Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агробізнесу України на нашій сторінці в Facebook, каналі у Telegram, підписуйтесь на нас у Instagram або на нашу розсилку.
Монополія на ринку сертифікації насіння заважає виробнику, бо це час і гроші — Наталія Грюнвальд
17 березня 2023, 09:00
Наталія Грюнвальд, виконавча директорка «АГРОСЕРТ»
Джерело фото: Latifundist.com
Джерело фото: Latifundist.com
«АГРОСЕРТ» — компанія, яка займається сертифікацією насіння. В цьому році планує розширити сферу діяльності і на зерно, зокрема, надавати послуги з лабораторного аналізу. З виконавчою директоркою «АГРОСЕРТ» Наталією Грюнвальд ми зустрілися в Києві, в одній із лабораторій компанії. Це вона створила і до 2017 року очолювала ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції». А потім звільнилася і відкрила власне підприємство. Зізнається, виховання не дозволило їй терпіти над собою «смотрящіх». Разом з нею пішов і колектив. За 5 років, що працює компанія, він не змінився.
Ми поговорили про якість посівного насіння в Україні, конкуренцію з державним органом, монополію на ринку сертифікації сортових якостей насіння і до чого вона призводить, співпрацю з «НІБУЛОН» та чому нам потрібно звернути увагу на досвід сертифікації насіння Франції.
Latifundist.com: В цьому році «АГРОСЕРТ» офіційно починає надавати послуги з лабораторного аналізу зерна, бо до цього ви займалися тільки напрямком насіння. Чому виникла така потреба?
Наталія Грюнвальд: По-перше, всі ці п’ять років, що ми працюємо, до нас звертаються агровиробники з проханням допомогти, проконсультувати по зерну. Наша заступниця директора з якості Наталя Лапай з червня, коли починається збір ріпаку та ячменю, не може спокійно працювати (сміється — прим. ред.). Аграрії телефонують з проханням допомогти розібратися з якістю. Коли аграрій знає, якої якості у нього соняшник чи кукурудза, має чіткі аргументи, то й на елеватор їде впевненим у собі. Елеватор ніколи собі у збиток не буде працювати.
По-друге, нас знає ринок. Я 25 років свого життя присвятила зерну. Всі знають, що мені вдалося зібрати професійний колектив, який проходив навчання у Болгарії, Нідерландах, Канаді, Франції. Та й ми перша зернова лабораторія в Україні, яка була акредитована іноземним органом — в Словаччині.
Тому ми взяли кредит у німецького виробника обладнання, найняли у штат ще двох людей і будемо офіційно видавати протоколи на зерно.
Latifundist.com: Якщо говорити про сертифікацію насіння, то сьогодні сертифікація сортових якостей монополізована державним органом. Проєктом 3680-д пропонувалося частково обмежити її, та Мінагрополітики змінило свою позицію. . .
Наталія Грюнвальд: Дійсно, ми, як приватний орган, не займаємося сертифікацією сортових якостей насіння.
У 2017 році усіх інспекторів насіннєвої інспекції автоматично, без перевірки знань, перевели до Реєстру аудиторів. Зараз цей реєстр закритий. Наскільки нам відомо, раніше до нього входили 300 аудиторів. Половина з них — незалежні.
До нас приїжджали французи, ділилися досвідом і пропонували навчання. То, якщо брати їх досвід, нашим інспекторам потрібно півтори тисячі днів, щоб звірити всі вегетаційні ознаки.
Це математика. Я не знаю, яким чином ми зменшуємо час і як нам вдається зробити інспектування усіх полів цими інспекторами? З цих 300 залучаються лише ті, хто працюють в держпідприємстві в управлінні Мінагрополітики. Спроби залучати атестованих приватних інспекторів дуже жорстко присікалися і так, що виробника «присоромлювали», викликаючи в кабінети і пояснюючи. І геніальне: «Не подобається — йдіть в суд». Отаке сприяння виробнику.
Ви ж розумієте, що поля аудитор-інспектор повинен проходити за методикою. Спочатку інспекція поля перед посівом, чи дотримується просторова ізоляція. Наступна, коли рослина починає рости, потім квітнути і т.д. Наприклад, якщо це пшениця, то перевірити на типовість і нетиповість рослин (є спеціальна методика). Якщо це кукурудза, то там є малюнок, як правильно проходити поле. По соняшнику, коли описують сорт, то понад 70 ознак аналізують. То скільки інспекторів потрібно, щоб пройти усі поля?
Окреме питання — сади. В Україні скільки садів? Багато, і територіально дуже розкидані, від заходу до півдня. А скільки інспекторів? Аж сім.
Latifundist.com: Тому монополія тільки заважає ринку. . .
Наталія Грюнвальд: Звісно. Конкуренція — це драйв розвитку. Монополія — це низька якість послуг і застій. Монополія заважає у першу чергу виробнику, бо це час і гроші.
У нас часто питають: «Коли ви вже будете надавати послуги сортової якості?». Ми робили декілька спроб у 2019-2020 рр. Наші аудитори, які мають право проводити польову оцінку, провели сертифікацію понад 200 полів по сортовим якостям. При всіх теоретичних та практичних запитаннях до нас, ми провели її якісно. Тобто державний центр видав сертифікати на кожне поле, які ми інспектували і проводили оцінку. Потім це «негласно» заборонялося. Закон як був, так і є.
Latifundist.com: Чому?
Наталія Грюнвальд: Пояснення управлінців: «Не на часі». Україна — не готова і треба усіх контролювати.
Може й так. Але тоді слова і дії розбігаються у змісті — робили якісний підхід, перешли до диктату і того, що створюються умови, які змушують кожного виробника бути залежним. Але я не розумію, що ж робити з астрономічним часом? Як для цього потрібно «стиснути» час і хоча б кожне поле по три рази пройти, бо період цвітіння і плодоношення різний.
Та й якщо ввести конкуренцію при проведенні сортової сертифікації, то автоматично зросте конкуренція між аудиторами. Бо тільки аудитор пише акт польового оцінювання на основі якого видається сертифікат.
Latifundist.com: Хто займається підготовкою аудиторів?
Наталія Грюнвальд: Підготовка аудиторів — це прерогатива Мінагрополітики та окремі порядки. В законі говориться, що міністерство обирає комісію, яка оцінить знання аудитора. В комісію входить представник ДП. І тут потрібно зауважити, що після відділення від Мінекономіки, жодного разу не проводилися іспити нових агрономів. Але ж у питанні сертифікації насіння важливе місце відводиться саме підготовці фахівців! Тому ми з вами розуміємо, що проводити польове оцінювання прийдуть люди технічні.
От, наприклад, в Нідерландах всього 19 інспекторів по картоплі. І кожен з них має чітко прописаний план. Завдяки правильному і грамотному плануванню вони встигають за сезон обробити всі заявки. У нас інспектор завжди прив’язаний до однієї області і до одного підприємства. А там ні. Ти подаєш заявку, і який інспектор приїде до тебе в господарства ти не знаєш.
Та й, якщо ти монополіст на ринку, то ти можеш дозволити собі будь-яке трактування і вимоги, та і не завжди читати і знати технічні вимоги, оформлення документів і т.д. Такі сертифікати теж є. Натомість, якби ми зробили хоча б одне порушення в документах, то нас би вже не було як компанії. І такі спроби теж були, проходили.
Latifundist.com: А чи бувають на ринку ситуації, коли агрономи компаній пропонують співробітниками органів сертифікації домовитися за певну плату про результати дослідження?
Наталія Грюнвальд: Я думаю, що якщо є таке питання, то такі історії є. Я вам можу розповісти тільки за «АГРОСЕРТ». Коли надходить заявка від виробника, то наш менеджер робить план і назначає інспектора-аудитора, який буде займатися відбором проб. Аудитор робить відбір і привозить зразок на сертифікацію. Все. Його робота закінчилася. В лабораторії зразку присвоюється номер. Навіть я не знаю, де зразок. А номер зразку не містить назви компанії.
Є моменти, коли наші спеціалісти спостерігають за зразком та проростанням насіння (схожістю). Якщо є потреба, то здійснюють пересів зразка, повторно стерилізують папір чи міняють на кварцовий пісок. Тобто результат має бути обґрунтований: чому така цифра, що могло вплинути. І обов’язково все це буде підтверджуватися фото, відео за вимогою.
Latifundist.com: Перед інтерв’ю ви нам показали, як приймаєте заявки на сертифікацію. У кожного агровиробника є свій онлайн-кабінет, через який ведеться вся комунікація. Підозрюю, що це було зроблено в тому числі для прозорості роботи.
Наталія Грюнвальд: Так і є. Ми перші запровадили на ринку сертифікації «Кабінет замовника», щоб вся подана інформація від моменту подачі заявки не змінювалася, не було механічних помилок. Він дуже зручний у користуванні. Ми відкриваємо доступ виробнику до кабінету і він автоматично створює та подає заявку. Причому під час створення заявки він ніколи не зробить помилок в назві сортів, бо програма допомагає вибрати з випадаючого списку. Таким чином, коли вказали на сертифікацію пшеницю, а у реєстрі п’ять видів пшениці і вісім видів кукурудзи, ми і помилок уникаємо, і мінімум часу витрачаємо на оформлення заявки.
У цьому ж кабінеті заявник отримує свій сертифікат.
Крім того, у нас програма розроблена так, що при заповненні Протоколів або Сертифікатів іде автоматична перевірка підрахунку результатів випробувань схожості, що дає змогу уникнути арифметичних помилок.
Аналогічно і чистота та інші. Тобто робимо все, щоб документи були якісні і до нас не було ніяких претензій.
Latifundist.com: Скільки арбітражів було в історії компанії і який відсоток позитивних відповідей отримали?
Наталія Грюнвальд: Є арбітраж офіційний і неофіційний, який проводить компанія. Стосовно офіційних арбітражів, то у нас не було жодного. Офіційний, це компетенція ДПСС.
Неофіційні були. У 100% ми підтверджували свої результати. Що ми робимо в такому випадку? Інспектор, який робив дослідження, виїжджає на місце і знову проводить інспекцію. Вся робота робиться при замовнику, покупцю і продавцю. Весь процес фотографується. До речі, фото ми зберігаємо на сервері в Нідерландах, тому при потребі, можемо показати їх у будь-який час замовнику. По кожній партії є сертифікаційна справа. І ми їх зберігаємо ще й у папері, бо так вимагає Національне агентство з акредитації.
Часто арбітражі перетворюються на навчання компаній-замовників. Буває так, що компанію, яка купує насіння, не влаштовує щось в насінні. Аудитору потрібно довести, що вся партія насіння якісна. Що ось цей фахівець лабораторії проводив дослід, ось такий результат отримав, таку методику використовував.
Latifundist.com: Як взагалі оцінюєте насіннєвий ринок України з точки зору якості?
Наталія Грюнвальд: На ринку є конкуренція і це добре. Більшість насіння основних рентабельних культур ми імпортуємо. Наразі імпорт насіння соняшника складає 70%, ріпаку — 90%, кукурудзи — біля 30%, і 100% ми імпортуємо насіння овочів. Зернові і бобові — національне виробництво.
Про якість насіння, яке продається зараз в країні, я не можу сказати нічого поганого. За результатами якісних показників — дуже якісне насіння. Чи буде в майбутньому Україна виробляти більше свого насіння? Так, якщо будуть умови.
Latifundist.com: Ви стажувалися у багатьох країнах світу. Цікаво, досвід якої б країни можна було б втілити в Україні?
Наталія Грюнвальд: Нідерланди вже настільки у космосі від нас! У них зовсім інша система оцінювання якості. Там дуже багато всього сертифікується і підтверджується. От ви ж при купівлі будете надавати перевагу голландському насінню? А чому? Тому, що вони довели, що вони вміють якісно вирощувати. Я думаю, небагато часу пройде і Україна буде такою ж державою.
У Франції мені подобається те, що там зовсім немає монополії. В них декілька підприємств можуть робити одну й ту саму роботу. Всім управляє міністерство. Є директиви, в яких чітко прописано, хто за що відповідає і яким методом робить оцінювання. І от коли немає монополії, то кожен, хто видає документ, знає, що може будь-якої миті бути перевіреним. Всі будуть якісно робити свою роботу. Нам близька Франція.
Latifundist.com: Що потрібно зробити, щоб втілити досвід тієї ж Франції?
Наталія Грюнвальд: Треба чітко все прописувати в підзаконних актах. Тому що навіть ті постанови, які в нас є, не все врегульовують. Наприклад, останній документ щодо деяких вимог до насіння сої. В ньому говориться, що потрібно шукати окремий вид гриба фомопсис. Він росте на рослині. Так, а може його можна виявити на насінні? Може. А де методика? В документі написано, що потрібно проводити дослід за ДСТУ. Відкриваєш методику, а там немає такої методики. Тобто оцей розрив в документах, у вимогах. А потім хтось щось додумає, договорить.
Тобто треба чітко все прописувати. А фахівці всі однакові, і ми всі обмінюємося між собою досвідом. І обладнання у нас в компанії у підрозділах практично однакове, не пізніше ніж 2017 року. Як і всі ми купуємо кожен рік довідкові матеріали ISTA. Папір, наприклад, ми купуємо лише тієї щільності, які вимагає методика. Пісок ми купуємо лише той, який вимагає методика. Так, ми витрачаємо на це багато коштів, але ми впевнені у своїх результатах випробувань, бо все робили по методиці.
Latifundist.com: Ви працюєте практично з усіма великими компаніями на українському ринку. А є ті компанії, які йдуть виключно до державного органу по сертифікацію?
Наталія Грюнвальд: Не можу згадати, які великі компанії з нами не працювали. Є компанія Corteva, з заводом у Полтаві. Хотіли б з ними працювати, але вони дають зразки тільки, щоб провести випробування для себе. Сертифікацію проходять у державному підприємстві. Відповіді відсутні. Розумію, що великі компанії відверто не скажуть, плюс інформаційних воєн у нас вистачає. А може дійсно має місце особистий підхід та політика.
Latifundist.com: Зараз багато розмов точиться навколо нового законопроєкту про ГМ-культури. Агроринок поділився на два табори. Цікавить ваша думка з цього приводу.
Наталія Грюнвальд: Так, мені відомо про ті розмови, які ходять на ринку. Я знаю, що ГМ-культура — це трансформований білок. Перероблення білка в організмі людини відбувається у процесі обміну речовин. Чи буде реагувати організм людини на змінений білок при обміні речовин? Є докази і «за», і «проти». Тут питання комплексніше і перш за все має давати відповідь: «Що це нам дає?».
Ви ж їздите Європою і бачите, що половина продукції в магазинах — органічна. Попит на органічні продукти там з кожним роком тільки росте. І наша країна багато такої продукції експортує в ЄС.
В мене є питання: а чому Європа не дозволяє в себе сіяти? Там щось знають те, чого не знаємо ми?
Latifundist.com: Розкажіть про лабораторії «АГРОСЕРТ». Наразі їх у вас чотири, правильно?
Наталія Грюнвальд: Лабораторії працюють у Києві, Полтаві, Дніпрі та Черкаській області. На субпідряді є лабораторія, в якій ми робимо аналізи на ГМО і лабораторія, де робимо деякі показники, на які ще не були акредитовані по зерну.
Latifundist.com: Мережа досить розширена, тоді як досягли єдиного підходу до оцінки якості насіння по всім лабораторіям?
Наталія Грюнвальд: По-перше, у нас працює система якості. Ми цьому вчимо персонал. Робимо гомогенні зразки, розсилаємо по лабораторіям. При цьому їх кодуємо: 1,2,3 і т.д. Кожен фахівець отримує різні зразки, не однакові. Потім ми так підлаштовуємо, щоб вони в один день всі приїжджали до нас (наприклад, сьогодні 4 спеціаліста, завтра 5) і обговорюємо з ними всі аномалії.
По-друге, ми купуємо в ISTA оригінали всіх каталогів. Маємо фотографії аномалій і здорового насіння. Тому за 2 роки ми досягли єдиного підходу до оцінки якості насіння по всім лабораторіям. Крім того, у програмі Тeams кожні два тижні даємо відповіді на всі питання від співробітників.
Latifundist.com: Щодо оснащення лабораторій. . .
Наталія Грюнвальд: У нас сучасне обладнання, закуплене не раніше 2017 року. Ми обирали обладнання, яке дозволяє нам бути впевненими у результаті. Наприклад, придбали турецькі термостати, щоб керувати температурою, яка вночі повинна бути трохи менша, а вдень більша. Тобто все чітко за методикою.
Щоб персоналу було безпечно працювати, то встановили прозорі шафи, через які вони роблять чистоту насіння. Оскільки насіння обробляється токсичними пестицидами і в повітря потрапляє дрібнодисперсна фракція, то встановили потужні витяжки.
Latifundist.com: Який штат в компанії?
Наталія Грюнвальд: Трохи більше 50 людей по всій Україні. В штаті працює 31 людина, решта — на договірних умовах. Усі мають вищу профільну освіту і регулярно проходять підвищення кваліфікації. Штат у Києві не змінювався всі 5 років, що працює компанія. Минулого року ми не звільнили жодного фахівця.
Latifundist.com: Проводите і зараз навчання персоналу за кордоном?
Наталія Грюнвальд: Зараз за кордоном не навчаємо. У 2020 році ми звернулися до ISTA (Міжнародна асоціація тестування насіння — прим. ред.) з проханням провести навчання для співробітників. Вони нас знають, бо саме цей персонал працював у лабораторії, яка вперше в Україні була акредитована ISTA. Нам пішли на зустріч і сказали, що вперше за практику ISTA проведуть навчання персоналу в іншій країні.
Вони назначили фахівців, які будуть читати лекції і проводити практичні заняття. Затвердили план та місце навчання. Більше 40 спеціалістів відгукнулися на цю пропозицію і записалися на курси. На жаль, через пандемію ці курси не відбулися.
Думаю, це була б гарна практика. В Україні пройти навчання, чесно кажучи, я не знаю де. Маю на увазі, щоб ми довіряли тим знанням, які нам дадуть. Влітку минулого року я їздила до Німеччини, де познайомилася з новими методиками, які допомагають заощадити час на випробуваннях. І я так скажу: в Європі є прогресивні методики, які можна вводити в Україні.
Latifundist.com: Що стримує ввести такі методики в Україні?
Наталія Грюнвальд: У нас в законі прописано, що ми можемо використовувати єдині методики, та єдину термінологію затверджені Мінагрополітики. А це такий нешвидкий процес. Однак, вважаю, що нові методи і методики потрібно використовувати під час арбітражів, тобто ті, які дають відповідь: які посівні якості у насіння.
До речі, щодо сортових якостей насіння, то є лабораторні методи, які допоможуть заощадити на випробуваннях цілий рік. Тобто, можна рік витратити на підтвердження сорту (посіяти насіння, спостерігати за рослиною під час вегетаційного розвитку, описувати і готувати документ, а можна за тиждень підтвердити лабораторним аналізом по маркерах ДНК.
Latifundist.com: Продовжуючи тему навчання, у вас на сайті вказано, що компанія проводить тренінги по методам визначення посівних якостей насіння і не тільки.
Наталія Грюнвальд: Так, ми маємо таку практику. А почалося все з Олексія Вадатурського. Колись ми з ним працювали в одному приміщенні, але на різних поверхах. Він знав про підготовку наших спеціалістів і хотів тісно з нами працювати. З тих пір наша Наталя Лапай кожен рік організовує навчання співробітників «НІБУЛОН». І це довіра, яку ні за які гроші не купиш.
Повторюся, що їй постійно телефонують аграрії і просять проконсультувати: «А розкажіть нам ось по фото, що нам з цим робити?». Ми побачили, що ринку не вистачає знань і вирішили організувати тренінги. Зараз вони проводяться у онлайн-форматі.
Latifundist.com: На ринку є стереотип, що приватні органи сертифікації — це дорого. Це дійсно так?
Наталія Грюнвальд: Краще говорити цифрами. У нас на сайті опублікована абсолютно вся інформація щодо умов договору та цін на послуги. Ми чесно описали за яку роботу беремо скільки грошей по часу. І ми беремо окремо плату за транспорт. Лише в нас це все повністю відкрито. Тобто я можу зорієнтувати, які ціни у нас, однак мати порівняння з іншими — ні.
Якщо цікавить, з чого складається вартість послуг державного підприємства, бо я ж цим займалася і переформатовувала роботу із зернового напрмяку на насіннєвий, то коли ми почали працювати і порахували можливі витрати — на 15% зробили їх меншими.
Latifundist.com: Ви були першим керівником ДП. По суті, ви його створили і потім раптом пішли.
Наталія Грюнвальд: Так, воно було створене мною на базі комбікормової лабораторії. Потім перетворилося у лабораторію сільгосппродукції, а вже з 2010 року підприємство отримало назву «Державного центра сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції». У лютому 2017 року я прийняла рішення піти. У листопаді подала документи на акредитацію власного підприємства. Звісно, воно далося мені важко, бо там був колектив. Мій колектив. Але, забігаючи наперед скажу, що колектив тоді пішов за мною.
Читайте також: Бути чи не бути ГМО, ось в чому питання
Latifundist.com: Що вас спонукало піти?
Наталія Грюнвальд: Я не можу працювати зі «смотрящими». Мене так виховали батьки — з повагою ставитися до людей і роботи. Я поважаю своїх батьків, і ніколи від них не чула підвищеного голосу чи якоїсь неповаги. Тому, коли в штат запрошують людину, яка буде стояти наді мною і говорити мені, що і як робити, для кого саме та ще «ненормальним» голосом і нецензурно… То цілі і місії, які ставлю я, суперечать такому.
А ще я абсолютно точно знала, що ми зробимо організацію, яка для міністерства буде показовою. Міністерство матиме можливість запропонувати виробникам якісний і своєчасний сервіс та конкурентні ціни. Коли ми у кінці 2017 року вийшли на ринок з пропозиціями, то в наступні два роки працювали з понад 50% посівного ринку України. І тоді ми пригальмували. Бо всю роботу не переробиш і увесь світ не обнімеш. Тому взяли собі сегмент заявників і стали чітко з ними працювати.
Latifundist.com: Чим ви займалися до ДП?
Наталія Грюнвальд: До ДП я працювала технологом на підприємстві «Київхліб». То тепер, коли з сортом насіння пшениці знайомлюсь, то завжди звертаю увагу на технологічні показники. Бо я знаю, наприклад, щоб зробити вафлі, то треба мало білка. Якщо ти візьмеш високобілкову пшеницю, то в тебе не вийде ані бісквіт, ані вафлі. Щоб зробити гарний подовий хліб, потрібно багато білка і сильну клейковину. Мене тоді швидко навчили на око визначати вологість тіста. І коли обрали на нову посаду інспектора з держприймання, то я боролося, щоб брак не йшов на села. Це для мене таке болісне питання було, бо в селі жила моя бабуся. Я до неї приїжджаю, а там не хліб, а казна-що. Боролася з цим, як могла.
Тому знаєте про що я мрію? Щоб Україна не завозила 70% насіння соняшника і 30% насіння кукурудзи, а ці % були на експорт. У нас такі наполегливі і тямущі люди, є ресурси ще поки, вода, землі і перспективи. Думаю, що після перемоги ми будемо інші. Хоча ми вже і зараз інші.
Latifundist.com: Дякуємо за відверті відповіді!
