Польський аналітик Мирослав Марчіняк: Це міф, що закупівельники у Польщі завалені українським зерном
Джерело фото: farmer.pl
Топова тема всіх польських медіа сьогодні: заборона імпорту зерна з України. Нещодавно польський незалежний аналітик компанії Infograin Мирослав Марчіняк розмістив у своєму тематичному блозі матеріал, в якому без надмірних емоцій, а на основі фактів спростовує міфи про імпорт зерна з України.
Матеріал вже наробив галасу в Польщі — його цитують, коментують, а дехто і критикує. Публікуємо переклад.
Міф: останнім часом імпорт з України до Польщі зріс
З початку повномасштабного вторгнення до Польщі з України надійшло близько 3 млн т зерна і 700 тис. т ріпаку. І це неправда, що останнім часом імпорт активізувався.
Українські зернові та ріпак потрапили до Польщі в той час, коли внутрішні ціни були на досить високому рівні. Українську кукурудзу імпортували під час збору врожаю, коли як закупівельні компанії, так і комбікормові заводи пропонували рекордні ціни — понад 1 тис. злотих ($238/т) за вологу кукурудзу в центральній Польщі. В кінці жовтня на початку листопада навіть на південному сході ціна на вологу кукурудзу перевищувала 900 злотих ($214/т). Чому польські фермери не скористалися моментом і не продали врожай по такими високими цінами?
Більшість фермерів пояснюють, мовляв, слухали міністра Ковальчика (ексміністр сільського господарства Польщі Генрик Ковальчик — прим. ред.), який у червні минулого року закликав їх не продавати зернові, бо ціни будуть вищими. Але чи варто керуватися позицією політиків, ухвалюючи бізнес-рішення?
Я не знаю, на якій підставі міністр заявив, що ціни на зерно зростуть. Своїм клієнтам я ще в жнива рекомендував продавати ріпак, а також не зволікати з реалізацією зернових. Мої аргументи базувалися на глибокому аналізі світового та національного балансу, який послідовно заповнювався імпортом. Я був у курсі обсягів імпорту українських зернових та ріпаку і можливих проблем у другій половині сезону, включно з прогнозованим падінням цін.
Міф: ціни після жнив не покривають витрати фермерів
Я не розумію аргументу, що ціни після збору врожаю не покривають виробничі витрати. Оскільки я щодня працюю з фермерами, то знаю про витрати на виробництво не з чуток. Тому з повною відповідальністю можу сказати, що продаж ріпаку після збору врожаю по 3,2-3,4 тис. злотих/т ($760-808/т), пшениці по 1,5-1,6 тис. злотих/т ($357-380/т) восени, і сухої кукурудзи по 1,2-1,4 тис. злотих/т ($285-333/т) відразу після збору врожаю з лишком покривали витрати на виробництво.
Збільшення продажів урожаю обмежило б приплив зернових та ріпаку з України. Переробники були б не зацікавлені в закупівлі українського зерна, яке набагато доступніше на місцевих ринках. А збільшення пропозиції дозволило б збільшити експорт зерна у першій половині сезону, що у свою чергу вирішило б проблему профіциту.
Факт: агропродукцію з України імпортують кілька сотень компаній
Хто імпортував зерно з України? Це питання найбільше цікавить політиків, які хочуть використати цю інформацію у відомих цілях. Вони намагаються прив'язати власників бізнесу до певних політичних варіантів. Тим часом імпортом у Польщі займаються кілька сотень компаній — від великих торгових компаній, через переробників, до невеликих сімейних торгових компаній і фермерських господарств.
Суто з бізнесової точки зору компанії-імпортери не порушували закон, якщо не вводили в обіг технічне зерно всупереч його призначенню. ЗМІ часто стверджують, що компанії допустили порушення і замість того, щоб перевозити українське зерно транзитом, вивантажували його в країні. І чи закон забороняв імпорт? Компанії мали можливість задекларувати місце вивантаження як усередині країни, так і за її межами (транзит).
Міф : Україна винна у падінні цін на зернові
Сьогодні падіння цін на зернові намагаються списати на імпорт з України. Але, на мій погляд, частка впливу України в такому потужному падінні, з яким ми маємо справу з грудня, невелика.
Досить подивитися на котирування пшениці, кукурудзи чи ріпаку на біржі MATIF, щоб зробити висновок, що ціни диктує світовий ринок. У жовтні ціни на пшеницю на паризькій біржі були вищими на €100-120/т. Навіть ріпак оцінили на €250/т дорожче. Звідси таке значне падіння цін у вітчизняних портах, а також на жиркомбінатах.
Значно нижчі ціни на зерно на південному сході є результатом відстані до ринків. Це регіон з високим виробництвом та обмеженим місцевим попитом. А це означає, що більшість товарів доводиться експортувати, а транспортні витрати значно зросли.
Міф: польські закупівельники «завалені» українським зерном
Аграрії стверджують, що їм нема куди збувати свій урожай, бо закупівельники «завалені» українським зерном. Така ситуація мала місце на початку цього року, коли через падіння цін і високу невизначеність щодо подальшого напрямку змін, деякі компанії були змушені відмовитися від закупівель.
Попит з боку експортерів на високому рівні вже щонайменше два місяці (про що свідчить збільшення перевалки в портах). Сьогодні також немає проблем з продажем на млини та комбікормові заводи. Однак проблема полягає в ціні, яку фермери не погоджують.
Технічне зерно — термін, який відмінюється в усіх відмінках. Але насправді такої категорії зерна немає. Це визначення придумали з метою збільшення пропускної спроможності наших кордонів, на що хтось дав згоду (питання: хто?).
На мій погляд, це таке ж зерно, як імпортне продовольче та фуражне, але без фітосанітарного сертифікату. І як таке, яке не повинно потрапляти на ринок, принаймні до того, як його ретельно перевірять відповідні інспекції.
Факт: заборона на імпорт з України приймалася поспіхом
Аграрії вимагають відновлення тарифів. Такий же постулат висувають деякі політики. Однак це свідчить про нерозуміння теми, оскільки відновлення мит стосуватиметься лише пшениці. Перед війною тарифна ставка на кукурудзу була нульовою, а на ріпак не було ні тарифів, ні квот. Польща щорічно імпортувала 100-150 тис. т українського ріпаку. До такого великого імпорту призвела не лібералізація торгівлі з Україною, оголошена ЄС рік тому, а цінова конкурентоспроможність і скорочення місцевих поставок.
Чи вирішить проблему заборона імпорту та запровадження лише транзиту українського зерна через Польщу? На мою думку, це не матиме великого значення, принаймні до кінця цього сезону.
Зараз імпорт зерна значно скоротився, в основному через те, що українське зерно неконкурентоспроможне по ціні (в основному виконуються старі контракти). У випадку з ріпаком імпорт повністю припинився, оскільки Україна вже вивезла весь урожай минулого року.
Варто зазначити, що заборона на імпорт з України поширилася і на продукцію, яка потрібна нашій галузі. Наприклад, соняшниковий шрот, якого ми імпортуємо близько 400-450 тис. т на рік. Це свідчить про те, як поспішно готувався регламент.
Факт: потужності перевалки зернових у Польщі 700 тис. т на місяць
Пріоритетом сьогодні є передусім спустошення сховищ перед майбутнім урожаєм. Це можна зробити тільки за допомогою експорту. Трейдери реалізують експортну програму з березня (тобто ще до того, як проблемою зайнялося Міністерство сільського господарства). Великі перевалки пшениці в портах (близько 500 тис. т на місяць) очікуються в квітні-травні за умови наявності пропозиції. На жаль, всупереч очікуванням міністра, оголошення про додаткові дотації лише погіршило ситуацію. Чому? Тому що, окрім анонсів, немає ніякої конкретики, а значить, фермери утрималися від продажу. А час спливає.
Слід також згадати і про бездіяльність з боку влади. З початку війни минуло більше року. На жаль, з того часу не було прийнято жодних рішень для покращення як залізничної логістики, так і пропускної здатності наших портів. А це може мати вирішальне значення, коли нам потрібно перевантажити велику кількість зерна за короткий час.
Міністр сільського господарства обіцяє, що до кінця червня Польща експортуватиме до 4 млн т зернових, маючи на увазі пропускну спроможність портів понад 1 млн т на місяць. Просто на практиці наша потужність не перевищує 700 тис. т. Середньомісячна вантажопідйомність порту в поточному сезоні становить лише 450 тис. т, а в найкращий місяць (липень 2022) ми перевалили майже 670 тис. т.
В довгостроковій перспективі потрібні інвестиції в інфраструктуру, оскільки після закінчення війни питання з українським зерном не вирішиться. Якщо Україна в майбутньому стане членом ЄС, ми маємо підготовити інфраструктуру до перевалки українських зернових та олійних культур, щоб це не руйнувало наш ринок.
Факт: запаси зернових будуть високими
Незважаючи на відносно високий експорт наприкінці поточного сезону, склади навряд чи спорожніють. Це означає, що в новий сезон ми увійдемо з історично високими запасами (про це свідчить національний баланс). Проблеми закупівельних компаній, які також опинилися у скрутному становищі (купівля зернових та ріпаку за дуже високими цінами), призводять до того, що зацікавлених у купівлі під час жнив може бути значно менше. А це, у свою чергу, може тиснути на ціни, особливо якщо нам не допоможуть світові ринки (біржі залишаться на низькому рівні).
Хто тоді відповідає за нинішній стан речей? Сьогодні найчастіше вказують на ЄС, Міністерство сільського господарства та імпортерів.
Я не збираюся нікого притягувати до відповідальності (це не моя роль), але вже в червні 2022 року під час конференції Polish Grain Day я вказав на проблеми, пов’язані з імпортом зерна з України. Тоді в першому ряду сидів тодішній міністр сільського господарства, який через кілька днів повідомив ЗМІ, що проблеми з українськими зерновими немає, і фермерам не варто поспішати їх продавати.
Про наплив українських зернових та потенційні проблеми, пов’язані з ним, я також інформував під час численних зустрічей із фермерами, а також через публікації в аграрній пресі. Я надаю детальний аналіз на постійній основі в платних звітах, в яких я заохочую фермерів продавати з моменту збору врожаю.
Мирослав Марчіняк, незалежний аналітик Infograin
