і при цьому контролювати його якість, не витрачаючи на це багато часу і грошей».
Борис Рибачук зауважує, що окупність таких зерносховищ залежить від того, як швидко і по якій ціні аграрій реалізує зерно. Звісно, що поставити мобільне зерносховище буде дешевше, ніж будувати повноцінний силос. Однак потрібно пам’ятати, якщо в стаціонарному силосі зерно можна зберігати рік, то в мобільному — всього 5-6 місяців, інакше може почати втрачатися якість збіжжя.
Відновлення зруйнованих елеваторів
За словами Бориса Рибачука, до KMZ Industries часто надходять звернення від власників пошкоджених елеваторів. Але після аналізу характеру пошкоджень та обсягів робіт багато хто ставить проєкти на паузу. По-перше, відновити пошкоджений елеватор — не завжди дешево. По-друге, через війну власники бояться ризикувати, бо може знову «прилетіти».
«Щоб замінити якісь конструктивні елементи, часто доводиться силоси повністю розбирати і наново збирати. Інколи буває такий рівень пошкоджень, що потрібно проводити повну експертизу із залученням додаткових незалежних експертів щодо того, чи можна замінити якусь частину елементів в конструкції, чи потрібно повністю демонтувати і будувати «з нуля». Тому кожен раз — це окремий проект, під окремий елеватор, залежно від якоїсь конкретної проблеми, яка там є. Наша перевага в тому, що ми маємо команду монтажників, яка вже має суттєвий досвід у такому відновленні, і нам не треба звертатися до підрядних організацій», — розповідає заступник генерального директора KMZ Industries.
І додає, що частіше до компанії з такими питаннями звертаються аграрії з Півдня. До речі, саме південні області втратили найбільше елеваторних потужностей. Як повідомляв Elevatorist.com, Миколаївська область втратила 1832,5 тис. т одночасного зберігання, Запорізька — 1828,7 тис. т та Херсонська — 1686,5 тис. т.
Заморозили всі проєкти, крім елеваторного
В компанії «Агро-Рось» на 2023 рік заморозили всі проєкти по модернізації та розширенню, крім елеваторного. У 2018 році тут завершили будівництво першої черги елеватора на 50 тис. т. Виробляють 4-4,5 тис. т комбікормів у місяць для власної птахофабрики, де утримується понад 2 млн голів птиці. Будівництво другої черги затягнулося спочатку через пандемію, а потім — повномасштабне вторгнення
«У нас був п’ятирічний план по розширенню підприємства. На модернізацію ми планувати витрати кошти, отримані від реалізації птиці. Та через пандемію і війну ринок збуту впав. Відповідно, і прибуток. Тож в цьому році вирішили виділити кошти тільки на елеватор. У січні цього року підписали контракт на поставку зерносушарки, хоча мали ставити її ще у 2019 році», — розповідає головний інженер комбікормового заводу «Агро-Рось» Василь Занєгін.
Обладнання замовляли у вітчизняного виробника. Василь Занєгін пояснює свій вибір тим, що через війну є побоювання, що іноземні виробники не зможуть надавати оперативно сервісне обслуговування. А ще у компанії мають надію, що після перемоги в Україні запрацює державна програма по відшкодуванню 25% вартості за придбане обладнання українських виробників.
Масштабне вкладення інвестицій у розширення елеваторного комплексу планувало підприємство «Комбікормник», яке знаходиться в м. Ічня на Чернігівщині. Проєкт передбачав будівництво чотирьох силосів, ангарів та встановлення двох зерносушарок. Таким чином збільшили би потужності зберігання до 90 тис. т. Елеваторний комплекс на підприємстві побудували у 2011 році на базі старого комбікормового заводу. Загальна потужність зберігання наразі складає 50 тис. т.
«Через війну і невизначену ситуацію в країні всі інвестиції у 2023 році поставили на паузу. В роботі залишили тільки ті об’єкти, для яких був завезений раніше матеріал. В результаті змонтували палі для чотирьох силосів, бо не відмовляємося від будівництва після перемоги, а також поставили склади із нержавіючої сталі, бо маємо тваринництво і потрібно десь зберігати корми. Також змонтували на зерносушарці транспортне обладнання», — ділиться директор підприємства «Комбікормник» Микола Буренко.
Раніше працювали в основному з іноземними виробниками елеваторного обладнання. Як зізнається Микола Буренко, бо це було «модно». Але нові силоси законтрактували вже з українською компанією, бо це і про підтримку вітчизняного виробника, і про зручність комунікації. Микола Буренко каже, що іноземні виробники часто розтягують у часі терміни поставки запчастин, і якщо сталася помилка, то фахівець не може вчасно приїхати.
То що з попитом на українське обладнання?
Якщо ще у 2014 році частка іноземних виробників елеваторного обладнання складала 70% ринку, то напередодні повномасштабного вторгнення рф в Україну українські виробники займали вже 80% ринку за продажами силосів і 50% — транспортного обладнання. Як пояснює Борис Рибачук, українське виробництво за останні 10 років не поступається по якості іноземному. Саме це і спонукає аграріїв робити вибір в сторону вітчизняного виробника.
Борис Рибачук
заступник генерального директора KMZ Industries
«Наразі ми спостерігаємо дві тенденції. По-перше, аграрії все одно будуються. Так, вони переважно не хочуть жодних згадок про себе, бо це додає ризиків. По-друге, вони масово приймають рішення на користь українського виробника. Це загальноринкова тенденція, одна з важливих, яку ми бачимо. І аргументи для цього як раціональні (бо зручно, поряд, швидко, відповідність стандартів), так і емоційні — через бажання підтримати «свого». Аграрій — прагматик і розуміє, що українського виробника легше контролювати, що той сприймає однакові з аграрієм військові ризики і ставиться до них так само. І, звісно, у такій співпраці є користь для держави: це податки, це робочі місця, це відрахування на ЗСУ».
У воєнний час до цього додається ще й можливість швидше отримати зворотній зв’язок. Плюс іноземні виробники не завжди хочуть брати на себе ризики по транспортуванню, пусконалагодженню обладнання і перекладають їх на клієнта.
«Ми, українські виробники, знаходимося поряд. Якщо потрібно буде провести ремонтні роботи на елеваторі, то ми приїдемо. І звісно, для аграріїв має значення і той фактор, що ми, так само, як і вони, працюємо в Україні. Працюємо на нашу державу, на її добробут. Всі кошти, що платяться українським виробникам, — це підтримка держави», — додає Борис Рибачук.
А ціна? Українське обладнання хоча по ціні і конкурентне іноземному, але не в рази. Для його виробництва використовуються європейські комплектуючі, що впливає на собівартість виробництва.
Європейці купують українське
Про те, що вітчизняне обладнання відповідає по якості світовим стандартам, говорить і той факт, що воно йде на експорт.
«Отримуєте замовлення з-за кордону? Адже зараз не всі іноземні клієнти готові ризикувати і віддавати кошти у країну, яка охоплена війною», — запитуємо у Бориса Рибачука. «На диво, так, — відповідає він. — Поки що не побоялися ризикнути аграрії з країн Балтії та Східної Європи».
Борис Рибачук
заступник генерального директора KMZ Industries
«Вони зацікавлені купити силоси та транспортне обладнання саме в українців і таким чином підтримати Україну. Це дуже приємно. Тому зараз продовжуємо поставки в країни Балтії, Румунію, Молдову».
Далі — більше
Попри війну і обстріли по всій Україні вітчизняні виробники продовжують удосконалювати своє обладнання та працювати над оптимальними рішеннями для аграріїв. У KMZ Industries нам розповіли, що в цьому році розробили та вже випробували нові транспортери та норії потужністю 175 т/год.
«Під час розробки норій ми прагнули збільшити ощадність при роботі з зерном. Нова лінійка вже продається і знайшла своїх перших покупців. Також в цьому році розробили для одного об’єкта транспортер високої продуктивності — 430 т/год. Такі транспортери можуть використовуватись як на портових елеваторах, так і в «сухих портах», — резюмує заступник генерального директора KMZ Industries.
Отож, елеваторний ринок працює далі, попри війну і руйнування, які вона несе.
