«Ріпаково-соєві правки 2.0». Чому нардепи поспішали з їх введенням та як до них ставиться агробізнес
Минулого тижня український агросектор сколихнула ідея нардепів «Слуги народу» щодо запровадження 10%-х мит на експорт сої та ріпаку. Автори ініціативи зазначають, що це дозволить збільшити обсяги переробки всередині країни, дасть олійноекстракційним заводам (ОЕЗ) більше заробити та збільшить податкові надходження до бюджету. Але на пленарному засіданні 18 червня її не підтримала більшість депутатів: відповідна правка №19 зібрала 204 голоси з необхідних 226.
Її обговорення викликало значний розголос в аграрній спільноті, думки розділились від однозначної підтримки ініціативи до жорсткої критики. Latifundist.com розповідає історію «соєво-ріпакових» правок, чому в Україні пропонують встановити мито на олійні культури, та чому до цього питання можуть повернутися в майбутньому.
|
В Україні з 1999 року діє мито на експорт насіння соняшника, яке сприяло розвитку його переробки всередині країни. Представники олійної галузі пропонують обмежити експорт ще двох олійних культур: сої та ріпаку. У 2017 році Рада прийняла «соєво-ріпакові» правки. Відшкодування ПДВ за експорт соєвих бобів для компаній-трейдерів було скасоване. Це поставило їх в невигідні умови роботи порівняно з переробниками. З початку 2020 року відшкодування ПДВ припинилось і для ріпаку, але вже 16 січня 2020 року запобіжну міру скасували для обох культур. Тоді Мінекономіки заявило, що обмеження для трейдерів мало негативні наслідки для малих сільгоспвиробників. Вони не змогли самостійно формувати експортні партії і були вимушені реалізувати свою продукцію посередникам за нижчою ціною. В результаті вирощування сої та ріпаку стало збитковим для дрібних виробників, а площі під соєю за 2017-2019 рр. скоротились на 21%. |
У 2025 році в публічному просторі прозвучали і інші оцінки. Заступник голови парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський заявив, що запровадження 10%-го мита дозволить наростити експорт ріпакової олії в чотири рази, ріпакового шроту — втричі, соєвого шроту — вдвічі, а соєвої олії — на 50%.
Разом з нардепом Андрієм Мотовиловцем він подав 13 червня відповідну «соєво-ріпакову» правку до законопроєкту №13134 щодо доступу пацієнтів до лікарських засобів. Ініціатори правки поспішали обмежити експорт олійних якнайшвидше, щоб встигнути забезпечити українські ОЕЗ сировиною до початку збору врожаю ріпаку.
Подання окремого закону зі змінами до Митного кодексу може тривати місяцями або навіть роками, пояснюють його ініціатори. Тому введення мит вирішили прив'язати до непрофільного «лікарського» законопроєкту. За найоптимістичнішими оцінками, в разі прийняття парламентом правки експортне мито на ріпак і сою могло б запрацювати вже 1 липня.
Правку відхилили саме через невідповідність профілю основного законопроєкту.
«Назва законопроєкту — «Проєкт закону про внесення змін до ПКУ щодо розширення доступу пацієнтів до лікарських засобів». Яким боком тут аграрна правка? Так не можна робити, шановні колеги. Я прошу не підтримувати цю правку», — заявив нардеп Дмитро Костюк.
Поправку відхилили попри її заклик підтримати її від депутата Мотовиловця та голови парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева. Проте в аграрній спільноті продовжується дискусія про доцільність цього мита.
Перспективи переробки в Україні — плюс $420 млн до ВВП
У 2024/2025 маркетинговому році (МР) Україна переробила 2,3 млн т сої і 0,5 млн т ріпаку, зазначає генеральний директор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук. За цей час експортовано 3,8 млн т сої і 3,2 млн т ріпаку. Якби ці 7 млн т переробили всередині країни, її ВВП зріс би щонайменше на $420 млн. Переробка стала б потужним мультиплікатором для суміжних галузей — будівництва, транспорту, енергетики, створила б нові робочі місця і дала податки воюючій країні, каже він.
Україна здатна щороку вирощувати понад 24 млн т соняшнику, ріпаку і сої, а її потужності з переробки досягають 20,2 млн т на рік. Проте у 2024/2025 МР завантаженість переробних заводів склала 65%, тобто третина з них працювала не на повну потужність. Щоб завантажити виробництво, Україна має збалансувати митну політику в бік підтримки української промисловості. Для початку — розширити експортні мита на сою та ріпак.
«У нас багато сировини, достатньо заводів і експортних можливостей для нарощування переробки олійних. Аргументів, чому нам це потрібно, — ще більше. Необхідна тільки готовність законодавців і урядовців підтримати національного виробника, знайти інструменти, які підвищать його конкурентоспроможність на світових ринках»
Ініціатива нардепів викликала активну критику з боку аграрних асоціацій. Протягом кількох днів про незгоду з можливим введенням мит заявила «Українська зернова асоціація» (УЗА), «Всеукраїнська аграрна Рада» (ВАР), Американська торговельна палата в Україні, «Європейська Бізнес Асоціація». Вони відмічають ряд недоліків законопроєкту, а саме:
- Дискримінацію малих і середніх агровиробників, які не можуть самостійно експортувати. Вони будуть змушені продавати врожай на внутрішньому ринку за заниженими цінами;
- Поправки створюють зменшують конкуренцію на ринку і створюють штучний тиск на закупівельні ціни олійних культур;
- Запропоновані зміни порушують умови Угоди про асоціацію з ЄС, яка прямо забороняє впровадження нових постійних експортних мит. Як результат — ЄС може ввести дзеркальні мита на імпорт сої та ріпаку з України;
- Поспішне внесення змін до непрофільного законопроєкту, відсутність прозорої дискусії та ігнорування позиції бізнес-спільноти підриває довіру аграріїв до Верховної Ради.
Поспілкувавшись з експертами ми дослідили, як введення мит могло б вплинути на олійну галузь.
Трейдер заплатить за переробника
Введення мита на експорт ріпаку і сої підтримує олієпереробні підприємства, розповів нардеп Іван Чайківський. Також від сплати мит планувалось звільнити агровиробників і сільгоспкооперативи, які експортують власний врожай ріпаку та сої. Відповідно, за преференції фермерам та переробникам олійних заплатить трейдер. ОЕЗ дійсно отримає більш вигідні умови, але це необхідно для розбудови в Україні власної переробної промисловості.
«Наша кінцева задача — відійти від сировинної економіки і на 100% переробляти її в Україні. Нам треба перебудуватись з експорту сировини на продукт з доданою вартістю. Тому ріпак мають скуповувати не трейдери, а переробники, яких підтримуватиме держава»
Завантаженість заводів може стимулювати виробництво ріпаку і сої в наступні сезони, як це відбувається в інших культурах. Наприклад, цукрові заводи планують постачання сировини на наступний сезон, для цього домовляються з фермерами про вирощування буряку на давальницьких умовах. Так само мита на експорт ріпаку і сої створять сильну переробну галузь в Україні, а вона згодом «підтягне» рівень виробників олійних культур, додає нардеп.
Ідею регулювання експорту ріпаку та сої, що дозволить залишити сировину для переробки всередині країни, підтримує і Олег Радюк, директор переробного підприємства «Лан-Оіл» в складі OKKO GROUP. За його словами, розвиток переробки і збільшення експорту готової продукції є однозначно позитивним для країни. Мито не зашкодило б аграріям, котрі об'єднуються в кооперативи або самостійно експортують врожай.
«Якщо виробник ріпаку чи сої уклав договір напряму з експортером, мито для нього не є проблемою. Мита діяли б на ті партії товару, які трейдери один одному перепродають по кілька разів»
Він нагадав, що в поточному сезоні врожай ріпаку вже постраждав від посухи, тому врожайність буде нижчою. Відповідно, у переробки гарантовані проблеми з сировиною, і їх треба вирішувати вже зараз. Простій та недозавантаженість заводів недопустимий і через соціальні фактори: ОЕЗ дають людям роботу і заробіток в умовах війни, наповнюють бюджет податками тощо.
Разом з тим, правки не пояснюють, як будуть виконуватись вже укладені форвардні контракти на експорт ріпаку та сої, каже Андрій Поляков, директор ОЕЗ компанії «Агротрейд 2000», що входить в склад групи компаній «Деметра».
«Багато людей вже законтрактували форвард з відвантаженням в липні-серпні. Тут додається мито. Як тоді порахується їх арифметика і хто це мито заплатить? Ці 10% дають можливість переробнику бути в вигіднішій позиції, ніж трейдеру. Але як реально спрацює ринок і хто піде в збитки? Це потрібно прорахувати»
Ринку є чим відповісти на мита
На момент розгляду «соєво-ріпакових» правок члени профільної асоціації «Укроліяпром» не мали одностайного рішення, кого стосуватиметься мито. Про це виданню на умовах анонімності розповів представник одного з заводів-переробників. Частина гравців, серед яких агрохолдинги з власними ОЕЗ, просували «пом'якшений» варіант мит, що не зачіпатимуть сільгоспвиробників. Це дозволило б холдингам оцінювати ринкову конʼюнктуру і кожен раз обирати стратегію: експортувати врожай ріпаку та сої, або переробляти і продавати олію та шрот. В більш жорсткому варіанті планувалось ввести мита для всіх без винятку учасників галузі.
«Пом'якшені» мита легко обходяться, додають корупційні схеми та спонукають державні органи вибірково контролювати виробників. Про це виданню розповів голова групи компаній Allseeds В’ячеслав Петрище.
За його словами, в Україні вже існують механізми ухилення від сплати потенційного мита на експорт ріпаку та сої. Один з них добре відомий — це завищення врожайності в рослинництві. Якщо агрохолдинг матиме право експортувати власний врожай без мита — він продаватиме за кордон і ріпак та сою, яку купуватиме за кеш у фермерів.
«Це абсолютно звична схема чорного ринку. В уявного агрохолдинга попередня врожайність 2 т/га. Але тут в нього різко покращиться погода, з'явилося найкраще насіння і технології, тому кінцевий врожай склав 4-5 т/га. Звідки він братиме додаткові 2-3 т? Правильно, купуватиме у фермерів за чорну готівку. Це ж на поверхні лежить, не треба нічого винаходити»
Суттєвий недолік ідеї мита з правом експорту власного врожаю — збільшення нерівності на ринку. Частина виробників почне видавати продукцію малих фермерів за свою, тоді як інші не зможуть скористатися цією схемою і втратять конкурентність з менш сумлінними аграріями. Тому якщо мито вводиться — воно має бути однаковим для всіх, констатує голова Allseeds.
Хто ж з трейдерів опинився б в найбільш невигідних умовах? Серед інших — мультинаціональні компанії, які мають свої заводи з переробки олійних в Європі.
«Знаєте чому вони хотіли максимально швидко все прийняти? Щоб підстрахувати свої заводи ріпаком до збору соняшнику. Тобто ви набудували заводів, ще 11 будуєте, і лише зараз почали думати, що з тим робити?», — коментує трейдер однієї з мультинаціональних компаній.
Він розповідає, що у випадку прийняття мит трейдери значною мірою перейшли б на валютні контракти, хоча зараз працюють більше по гривні. Плюс — малого фермера можна зробити «квазіекспортером».
«Умовно є термінал, ціна CPT $200/т, перевалка — $10/т. Ми кажемо фермеру, що даємо $210/т, аби він поставив врожай на FOB, але при цьому $10/т повертаємо як вартість перевалки. Але в митній декларації ти вже будеш зазначений експортером. Але як би це виглядало на практиці — важко уявити. Уявіть, товар треба стягнути на термінал, у всіх різна логістика. Хтось їде вагонами, хтось машинами. Як це все «оженити», особливо в пікові місяці — навіть не уявляю», — пояснює він.
На тіньові схеми при експорті сої вказує і нардеп Мар'ян Заблоцький. За останній рік соєві боби стали основним способом виведення валюти з країни. На сою припала чверть усіх експортних операцій, за якими не було повернення валютної виручки.
«За останні 12 місяців через експорт сої було виведено $341 млн. І це — лише за офіційними даними, де порушення вдалося формально зафіксувати. Реальні суми виведеного — ще більші. Головний висновок такий: у жодній із цих схем не фігурує реальний фермер, переробник або трейдер із фізичною інфраструктурою»
А якщо ЄС відповість дзеркально
Євросоюз уважно спостерігає за митами, які може ввести Україна, наголошує експосол з особливих доручень МЗС Ольга Трофімцева. Відхилені 18 червня правки могли створити політичні і репутаційні наслідки для України в часи, коли з ЄС обговорюють статтю 29 Угоди про асоціацію, яка стосується саме квот та правил взаємної торгівлі.
«Ми зараз в перемовинах з ЄС, готуємось до скрінінгу. Зараз потрібна максимальна лояльність європейської сторони, щоб отримати найвигідніші обсяги квот в агропродовольчій сфері і підтримку партнерів в процесі перемовин про вступ. І одночасно ми намагаємось ввести експортні мита, які негативно вплинуть на двосторонню торгівлю. Як на мене, це дуже нерозумно, і таймінг для таких дій вибрано максимально неправильно з погляду перспектив нашої торгівлі. Це питання довіри і сталості»
Ольга Трофімцева нагадує, що Угода про асоціацію з ЄС прямо забороняє впровадження нових постійних експортних мит. Документ допускає кілька винятків, але ріпак та соя до них не входять. Подібне порушення регламенту було б негативно сприйняте Єврокомісією, яка може звернутися в арбітраж або ввести дзеркальні заходи в торгівлі.
З іншого боку, бізнес може перенаправляти товарні потоки в інші країни, уточнює В’ячеслав Петрище. Наприклад, зараз Allseeds експортує 100% ріпакового шроту до ЄС. Якщо Європа введе дзеркальні мита, бізнес може знайти іншого покупця: цей шрот куплять в Марокко, Єгипті, Індії тощо.
Чи запустить мито будівництво нових ОЕЗ
Нардеп Дмитро Кисилевський підкреслює, що завантаження переробників олійних сировиною сприятиме будівництву десятків ОЕЗ в Україні та створенню тисяч робочих місць. За його даними, в Україні існують вільні переробні потужності, з 2022 року побудовані потужності для переробки 3 млн т олійних на рік, ще майже 3 млн т будуються.
Проте вже зараз річні потужності ОЕЗ співставні з обсягами врожаю олійних, підкреслюють співрозмовники видання. Тому введення мит на ріпак та сою не призведе до масового будівництва олієпереробних заводів, як це сталось на початку 2000-х, після запровадження мита на насіння соняшнику.
Поточна геополітична ситуація і глобальна торгівля кардинально відрізняється від тієї, що була 25 років тому, наголошує Ольга Трофімцева. Місце та роль України на ринках ріпаку та сої відрізняється від ситуації з соняшником понад двадцять років тому. Тому активного будівництва ОЕЗ на рівні початку 2000-х років в країні очікувати не варто.
«Переробка олії — досить капіталоємна галузь, щоб просто так будувати нові ОЕЗ. Тому якщо ми знову введемо мита, як із соняшником — ми просто підтримуватимемо тих, хто вже присутній на ринку, хто вже набудував заводів»
Андрій Поляков нагадує, що переробкою ріпаку займаються ті ж самі ОЕЗи, що переробляють соняшник. Їх потужностей вже вистачає, щоб переробити весь український врожай.
«Для мене, як для переробника, ріпаку вистачає на 2-3 місяці переробки, інший час ми працюємо з соняшником. На більше просто немає сировини. Відповідно, який сенс добудувати заводи з переробки ріпаку?»
Директор департаменту зовнішньої торгівлі групи «Агротрейд» Андрій Бут оцінює наявні річні потужності ОЕЗ в Україні у 22-23 млн т, що співставно з сумарним врожаєм соняшнику, ріпаку та сої. Тому мова не може йти про будівництво нової переробної індустрії, яка вже існує в Україні. Зараз потрібно завантажити сировиною вже побудовані заводи, але не будувати нові ОЕЗ просто «по інерції».
В країні будується ще 11 олієекстракційних підприємств, тому в майбутньому переробні потужності збільшаться до 25-26 млн т на рік, розповів виданню на умовах анонімності представник міжнародної зернотрейдингової компанії. Тому галузь має думати, як зацікавити фермерів вирощувати більше олійних культур. Найперспективніші напрямки — виробництво на давальницьких умовах, та збільшення взаємодії переробників з аграрними асоціаціями.
Хоча правки і були відхилені, вони вже вплинули на ринок, додавши агровиробникам невпевненості в завтрашньому дні, додає Ольга Трофімцева. Деякі фермери вже зараз мають сумнів, чи варто сіяти ріпак та сою в наступному сезоні. Їх логіка така: якщо мито все ж введуть через окремий закон, то в країні залишиться більше сировини, а маржинальність цих культур буде нижчою. Відповідно, є мотивація переглянути сівозміну на наступний сезон.
Розмови навколо мита на олійні культури — win-win ситуація для переробників, підтверджує Андрій Бут.
«Фермер це чує і задумується, а чи варто взагалі сіяти ріпак і сою з цими обмеженнями? Може краще соняшник посіяти, так буде надійніше. А це все одно буде вигідно переробникам: добре, на переробку надійде менше ріпаку і сої, але буде більше соняшника. Переробник тут нічого не втрачає, а от за виробника я не впевнений»
З іншого боку, значне скорочення площ під ріпаком та соєю навряд чи станеться, підкреслює керуючий директор компанії «Королівський смак» Максим Король. Як приклад він наводить соняшник. Експорт цієї культури досі обкладається митом, але вже довгий час це найприбутковіша культура ($500-800/га). Це можливо, оскільки в Україні побудовано багато переробних заводів, які підтримують постійний попит на насіння соняшника. Відповідно, в довгостроковій перспективі виграє фермер, про шо опосередковано свідчать непоодинокі випадки порушення сівозміни, коли на одному полі сіють соняшник по три роки поспіль.
Ринок просить не поспішати з митами
Хоча ініціатива з обмеження експорту ріпаку та сої не була підтримана, це питання залишається актуальним. Представники олійної галузі продовжать підтримувати мита, тому з високою ймовірністю його подадуть в Раду окремим законопроєктом.
За словами Андрія Полякова, питання мит потрібно оговорювати завчасно, щоб правила гри змінювались вже в наступному МР. В іншому випадку ринок не має змоги підготуватись, прорахувати вплив нових умов на свій бізнес і підписати нові справедливі контракти.
В Україні досі не побудовані кооперативи сільгоспвиробників, які могли б експортувати продукцію без мит, нагадує Андрій Бут. Поки більшість фермерів не можуть самостійно експортувати умовні 200-300 т ріпаку або сої, вони будуть змушені продавати врожай переробникам.
На додачу, аграрна спільнота так і не побачила розрахунків від впровадження мита та публічних обговорень ініціативи. Презентація правок обмежилась кулуарними розмовами про ймовірне введення мит за місяць-півтора до подачі правок у ВР.
Введення мит — точно не найкращий спосіб підтримки бізнесу, підкреслює Ольга Трофімцева. Вони потенційно можуть приносити короткострокові виграші, але в підсумку скоріше збільшать викривлення на ринку і в галузі, якій цими митами намагаються допомогти.
Замість введення обмежуючих торгових заходів варто було б подумати над інструментами розширення економічного співробітництва і інвестицій в спільні проєкти з партнерами з ЄС. Інтеграція України на ринок Європи як постачальника протеїнів та продуктів глибокої переробки точно є перспективною. Європа потребує такої продукції, і вітчизняний бізнес міг би запропонувати умовну «протеїнову» стратегію — комплексне стимулювання глибокої переробки, яка б одразу створювалась для експорту в ЄС. Перспективними напрямками тут можуть стати проєкти з виробництва високоцінних ізолятів з сої, комплексних кормів для тварин, протеїнових продуктів для споживання людиною, біопалива тощо.
«Щоб дати поштовх, наприклад, тваринництву, спочатку потрібно подивитися на комплекс стимулюючих механізмів і інструментів, який для цього потрібен. А не вводити інструменти заборон, а потім думати, як залучити інвестиції і витягувати галузь з того стану, в який ми її завели»
Костянтин Ткаченко, Олексій Козаченко, Latifundist.com
