Чи важко перейти з технічних культур на ягідні: до яких інвестицій готуватися, ринок збуту та ціни
Джерело фото: Latifundist.com
Ціни на пшеницю низькі і навіть відкриття портів Великої Одеси не врятувало ситуацію. Кукурудзу дорого сушити і ніде зберігати, тому багато хто з аграріїв залишить її зимувати в полі. Тільки вирощування олійних в умовах воєнного стану більш-менш рентабельне. Але і тут вистачає нюансів, як от залежність від ОЕЗів.
Тож, може варто зерновикам, щоб диверсифікувати свій бізнес, спробувати зайнятися ще й ягідництвом? Адже в Україні з кожним роком збільшується кількість переробних потужностей, та й ми входимо в топ-5 постачальників заморожених ягід в ЄС. Розбираємо разом з експертами всі плюси і «підводні камені» такого бізнесу.
Держава стимулювала
В агрохолдингу «Галс Агро», який займається вирощуванням зернових, нішевих культур та цукрових буряків, в цьому році планують піти в ягідництво. Як розповідає гендиректор Сергій Кравчук, це новий напрямок роботи і до інвестицій в нього йшли досить довго. Стимулом стала не тільки війна, а й державна програма часткової компенсації вартості створення теплиць.
«Особисто я бачу майбутнє за ягідництвом в Україні. Та й чому не зайнятися вирощуванням ягід, коли у нас на біогазових станціях є надлишок тепла, яким ми можемо опалювати свої теплиці. А коли запустимо в роботу метанові станції, то з біометану отримаємо викиди чистого CO2. Замість того, щоб викидати його у повітря, будемо віддавати на телиці».
Поки в планах закладка теплиць на декілька десятків гектарів. Планують вирощувати малину, суницю, лохину, а в туннелях — ожину.
Спіймати хвилю
Чи прибуткова це справа? У минулому році ціни на малину збільшилися до рекордного рівня. За словами фермера Василя Стадника, ціни подекуди сягали 90-100 грн/кг. Але тут наклалися декілька факторів одночасно. Найбільші європейські виробники малини (Сербія, наприклад) зібрали менший врожай, плюс попит на здорове харчування у зв’язку з епідемією на COVID-19 спонукав США вийти на ринок ЄС із запитом на малину. Тож не дивно, що на фоні високих цін, в цьому році кількість площ під цією ягодою в Україні збільшилася.
А що ж цьогорічна ціна? Станом на початок жовтня ягоду приймають по 45-50 грн/кг (75 грн/кг на початку сезону). Хоча ціна і просіла у порівнянні з минулим роком, але навіть така ціна є прийнятною для виробника. Як і на виробництво зернових, цьогоріч дуже вплинула дощова осінь. А ще логістика, бо малина погано переносить тривалу дорогу.
З нішевих культур найбільш дефіциною була цього року чорна смородина, то ягідники змогли її продати по 60 грн/кг.
Василь Стадник радить урізноманітнювати кількість ягідних культур на плантації, які мають попит на ринку, в тому числі вирощувати і нішеві культури, ціни на які стабільно привабливі.
«Інвестиції у ягідництво виправдані і ця справа прибуткова, якщо до неї підійти професійно. Тоді й окупиться такий проєкт досить швидко. Не потрібно забувати за державні програми, а також гранти для підтримки фермерів від іноземних спонсорів», — говорить Василь Стадник.
До яких інвестицій готуватися?
У скільки ж обійдеться втілення такого проєкту в життя? Головний агроном бренду Tevittа Тетяна Стукало зауважує, що вирощування ягід завжди дорожче за вирощування зернових. І справа навіть не у посадковому матеріалі чи захисті рослин.
Найбільш гострими питаннями є пошук землі, яка може бути в оренді більше ніж на 10 років та встановлення зрошувальних систем, адже вирощування ягід неможливе без поливу. Наразі 1 га зрошувальної системи коштує близько €2,5-3 тис. Крім того, на деякі ягоди важливо ставити опори, шпалери, — а це серйозні капіталовкладення.
Якщо ж говорити про ягідні сади, то тут вкладень ще більше, а період врожаю чекати довше. Плодоношення у різних ягід відбувається по-різному, тому швидких грошей не варто чекати. Наприклад, полуниця це єдина ягода, яка може віддячити урожаєм на наступний рік. А малину варто чекати 2-3 роки.
«З нашого досвіду вирощування (ми використовуємо інтенсивну посадку через 30 см), сподіваємось, що посаджена в цьому році малина зможе нам дати на наступний рік хоча б половину очікуваного врожаю. А якщо саджати по більш класичній системі, через 50 см, то повноцінного врожаю можна чекати через 2-3 роки. Ожина ж плодоносить на пагонах минулого року, тобто повноцінний врожай можна очікувати не раніше 3 року росту та розвитку рослини. При закладці ж садів можна розраховувати на врожай у 30% лише на 3 рік існування саду. Тобто вирощування ягідних це по-перше, дорого, по-друге — довго».
Погоджується з нею і фермер Василь Стадник. За його підрахунками витрати, наприклад, на 1 га малини обійдуться приблизно в 120 тис. грн. Середня врожайність — 8-10 т/га. Але зауважує, що капіталовкладення будуть залежати від технології вирощування, зокрема, розробки схеми захисту рослин. Вона не тільки допоможе ефективно захистити насадження, а й зекономити кошти.
Найбільша проблема малини — захворювання. Осіння малина менш вибаглива, а от літня має багато болячок і може навіть висохнути, якщо вчасно не обробити від грибкових захворювань.
«Водночас, технологія вирощування малини порівняно, наприклад, з вирощуванням яблук — менш затратна. Якщо яблуневий сад потрібно за сезон обробляти від шкідників і захворювань до 20-15 разів, то літню малину — до 7 разів, а осінню за бажанням. Звісно, якщо аграрій відмовиться від обробки, то ягода буде мілкою і неоднорідною», — пояснює Василь Стадник.
Увага на ґрунт та посадковий матеріал
Опитані спікери погоджуються, що перейти з технічного вирощування на ягідне досить просто, головне — мати відповідну ділянку та доступ до води.
Щодо ділянки, то це повинна бути максимально рівна поверхня, без схилів. Спочатку рекомендують зробити оглядовий аналіз ділянки: чи немає надмірної сухості або надмірного зволоження, чи є природне затінення (наприклад, лісосмуги) і чи доступна вода. Далі більш професійний етап — провести аналізу ґрунту.
Ще одне завдання для того, хто планує йти в ягідництво — підготувати ґрунт. Василь Стадник говорить, що, наприклад, коренева система малини більш любить піщані ґрунти. Саме тому найкраще росте на піщаних ґрунтах Волинської області. Водночас Тетяна Стукало зауважує, що при вирощуванні малини потрібно подбати про органіку і внести її за 3-4 місяці до висаджування. А щоб рослина підготувалася до зими, перед осінньою посадкою внести фосфорно-калійні добрива.
Після підготовки території потрібно буде вкластися у якісний посадковий матеріал. Василь Стадник говорить, що проблем із закупкою саджанців немає, якщо є розплідник з якісними саджанцями. Багато його клієнтів закупляють безвірусні саджанці in vitro в розпліднику Tevitta.
Якщо ж саджанці закупляються у неперевірених виробників, то рекомендується провести хоча б візуальний огляд на хвороби та шкідники. Найбільше початківці обпікаються саме на неякісному або зараженому хворобами посадковому матеріалі.
Тетяна Стукало зауважує, що потрібно правильно підібрати сорти, бо потім дуже важко їх змінювати.
Тетяна Стукало
головний агроном бренду
Tevitta
«В цьому році ми зрозуміли, що нам варто відходити від ранніх сортів суниці садової, бо вже другий рік поспіль потрапляємо з нею під зворотні заморозки. Швидко ми це зробити не можемо, адже до цього навпаки декілька років робили акцент на вирощуванні ранньої суниці. Тому для того щоб перейти хоча б на середні сорти, нам потрібен ще рік часу».
А якщо змінювати сорт малини, то на це взагалі можуть піти роки. Декілька років потрібно, щоб виявити поганий сорт малини, потім підібрати потрібний і знайти якісні саджанці.
Наразі в LNZ Group, куди входить бренд Tevittа, 60 га під полуницею, 117 га відведено під вишневі сади, 65 га — під малину (30 га на наземному зрошенні, 35 на підземному) 13 га — під ожиною. Планують збільшити на 10 га тунельний комплекс, збільшують площі під маточники та дослідницькі ділянки. В планах збільшити площі під ожиною та малиною, приблизно на 35 га. Поки стоїть питання підготовки ділянок, тому важко сказати, наскільки це вдасться зробити.
З нішевих ягід в LNZ Group вирощують шипшину, бузину, жимолость та іргу. Поки не у великих кількостях, бо ще вивчають технологію їх виробництва та запит на ринку.
Зернові посадив і зібрав, а ягоди?
Ягоди можна вирощувати за однорічною технологією, або залишати на декілька років в полі. Тетяна Стукало спробувала на прикладі власного досвіду пояснити, які процеси відбуваються при вирощуванні, наприклад, суниці садової не по однорічній технології.
За її словами, оскільки Tevittа має сертифікат Global GAP, то дуже обмежена в плані обробок, а працювати доводиться на досить щільний чорноземах. Так, вони гарно родять, але є багато нюансів — кореню дуже важко розвиватися, вода сходить не так, як це потрібно.
В червні закінчується збирання врожаю. Якщо зберегти рослини на наступний рік, то у липні, серпні та вересні потрібно буде провести 3-5 прополок. Вартість цих операцій сміливо можна прирівнювати з вартістю саджанців. Поля компанії розташовані в зоні, де часто йдуть дощі. Клімат вологий. Тому плантації швидко загущаються, повітря не проходить між рослинами і, відповідно, є високий ризик захворювань, особливо в серпні-вересні. Тому фунгіцидна обробка в даному випадку важлива, але вона дорога, а також заборонена Global G.А.Р.
Тетяна Стукало
головний агроном бренду
Tevitta
«Ягода першого року плодоношення завжди більш крупніша, дозріває раніше. Суниця садова, яку вирощують два роки дуже розростається, за рахунок цього ягода стає меншою. Крім того, не можна виключати шкоду комах. У нашій місцевості були випадки, коли в період пікових температур, кінець червня-липень, плантацію вражали кліщі та трипси. В цьому році було нашестя хруща».
У випадку з однорічним вирощуванням кліщі та трипси не встигають нанести шкоду рослині, а за рахунок постійного землеобробітку та стійкого безвірусного матеріалу саджанці стійкі до захворювань, наголошує експерт.
Робоча сила
Міряти ягідну ділянку потрібно не гектарами, як це у випадку з вирощування зернових, а… робочою силою. Бо можна і 1 тис. га засадити ягодами, а хто буде збирати врожай?
За словами Василя Стадника, зазвичай на 1 га смородини, лохини або ожини потрібно 10-15 збирачів, малини — 15-20. Найбільше робочих знадобиться для збирання суниці — 30 чоловік на 1 га. Щоб забезпечити якісне збирання ягоди, рекомендують сформувати бригади по 30 чоловік. В кожну з них призначити бригадира, фасувальника, вантажника та обліковця.
Виростив, а збути куди?
Через воєнні дії в Україні експорт ягід та фруктів, як і інших товарів, ускладнений. Наразі найкращим рішенням для ягідників залишається збут продукції на заводи із заморозки. Дуже багато їх в західних областях (Рівненька, Львівська, Волинська області тощо). Причому заводи-переробники пропонують за ягоду ціну не меншу, ніж її можна продати на ринку України.
Приймає ягоди на шокову заморозку і завод бренду Tevittа. Оскільки він знаходиться в Черкаській області, то його заготівельники орієнтуються в основному на виробників, які працюють в цьому регіоні та прилеглих до нього. Але мають точку збору в Вінницькій області та західних регіонах.
Ціни на ягоду залежать від її якості. Чим вищий показник якості, тим і більшу ціну може отримати виробник.
Яка ж ягода найякісніша? Та, яка має найменше часу від збору до заводу. Як говорить Юрій Кривенко, директор заводу «Авуар» бренду Tevitta, всі виробники залежать від ситуації на ринку, тому цей показник теж беруть до уваги.
«До продукції маємо досить високі критерії, адже чим краща якість вхідної сировини, тим вища якість готової продукції. До прийомки кожної сировини маємо відповідні критерії, які прописані на основі внутрішніх стандартів та діючих сертифікатів. До різних ягід маємо свої вимоги, але основна умова — без гнилі, цвілі та ознак хвороб. Все індивідуально, але в будь-якому разі висновок один — чим якісніший продукт, тим краще, і для нас, і для фермера».
Василь Стадник розповідає, що незважаючи на воєнний стан та примхи погоди сезон 2022 для ягідників був непоганим. Він теж працює з заводом Tevittа і говорить що всі, хто хотів здати ягоди, встигли це зробити по ринковій ціні.
Чи важко перейти з технічних культур на ягідні?
Не важко, за умови виконання всіх вище перерахованих умов.
Тетяна Стукало
головний агроном бренду
Tevitta
«Коли фермер має змогу поєднувати вирощування технічне та ягідництво, то це гарантує якщо не вийти у великий здобуток, то, як мінімум, не втратити господарство. Навіть на прикладі LNZ Group можна помітити, що компанія завжди намагається диверсифікувати ризики, тому займається дистриб’юторством, технічним вирощуванням, вирощуванням ягід і т.д. Не можна сказати що це перехід, скоріш за все — це розширення видів діяльності».
Війна показала, що ті аграрії, які мають зараз не один напрямок розвитку підприємства, почувають себе більш захищеними. І це влучно видно на прикладі із зерном — у світі продовольча криза, а фермери, які спеціалізувались на вирощуванні зернових, потрапили у дуже складне фінансове становище. Наразі багато хто вирішив розширити посіви олійних культур, але ніхто, насправді, не знає що буде в наступному році.
Наталія Родак, Latifundist.com
