Тімоті Снайдер: Як колись, так і зараз росія хоче знищити агросектор України
Джерело фото: Детектор Медіа
Тімоті Снайдера не потрібно довго представляти. Американський історик, професор Єльського університету і спеціаліст з історії Східної Європи добре знаний у нашій країні. З початком повномасштабного вторгнення він активно підтримує українців та розповідає західному світу про колоніальну політику росії і про причини російського вторгнення.
Ще у 2014 році він написав, що якщо ЄС не зупинить росію на мапі, то чекати війну на європейському континенті. А вже у травні 22-го у своїй колонці для Нью-Йорк Таймс він підсумував: «Ми повинні це сказати: росія ― фашистська держава».
Тімоті Снайдер є автором курсу лекцій про Україну в Єльському університеті, які доступні всім бажаючим безкоштовно на YouTube.
Частина лекцій і виступів історика стосується теми сільського господарства в Україні, зокрема, Голодомору, колективізації, ролі України у світовій продовольчій безпеці. Пропонуємо ознайомитися з ними.
росія цілиться по агросектору
У вересні цього року Тімоті Снайдер здійснив подорож на Південь України, «намагаючись зрозуміти, в якому стані перебуває війна», як він написав. Фото зі своїх подорожей викладав у Twitter (Х) і пропонував своїм підписникам вгадати, в якому саме місті знаходиться. До речі, пости викладав українською мовою. Так, він нею володіє, а ще, як мінімум, 14-ма мовами.
Під час цієї подорожі він зустрічався з фермерами. Про це історик розповів під час Ялтинської європейській стратегії в Києві. Там же він висловив думку, що одна із причин війни для росії ― роль України як ключового постачальника сільськогосподарських продуктів на світову арену. Простими словами: росія намагається знищити наш агросектор, бо він має цінність для світу.
росія не веде цю війну на основі якоїсь ідеології. Вони воюють, виходячи з тієї ідеї, що ніщо не є правдою. Ніщо не має значення. Це не війна, в якій агресор має бачення майбутнього. Радше, навпаки: для них все чорне, і єдине, що важливо — це сила.
Друге значення філософське, історичне. Цивілізація починається тоді, коли є розподіл між містом та селом. Тобто, коли хтось продукує їжу, а хтось отримує з цього зиск. Чому це важливо? Все, що асоціюється з Елладою, Сократом, Платоном, мовою цієї філософії, яка є важливою для наших традицій, — все це пішло зі Стародавньої Греції, яка була торговельним партнером Чорноморського узбережжя (зараз це території Херсонської, Одеської та Миколаївської областей). Саме завдяки цьому синтезу між Грецією та скіфами і стала можлива ця культура.
Якщо ми перескочимо в сьогоднішній день, то побачимо, яку роль за останні 500 років відігравали ці землі. І для вікінгів в Європі, і для монголо-татар в Азії продукти харчування мали величезне значення. Поляки у 17-18 ст. намагалися колонізувати цю землю. Проєкт Сталіна, який спробував контролювати землі, які давали продукти харчування (саме цим і пояснюється Голодомор).
Друга Світова війна — це спроба Німеччиною захопити ці родючі землі. Як Сталін, так і Гітлер намагались змінити світовий порядок на основі контролю Миколаївської та Херсонської областей. І це відбувається і сьогодні.
Тобто у цій війні, в плані впливу на цивілізацію, Україна для світу відіграє роль своєрідної Еллади. Україна годує багато країн світу. Особливо в Африці, Азії. Тому як раніше був розподіл між селом та містом, так і зараз є різниця між Україною, — багатою аграрною землею, — і рештою світу.
В цьому, власне, і сенс цієї війни. Коли росія затопила найродючіші території, підірвавши дамбу, — ці дії були спрямовані проти аграрного сектору. Коли вона вбила одного з провідних аграріїв — це те саме. Коли вона била по портам — це ніщо інше, як знищення ланцюгів постачання продовольства.
Днями на Півдні України я зустрічався з фермером, який переробив свого трактора, щоб розмінувати поля. Тобто фермери виживають, але вони не можуть годувати світ, якщо не переможуть в цій війні,
Тому коли українці будуть контролювати Південь і Крим — це буде не тільки кінець війни. Це означатиме, що ми назавжди подолали продовольчу проблему у світі.
Задобрити селян
Отож Тімоті Снайдер підводить до думки, що росія, вбачаючи в нас конкурентів на світовому продовольчому ринку, систематично працювала над тим, щоб знищити цей потенціал. У своїй лекції він розповідає, як на початку минулого століття такий проєкт реалізовував Сталін.
Революція 1917-го не повинна була бути суто російською. Ідея була в тому, щоб прорвати порохову бочку в росії, а далі решта країн долучаться і допоможуть довести революцію до кінця. Але коли вона не змогла охопити весь світ, більшовики почали думати, як реалізувати цей проєкт в масштабах росії. Що потрібно було зробити?
Перше — закрити себе від решти світу. Не впустити всередину буржуазію.
Друге — використати масштаби своєї території. На той момент СРСР була найбільшою країною у світі. І якщо у решти світу були колонії і про це відкрито всі говорили, то в союзі так говорити не можна було. Колонія — це ж суто капіталістичне висловлювання. В союзі були просто величезні землі, які можна було експлуатувати та індустріалізувати. Хоча Сталін інколи забувався і казав, що потрібно проводити політику внутрішньої колонізації.
І третє — відтягувати час. Як це можна було зробити? Дозволити селянам залишити собі ті землі, які були відібрані у польських землевласників. Провести політику коренізації, яка в Україні мала назву українізації. Так, навіть радянська влада, ще у 1920-му році приймали той факт, що українська нація існує (тут Тімоті Снайдер звертає увагу на різницю між риторикою росії у 1920-му і 2022 роках — прим. ред.) і з цим потрібно щось робити.
Українізація почалася у 20-х роках минулого століття. Українці масово почали переїжджати з сіл у містечка. Їх приймали на державну службу і на навчання в університети. В цей час розвивається українська література.
Ідея була такою: створити в СРСР свою власну версію України і таким чином залучити у систему людей, які будуть їй вірні.
Затягування часу колись повинно було скінчитися і, на думку більшовиків, цією подією мала стати колективізація сільського господарства.
Колективізувати за 2 місяці майже пів країни
В цій частині Тімоті Снайдер розповідає, що українське сільське господарство було б набагато вигідніше СРСР, якби його не колективізували.
Більшовики вважали, що потрібно пройти стадію капіталізму в пришвидшеному режимі. І вони не уявляли іншого способу, як максимально перейти з сіл у міста, де розбудувати фабрики і шахти. Щоб зробити це, треба було колективізувати сільське господарство. Просто не придумали іншого способу. Хоча українське сільське господарство було б набагато вигідніше СРСР, якщо б його не колективізували, а обклали податками.
Єдине питання було: коли це робити і наскільки швидко. Бо після смерті Леніна почалася боротьба за владу. І саме на ґрунті колективізації Сталіну вдалося консолідувати владу в своїх руках.
Колективізація почалася у 1928 році. Впродовж двох років вона відбувалася повільно. А вже в 1930-му за два місяці більшовики колективізували майже пів країни. Звичайно, що це викликало значний рух опору. В цей час було зафіксовано мільйони актів непокори. Люди цілими селами йшли до кордону з Польщею. Під час розкулачення велика кількість селян, переважно заможних, потрапила до Сибіру в ГУЛАГ.
Рішення замордувати українців голодом було політичним
Тімоті Снайдер говорить, що більшовики сприймали як належне, що селянства скоро не буде. Ну помруть вони на рік раніше, чи пізніше — це не мало значення. Не варто зважати на окремих осіб, треба думати лише про майбутній пролетаріат. Це просто хід історії.
Січень, 1933-й рік.
«Є такі села, в яких значна кількість населення виїхала в міста, щоб знайти роботу й прогодувати родини. Це змушувало батьків залишати дітей. У багатьох селах працівники колгоспів і їхні родини голодують, що призводить до супутніх хвороб. Їм ніхто не допомагає, бо взагалі немає ресурсу, через те що запасів немає жодних. У зв’язку з цим багато людей помирає щодня».
Це не розмова українця з українцем або лист до когось. Це записка, написана від руки і адресована керівнику таємної поліції в Україні. Влада в Україні знала про голод, спостерігала за стражданнями українців і продовжувала їх поглиблювати.
В історії зовсім небагато випадків, коли голод є результатом об’єктивного браку продовольства. Як правило, голод — це політичне рішення, засноване на пріоритетах, до яких, як у цьому випадку, збереження людських життів не входить.
І тому якщо голод — це політичне явище, то як нам його створити? Зараз чи в майбутньому? Якщо одна країна нападає на іншу, блокує її порти і каже, що їжа з цих портів не потрапить в ніші країни — це не брак їжі. Україна ж не припинила вирощувати їжу. Просто було прийняте політичне рішення блокувати експорт. Тому в Ефіопії, Лівані може виникнути дефіцит продовольства в результаті таких політичних рішень.
Отож, рішення замордувати українців голодом було суто політичним. Але перед цим потрібно розглянути, чим же керувалося політичне керівництво СРСР того часу.
Більшовики вважали, що все має підкорюватися політиці. Що партійна еліта з правильними ідеями може підштовхнути історію у правильному напрямку. Всі решта повинні їй коритися. За такого світогляду люди не мають жодної цінності.
Але, якщо факти настільки кричущі, що їх не можна ігнорувати, як у випадку з Голодомором, то потрібно почати доводити, що це була необхідність. Саме тому на зʼїзді комуністичної партії у 1934-му з великим успіхом і під фанфари було зроблено заяву, що Голодомор — це спроба зламати хребет міжнародній буржуазії. Мовляв, саме в цей час померли «польські агенти» й «українські націоналісти».
Тут потрібно пояснити, що більшовики у 20-30-ті роки сприймали як належне те, що деяких людей, які живуть у селі, скоро не буде. Не варто зважати на окремих осіб, треба думати лише про майбутній пролетаріат. Це просто хід історії. Перестануть вони існувати на кілька років пізніше, чи раніше — не твоя провина.
Під час Голодомору Україна експортувала продукцію
Тімоті Снайдер наводить 7 ознак того, що Голодомор був політичним рішенням, а не наслідком браку ресурсів у селі.
1930-й виявився врожайним, тому заготівельний план на наступний рік встановили ще вищим. Але через погодні умови селяни зібрали поганий. Та й колгоспи, у перший рік створення, не могли дати гарні результати. В кінці 1931-го починається голод. Селяни відмовляються віддавати збіжжя. Місцеві члени партії надають правдиві звіти начальству, що в Україні голод і просять зменшити заготівельні плани.
Що робить Сталін? Він звинувачує місцевих членів у зриві колективізації, шпигунстві на користь Польщі та її лідера Пілсудського. І використовує це як привід не довіряти усім їхнім повідомленням про голод в Україні.
11 серпня 1932-го він пише листа до Кагановича.
«Найголовніше зараз Україна. Справи в Україні дуже погані. Погано за партійною лінією. Кажуть, що у двох областях України (здається, в Київській та Дніпропетровській) близько 50 райкомів висловилися проти плану хлібозаготівель, визнавши його нереальним. В інших райкомах справи, як стверджують, не краще.
На що це схоже? Це не партія, а парламент, карикатура на парламент. Замість того, щоб керувати районами, Косіор весь час лавірував між директивами ЦК ВКП та вимогами райкомів і ось — долавірувався до ручки…
Погано по лінії радянській. Чубар — не керівник. Погано по лінії ГПУ. Реденсу не під силу керувати боротьбою з контрреволюцією в такій великій і своєрідній республіці, як Україна. Якщо не візьмемося тепер за виправлення становища в Україні, Україну можемо втратити».
Які ознаки того, що Голодомор не був наслідком браку ресурсів у селі, а виключно політичним рішенням?
- Аванси. Областям, які виконували плани хлібозаготівель, повертали частину зерна назад. У листопаді 33-го ці аванси були раптово скасовані. Чого б це?
- Дефіциту зерна у країні було. Його експортували в тому числі і через українські порти.
- М’ясний податок. Якщо селяни не виконували встановлений план, то повинні були компенсувати це м’ясом кози або корови. А всі знають, що для значили ці тварини. Це по суті смертельний вирок.
- Ті колгоспи, які не виконували план, повинні були віддати у 15 разів більше зерна. Оскільки це було неможливо, то більшовики забирали усе, що було можливо.
- Нав’язування плану заготівель попри те, що знали про голод у селі. Якщо б вони його знизили, померло б менше людей.
- Просування Сталіним наративу, що якщо ти проти колективізації й вилучення врожаю у селян для виконання плану, ти — націоналіст, польський агент і ризикуєш потрапити до концтабору.
- Заборона селянам їздити у місто з січня 33-го, а наприкінці того ж місяця і з території УРСР. Саме цей факт і робить Голодомор виключно українським явищем.
У 33-му закінчується українізація. З партії виключають 120 тис. чиновників. Відбувається зачистка української інтелігенції.
Більше про цей період в історії України можна дізнатися з лекції Тімоті Снайдера «Становлення України — Голодомор та великий терор 1920-1930 рр.», а також з книги «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним», яка доступна в українському перекладі. Також в українському перекладі є його книги «Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь» та «Чорна земля. Голокост як історія і застереження».
Щедрі українці
Незважаючи на те, що довелося пережити українцям упродовж минулого століття, ми не втратили свою ідентичність, люб’язність і щедрість душі. Про це також говорить і Тімоті Снайдер.
Він наводить простий приклад: коли його українські колеги їдуть до США, незважаючи на складну і довгу дорогу, обов’язково везуть якісь гостинці, особливо для дітей. Тоді як в американців немає навіть звички приносити подарунки для господарів.
«У цьому є проста перевага: незважаючи на війну, люб’язність, як і раніше, зберігається», — пише історик.
Про щедрість української душі він розмірковував у Карнегі-Холлі, слухаючи американську різдвяну пісню The Carol of the Bells. Тімоті Снайдера щороку вражало, як ця пісня виокремлюється серед інших різдвяних пісень.
Виявилося, що це українська мелодія, яка є дохристиянською багатоголосою піснею. Аранжування впродовж 20 років до неї робив український композитор Микола Леонтович. І вона зовсім не про Різдво, а про прихід весни. Бо якщо ти язичник, то коли в тебе починається новий рік? Коли прокидається земля, коли прилітають ластівки, коли народжуються ягнята (а це лютий-березень). Сама назва пісні — «Щедрик» — свідчить про щедрість та достаток. Людина щедра — і врожай щедрий.
Тімоті Снайдер говорить, що «Щедрик» був виконаний у Карнегі-Холлі у жовтні 1921 року українськими музикантами, які шукали підтримки для УНР. Леонтовича було вбито більшовицькою таємною поліцією раніше того ж року, а більшість території України незабаром увійде до складу Радянського Союзу. Пісня була американізована 1936 року, невдовзі після Голодомору в радянській Україні, якраз на початку великого сталінського терору.
