Переробка сої: маржа, ринки збуту і якість сировини. По слідам агротуру, під час якого Latifundist відвідав щонайменше 10 переробних заводів
Джерело фото: Latifundist.com
Соя і ріпак — це ті культури, які сьогодні драйвлять ринок: посівні площі під ними ростуть, бізнес будує з нуля ОЕЗи, а агрохолдинги з першої десятки пробують їх переробляти. Чи повторять ці культури успіх соняшника? Якою сьогодні є маржа переробки? Які є ринки збуту? Що з якістю сировини?
На всі ці питання ми шукали відповіді під час нещодавнього агротуру «Переробка: соя і ріпак», в якому нас супроводжували давні друзі-партнери Bühler Ukraine і «Балк Транс». Ми побували щонайменше на 10 переробних заводах: і тих, які вже давно працюють на ринку, і тих, що відкрилися з початком великої війни. В цьому матеріалі сфокусуємося на переробці сої.
Старожили ринку
«Фалькон Агро Груп»
Перша думка: на тлі низьких цін на зерно, зараз золотий час для переробників сої. Але на заводі «Фалькон Агро Груп» нам пояснили, що по сої це оманливе враження, бо зараз внутрішній ринок перенасичений продуктами її переробки.
Завод запустився на Кіровоградщині ще у 2006 році. Має дві виробничі лінії потужністю 240 т та 450-500 т на добу. Потужності зберігання складають 52 тис. т.
Завод монокультурний і заточений тільки на переробку сої. Кінцевими продуктами є гранульований та негранульований шрот, гідратована та нерафінована соєва олія, соєвий концентрат та лецитин.
За словами директора заводу Павла Жовтоніжка, 40% виробленого шроту продають на внутрішній ринок і 60% відправляють на експорт. До великої війни переважно експортували у білорусь та частково у Польщу. З 2022 року фокус змістився в сторону західних ринків, зокрема Румунії, Угорщини та Польщі. Щодо соєвого лецитину, то продавали поки тільки у Нідерланди.
Павло Жовтоніжко
директор заводу
«Фалькон Агро Груп»
«Ринок лецитину в Україні ми тільки почали розвивати. Адже в Україні всі купують соєвий фосфатидний концентрат (продукт переробки відходів гідратації). Раніше його експортували в Європу. Там покупці продукт доочищували і доводили до базових показників і продавали в Україну в 5-6 разів дорожче. А потім українські переробники самі навчилися виробляти якісний не тільки фосфатидний концентрат, а й лецитин. Це природній емульгатор, який використовують у кондитерській промисловості».
Як пояснює Павло Жовтоніжко, лецитин має високу додану вартість, хоча собівартість його виробництва у розрізі всього бізнесу невелика.
До речі, «Фалькон Агро Груп» був єдиним заводом з нашого агротуру, де є глибока переробка сої. Хоча в Україні є ще такі заводи. Це, зокрема, «Глобинський переробний завод» «Астарта-Київ». Підприємство здатне щорічно виробляти приблизно 160 тис. т високопротеїнового соєвого шроту, 40 тис. т соєвої олії та 9 тис. т гранульованої оболонки. У минулому році компанія оголосила, що будує додаткову лінію глибокої переробки сої.
Про смаки українських та європейських споживачів
Але повернемося на завод «Фалькон Агро Груп». Провести екскурсію по виробництву зголосився головний технолог Микола Гавриленко. За його словами, на заводі в основному встановлене обладнання українських виробників (KMZ Industries, «Хорольського механічного заводу» тощо). А ось доробляють сировину обладнанням Bühler: для цього є 11 сепараторів, дробильне обладнання і плющильні вальці.
Іван Невмержицький, регіональний представник напрямку переробки олійних культур Bühler, назвав два важливі моменти, на які треба звертати увагу при виборі обладнання для переробки сої. Перший — правильний підбір очисних машин.
Іван Невмержицький
регіональний представник напрямку переробки олійних культур Bühler
«Сировина надходить різної якості. Її треба відсортувати від різних домішок, в тому числі камінців, адже вони мають розмір такий самий, як і насіння сої. Якщо камінці попадуть в переробку на дробарки або плющильні вальці — обладнання зазнає значних пошкоджень».
Другий момент — відбір оболонки. Сама по собі оболонка не містить протеїну. Але, чим більше оболонки буде відібрано у процесі переробки сої, тим більше протеїну буде у шроті, і тим якіснішим він буде.
Іван Невмержицький
регіональний представник напрямку переробки олійних культур Bühler
«У Bühler, в залежності від вологості продукту, є різні технології переробки сої для досягнення ефективних показників зняття оболонки з бобів. Адже соя на переробку може надходити суха (вологістю 6-7%) і тоді її переробляють за допомогою технології відриву оболонки. А буває надходить волога. Тоді треба використовувати гаряче обрушення. Ми маємо обладнання під всі ці технології, яке допомагає економічно і продуктивно працювати».
А ми далі переміщаємося по виробництву «Фалькон Агро Груп». За словами Миколи Гавриленка, європейський покупець сьогодні зацікавлений більше у купівлі високопротеїнових шротів, які містять 52% протеїну в перерахунку на абсолютно суху речовину. Тоді як український споживач більше зацікавлений у шротах, які містять 50% протеїну.
Оскільки власних земель компанія не має, то працює виключно на давальницькій сировині. Із забезпеченням сировиною проблем немає. Але головним конкурентом для себе вважають експорт.
Павло Жовтоніжко
директор заводу
«Фалькон Агро Груп»
«Цього року очікується врожай на рівні більше 5 млн. Переробникам би цього вистачило. Але вся високобілкова соя експортується. Для нас залишається соя низької або середньої якості».
Чому Європа готова платити більше за нашу сою? Як пояснює директор «Фалькон Агро Груп», європейські переробники готові купувати високобілкову сою з України, щоб переробити і отримати якісніший шрот, ніж той, який вони імпортують від нас. У них навіть собівартість виробництва шроту на місці, навіть якщо куплять сою в Україні, буде нижча, ніж український шрот з доставкою. Тому їм вигідно імпортувати сою. Але не всім. Тільки тим, у кого є переробка.
Щодо якості сировини, то з цим є проблеми. В останні два роки надходить багато зіпсованих бобів. Десь агровиробники пізно зібрали, подекуди в сою додають інші культури. А головна проблема: довго тримають сою на складах, забувають посушити і часто боби всередині темніють.
Більше про те, як змінилася якість сировини, ринки збуту та маржинальність переробки сої — скоро в інтерв'ю з Павлом Жовтоніжко на Latifundist.com.
Завод групи компаній «Королівський смак»
На мультизавод з переробки сої і ріпаку групи компаній «Королівський смак» ми потрапили на другий день агротуру. Соєві боби компанія почала переробляти ще 7 років тому. Наразі проєктні потужності дозволяють переробляти 700 т сої на добу.
Про те, як компанія з нуля побудувала завод з переробки сої, розповідає у відео Віталій Русавський, керівник комерційного відділу ГК «Королівський смак».
Продуктами переробки є соєва олія (як сира, так і дезодорована) та шрот (гранульований та негранульований). До речі, компанія першою в Україні почала виробляти в Україні дезодоровану соєву та ріпакову олію.
Як нам пояснили, первинна переробка ріпаку та сої відбувається на двох окремих заводах. А ось лінія екстракції спільна для двох культур. Ми саме застали перехід з ріпаку на сою: перероблять партію і готуються до зачистки та підготовки до нового сезону — якраз за місяць буде ріпак з нового врожаю.
Загалом комплекс заводу складається з елеватора, потужністю 30 тис. т соєвих бобів (прийомка — 1,5 тис. т на добу) та підготовчого відділення всередині якого є цех підготовки та екстракції. В підготовчому цеху стоїть китайське обладнання, а на екстракції чернігівського виробника «Тан».
За словами заступника гендиректора з виробництва Олександра Фещія, на заводі регулярно проводиться модернізація. Певні процеси автоматизують. Таким чином намагаються зменшити свої енергозатрати.
Вироблений гранульований шрот зберігається на елеваторі (є три силоси по 3 тис. т). На території заводу також є парк зберігання олії. Майже вся продукція відправляється на експорт. Тільки невеликий відсоток шроту йде на тваринництво.
Як приймають рішення — сьогодні переробляти ріпак, а завтра сою? У першу чергу дивляться на кількість контрактів. І друге — це наявність сировини. Олександр Фещій зізнається, що в минулому році навіть довелося призупинити виробництво сої, бо вся сировина з України пішла на експорт.
Більше про завод розкажемо у другому матеріалі, присвяченому переробці ріпаку. Зауважимо тільки, що «Королівський смак» переробляє також і соняшник. В цьому напрямку теж намагається йти в ногу з трендами. Як нам розповів Іван Невмержицький, регіональний представник по напрямку переробки олійних культур Bühler, зараз в Україні переробні заводи намагаються знизити рівень лушпиння в чистому ядрі.
Іван Невмержицький
регіональний представник напрямку переробки олійних культур Bühler
«З соняшника набагато складніше зняти лушпиння. Якщо по сої залишається 0,5% лушпиння, яке йде в переробку і яке важко відібрати, то по соняшнику — це 10-12%. Тому компанії ставлять більше машин, проводять в декілька ступенів сепарацію, щоб знизити рівень лушпиння в чистому ядрі».
«Кернел» буде переробляти сою і ріпак
Ще одна зупинка в агротурі — мультизавод «Кернел» на Хмельниччині. Загалом компанія є одним із лідерів світового ринку соняшникової олії і має в Україні три мультикрашеві заводи. Але оскільки в агротурі ми досліджуємо переробку ріпаку та сої, то і питали саме про ці культури.
Отож «Кернел» планує в цьому році переробляти сою. Як розповідає комерційний директор «Кернел» по Україні Олександр Головін, для компанії це буде свого роду експеримент. Скільки саме перероблятимуть, поки не каже. Але зауважує, що по ріпаку це буде 8-10% від загальної переробки.
Більше про маржу переробки Олександр Головін розповів у відео.
Заводи, введені в експлуатацію за останні два роки
«Любарецький соєпереробний завод»
«Любарецький соєпереробний завод» запустився у травні 2022 року, у розпал великої війни. Має дві лінії потужністю переробки сої 1,2-1,5 тис. т в місяць. У майбутньому планують розширятися — встановити дві додаткові лінії і вийти на потужність 3,5 тис. т. в місяць, а також подумують піти в екстракцію та глибоку переробку сої. Наразі тут виробляють макуху (основний продукт) і соєву олію. Закуповують як ГМО, так і не ГМ-сою.
За словами співвласниці заводу Галини Матвійчук, 90% олії підприємство експортує або на біопаливо, або на кормову продукцію в Італію, Румунію, Польщу, Болгарію, Угорщину та Німеччину. Макуху продають як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому.
Галина Матвійчук
співвласниця
«Любарецького соєпереробного заводу»
«Макуха досить довго вважалася залишковим продуктом. А зараз це основний елемент для годування свійської худоби і птиці. Тому зараз локальні клієнти складають 70% і серед них є одні з найбільших компаній в Україні. Ще 30% макухи з протеїном 41-43% ми відправляємо на експорт».
Особливістю макухи є те, що через високу олійність вона недовго зберігається. Відповідно це впливає на географію експорту. Галина каже, що Китай любить продукти пресової переробки, але через обмежений час зберігання ми не можемо туди експортувати.
У свою чергу операційний директор Юрій Дорошев згадує, як компанія якось домовлялась про поставки макухи балтійським покупцям. Ті сумнівались, бо до цього український постачальник відправив продукцію, «яку можна було тільки утилізувати».
Тому завод робить фокус на якості продукції і саме на етапі отримання сертифікату GMP+. Галина Матвійчук зауважує, що компанія не додає у свою продукцію штучний протеїн. Виявляється, частина гравців додає у макуху сечовину та примішує зерно інших культур, щоб збільшити аналітичні параметри білку.
Більше про якість макухи та лайфхаки для тих, хто планує йти у переробку сої — у відео.
«Скай Протеїн»
Один із заводів, який відкрився під час великої війни і активно працює останні 9 місяців — «Скай Протеїн». Побудований на базі однієї з частин старого хімічного заводу. Тут випускають соєву олію і високопротеїнову макуху.
Наразі на заводі працює три лінії переробки, розповідає директор з виробництва Роман Стемковський, який саме проводить нам екскурсію виробничим приміщенням. Потужність переробки сої складає 60 т на добу. Вихід макухи — 74 т, а олії — 13%. Тут стоять три екструдера, три преса та три охолоджувача. Є підлогове зберігання та можливість вантажити у біг-беги.
Обладнання на виробництво намагалися купувати українського виробництва, щоб швидше отримувати комплектуючі.
Співвласник Дмитро Кольчік розповідає, що зі старту хотіли збудувати підприємство орієнтоване на експорт, передусім до Польщі. Вибирали місце для заводу на території, де росте багато високопротеїнової сої. Вивчали технологію, особисто Дмитро відвідав багато невеликих соєпереробних підприємств в Україні. Але через заблоковані кордони плани змінилися — з експорту переорієнтувалися на внутрішній ринок, який наразі складає 90%. З початком нормальної роботи кордонів, потроху виходять на ринок Польщі.
Наразі підприємство має сертифікати GMP+, ДСТУ ISO 22000:2019, ISO 22000:2018 та добре укомплектовану виробничу лабораторію.
На заводі випускають високопротеїнову макуху з рівнем протеїну 46% і вище. Завідувачка лабораторією «Скай Протеїн» Марія Зінчук пояснює, чому кожен відсоток протеїну в кормах — це економія.
«Форвард Агро Трейд»
Ще один молодий гравець на ринку переробки сої, який працює з не ГМ-соєю — «Форвард Агро Трейд». Хоча, як зізнається директор Віктор Фурдіяка, думки працювати з ГМ-соєю були. А потім вирішили, що хочуть працювати у вузькій ніші: «Ми невелике підприємство і, можливо, це буде наша конкурентна перевага».
Виробляють макуху і олію. Потужність виробництва складають 1,5 тис. т продукту в місяць. В основному відправляють продукцію в Центральну Європу. В процесі роботи прийшли до висновку, що найбільш маржинальними є ринки Німеччини, Нідерландів і Австрії.
Переробні заводи, заточені переважно під власне тваринництво
«Агропродсервіс»
Перебуваючи у західних регіонах, ми не могли не заїхати до наших друзів — на соєвий завод «Агропродсервіс». Його максимальна потужність переробки сої — 120 т на добу, а фактична — в районі 100 т. Працюють виключно з не ГМ-соєю. Випускають макуху (45-46% — протеїн, 6% — жир, 6% — залишкова вологість) і соєву олію.
Директор заводу Степан Беднаж розповідає, що 80% продукції йде на власне тваринництво. Компанія вирощує ВРХ, свиней і птицю. Макуху також експортують в Туреччину та Румунію, а майже всю олію — в Польщу.
Ми потрапили на завод, коли там набирали у біг-беги макуху для відправки в Туреччину.
— Як візуально відрізнити якісний продукт?
— По кольору, — розповідає директор заводу. — Перепалена соя має зовсім інший колір. Помаранчевий. А ще чим жирніша макуха, тим вона темніша. Але в нас з якістю все добре, бо на заводі працює лабораторія, яка кожні дві години бере проби і контролює всі параметри вихідного продукту.
Приблизно половина переробленої сировини — це соя власного виробництва. Мають навіть власний насіннєвий завод. Хоча директор лабораторії каже, що навіть власну сою перевіряють на вхідні показники: вона повинна мати до 10% вологість та 37% білка.
Як і на інших заводах, тут теж віддавали перевагу обладнанню українських виробників, зокрема, «Хорольського механічного заводу», «ЧеркасиЕлеваторМаш» тощо.
«Агротрейд 2000»
Олійноекстракційний завод «Агротрейд 2000» збудували і запустили в 2021 році. Початкові потужності — 200 т на добу по соняшнику, з часом довели до 260 т. По сої продуктивність — 100 т, по ріпаку — до 200 т. На кожній культурі окрема технологія, тому і продуктивність різна.
Директор заводу Андрій Поляков зізнається, що попри фокус на соняшнику, робота на три культури — гарна підстраховка.
Андрій Поляков
директор заводу
«Агротрейд 2000»
«Робота на трьох культурах виправдовує себе. Всі бачать, що відбувається з соняшником — він пішов вгору. У наступному році сезон у всіх заводів буде складним, бо не буде очікуваних посівів соняшнику. Більше сої посіяли. Тобто ми і колеги по ринку бачимо, що соняшнику на наступний рік буде недостатньо. Перекриватимемось іншими культурами».
До кінця маркетингового сезону компанія працює на соняшнику, бо має достатні запаси. В липні перероблять до 1 тис. т сої. А далі — ріпак. Географія закупки в середньому 100-150 км.
Окремої економіки на сої тут не бачать, бо використовують її переважно під власне тваринництво групи компаній. Але по цій культурі планується модернізація, хочуть збільшити потужність. На найближчі роки планують збільшити потужності і по соняшнику — спочатку до 350 т на добу, а потім до 500 т.
Більше про завод розповідає у відео Андрій Поляков.
Урожай 2024 та перспективи переробки сої
Соя чи не єдина культура, під якою аграрії можуть збільшити площі через її прибутковість цього року, кажуть в «УЗА». І додають: врожай сої можна очікувати на рівні 5,5 млн т (2023 р. — 4,9 млн т). Потенційний експорт в 2024/2025 МР може сягнути 4 млн т (поточного сезону очікується на рівні 3,3 млн т).
За останніми даними Мінагрополітики, в цьому році посіяно 2 032,3 тис. га сої (102% від прогнозованих площ).
Андрій Новосьолов, головний аналітик Barva Invest, у коментарі журналу «Зерно» у березні цього року застерігав: всього за один сезон культура, яка була призером у минулому році може перетворитися на аутсайдера.
Аналітик пояснює, що цього сезону соя була маржинальною в тому числі через неврожай в Аргентині: там у 2023 році зібрали тільки 25 млн т. Хоча в середньому за останні роки збирали 45-50 млн т. А саме Аргентина є найбільшим експортером переробки продуктів сої у світі. У сезоні 2024 прогнозується знову врожай на рівні 50-52 млн т.
Як каже аналітик, Південна Америка фундаментально тиснутиме на ринки. До того ж у США торік кукурудзою засіяли рекордні площі, а отже, цього сезону, з огляду на сівозміну, доведеться сіяти більше сої.
«Ми переробляємо 1,5 млн т за врожаю 5 млн т. Коли на експорт йде 60–70%, саме зовнішні ціни диктуватимуть ситуацію. Тим паче, що соя нині є однією з найменш маржинальних культур саме для переробника. На відміну від того самого ріпаку, якого ми переробили за рік 1 млн т проти звичних 0,2–0,3 млн т і котрий показав чудову маржинальність у переробці на початку сезону — до 120 $/т», — пояснює аналітик.
Про це нам розповідав і директор «Фалькон Агро Груп» Павло Жовтоніжко: до великої війни маржинальність переробки сої була вища. Зараз десь на рівні або навіть нижче: «Ціни на шрот невисокі, тоді як на сою часто перевищують економічну логіку переробки».
Хоча, як зазначила співвласниця «Любарецького сеєпереробного завода» Галина Матвійчук, в Україні є потенціал для розвитку переробки сої. І багато хто з бізнесу за останній рік замислився, щоб йти саме у цю галузь.
