Вогонь і попіл «руського миру». Репортаж зі зруйнованого вщент елеватору на Херсонщині
Джерело фото: Latifundist.com
Ми вже неодноразово виїжджали на Херсонщину на підприємства і зерносховища, які після вторгнення російської армії перетворилися на руїни. «Блакитнянський ХПП» ГК TESSLAGROUP, на жаль, не оминула сумна участь 7-місячного перебування під окупацією. Хоча нашу увагу він привернув не тільки цим.
За останній час міжнародного резонансу набули цілеспрямовані обстріли росіянами зернової інфраструктури українських морських портів. Насправді ж, це типовий почерк «визволителів», який на Херсонщині у повній мірі проявився ще минулого року. І доля зерносховища у селі Блакитне це наглядно ілюструє.
«Блакитнянський ХПП» вцілів під час боїв. Але відступаючи, російська армія навмисно перетворила його на великий смолоскип, який димів після цього ще півроку. Тобто діяли росіяни за принципом «так не діставайся ж ти нікому».
Нас зустрічає директор «Блакитнянського ХПП» Сергій Шаповал. На зерносховищі він працює вже 15 років, пройшов з ним Крим і Рим. Починав ще з колишнім власником. Характеризуючи своє складське господарство, запевнює, що в останні роки, після входження до складу TESSLAGROUP, ХПП динамічно розвивалося.
Але те, що ми бачимо навкруги, кардинально контрастує і з спогадами нашого співрозмовника, і з гугл-мапою, на якій час для «Блакитнянського ХПП» завмер в липні 2022 року, коли був зроблений останній супутниковий знімок. Всі 10 складів підлогового зберігання зерна, розташовані на території ХПП, на мапі досі виглядають, як новенькі — блискучі металеві дахи, залізничні вагони на під’їзному шляху. Хоча позначки війни вже присутні і на ній — «пробоїни» в двох дахах. Мабуть, від снарядів.
Але де-факто сьогодні вся територія ХПП — суцільне попелище: кам’яна пустеля, поросла бур’яном. Дах зберігся лише на одному з 10 складів. З нього ми і починаємо нашу невеселу екскурсію.
Були часи. Зерно текло рікою…
«На зберігання «Блакитнянський ХПП» приймав до 24 тис. т. За добу міг прийняти 1 тис. т. Зерно до нас везли з різних регіонів. І з Дніпропетровщини, і з Миколаївщини. Тож елеватор працював на повну потужність. За рік перевантажував не менше 30 тис. т зерна. На момент вторгнення росіян на ньому зберігалося більше 5,5 тис. т продукції».
Тим часом оглядаємо склад зсередини. Картина гнітюча. З одного боку, видно, що власник приділяв увагу зерносховищу: металеві опорні конструкції, залізний дах, оновлена підлога. З іншого боку, сьогодні це порожня металево-кам’яна коробка. В приміщенні темно, світло проникає через зіяючу діру в даху. На бетонній підлозі — попіл: все що залишилось від зерна, яке тут зберігалось. І тут же, неподалік своєрідна інсталяція. Сергій підводить нас до однієї із стін, біля якої із підлоги стирчить хвіст реактивного снаряду. «Сапери дивилися, сказали зараз він вже безпечний, просто металева болванка», — заспокоює нас директор зерносховища
Тим не менш. Стіни є. Дах також. Тож питаємо у Сергія про перспективи відновлення складу. Хоча неозброєним оком помітно, що це, скоріш за все, безнадійна справа.
«Цей склад, можливо, ще і вдалося б відновити. Але який в цьому сенс? Всі інші склади повністю зруйновані. Інфраструктура і оснащення понівечені. В цій ситуації один склад погоди не зробить», — підтверджує наші побоювання керівник.
Залізничний шлях на південь через Блакитне
Взагалі на території Херсонської області розташовано 5 елеваторних комплексів TESSLAGROUP з сумарною потужністю одночасного зберігання зерна на початок війни до 180 тис. т. Три з них — на лівому березі Дніпра, тобто досі на окупованій території. Два — на звільненому правобережжі.
В мирні часи найпотужнішими елеваторами TESSLAGROUP в регіоні були «Рівненський елеватор», розрахований на 60 тис. тон зберігання — на лівобережжі, і елеватор в селі Золота Балка, на правому березі Дніпра, розрахований на 50 тис. тон. Юридично лівобережні елеваторні комплекси були об’єднані в «Рівненський елеватор», а правобережні — в «Рівненський ХПП». Проте війна розтрощила все — і зерносховища, і побудовану регіональну мережу, і логістику. Станом на сьогодні жоден з 8 елеваторів TESSLAGROUP, розташованих на Херсонщині і в Запорізькій області, не працює, 6 із 8 — досі під окупацією.
Що ж стосується безпосередньо «Блакитнянського ХПП», цей елеваторний комплекс дійсно мав ключове значення для групи. По-перше, на правобережній Херсонщині — тільки він мав під’їзні залізничні шляхи. По-друге, у нього зручне географічне розташування: в 55 км на північ — Кривий Ріг, в 75 км на південь — Нова Каховка. До Миколаївського порту по прямій — трохи більше 120 км, до Херсонського — ще менше, до портів Великої Одеси — в межах 200 км.
Сушарка — майданчик для снайпера
Сергій Шаповал
директор
«Блакитнянського ХПП»
«Всього на «Блакитнянському ХПП» працювало 28 людей. Правда, безпосередньо з села було лише двоє робітників. Решта з сусідніх більших населених пунктів — Архангельського і Новопетрівки».
Ми знаходимось посеред одного зі складів підприємства. Точніше того, що від нього залишилося. Це кам’яні стіни і великі залізобетонні стовбури-палі, які раніше підпирали дах. А зараз стоять під відкритим небом. В цілому «пейзаж» нагадує руїни часів Римської імперії.
До речі, обидва зі згаданих селищ — і Архангельське, і Новопетрівка також сильно постраждали. З окупації вони повернулись із повністю знищеною інфраструктурою. Серед місцевих жителів є загиблі і розстріляні.
У Блакитному російські війська майже не зупинялися. Обмежилися облаштуванням блокпостів і періодичним «набігами». Тим більше, що в самому селі навіть за мирних часів налічувалось менше 40 жителів, а під час окупації залишилося лише два літніх чоловіка. Але на долю «Блакитнянсього ХПП» це, на жаль, ніяк не вплинуло: не захистило ні від пожежі, ні від мародерства.
«На території ХПП росіяни не розміщували ні свої підрозділи, ні воєнну техніку. Скоріш за все, тут у них був розташований пункт спостереження чи снайперська точка. Це ми вже після деокупації з’ясували. Виявили сліди їхнього перебування в двох місцях — на автоваговій, і на сушарці. Це найвищі місця, звідкіля можна спостерігати за місцевістю», — ділиться з нами своїми думками Сергій.
Сама територія, яку займає «Блакитнянський ХПП», не така вже й велика. Склади розміщені на площині приблизно 500 на 100 метрів. За 300 метрів від них невелика залізнична станція «Блакитне», яка є частиною лінії «Снігурівка — Дубки». Місцевість тут рівнинна, тому станція добре проглядається безпосередньо від складів. Але вона теж не встояла. За словами місцевих жителів, її росіяни обстріляли одночасно із складами, що сьогодні помітно навіть на відстані.
Тим часом наше пересування по території ХПП перериває дзвінок смартфону. «Сьогодні я буду в другій половині дня», — відповідає комусь Сергій, а нам пояснює: «Це якраз зателефонували з комісії щодо нашої заяви відносно фіксування збитків».
«Гості», яких не чекали
Війна наздогнала «Блакитнянський ХПП» дуже швидко. З початку російського вторгнення до окупації пройшло менше трьох тижнів. При цьому світло в селі зникло набагато раніше. Тож вивезти зі складів зерно компанія не встигла і не мала змоги це зробити. До того ж, 5,5 тис. т — не такий обсяг, який можна швидко евакуювати навіть залізницею. Не кажучи вже про автівки.
Сергій Шаповал
директор
«Блакитнянського ХПП»
«Зараз я вже і не скажу точно, чим ми займалися 24 лютого. Був звичайний день, всі приїхали працювати. Навіть коли дізналися, що почалася війна, не розійшлися. Сподівалися, що все закінчиться добре, і до нас бойові дії не дійдуть. Фактично ж великих боїв за Блакитне і не було. Російська колона пройшла через село десь 12-13 березня. Але на той час робітники вже не виходили на роботу. У них не було такої можливості. Оскільки так сталося, що Архангельське і Новопетрівка були окуповані раніше, хоча і розташовані північніше».
Перші тижні під окупацією «Блакитнянський ХПП» ще тримався. Одному з охоронців навіть вдавалося виходити на роботу. Сам Сергій Шаповал кілька разів приїздив на ХПП не велосипеді, оскільки автомобілі росіяни на блокпостах не пропускали зовсім, а велосипедистів — через раз, вимагаючи від всіх місцевих пов’язувати білі пов'язки на ліву руку.
Але потім і цей «шлях життя» перекрили — зерносховище перейшло під повний контроль росіян, а місцевим заборонили заходити на його територію.
«На «Блакитнянському ХПП» я працював десь до 20 березня. На той час росіяни у нас уже їздили — в основному колонами по дорозі, не заїжджаючи на елеватор. А у наш бік періодично пострілювали — щоб ми ховались і на них не дивились. Потім наказали ще одягати на руку білу пов’язку. А от після того, як окупували Новопетрівку, де я живу, і встановили блокпост, я вже не зміг працювати далі, оскільки виходити із села нам заборонили», — до нашої розмови приєднується ще один Сергій, той самий охоронець, який останнім залишив підприємство.
Руїни на місці майбутнього
За словами Сергія Шаповала, у «Блакитнянського ХПП» були нормальні перспективи розвитку.
Сергій Шаповал
директор
«Блакитнянського ХПП»
«З зерном працювали добре — підробляли, очищали, де потрібно — підсушували, і відвантажували. На території ХПП були розташовані три точки відвантаження залізничними вагонами. В середньому відвантажували 8 вагонів за добу, могли і більше. Вагову модернізували. На час вторгнення це фактично була нова залізнична вагова».
На 2022 рік в Блакитному була запланована установка автоматичного пробовідбірника зерна. Бюджет вже був розписаний. Не встигли.
Проте внесення даних про вантажі на елеваторі здійснювалося повністю автоматично. З ваг дані відразу передавалися на комп’ютер і вносилися в систему. А за всіма процесами спостерігало «всевидюче око» — система відеоспостереження з двох десятків відеокамер.
«Це наша сушарка спарена, ДСП-32. Бачите, всі дроти понівечені. Це — зерноочисна машина БЦС. Також понівечена. Це завальна яма, де відбувалась прийомка зерна. А тут була розташована наша залізнична вагова. Ось все, що від неї залишилось», — коментує постапокаліптичний «краєвид» Сергій Шаповал.
Ми йдемо вздовж залізничної колії в напрямку адмінбудівлі. Перед нами розкурочена конструкція вагової. Якісь металеві частини зняті, але тензодатчики залишилися. Видно також, що конструкція майже нова — метал блищить.
«Тут у нас здійснювалося завантаження вагонів. Ми завантажували їх, потім відразу зважували продукцію і відправляли», — з ностальгією в голосі каже Сергій і додає, вказуючи на чорний від кіптяви металевий агрегат попереду, біля згорілого складу: «Це яка була температура горіння, що на відстані в 6 метрів загорівся метал?».
Чорний день календаря
На відміну від складів, адмінбудівля не постраждала від вогню. Здалеку вона навіть вселяє надію на те, що «руський мир» її не торкнувся. Але насправді це оманливе враження, яке повністю розвіялося, коли ми переступили поріг будівлі. Проходимо до кабінету керівника. Таку картину ми бачили вже не один раз. Повний розгром.
Сергій Шаповал
директор
«Блакитнянського ХПП»
«Тут нічого живого не залишилось. Взагалі. Документація була розкидана по підлозі. Що вони намагалися в ній знайти — ми не знаємо. Вхідні двері у нас були металопластикові. Їх зняли. Повигрібали все. Немає ні крісел, ні шаф. Навіть радіатори в приміщенні зрізали».
У кабінеті бухгалтерії те ж саме: немає ні стільців, ні шаф, тільки відбитки на стінах на місцях, де були притулені меблі.
З уцілілих меблів в приміщенні стіл. На ньому акуратно розкладені папки з документацією. «Це ми вже трошки встигли прибрати», — уточнює Сергій.
У кімнаті єдина світла пляма — настінний календар TESSLAGROUP на 2022 рік. Він майже як новий. Тільки відлік дат на ньому завмер на 24 лютому. Нікому було слідкувати за покажчиком.
Нашу ходу по колишньому мозковому центру ХПП ми завершуємо в приміщенні лабораторії. Тут також, похазяйнували. Здерта навіть «вагонка». Зникли меблі, бойлер, кондиціонер і інше обладнання.
Пам’ятаєте перше враження від побаченого, коли повернулися на елеватор? — питаємо у директора «Блакитнянського ХПП».
«Таке, мабуть, не забувається. Звісно, ми вже знали, що всі склади згоріли. Тим не менш, це був справжній шок. Наближаємось до елеватора, повертаємо голову і бачимо, що зруйновано геть все.
І ще нас попереджали, що необхідно уважно дивитися під ноги, оскільки, відступаючи, росіяни все мінували. І розтяжки ставили, і гранати в одяг замотували. Отож, ми ходили обережно. Що змогли — сфотографували, зафіксували. Потім виставили охорону», — відповідає Сергій.
Невмирущий Manitou
Повертаємось на вулицю. І тут в отворі одного із складів без даху бачимо два агрегати, які начебто і не постраждали за 7 місяців перебування в «неволі».
Сергій Шаповал
директор
«Блакитнянського ХПП»
«Це майже єдине, що вціліло — два автонавантажувача Manitou. Ми їх встигли трохи вивести з ладу, і, мабуть, росіяни не змогли їх завести і кудись відігнати. Вже після деокупації ми викликали представників компанії і реанімували обидва».
А от вантажівку робітникам елеватора врятувати не вдалося. ЇЇ росіяни «реквізували» практично одразу. Пізніше в безодні зник майже весь транспортний парк «Блакитнянського ХПП»: два трактори, легкові автомобілі. Зберігся лише мінівен Ford Transit — і знову ж таки, тільки тому, що на момент приходу росіян був зламаний.
З зерном інша історія.
«Наскільки мені відомо, продукцію з наших складів росіяни не вивозили. У них просто не було такої технічної можливості — електрики і техніки для перевантаження», — уточнює Сергій Шаповал.
Правда, зерно це не врятувало. Воно все одно повністю згоріло.
Пожежа, як самоціль
Що ж стосується підпалу складів «Блакитнянського ХПП», він стався, на початку жовтня 2022 року. Причому, з військової точки зору, ніякого сенсу в цьому не було: росіяни швидко відступали, і фактично їм було не до елеватора.
Тим не менш, як розповів нам охоронець Сергій, росіяни спочатку обстріляли блакитнянські склади з мінометів, а потім — з важкої артилерії. Те ж саме нам розповів і мешканець села, з яким нам вдалося поспілкуватися.
«Елеватор розстріляли з САУ-шки. Обстріл вона вела звідтіля, запалювальними снарядами, — наш співрозмовник креслить рукою вектор в напрямку залізничної станції. — Вистачило чотирьох снарядів, щоб все знищити. Горіло і диміло тут все. Згоріли навіть металеві кабелі. Отака історія», — розповів Іван, один з двох жителів села, які залишалися в Блакитному до останнього — аж до відступу із села росіян.
За його словами, артобстрілом росіяни теж не обмежились. Після нього скинули на елеватор ще дві авіабомби.
Тим не менше, як би там не було, у «Блакитнянському ХПП» поступово готуються до ліквідації наслідків «кочового набігу» нащадків Олександра Невського.
«На сьогодні ми вже практично закінчили інвентаризацію. Майже всі збитки зафіксовані. Будемо подавати заяву до поліції. Хоча, за великим рахунком, тут взагалі відновленню нічого не підлягає. Хіба що все розчистити і побудувати щось нове. У будь-якому випадку підлогових складів тут напевно вже не буде, якщо і будуть, то силоси. Але життя продовжується. Будемо жити», — резюмує Сергій Шаповал.
Костянтин Ткаченко, Валентин Хорошун, Latifundist.com
