Максим Король: Ми вже переробляємо сою та соняшник. Чому б не переробляти ріпак?
Компанія «Віктор і К» з 1 червня анонсувала запуск власного заводу з переробки ріпаку з олієсховищем та сучасним елеватором силосного типу. Що мотивувало компанію йти в переробку ріпаку і яка окупність такого проєкту? Які продукти будуть виробляти і на які ринки збувати? Ми поспілкувалися з керуючим директором «Віктор і К» Максимом Королем, який запевнив: проєкт рентабельний і на часі. Але водночас він звернув увагу, що з країни вивозиться майже вся соя. Зараз його соєпереробний завод змушений зупинитися, бо в країні немає сировини. Отож, далі більше про новий завод і проблеми українських переробників.
LLatifundist.com: Що мотивувало компанію йти в переробку ріпаку?
Максим Король: Україна експортує 90-95% врожаю ріпаку і, по суті, є сировинним придатком Європи. Тому ми і пішли у цей напрямок, бо хочемо змінити цю тенденцію, давати нові робочі місця та сплачувати податки в державі. Бо як зараз це працює? Ми експортуємо сировину в Європу, там її переробляють, а потім продукт переробки Україна купує. А ми хочемо створювати всередині країни додану вартість. Ми бачимо, що цей напрямок маржинальний. У нас є вдалий досвід переробки сої та насіння соняшника, тому чому б не спробувати ще й переробляти ріпак?
Latifundist.com: Ви планували будівництво заводу до повномасштабного вторгнення?
Максим Король: Так, цей проєкт планували ще до великої війни. Ми порахували рентабельність виробництва і дійшли висновку, що економіка рахується. А потім, коли аграрії почали збільшувати площі під ріпаком, зрозуміли, що з сировиною не повинно бути проблем. Та і ця культура в майбутньому матиме розвиток в Україні. Аграрії все більше будуть звертатися саме до олійних.
Ви ж бачите, що в цьому році багато хто перейшов з зернових на олійні. Ціна та логістика роблять виробництво зерна нерентабельним: дорога до Констанци забере 40-50% від вартості зерна.
Latifundist.com: Інвестували власні кошти чи брали кредит? І про яку власне суму йде мова?
Максим Король: І власні кошти, і кредит, який взяли ще до повномасштабного вторгнення. Поки суму інвестицій мені важко назвати, бо на цьому об'єкті ми реалізуємо декілька проєктів. Зокрема, будуємо ТЕЦ на 10 МВт. Тому розділити важко.
Latifundist.com: Це буде завод виключно з переробки ріпаку?
Максим Король: Ні, ми будемо переробляти ріпак і сою. Потужності заводу — 300 тис. т за рік.
Latifundist.com: Який кінцевий продукт будете виробляти?
Максим Король: Це ріпаковий шрот та олія. Щодо виробництва олії, то наша компанія сьогодні є одним із найбільших виробників дезодорованої рафінованої олії з насіння соняшнику. Потужності дозволяють виробляти 700 т олії за добу. Виробляємо в тому числі і рафіновану соєву олію. Тому нам не складно рафінувати і ріпакову. Плануємо виготовляти гідратовану та рафіновану ріпакову олію. Плюс буде фасування у пляшки.
Latifundist.com: Вашим кінцевим споживачем буде Європа, бо в Україні більше розвинена культура споживання соняшникової олії?
Максим Король: Все правильно. Наш кінцевий споживач — вся Європа, США та Канада. В Європі ріпакова олія усюди користується попитом, та й в американському супермаркеті ви майже не знайдете соняшникову — скрізь олія каноли. Ми вже пройшли відповідну сертифікацію і можемо поставляти продукцію на ці ринки.
Latifundist.com: Цікаво, що Канада, яка є одним із найбільших виробників каноли у світі, готова купувати українську ріпакову олію навіть попри витрати на логістику?
Максим Король: Так, канадські партнери вже готові купувати наш продукт. Якщо є попит, то ми його будемо задовольняти. А він на сьогоднішній день є.
Latifundist.com: Ріпаковий шрот теж піде на експорт?
Максим Король: Внутрішній ринок поки не готовий до споживання ріпакового шроту, тому його теж будемо відправляти в Європу. Продукція без ГМО, тому проблем з реалізацією точно не буде. Хоча якщо олія не може бути з ГМО, то в шроті допускається її вміст. Але ми позиціонуємо, що купуємо сировину тільки без ГМО.
Latifundist.com: Чи часто ваші лабораторії фіксують ГМО в ріпаку?
Максим Король: Бувають і такі випадки. Минулого року ми експортували приблизно 30 тис. т ріпаку, бо займалися трейдингом. Кожного року реалізуємо програму кредитування аграріїв на 100 млн грн. Забираємо потім товаром. В минулому році брали і ріпак. Дійсно, були історії, коли на прийомці робили тест, а він показував наявність ГМО. Такі машини завертали назад.
Latifundist.com: Який радіус поставок сировини на переробний завод?
Максим Король: Вся Україна. Оскільки ціна на ріпак висока, то радіус поставок може складати 500-700 км і більше. Ми, наприклад, себе не плануємо обмежувати. У нас є 6 елеваторів, та ще два добудовуємо. Тож скоро матимемо потужності 400 тис. т одночасного зберігання. Тобто маємо можливість віддалено приймати сою та ріпак.
Latifundist.com: Раніше намагалися весь ріпак вивезти ще до грудня, бо його зберігання це, по-перше, досить відповідальний процес. По-друге, таким чином звільняли місце для ранніх зернових. У вас проблем із забезпеченістю сировиною заводу не повинно бути?
Максим Король: Дійсно, ріпак вивозили до грудня через проблеми зі зберіганням. Ріпак під час зберігання у підлогових складах потрібно постійно перекладати, інакше він буде виділяти олійність. Але зараз є спеціалі силоси з потужною вентиляцією, аероднищами і т.д., які дозволяють зберігати цю культуру 8-9 місяців. Тому питання зберігання сьогодні відпадає — можна спокійно працювати 7-9 місяців на ріпаку, а потім переходити на сою.
А от із забезпеченістю соєю є проблеми. Ми зараз змушені зупинити свій завод, бо в Україні практично немає сировини. А все тому, що держава дозволила вільний вивіз соєвих бобів. Якщо на наступний рік не введуть квоти на вивіз насіння соняшнику та сої — буде аналогічна ситуація. Переробні заводи будуть простоювати.
Latifundist.com: Аграрії вам у противагу скажуть, що ціни в Україні і так нижчі за світові, а через таке квотування взагалі можуть обвалитися.
Максим Король: Чому? Якщо ввести правильне квотування, об’єктивні ліміти, то цього не буде. Ви ж розумієте, що сьогодні на ринку багато тіньових схем? І не завжди саме аграрій експортує. Якщо аграрій захоче відправити свою партію на експорт — то йому потрібно стовідсотково це забезпечити. Але якщо задіяна інша схема — залишити в державі, то тоді і аграрій зможе реалізувати свій товар, і заводи-переробники будуть забезпечені сировиною.
А що сьогодні бачимо? Переробники сої не мають сировини. Вони або змушені стояти, або переробляти 5-10%, а до сезону ще 4 місяці. А скільки робочих потрібно буде відправити у неоплачувані відпустки? На нашому заводі, до прикладу, працює 3 тис. людей. Якщо порахувати тих, хто постачає та обслуговує завод, то це 10 тис. Тому я і кажу: потрібно шукати «золоту середину». Потрібно, щоб і квоти були, і аграрії могли продати свій товар. А не так, щоб через тіньові схеми олійні вивозили за кордон.
Latifundist.com: Якщо порівнювати маржинальність переробки соняшнику і ріпаку, то яка цікавіша?
Максим Король: Ринок зараз нестабільний. Наприклад, ще два місяці переробка соняшнику приносила нам прибуток. Зараз ми працюємо в нуль. По сої працюємо зараз в мінус, а місяць тому — в плюс. Тому маржинальність швидко змінюється і на неї накладається багато факторів: війна, логістика… Хоча ми підраховували, то маржинальність по ріпаку повинна бути плюс-мінус як і по соняшнику.
Latifundist.com: У вас є відчуття, що цей рік буде рекордним по врожаю соняшника? Бо, дивлячись на дані Держстату по посівній ярих культур, прогнозованих 6 млн га не засіяно.
Максим Король: Рекордних цифр не буде. Можливо додамо 20% до попереднього року.
Latifundist.com: Ваш прогноз: чи будуть українські ОЕЗи забезпечені соняшником в наступному сезоні?
Максим Король: На жаль, дефіцит сировини буде. Чому я і кажу, що держава повинна включитися в цю проблему і ввести квоти. Зібрати за один стіл агровиробників та переробників і дійти до якогось консенсусу. У 2024 році «Кернел» хоче запустити переробку на Хмельниччині з потужністю 1 млн т соняшника. Тому складеться ситуація, коди потужності переробки будуть більші, ніж у країні виробляється соняшника. Це дуже гостре питання.
В УКраїні потужності з переробки олійних культур досягали 25,0 млн т на рік. Ми можемо переробляти весь урожай всередині країни. Зокрема, потужності з переробки насіння соняшнику перевищують 19 млн т на рік. Постійно відчувається дефіцит сировини.
Latifundist.com: Ціни на соняшник впали. Що з цінами на олію? Бо агровиробник як собі міркує: ціни на соняшник впали, то це у першу чергу вигідно переробнику.
Максим Король: Аграрії бачать тільки ціну на соняшник. А ціну на олію? Вона впала вдвічі. Сьогодні соняшникова олія коштує $700/т, а вартувала $1,5 тис./т. І тенденція до зниження ціни продовжується.
На Чиказькій біржі знижуються ціни на сою. Чому ця олійна не рахується? Бо агровиробник хоче продати по 19 тис. грн, а ціна соєвої олії за тиждень знизилася на біржі на $200. Тому ми і змушені доробити залишки сої і зупинити завод. Сої мало, аграрії її вивезли.
Latifundist.com: Пам’ятаю, як у 2020 році Пологівський ОЕЗ імпортував 20 тис. т сої з Бразилії.
Максим Король: Можемо дійти і до такої ситуації, але не в цьому році. Площі під соєю збільшилися.
В Україні потужності з переробки сої перевищують 2,5 млн т на рік. Зокрема, потужності мультифункціональних підприємств — 2,5 млн т на рік, спеціалізованих — 2,7 млн т на рік. Через масовий експорт соєвих бобів з України, їх переробка всередині країни не перевищує 1,5 млн т. Одночасно продукти переробки — олія та шрот — користуються попитом на світовому ринку.
У 2023/2024 МР виробництво соєвих бобів прогнозується на рівні понад 4,1 млн т, з яких понад 90% буде експортовано. Тому якщо не вжити термінових заходів щодо запровадження ліцензування (квотування), то для переробки залишеться 1,0 млн т.
Latifundist.com: Чи є плани переробки інших культур?
Максим Король: Наступний проєкт, який плануємо втілити в життя — глибока переробка зернових культур, а саме пшениці та кукурудзи. Кінцевими продуктами переробки будуть лимонна кислота, моногідрат глюкози, фруктоза, крохмаль та ін. Тобто ті продукти, які зараз користуються популярністю на ринках Європи.
Latifundist.com: Глибока переробка — це і дорого, і термін окупності довгий. Прораховували вже, у скільки обійдеться такий проєкт?
Максим Король: Зараз побудова такого заводу «під ключ» коштує приблизно €35 млн. А щодо окупності, то терміни не такі і довгі, як здається на перший погляд — 4-5 років.
