Кліматичний зсув: як степ «йде» на північ і що це означає для агробізнесу

Український агросектор увійшов у фазу «кліматичного виживання», де успіх господарства визначається не лише технологіями, а й здатністю адаптуватися до незворотних змін довкілля. За прогнозами експертів, у вітчизняних сільгоспвиробників є лише 7-10 років на повну перебудову моделей виробництва, перш ніж значна частина південних регіонів ризикує перетворитися на напівпустелю. За даними FAO та Світового банку, понад 60% території України вже перебуває в зоні ризику посух.

Спираючись на аналітику інфографічного довідника «Агробізнес України» та галузеві дослідження, вимірюємо середню температуру по палаті регіонам.

1. Чому кліматичні аномалії стають нормою? Як зміщуються природні зони?

Кліматичні аномалії стають новою реальністю через стрімке зміщення природних зон України на північ на 200–300 км. Те, що раніше вважалося нормою для Одещини, тепер є типовим для Київщини та Чернігівщини. Поняття «зона достатнього зволоження» фактично зникає з мапи України.

• Степ просунувся на територію колишнього Лісостепу.
• Полісся стає дедалі посушливішим, втрачаючи свої традиційні болота та вологі луки.
• Температурний режим: Клімат України став більш подібним до середземноморського з тривалими періодами спеки та короткими, але інтенсивними зливами.

2. Як змінювалася середня річна температура в Україні протягом останніх 100 років? Чому кожне десятиріччя тепліше попереднього?

Середньорічна температура в Україні за останнє століття зросла на понад 1,5°C, причому темпи потепління у нас перевищують середньосвітові. Кожне десятиліття стає теплішим за попереднє через глобальне накопичення парникових газів та зміну циркуляції атмосферних мас. Це призводить до збільшення кількості днів з високими температурами, що викликає посухи та зменшення врожайності.

Підвищення температури має часткові переваги, як-от зменшення ризику вимерзання посівів та можливість отримати два врожаї на рік у деяких регіонах. Однак негативні наслідки є більш значущими: 

1. Зменшення річної кількості опадів на 3% за останнє десятиріччя, що істотно знижує запаси вологи ґрунту та погіршує стан посівів. 
2. Зміна структури опадів: зростає частка коротких інтенсивних злив, що не встигають поповнювати ґрунтову вологу.

На сьогоднішній день існує близько 20 прогностичних моделей зміни клімату на глобальному рівні. Всі вони вказують на подальше потепління. Згідно розрахунків цих моделей у XXI столітті на всій території України очікується подальше підвищення температури (понад 1,2 °С, що вже зафіксовано за тридцять останніх років), найбільше у зимовий та літній сезони. Ймовірно, що до кінця століття підвищення складе 2-4 °С. 

За розрахунками кліматологів середня швидкість потепління в Україні складає близько 0,4 °С за 10 років. Отже, за умови збереження таких темпів потепління вже через 30 років середня річна температура може підвищитися ще на 1-1,5 °С. 

Джерело — «Зміна клімату та сільське господарство в Україні». Проєкт «Німецько-український агрополітичний діалог (АПД)»  

3. Кілька років в Україні були дуже теплі зими, але сезон 2025/2026 рр. видався достатньо суворим. Чому так сталося, і чи будуть наступні зими також «арктичними»?

Сезон 2025/2026 рр. із морозами був короткочасним температурним ексцесом на фоні загального глобального потепління, а не зміною тренду на «арктичні» зими. За словами провідної агрометеорологині Тетяни Адаменко, такі зими траплятимуться дедалі рідше, проте вони стають більш небезпечними через відсутність сталого снігового покриву.

• Причина: Проникнення холодних арктичних мас на фоні розбалансованої атмосфери.
• Прогноз: Наступні зими з імовірністю 80-90% будуть аномально теплими з короткими хвилями холоду. Найбільших втрат від спеки зазнає південь України, тому ключовим завданням для аграріїв є розвиток зрошення та адаптація сортів до посушливого клімату.

Тетяна Адаменко

керівниця відділу агрометеорології Гідрометцентру України

«В українських аграріїв є від семи до десяти років, щоб адаптувати своє сільське господарство, поки частина півдня не перетворилася в пустелю. Забезпечити зрошення, адаптувати сорти та культури, здатні рости при таких умовах. Класичний приклад такого підходу — Ізраїль. Агрохолдинги мігруватимуть на захід — там стало набагато тепліше, ніж 20-30 років тому. Раніше вирощувати кукурудзу на Волині чи Прикарпатті було майже неможливо. А тепер там вирощують не лише її, а й соняшник, зерно».

4. Стан озимих та Посівна кампанія 2026: від морозів до підтоплення

Озимі культури у 2026 р. пройшли через «температурні гойдалки», але витримали навантаження завдяки загартуванню на ранніх етапах. Низькі температури початку року не стали критичними там, де був хоча б мінімальний шар снігу.

• Відлига: Стрімке танення снігу та льодові кірки створили ризики випрівання та локального підтоплення у низинах.
• Результат: Більшість посівів перебуває у задовільному стані, проте на полях із надмірним зволоженням аграрії фіксують розвиток кореневих гнилей.

Посівна кампанія 2026 року розпочалася в умовах ранньої, але нерівномірної весни з високим ризиком дефіциту вологи в посівному шарі ґрунту. В залежності від регіону запаси вологи різні. Ранній старт дозволяє аграріям «закрити вологу», проте нічні приморозки змушують обережно обирати терміни посіву теплолюбних культур (кукурудзи, сої).

Читайте також: Морози до –30 °C і ризики для озимих: польові оцінки аграріїв

5. Прогноз опадів: чи будуть «горіти» поля в 2026 р.?

Запас вологи в глибоких шарах ґрунту після зими є помірним, проте ризик літньої повітряної посухи залишається надвисоким. Очікується, що літо 2026 року буде супроводжуватися тривалими бездощовими періодами з температурами вище +35°C.

• Прогноз: Поля «горітимуть» переважно в центральних та південних областях, де кількість опадів може бути на 30-40% нижчою за норму.
• Порада: Ставка на ранньостиглі гібриди, що встигають відцвісти до настання екстремальної спеки.

6. Стратегії адаптації виробників

Українські аграрії переходять від стратегії максимізації врожаю до стратегії мінімізації ризиків.

Що роблять в агрохолдингах?

• В компанії «ТАС Агро» продовжують тестування технологій strip-till та no-till у регіонах із підвищеним ризиком посухи. Тестування проводиться на обмежених площах із використанням наявного технічного парку, без додаткових інвестицій у спеціалізовану техніку. 
• В холдингу «Агрейн» теж практикують strip-till. Це дозволяє зберегти вологу, знизити використання добрив на 30%, дизпалива на 50% і скоротити кількість операцій. 
• У HarvEast зосереджуються на розвитку точного землеробства та збільшують площі під диференційованим посівом кукурудзи — до 2,5 тис. га.

«Це наші так звані проблемні поля, де в межах одного можуть бути присутні декілька типів ґрунту — малогумусні, піщані. На цих же ділянках плануємо диференційовано вносити азот. Це дозволить нам на малопродуктивних землях зменшити витрати на гектар, але розраховувати на отримання врожаю в об’ємі не меншому ніж в попередні сезони», — зазначає головний агроном HarvEast Петро Кравчук.

7. Кліматичний менеджмент та метеоаналітика

Кліматичний менеджмент став інструментом фінансового планування: агрохолдинги використовують мережі власних метеостанцій для точного прогнозування вікон посіву та обробки ЗЗР. Метеоаналітика дозволяє:

• Уникнути змивання дорогих препаратів дощами.
• Прогнозувати появу шкідників, активність яких залежить від суми ефективних температур.
• Планувати збиральну кампанію з мінімальними втратами вологості зерна.

8. Зрошення як ключ до виживання

Розвиток меліорації у 2026 році розглядається не як додатковий бонус, а як єдина можливість гарантувати задовільну врожайність на Півдні та в Центрі України.

«Наразі на півдні стоїть питання: або ти поливаєш, або ти не вирощуєш», — говорить директор з інформаційних технологій A.G.R. Group Ігор Богданов. Зараз компанія займається відновленням зрошення на Миколаївщині. Вже відновлено 4 тис. га із запланованих на 2026 рік, та законтрактовано на 500 га три машини Variant Irrigation. 

За словами директора Variant Irrigation («Варіант Агро Буд») Іллі Жемелінського, за наявності поблизу джерела води інвестиції у зрошення можуть стартувати з $1,5–2,5 тис./га. Але це радше ідеальний сценарій, коли джерело води розташоване поруч, система створювалася ще до війни, а господарство встановлює одну велику машину без додаткової інфраструктури. Так, у кластері «Придніпровський» компанії Kernel відновлення зрошення з використанням дощувальних машин обійшлося приблизно у $1,5 тис./га, розповідає керівник відділу зрошення Олег Ковальчук.

«Якщо рахувати інвестиції в нове будівництво інфраструктури вийде не менше $3,5 тис./га, тобто вдвічі дорожче», — зазначає Олег Ковальчук.

• Економіка: Попри високі капітальні витрати ($2–4 тис. на 1 га), системи крапельного поливу та дощування окупаються за 3-4 сезони за рахунок стабільності валового збору.

Кліматична адаптація — це безперервний процес. Для українського агробізнесу останні кілька років стають точкою невороття: або господарство інвестує в технології збереження вологи та кліматичний менеджмент сьогодні, або воно стає нерентабельним завтра. Головна теза сезону від практиків: «Ми не можемо змінити погоду, але ми можемо змінити нашу реакцію на неї».